Справа №760/11492/26
2/760/15245/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року в місті Києві
Солом`янський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Фіцай О.Л.
за участю секретаря судового засідання Побединської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17 серпня 2020 року приблизно о 21:00 машиніст міської електрички № 7443 ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (неподалік зупинки громадського транспорту «Політехнічна») здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер. Внаслідок смерті ОСОБА_4 його матері ОСОБА_1 та малолітній онучці загиблого ОСОБА_2 завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із непоправною втратою близької людини.
Позивач посилалася на те, що шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки, володільцем якого є відповідач, а особа, яка керувала цим джерелом (машиніст), на момент події перебувала з відповідачем у трудових відносинах. З урахуванням глибини та тривалості моральних страждань, малолітнього віку дитини на час події, засад розумності і справедливості та практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, позивач просила стягнути з КП «КИЇВПАСТРАНС» на користь кожної з позивачок по 250 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього - 500 000 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково. Не заперечуючи проти того, що КП «КИЇВПАСТРАНС» є володільцем джерела підвищеної небезпеки та несе відповідальність за завдану його дією шкоду незалежно від вини, відповідач послався на те, що постановою про закриття кримінального провадження № 1202010[телефон приховано] від 20 серпня 2021 року встановлено відсутність вини машиніста ОСОБА_3 , а безпосередньою причиною пригоди стали груба необережність самого потерпілого та порушення ним вимог пункту 2.3 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54. Посилаючись також на те, що загиблий був позбавлений батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_2 , та на недоведеність заявленого розміру шкоди, відповідач, керуючись частиною другою статті 1193 ЦК України, просив зменшити розмір відшкодування до 30 000 грн на користь кожної з позивачок.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.05.2026 року відкрито провадження у справі та її призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Учасники в судове засідання не зявилися, просили слухати справу за їх відсутності. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 17 серпня 2020 року приблизно о 21:00 за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 46/1, машиніст міської електрички № 7443 ОСОБА_3 , який на момент події перебував у трудових відносинах з КП «КИЇВПАСТРАНС» та виконував свої трудові обов`язки, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 25 лютого 2021 року № [телефон приховано]-2020 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок закритої травми грудей та живота з ушкодженням кісток і внутрішніх органів, крововтратою та шоком. Виявлені тілесні ушкодження перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті та є характерними для залізничної травми.
Постановою начальника відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 20 серпня 2021 року кримінальне провадження № 1202010[телефон приховано], розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 276 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Зазначеною постановою встановлено відсутність вини машиніста ОСОБА_3 та те, що причиною виникнення залізнично-транспортної пригоди стали порушення потерпілим вимог пункту 2.3 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України і його перебування в межах небезпечної зони під час прослідування електропоїзда.
ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_4 , а малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою загиблого, опікуном якої є ОСОБА_1 . Наведене свідчить про те, що позивачі належать до кола осіб, яким відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України відшкодовується моральна шкода, завдана смертю фізичної особи.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє таким джерелом. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним трудових (службових) обов`язків.
Оскільки шкоду завдано внаслідок наїзду міської електрички, тобто джерелом підвищеної небезпеки, володільцем якого є КП «КИЇВПАСТРАНС», а безпосередньо керував ним працівник відповідача під час виконання трудових обов`язків, обов`язок з відшкодування завданої смертю ОСОБА_4 моральної шкоди покладається на відповідача незалежно від наявності його вини.
Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 6 липня 2026 року у справі № 173/2934/25 Верховний Суд, розглядаючи спір про відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю пішохода внаслідок наїзду поїзда, підтвердив, що володілець джерела підвищеної небезпеки зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від наявності його вини, і що відсутність кримінальної відповідальності працівників підприємства, зокрема машиніста, сама по собі не звільняє володільця такого джерела від цивільно-правової відповідальності. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 203/2786/17 та від 20 травня 2021 року у справі № 501/2015/16-ц.
Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, звільняється від відповідальності лише за умови доведення, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Водночас згідно з частиною другою статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня його вини розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, закон розмежовує умисел потерпілого, який є підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від відповідальності, та грубу необережність, яка є підставою лише для зменшення розміру відшкодування.
Верховний Суд у постанові від 6 липня 2026 року у справі № 173/2934/25 наголосив, що обов`язок довести наявність умислу потерпілого на заподіяння шкоди самому собі покладається саме на володільця джерела підвищеної небезпеки, а за відсутності доведеного умислу порушення потерпілим правил безпеки не звільняє володільця від відповідальності, а враховується лише під час визначення розміру відшкодування відповідно до статті 1193 ЦК України. Про те, що груба необережність потерпілого є підставою для зменшення, а не для відмови у відшкодуванні, зазначено також у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17 та від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що потерпілий ОСОБА_4 діяв умисно з метою заподіяння шкоди самому собі, а тому підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності немає. Разом з тим постановою про закриття кримінального провадження встановлено, що безпосередньою причиною пригоди стали порушення потерпілим вимог пункту 2.3 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України та його перебування в межах небезпечної зони під час прослідування електропоїзда. Зазначені обставини свідчать про наявність у діях потерпілого грубої необережності, яка сприяла настанню шкоди, що відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування.
Суд ураховує також посилання відповідача на те, що загиблий був позбавлений батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_2 . Відповідно до частини першої статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків з її виховання. Проте ця обставина не позбавляє дитину права на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, а може бути врахована лише при визначенні розміру такого відшкодування.
Визначаючи розмір відшкодування, суд виходить з того, що смерть близької людини є непоправною втратою, яка завдає її матері та малолітній дитині глибоких душевних страждань, негативні наслідки яких вони відчуватимуть протягом тривалого часу. Водночас суд ураховує встановлену органом досудового розслідування грубу необережність самого потерпілого, яка сприяла настанню трагічних наслідків, а також характер сімейних відносин між загиблим і малолітньою позивачкою. З огляду на наведене та керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування у сумі по 250 000 грн є завищеним і підлягає зменшенню, а справедливим та співмірним є відшкодування моральної шкоди у розмірі по 100 000 грн на користь кожної з позивачок.
Визначений судом розмір відшкодування узгоджується із практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах, у яких за обставин загибелі особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та за наявності грубої необережності потерпілого розмір відшкодування моральної шкоди зменшувався з урахуванням положень статті 1193 ЦК України (зокрема, постановою Верховного Суду від 6 липня 2026 року у справі № 173/2934/25 залишено в силі рішення про стягнення по 200 000 грн кожному з позивачів з урахуванням грубої необережності потерпілого). Присуджений у цій справі розмір відшкодування суд вважає таким, що відповідає критерію правової визначеності та не порушує принципу співмірності, з урахуванням додатково встановленої обставини позбавлення загиблого батьківських прав щодо малолітньої позивачки.
При цьому суд враховує, що відповідач частково визнав позовні вимоги в частині стягнення по 30 000 грн на користь кожної з позивачок, у зв`язку з чим у цій частині обставини завдання шкоди та обов`язок її відшкодування є визнаними; в решті розмір відшкодування визначено судом за наведеними вище мотивами.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь кожної з позивачок належить стягнути по 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а у задоволенні позовних вимог у частині, що перевищує зазначені суми, слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого. Позивач на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у дохід держави. Оскільки позовні вимоги задоволено на суму 200 000 грн, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 84, 91, 141, 180-184, 191 СК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" на користь ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"на користь держави судовий збір в розмірі 2000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_2 )
Представник позивача: ОСОБА_5 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КИЇВПАСТРАНС", ел. Пошта [пошта прихована], тел.[телефон приховано], адреса Україна, 04070, місто Київ, вул. НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2, ЄДРПОУ 31725604.
Представник відповідача: Стаценко Анастасія Сергіївна (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_4 тел. НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 29 вересня 2026 року.
Суддя О.Л. Фіцай