ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 552/7233/24 Номер провадження 22-ц/814/752/26 Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2025 року (час ухвалення рішення суду з 14:06:35 до 14:35:39; дата виготовлення повного текста рішення суду - 08 вересня 2026) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Світоч-2009».
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У С Т А Н О В И В:
18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок залиття квартири.
В обґрунтуванні позовної заяви зазначала, що 17 липня 2024 року близько 4 годин належна їй квартира була залита водою. Залиття відбулось з вище розташованої квартири, яка належить відповідачці та в якій на той час проживали квартиранти.
У послідуючому було встановлено, що квартиранти у ванній кімнаті не закрили кран у душі і звідти текла вода. У той же день відповідачка була повідомлена про залиття квартири позивачки. Внаслідок залиття були пошкоджені стелі, стіни, підлога у квартирі, що підтверджується Актом про залиття від 18.07.2024 та висновком будівельно-технічної експертизи № 31 від 13.09.2024 року, згідно якої сума вартості ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) квартири АДРЕСА_1 , складає 32 067, 94 грн. Окрім цього, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду на суму 10 000 грн, що виразилося у пошкодженні майна, зміни звичного способу життя, душевними переживаннями, зверненням до правоохоронних органів, проведенням експертизи та подальшим ремонтом у квартирі. Просила стягнути завдану матеріальну та моральну шкоду, судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2025 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам ст. 263 ЦПК України, неправильне застосування районним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати повністю, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідачки на її користь судові витрати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що на потерпілого покладається обов`язок доведення факту заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Отже, в деліктних зобов`язаннях передбачається презумпція вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Проте з боку відповідача не було надано будь-якого доказу, що спростовує його вину, а навпаки відповідач та його представник визнали факт затоплення.
Під час затоплення власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 перебувала за кордоном, а квартиранти не мали документів, що підтверджували право користування квартирою, що загалом унеможливлювало виконання підпису на акті від 18.07.2024 з боку уповноважених мешканців квартири АДРЕСА_2 .
Крім того, допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_3 підтвердила результати власного огляду, пояснила методику проведення розрахунків та підтвердила, що висновок зроблений об`єктивно, на підставі безпосередньо встановлених нею фактів.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Тимошенко Д.В., представник ОСОБА_2 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Наголошує, що хоча Голова ОСББ «СВІТОЧ-2009» Гуржій А.О. формально підписала акт від 18.07.2024, однак із її особистих пояснень, наданих суду, прямо вбачається, що підпис було здійснено виключно з метою досудового врегулювання спору та фіксації відсутності вини ОСББ, а не як результат фактичного комісійного обстеження приміщення
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що під час складання Акта від 18.07.2024 здійснювалися реальні спроби зв`язатися з власницею квартири АДРЕСА_2 , запросити її до участі в обстеженні або забезпечити її присутність чи надання пояснень.
Експертом були отримані відомості про подію залиття, її характер, обставини та локалізацію пошкоджень. Тобто зазначений акт використано не як допоміжний матеріал, а як базовий опис первинних обставин події, що вплинув на подальші розрахунки та висновки.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неналежність і недопустимість Акта про залиття від 18.07.2024 року як доказу у справі, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Пилипчук Л.І., суддів учасників колегії Бутенко С.Б., Чумак О.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року у зв`язку з перебуванням судді Бутенко С.Б. у період з 03.10.2025 по 15.10.2025 у відрядженні та з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суддю Бутенко С.Б. замінено на суддю Дряницю Ю.В.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року та 08 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2026 року проведено заміну головуючої судді Пилипчук Л.І. у зв`язку із тим, що суддя ОСОБА_4 звільнена з посади судді Полтавського апеляційного суду та справу передано колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.05.2026 справу прийнято до свого провадження, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є власницею кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, право власності зареєстровано в установленому законом порядку.
Згідно Акту про залиття від 18 липня 2024 року, у складі комісії: Гуржій Антоніна Олександрівна, голова правління ОСББ, мешканка кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , мешканець кв. АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 , мешканка кв. АДРЕСА_5 , склали цей акт про те, що ними була обстежена квартира АДРЕСА_6 (власник ОСОБА_1 ), загальною площею 51,7м2, житловою 28,3 м2, яка розташована на шостому поверсі житлового будинку АДРЕСА_7 .
17.07.2024 відбулося залиття квартири АДРЕСА_6 з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 . Залиття відбулось через неналежну експлуатацію мешканцями квартири АДРЕСА_2 системи холодного водопостачання та халатне відношення до сантехнічного обладнання. Протікання відбулось в суміщеному санвузлі, змішувач в душовій кабіні не був перекритий.
На момент залиття, в квартирі АДРЕСА_2 заходились квартиранти, з їх пояснень з вечора було відсутнє світло та напір води.
Власниця квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 перебуває за кордоном.
Десятиповерховий житловий будинок АДРЕСА_7 - цегляний, 2005 року забудови.
При обстеженні встановлено, що в квартирі АДРЕСА_6 залиті: коридор 1 площею 6,1 м2: на поверхні стелі, яка пофарбована водоемульсійною фарбою спостерігаються сліди протікання, здуття шару фарби; кухня 2 площею 5,9 м2: на поверхні стелі, яка пофарбована водоемульсійною фарбою спостерігаються сліди протікання, здуття шару фарби, на поверхні стіни, яка пофарбована водоемульсійною фарбою сліди протікання; кімната 3 площею 15,9 м2: на поверхні стелі, яка пофарбована водоемульсійною фарбою спостерігаються сліди протікання, здуття шару фарби, сліди протікання на у відкосах віконного отвору; комора 4 площею 4,6 м2: на поверхні стелі, яка пофарбована водоемульсійною фарбою спостерігаються сліди 1 протікання; кімната 6 площею 12,4 м2: на поверхні стелі, яка пофарбована водоемульсійною фарбою спостерігаються сліди протікання, здуття шару фарби; на поверхні стіни, яка пофарбована водоемульсійною фарбою сліди протікання, на підлозі, що виконана із ламінату сліди залиття.
Акт підписаний членами комісії та позивачем. Інших підписів акт не містить.
Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №31 від 13 вересня 2024 року вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) квартири АДРЕСА_1 на час проведення досліджень складає 32 067,94 грн.
Експертом при виготовленні висновку брався до уваги акт про залиття від 18 липня 2025 року, про що зазначено у самому висновку та підтверджено експертом ОСОБА_3 в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що акт про залиття від 18 липня 2024 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.
Зважаючи на зазначене, даний акт не може бути належним і допустимим доказом на підтвердження заявлених вимог позивачем.
Оскільки висновок експерта ґрунтується виключно на копії Акту від 18 липня 2024 року, який як встановлено судом, не відповідає вищенаведеним вимогам Правил, а тому зазначений висновок експерта № 31 за результатами проведення будівельно-технічної є неналежним доказом заподіяння позивачу шкоди.
Враховуючи вищевикладене, районний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, задоволенню не підлягають. Як наслідок не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на корить позивача і позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам закону.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування заданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є; втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода ).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Частиною другою ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За загальними правилами деліктних зобов`язань, закріплених ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для розгляду цивільного спору з питань відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття має значення встановлення його причини, в тому числі місця аварії - місця пошкодження, виходу з ладу систем тепло - та/або гарячого, холодного водопостачання/водовідведення, що впливає на розмежування відповідальності виробника, виконавця та споживача житлово-комунальної послуги, правовідносини між якими, що виникають у процесі її створення, надання та споживання, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Згідно Акту про залиття від 18 липня 2024 року, у складі комісії: ОСОБА_7 , голова правління ОСББ, мешканка кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , мешканець кв. АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 , мешканка кв. АДРЕСА_5 , склали цей акт про те, що ними була обстежена квартира АДРЕСА_6 (власник ОСОБА_1 ), загальною площею 51,7м2, житловою 28,3 м2, яка розташована на шостому поверсі житлового будинку АДРЕСА_7 .
Встановлено, що 17.07.2024 відбулося залиття квартири АДРЕСА_6 з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 . Залиття відбулось через неналежну експлуатацію мешканцями квартири АДРЕСА_2 системи холодного водопостачання та халатне відношення до сантехнічного обладнання. Протікання відбулось в суміщеному санвузлі, змішувач в душовій кабіні не був перекритий.
На момент залиття, в квартирі АДРЕСА_2 заходились квартиранти, з їх пояснень з вечора було відсутнє світло та напір води.
При обстеженні встановлено, що в квартирі АДРЕСА_6 залиті: коридор 1 площею 6,1 м2: на поверхні стелі, яка пофарбована водоемульсійною фарбою спостерігаються сліди протікання, здуття шару фарби; кухня 2 площею 5,9 м2: на поверхні стелі, яка пофарбована водоемульсійною фарбою спостерігаються сліди протікання, здуття шару фарби, на поверхні стіни, яка пофарбована водоемульсійною фарбою сліди протікання; кімната 3 площею 15,9 м2: на поверхні стелі, яка пофарбована водоемульсійною фарбою спостерігаються сліди протікання, здуття шару фарби, сліди протікання на у відкосах віконного отвору; комора 4 площею 4,6 м2: на поверхні стелі, яка пофарбована водоемульсійною фарбою спостерігаються сліди 1 протікання; кімната 6 площею 12,4 м2: на поверхні стелі, яка пофарбована водоемульсійною фарбою спостерігаються сліди протікання, здуття шару фарби; на поверхні стіни, яка пофарбована водоемульсійною фарбою сліди протікання, на підлозі, що виконана із ламінату сліди залиття (а.с.11).
Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №31 від 13 вересня 2024 року вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) квартири АДРЕСА_1 на час проведення досліджень складає 32 067,94 грн, у вказаному висновку зазначено, що обстеження по вище вказаній адресі проводилося безпосередньо експертом 30.08.2024 (а.с. 15-48).
Висновок суду першої інстанції про те, що акт від 18 липня 2024 року є неналежним доказом є помилковим, оскільки обставини, на які посилається позивачка підтверджуються поданими нею доказами у сукупності, які слід оцінювати відповідно до правил ст.89 ЦПК України.
Акт про залиття від 18 липня 2024 року підтверджує факт залиття квартири позивачки та фіксує, що залиття відбулось через неналежну експлуатацію мешканцями квартири АДРЕСА_2 системи холодного водопостачання та халатне відношення до сантехнічного обладнання. Протікання відбулось в суміщеному санвузлі, змішувач в душовій кабіні не був перекритий.
Апеляційний суд звертає увагу, що відсутність підпису власниці квартири у акті про залиття від 17.07.2024 не може тлумачитися на її користь та не звільняє її від відповідальності.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №31 від 13 вересня 2024 року, яким встановлено вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) квартири АДРЕСА_1 на час проведення досліджень у розмірі 32 067,94грн.
Так, згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №31 від 13 вересня 2024 року, експертом ОСОБА_3 30.08.2024 особисто проводилося обстеження квартири за адресою АДРЕСА_8 .
Висновки суду першої інстанції про те, що Акт про залиття від 18 липня 2024 року не відповідають вимогам п.п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом № 76 від 17 травня 2005 року Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства (далі Правила) та додатку № 4 Правил у зв`язку з тим, що квартира позивачки особисто не була обстежена всіма членами комісії, акт не містить підпису відповідачки, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1.1. Правил ці Правила визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій:
- забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням;
- проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій.
Підпунктом 2.3.6 Правил визначено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.
Складання такого акту, виходячи зі змісту пункту 2.3. Правил є обов`язком виконавця послуг суб`єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Отже, споживач - власник пошкодженого залиттям майна, не несе відповідальності за правильність складання такого акту, а його зміст повинен досліджуватись судом у взаємозв`язку з іншими доказами у справі, а тому висновок суду про недоведеність позовних вимог з посиланням лише на недоліки форми акту про залиття, без оцінки решти доказів, поданих позивачкою на підтвердження факту залиття її квартири, не ґрунтується на нормах закону.
Згідно з Додатком № 4 до Правил в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Вимоги п.п. 2.3.6 та додатку № 4 Правил спрямовані на регламентацію порядку оформлення документації балансоутримувачем і не встановлюють імперативної умови обов`язкової участі або підпису власника квартири, з якої відбулося залиття, як передумови доказової сили акта у цивільному процесі.
Акт про залиття від 18 липня 2024 року узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема: висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №31 від 13 вересня 2024 року.
Отже, формальні зауваження щодо порядку оформлення акту не спростовують зафіксованого ними факту залиття та не нівелюють їх доказового значення при оцінці причинного зв`язку у сукупності з іншими доказами.
Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки, жодних доказів на спростування своєї вини у заподіянні шкоди майну позивачки ні відповідачка, ні її представник не надали, натомість представник відповідачки в судовому засіданні не заперечував факт злиття, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.
Розмір матеріальної шкоди, спричинений залиттям, доведений висновком за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №31 від 13 вересня 2024 року та складає 32 067,94 грн, тому з огляду на вищевикладене, позов в частині стягнення матеріальної шкоди позивачки підлягає задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до таких висновків.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав потерпілий, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Отже, у спорах про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є наявність відповідних моральних страждань, негативних переживань, втрат немайнового характеру, погіршення якості і рівня життя, вимушених змін в усталеному (звичному) способі життя, соціальних зв`язках, інших негативних наслідках, які нерозривно пов`язані з особою кожного позивача і не можуть бути виражені у загальних фразах щодо усіх позивачів разом.
Очевидно, що внаслідок пошкодження майна позивачки вона понесла моральні страждання у виді негативних переживань, роздратування, смутку, а поведінка відповідачки, зокрема невжиття заходів щодо добровільної ліквідації наслідків залиття, небажання співпрацювати задля з`ясування причини залиття призвело до негативних переживань обурення, роздратування, гніву, стало причиною вжиття додаткових заходів для відновлення порушеного права позивачки, однак з урахуванням характеру моральних страждань, апеляційний суд вважає заявлену позивачкою суму у відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн завищеною та у відповідності спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди, з урахуванням балансу інтересів позивачки та відповідачки, доцільним є стягнення моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.
З наведених підстав рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої вказаної статті до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з проведенням експертизи.
За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Питання про стягнення витрати за сплату судового збору за подачу апеляційної скарги слід вирішити відповідно до приписів статті 141 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою понесені наступні судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн та 3 028 грн, загальна сума - 4 239,20грн (том 1 а.с.6-7), витрати на проведення експертизи у розмірі 5 000 грн (том 1 а.с.49); витрати на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 9 344 грн (том 1 а.с.52); судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 грн (том 2 а.с.11); витрати на правничу допомогу адвоката за перегляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 15 000 грн (том 2 а.с.18).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції ОСОБА_1 надано суду договір про надання правової допомоги від 18 липня 2024 року (том 1 а.с.53-55), розрахунок компенсації витрат на правову допомогу (том 1 а.с.50-51), згідно якого: надання консультації з приводу звернення складала 1 год; опрацювання законодавчої бази при підготовці складання позовної заяви 3год; складання позовної заяви 4 год. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на день складення розрахунку становив 2920грн, 40 % прожиткового мінімуму за 1 годину роботи складає 1 168 грн, разом 8 годин, а тому вартість роботи складає 9 344 грн. Квитанцію б/н від 18.07.2024 на суму 9 300 грн (том 1 а.с.52). Відповідно до платіжної інструкції №0.0.3853673825.1 від 30.08.2024 за проведення будівельно-технічної експертизи по кв. АДРЕСА_6 ОСОБА_1 сплатила 5 000 грн (том1 а.с.49).
Також, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надано суду договір про надання правничої (правової) допомоги від 10 вересня 2025 року (том 2 а.с.15-16), опис виконаних робіт (том 2 а.с.17) та акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025, згідно якого адвокат виконав такі послуги на загальну суму 15 000грн: аналіз матеріалів справи №552/7233/24 та документів наданих клієнтом; вивчення актуальної судової практики в аналогічних справах; надання усних консультації клієнту щодо порядку та способу захисту порушених прав та інтересів, узгодженої правової позиції по справі; складання апеляційної скарги (том 2 а.с.18). Квитанцію до прибуткового касового ордеру №10/09-25 від 10.09.2025 на суму 15 000 грн (том2 а.с.19).
Матеріали справи не містять заперечень відповідачки ОСОБА_2 чи її представника - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича, щодо обгрунтованості розміру витрат на правничу допомогу, отже відповідно постанови ВС від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Таким чином, позивачка загалом понесла судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 35 400 грн (1 211,20 +3 028+5 000 + 9 344 + 1 816,80 + 15 000).
Оскільки позов підлягає до частково задоволення: 32 067,94 грн розмір матеріальної шкоди та 3 000 грн моральної шкоди, а всього 35 067,94 грн, що становить 83,36 % від ціни позову, то з відповідачки на користь позивачки слід стягнути 83,36% понесених нею судових витрат за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, що становить 29 509,44 грн (35 400грн х 83,36%).
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 вересня 2025 року скасувати і ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32 067,94грн у відшкодування майнової шкоди та 3 000 грн у відшкодування моральної шкоди, а всього 35 067,94грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29 509,44грн понесених позивачкою судових витрат у суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 30 вересня 2026 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак