Справа № 149/3122/25 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.
Категорія 38 Доповідач Бондар О.О.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович,
на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Корбута В. В. у м. Бердичеві,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
УСТАНОВИВ
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1.25 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - позивач, ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан», первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 102117101, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн, а ОСОБА_1 - повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші передбачені договором платежі у визначені ним порядку і строки.
3.Позивач зазначав, що кредитний договір укладений в електронній формі, а первісний кредитор виконав свій обов`язок за договором, перерахувавши 5 000,00 грн на картковий рахунок відповідача.
4.13 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 10Т, за умовами якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 102117101 від 22 липня 2021 року.
5.Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 102117101 від 22 липня 2021 року у загальному розмірі 22 450,00 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
6.Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області 02 липня 2026 року ухвалив рішенням про відмову у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс».
7.Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту фактичного надання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором про споживчий кредит № 102117101 від 22 липня 2021 року.
8.Суд установив, що на підтвердження перерахування грошових коштів позивач надав копію платіжного доручення № 30189136 від 22 липня 2021 року на суму 5 000,00 грн, однак цей документ не містить відміток щодо його одержання та проведення банком, як обов`язкових реквізитів такого виду первинного документа.
9.Крім того, суд першої інстанції посилався на відсутність у матеріалах справи банківської виписки, виписки по рахунку, документа надавача платіжних послуг або іншого документа, який би підтверджував фактичне виконання платіжної операції та зарахування 5 000,00 грн на картковий рахунок, який належав відповідачу.
10.З огляду на недоведеність факту виконання первісним кредитором свого обов`язку з надання кредитних коштів суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення із ОСОБА_1 заявленої позивачем заборгованості.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
11.ТОВ «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник Романенко М. Е., не погодився з рішенням суду та 20 липня 2026 року через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу.
12.В апеляційній скарзі позивач просить: «скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2026 року у справі №149/3122/25; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №102117101 від 22.07.2021 року задовольнити у повному обсязі; стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати, понесені у суді першої інстанції та у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у тому числі суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу».
13.Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та не надав належної оцінки доказам у їх сукупності, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність факту надання відповідачу кредитних коштів.
14.На обґрунтування цих доводів позивач посилається на платіжний документ № 30189136 від 22 липня 2021 року, який містить відомості про отримувача коштів - ОСОБА_1 , її РНОКПП, суму платежу 5 000,00 грн, реквізити карткового рахунку та призначення платежу «Кошти згідно договору 102117101». На думку позивача, зазначений документ у сукупності з іншими матеріалами справи підтверджує виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання кредиту.
15.Крім того, ТОВ «Діджи Фінанс» посилається на відомість про щоденні нарахування та погашення за договором № 102117101, у якій 22 липня 2021 року відображено операцію «Надання кредиту» у сумі 5 000,00 грн. Позивач також зазначає, що відповідно до пункту 2.8 кредитного договору для встановлення обставин виконання грошових зобов`язань між сторонами визначальне значення мають дані бухгалтерського обліку ТОВ «Мілоан», яким суд першої інстанції, на його думку, належної оцінки не надав.
16.Окремо позивач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 відзиву на позов не подала. Факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та належність їй зазначеного у платіжному документі карткового рахунку не заперечувала. У зв`язку з цим ТОВ «Діджи Фінанс» вважає, що суд першої інстанції фактично самостійно сформував заперечення проти позову, яких відповідач не заявляла, та надав доказам оцінку поза межами позицій сторін.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
17.Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив, що відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
18.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2026 року визначено склад суду для розгляду справи №149/3122/25: ОСОБА_2 (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.
19.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2026 року та витребувано матеріали справи № 149/3122/25.
20.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
21.Суд апеляційної інстанції врахував предмет апеляційного оскарження, характер спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги, наявні у справі матеріали та дійшов висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення апеляційної скарги
Мотивувальна частина
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
22.22 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 102117101 в електронній формі.
23.За умовами пункту 1.2 кредитного договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000,00 грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитом у порядку і строки, визначені договором.
24.Кредит надавався строком на 15 днів, починаючи з 22 липня 2021 року, а строк його повернення визначено 06 серпня 2021 року (пункти 1.3, 1.4 договору).
25.Відповідно до пункту 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом у межах первісного строку кредитування визначені у розмірі 2 450,00 грн, з яких 950,00 грн - комісія за надання кредиту та 1 500,00 грн - проценти за користування кредитом, а загальна сума, яку позичальник мав повернути кредитодавцю, становила 7 450,00 грн, що підтверджується графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору.
26.Кредитні кошти мали надаватися позичальнику шляхом їх переказу на картковий рахунок, що підтверджується (пункт 2.1 договору).
27.Під час оформлення кредиту ОСОБА_1 зазначила свої персональні дані, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та інші відомості, необхідні для розгляду кредитної заявки, що підтверджується анкетою-заявою на кредит № 102117101 від 22 липня 2021 року (а.с. 10).
28.В анкеті-заяві ОСОБА_1 первісно зазначила бажану суму кредиту 15 600,00 грн та бажаний строк кредитування 21 день, водночас за результатами розгляду заявки ТОВ «Мілоан» погодило надання кредиту у сумі 5 000,00 грн строком на 15 днів (а.с.10).
29.За змістом анкети-заявки на кредит під час оформлення кредиту кредитодавцем проведено процедури автоматичної перевірки, перевірки у бюро кредитних історій, скорингу, верифікації номера мобільного телефону та підписання договору, після чого заявка була погоджена.
30.На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» обов`язку з надання кредитних коштів позивач подав копію платіжного доручення № 30189136 від 22 липня 2021 року на суму 5 000,00 грн, у якому отримувачем зазначено ОСОБА_1 , а призначенням платежу - «Кошти згідно договору 102117101». Вказаний документ містить підпис невідомої особи та печатку ТОВ «Мілоан» (а.с.31).
31.ТОВ «Мілоан» сформовано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102117101, у якій 22 липня 2021 року відображено операцію «Надання кредиту» в сумі 5 000,00 грн та нарахування комісії в сумі 950,00 грн, а в подальшому - нарахування процентів за користування кредитом, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102117101 (а.с.13).
32.Відповідно до зазначеної відомості станом на завершення здійснених кредитодавцем нарахувань обліковано заборгованість у загальному розмірі 22 450,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 500,00 грн - заборгованість за процентами та 950,00 грн - заборгованість за комісією.
33.13 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 10Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідному реєстрі (а.с.21-23).
34.До переліку прав вимоги, переданих ТОВ «Діджи Фінанс» включено право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 102117101 від 22 липня 2021 року із зазначенням загальної суми заборгованості 22 450,00 грн, з якої 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 500,00 грн - заборгованість за процентами та 950,00 грн - заборгованість за комісією, що підтверджується витягом із реєстру боржників до договору факторингу № 10Т від 13 жовтня 2021 року.
35.25 липня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» направило ОСОБА_1 вимогу про погашення кредитної заборгованості в сумі 22 450,00 грн, у якій повідомило про набуття права вимоги за кредитним договором № 102117101 та запропонувало погасити заборгованість (а.с.32).
Позиція апеляційного суду
36.Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
37.Апеляційний суд вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.
Оцінка висновків суду першої інстанції
38.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом (частини перша п`ята статті 263 ЦПК України).
39.Апеляційний суд уважає, що оскаржене рішення суду зазначеним вимогам відповідає.
40.Спірні правовідносини між сторонами є договірними та стосуються неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами, а саме своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.
41.За змістом статті 13 ЦПК України . суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
42.Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
43.Згідно зі статтями 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
44.Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
45.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину необхідно довести таким чином, щоб висновок про її існування з урахуванням поданих доказів був більш вірогідним, ніж протилежний.
46.Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
47.Отже, кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним із моменту досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов, однак сам факт укладення такого договору не свідчить про належне виконання кредитодавцем свого обов`язку з фактичного надання позичальнику кредитних коштів.
48.Обов`язок позичальника повернути кредитні кошти та сплатити проценти є кореспондуючим обов`язку кредитодавця надати такі кошти. Тому саме позивач, який вимагає стягнення кредитної заборгованості, повинен довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт фактичного надання кредитних коштів відповідачу.
49.Отже, для задоволення вимоги про стягнення кредитної заборгованості недостатньо встановити лише факт укладення кредитного договору. Позивач повинен довести також виконання кредитодавцем кореспондуючого обов`язку з фактичного надання позичальнику кредитних коштів.
50.У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №755/2284/16-ц викладено висновок про те, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
51.За змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.
52.Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
53.У постанові Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, провадження № 61-6356св21, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення про відмову в задоволенні вимог кредитора, погодився з тим, що надані кредитний договір, загальні умови кредитування, графік та розрахунок заборгованості за відсутності інших доказів, зокрема первинних документів і виписок з особових рахунків клієнта, не підтверджували заявлену кредитором заборгованість.
54.Водночас у постанові Верховного Суду від 30 червня 2026 року у справі № 225/3645/20 Верховний Суд відмежував обставини тієї справи від справи № 336/4796/18 саме з огляду на наявність виписки з особового рахунку позичальника, яка підтверджувала фактичний розмір отриманих позичальником коштів, тобто видачу кредиту, та суми, які були повернуті.
55.У цій справі, яка переглядається, таких доказів позивачем не подано.
56.Апеляційний суд враховує, що платіжне доручення № 30189136 від 22 липня 2021 року містить ПІБ ОСОБА_1 , її РНОКПП, суму 5 000,00 грн, реквізити карткового рахунку та призначення платежу.
57.Разом із тим зміст зазначеного документа засвідчує оформлення ТОВ «Мілоан» платіжного доручення на переказ коштів, але за відсутності відомостей банку чи іншого надавача платіжних послуг про його фактичне виконання сам по собі не дає можливості достовірно встановити, що платіжна операція була завершена та 5 000,00 грн фактично зараховані на рахунок, який належав ОСОБА_1 .
58.Тому апеляційний суд не вважає визначальним саме питання допустимості такого платіжного документа. Цей документ підлягає оцінці разом з усіма іншими доказами, однак у сукупності з ними не є достатнім для встановлення факту фактичного надання відповідачу кредитних коштів.
59.Відомість про щоденні нарахування та погашення за договором № 102117101 є документом, сформованим самим первісним кредитором, та відображає дані внутрішнього обліку ТОВ «Мілоан».
60.Запис у цій відомості про операцію «Надання кредиту» у сумі 5 000,00 грн не є самостійним підтвердженням фактичного зарахування цієї суми на рахунок відповідача, оскільки позивач не надав первинного документа банку або іншого надавача платіжних послуг про завершення такої платіжної операції.
61.Апеляційний суд також відхиляє посилання позивача на пункт 2.8 кредитного договору, відповідно до якого для визначення обставин виконання грошових зобов`язань визначальне значення мають дані бухгалтерського обліку Товариства.
62.Відповідно до статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Тому сторони договору не можуть своїм волевиявленням установити для суду обов`язкову доказову силу документа, сформованого однією зі сторін договору.
63.Внутрішні бухгалтерські відомості кредитодавця підлягають оцінці на загальних підставах разом з іншими доказами та не звільняють кредитора від обов`язку довести факт здійснення господарської операції, з якою він пов`язує виникнення грошового зобов`язання відповідача.
64.Договір факторингу № 10Т від 13 жовтня 2021 року та витяг із реєстру боржників підтверджують оформлення переходу права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», однак самі по собі не підтверджують первинної обставини фактичного надання ТОВ «Мілоан» кредитних коштів ОСОБА_1 .
65.За таких обставин наявні у справі договір про споживчий кредит, анкета-заява, копія складеного самим ТОВ «Мілоан» платіжного доручення, внутрішня відомість про нарахування та погашення, договір факторингу та реєстр боржників, оцінені як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку, не утворюють достатньої сукупності доказів для висновку про фактичне перерахування та отримання ОСОБА_1 5 000,00 грн кредитних коштів.
66.Тому висновок суду першої інстанції про недоведеність обставини фактичного надання кредиту є правильним.
Оцінка аргументів, викладених в апеляційній скарзі
67.Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у їх сукупності, не спростовують правильності висновку суду про недоведеність позовних вимог.
68.Апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що надана ним копія платіжного доручення може бути належним доказом надання відповідачу кредитних коштів, однак лише у сукупності з іншими належними та допустимими доказами, а не сама по собі.
69.Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, відповідно до яких документи, що підтверджують здійснення банківської операції, підлягають оцінці судом з урахуванням їх відповідності вимогам до первинних документів та у сукупності з іншими доказами, оскільки сам по собі документ, складений кредитодавцем, не може автоматично підтверджувати факт фактичного надання кредитних коштів.
70.Доводи позивача про те, що платіжне доручення містить ПІБ, РНОКПП відповідача, суму та призначення платежу, свідчать про ідентифікацію особи, на користь якої мав бути здійснений переказ, проте не підтверджують фактичного виконання такого переказу.
71.Саме по собі оформлення платіжного доручення платником не є тотожним завершенню платіжної операції та фактичному зарахуванню коштів отримувачу.
72.Так само не спростовує висновків суду першої інстанції факт укладення ОСОБА_1 електронного кредитного договору.
73.Суд першої інстанції не ставив під сумнів можливість укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та не пов`язував відмову в позові з недодержанням електронної форми правочину.
74.Натомість підставою для відмови у позові є недоведеність іншої, самостійної обставини фактичного виконання кредитодавцем свого обов`язку з передачі відповідачу грошових коштів.
75.Тому доводи апеляційної скарги щодо порядку укладення та підписання електронного кредитного договору не впливають на правильність вирішення справи.
76.Не заслуговують на увагу і доводи ТОВ «Діджи Фінанс» про те, що ОСОБА_1 не подала відзив, не оспорила кредитний договір, не заперечила належність їй зазначеної у платіжному документі картки та не надала доказів неотримання кредитних коштів.
77.Такий підхід фактично покладає на відповідача обов`язок спростовувати обставину, доведення якої відповідно до статей 12, 81 ЦПК України покладено на позивача.
78.У постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17-ц, провадження № 61-28582св18, Верховний Суд відхилив доводи кредитора про те, що відповідач не довів відсутності заборгованості, зазначивши, що тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено саме на позивача.
79.Цей висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц про неприпустимість застосування концепції «негативного доказу», коли обставина визнається доведеною лише через відсутність її спростування іншою стороною.
80.Отже, відсутність відзиву ОСОБА_1 та її заперечень щодо отримання кредитних коштів не звільняла ТОВ «Діджи Фінанс» від обов`язку довести факт видачі кредиту.
81.З цих самих підстав безпідставним є довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі предмета спору, перевіривши факт видачі кредитних коштів за відсутності відповідного заперечення відповідача.
82.Факт надання кредитодавцем грошових коштів входить до предмета доказування у спорі про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки саме з виконанням кредитодавцем цього обов`язку позивач пов`язує виникнення у позичальника обов`язку повернути кредит та сплатити передбачені договором платежі.
83.Суд, вирішуючи спір, зобов`язаний установити обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, незалежно від того, чи подав відповідач відзив.
84.Тому перевірка судом факту фактичного надання кредиту не є формуванням заперечень замість відповідача та не свідчить про порушення принципів диспозитивності й змагальності.
85.Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з оцінкою доказів та не містять обставин, які б спростовували правильність кінцевого висновку суду першої інстанції про недоведеність факту надання відповідачу кредитних коштів.
86.Оскільки позивач не довів належними та достатніми доказами факту виникнення у ОСОБА_1 основного грошового зобов`язання у зв`язку з фактичним отриманням 5 000,00 грн кредиту, відсутні підстави для стягнення з неї як основної суми кредиту, так і нарахованих процентів та комісії.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
87.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
88.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
89.Апеляційний суд уважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову відповідає встановленим у справі обставинам, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення, а тому апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
90.Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
91.Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, новий розподіл судових витрат не здійснюється.
92.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд
УХВАЛИВ
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович, залишити без задоволення.
2. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2026 року у справі № 149/3122/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді:
О. О. Бондар (суддя - доповідач)
А. М. Шевчук
Т. М. Павицька
Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2026 року.