ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 538/1857/25 Номер провадження 22-ц/814/2648/26 Головуючий у 1-й інстанції Кунець М. Г. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Панченко О.О.
розглянув у м.Полтаві в порядку письмового провадження без виклику учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення - 28 листопада 2025 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У С Т А Н О В И В:
02 жовтня 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 613,84 грн і судові витрати.
Заявлені вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачкою умов кредитного договору.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року позов АТ «Такскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Такскомбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 613,84 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що фактично вона отримала за договором 12 000 грн, оскільки значна частина кредиту була спрямована банком на погашення іншого кредиту та оплату страхових і додаткових послуг, зокрема електронного ключа, яким вона жодного разу не скористалась. Вважає, що слід перевірити, куди пішли кошти, які вона начебто отримала.
Сума боргу за кредитним договором у розмірі 60 613,84 грн була списана банком за рахунок резервів (списание за счет резерва ФЛ), тобто банк самостійно погасив борг і одночасно вимагає суму ту ж саму і при цьому не враховує здійснені нею платежі.
Позивачем не надано доказів, які підтверджують рух коштів, заявлено вимоги щодо стягнення річних та місячних процентів за користування кредитом, що свідчить про подвійне нарахування плати за користування кредитними коштами.
Позивач помилково стверджує, що відповідачці відомо про зміну кредитора, однак навіть матеріали справи не містять відповідних доказів переходу прав вимоги, а наявні в матеріалах документи щодо переходу прав вимоги є нечитабельним.
У відзиві адвокат Попов Є.В., представник АТ «Таскомбанк», посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стверджується, що при укладанні кредитного договору №[номер приховано] від 26 липня 2021 року відповідачка ознайомилася та погодилася з порядком видачі кредитних коштів, встановленням плати за кредит, цілями, на які надаються кредитні кошти, та іншими умовами, про що свідчить її підпис в договорі кредиту. На першій сторінці підписаного договору вказані усі послуги та їх ціна, а відповідачка вказує, що вони нав`язані. Також відповідачка знала, що частина коштів піде на погашення іншого кредиту.
Позичальник не скористався передбаченим частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» правом на відкликання протягом 14 днів своєї згоди на укладення договору про надання кредиту», що свідчить про те, що вона погоджувалася із умовами договору, а уже тоді, коли потрібно було виконувати зобов`язання по договору, зазначає про нав`язані послуги, які ж сама підписала, що також свідчить про ухилення від виконання зобов`язань за договором. До ініціювання судового процесу відповідачка сплачувала кредит та не мала претензій до умов договору.
Щодо відступлення прав вимоги зазначено, що матеріали справи містять всі необхідні документи для підтвердження переходу прав вимоги за договорами, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому кредитору або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
Щомісячні відсотки показують поточну плату за користування коштами в місяць, тоді як річні фіксують річну вартість. Тобто, це різні відсотки, а не подвійні відсотки, які вказує відповідач у апеляційній скарзі. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.» Таким чином, банк має право нараховувати ці проценти.
Проценти нараховані відповідачу правомірно, і не є подвійними процентами, а є платою за користування кредитними коштами. Прохання зменшити суму штрафних санкцій є некоректним, оскільки відповідачу їх позивач не нараховував.
Відповідачка зазначає про отримання нею «на руки» лише 12 000 грн, а потім стверджує про неотримання коштів взагалі, що свідчить про суперечливу поведінку відповідачки.
Судом першої інстанції належно досліджено усі обставини справи, а також зроблено правомірні висновки щодо задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № [номер приховано], за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1.1 договору); позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті креди[приховано], який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.3 договору). Пунктом 1.4 договору визначено, що позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту суми грошових коштів за переліком реквізитів. Всі інші умови кредитного договору, викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» (пункт 2.1 договору) ( а.с.7).
Відповідно до умов Паспорту креди[приховано] відповідачка отримала кредит в розмірі 26 843,39 грн, строком на 48 місяців, зі сплатою щомісячних процентів в розмірі 2,99 % та річних 11,99%.
Також п.7 договору передбачені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язання, а саме штраф в розмірі 1 % від суми наданого кредиту за кожний факт виникнення прострочки відповідно до графіку платежів. Позичальник підтвердила, що ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту ( а.с.8).
17 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу № 171221, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк» зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «ФК «ЦФР» суму фінансування, а останнє зобов`язується відступити АТ «Таскомбанк`права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Згідно пункту 2.3 договору факторингу відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк» відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимог згідно додатку № 2 до цього договору, але не раніше оплати АТ «Таскомбанк» суми зазначеної у пункті 3.1 договору, після чого АТ «Таскомбанк`стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги визначені цим договором та всі права вимоги за договорами поруки. Сторони підписують акт прийому-передачі реєстру прав вимог в день здійснення оплати суми фінансування згідно пункту 3.1 цього договору. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк» прав вимоги боргу та є невід`ємною частиною цього договору (а.с.9).
На виконання вимог пункту 3.1 договору факторингу № 171221 від 17.12.2021 АТ «Таскомбанк» сплатило ТОВ «ФК «ЦФР» суму фінансування в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 833437008 від 17.12.2021 (а.с.17).
Відповідно до копії акту прийому передачі реєстру прав вимоги в електронному вигляді за договором факторингу № 171221 від 17 грудня 2021 року, ТОВ «ФК «ЦФР» передав, а АТ «Таскомбанк» прийняв право вимоги до позичальників у кількості 20 447 одиниць. (а.с.13)
Як вбачається з витягу з реєстру права вимоги до договору факторингу 3 171221 від 17.12.2021 станом на 17.12.2021, підписаного ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк», до АТ «Таскомбанк» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №[номер приховано] від 26.07.2021 на загальну суму 26 843,39 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 26 843,39 грн; заборгованість за відсотками 133,77 грн; заборгованість за щомісячними відсотками у розмірі 3 66,91 грн. (а.с.15).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №[номер приховано] від 26.07.2021, складеного АТ «Таскомбанк», за станом на 02.04.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 60 613,84 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 24 189,44 грн; заборгованості по річним процентам 8 407,95 грн; заборгованості по щомісячним процентам 28 016,45 грн (а.с.18-19).
30.06.2025 позивач надіслав відповідачці повідомлення-вимогу щодо наявності заборгованості за договором позики №[номер приховано] від 26.07.2021 у розмірі 60 613,84 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 24189,44 грн; заборгованості по річним процентам 8 407,95 грн; заборгованості по щомісячним процентам 28 016,45 грн та необхідності повернення коштів за кредитним договором у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань, яку останньою було залишено без належного реагування (а.с.20 зворот).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, якими обгрунтовані позовні вимоги.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним. Якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір укладено на суму 26 843,39 грн. Відповідачка, в свою чергу, не заперечує факт отримання коштів від ТОВ «ФК «ЦФР», однак зазначає, що отримала лише 12 000 грн.
Матеріали справи не містять відомостей про отриману суму кредиту відповідачкою.
Як вбачається з договору № [номер приховано] від 26.07.2026, ОСОБА_1 , підписавши умови договору на кожній сторінці окремо, фактично погодилась з його умовами та автоматичним відрахуванням коштів після укладення договору, на суму 26 843,39 грн на: погашення поточної заборгованості за кредитом № [номер приховано] від 03.03.2021- 7 955,15 грн; на поточний рахунок ОСОБА_1 - 12 000 грн; сплату страхового платежу за договором страхування № [номер приховано]-С від 26.07.2021 - 4 789,24 грн; сплату страхового платежу за договором страхування № [номер приховано]-KMZ від 26.07.2021 - 650 грн; сплату страхового платежу за договором страхування № [номер приховано]-ЛО від 26.07.2021 - 800 грн; оплата електронний ключ доступу до додатку «SUPPORT.UA», SU[номер приховано] від 26.07.2021. (а.с.7)
Вказане свідчить про отримання ОСОБА_1 коштів у розмірі 26 843,39 грн.
У підтвердження наявності заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості, складений АТ «Таскомбанк» , однак колегія суддів не може його взяти до уваги, оскільки:
не конкретизовано отриману ОСОБА_1 суму;
договір між сторонами укладений 26.07.2021, тоді як розрахунок заборгованості складений з 17.12.2021, тобто розрахунок заборгованості ОСОБА_1 розпочато з 17.12.2021, отже чи були якісь нарахування чи відрахування за період часу з 26.07.2026 по17.12.2021 суду не відомо і вказане перевірити не можливо;
з зазначеного розрахунку також не можливо встановити, які саме суми сплачувала ОСОБА_1 , а отже не можливо перевірити правильність нарахування заборгованості;
окрім того слід звернути увагу, що нарахування відсотків у вказаному розрахунку здійснено щомісячно, однак по 11,9%, що відповідно п.5 паспорту кредиту є щорічними відсотками.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.
Банком суду надана виписка по рахунку відповідачки (а.с.22-45), з якої вбачається:
отримання ОСОБА_1 коштів у розмірі 25 103,34 грн;
перенесення на прострочену заборгованість суми заборгованості за кредитом чи за відсотками, не передбачене умовами договору;
погашення заборгованості та щомісячних процентів, згідно умов кредитного договору № [номер приховано] у розмірі:
287,50 грн + 420,60 грн + 802,62 грн - 05.01.2022;
214,80 грн + 493,30 грн + 802,62 - 01.02.2022.
оприбуткування нарахованих відсотків по кредитному договору № [номер приховано], не передбачене умовами договору;
нарахування відсотків: з 26.07.2021 по 19.12.2021 у розмірі 24,27 грн; з 20.12.2021 по 20.12.2021 - 8,09 грн; з 21.12.2021 по 21.12.2021 - 8,10 грн; з 22.12.2021 по 22.12.2021 - 8,09 грн; з 23.12.2021 по 23.12.2021 - 8,09 грн; з 24.12.2021 по 27.12.2021 - 32,36 грн; з 28.12.2021 по 28.12.2021 - 8,09 грн; з 29.12.2021 по 29.12.2021 - 8,09 грн; з 30.12.2021 по 30.12.2021 - 8,10 грн; з 31.12.2021 по 31.12.2021 - 8,09 грн; і т.д. аж до часу звернення до суду, що є фактично щоденним нарахуванням процентів, не передбаченим кредитним договором;
списання заборгованості по кредитному договору: 25.12.2024 у розмірі 47,80 грн, 25.12.2024 у розмірі 2628,36 грн, не передбачене умовами договору;
Отже, із зазначеної виписки можливо лише встановити, яку саме суму кредиту отримала відповідач та яку саме суму вона внесла на погашення заборгованості.
Вирішуючи питання нарахування заборгованості за кредитним договором, колегія суддів виходить з того, що вирахувати відсотки, які необхідно сплатити відповідачці за наявності всіх наявних матеріалів у справи не є можливим, оскільки після проведення оплати ОСОБА_1 частина коштів мала бути зарахована на погашення нарахованих процентів, а інша частина - на погашення тіла кредиту, однак яка саме частина встановити не є можливим.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2026 року за клопотанням ОСОБА_1 зобов`язано АТ «Таскомбанк» надати суду:
1. Повну виписку руху коштів за кредитним договором з моменту його укладення - 26.07.2021, із відображенням: - факту видачі кредитних коштів;
- усіх здійснених платежів;-нарахувань процентів та комісій.
2. Належним чином оформлений та читабельний витяг з реєстру прав вимоги по договору факторингу, який містить чітку ідентифікацію кредитного договору відповідача.
3. Оригінал або належним чином засвідчену копію договору факторингу з усіма додатками та реєстрами.
4. Документи що підтверджують повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, зокрема: - копію письмового повідомлення; - докази його направлення та отримання.
5. Деталізований розрахунок заборгованості з урахуванням усіх платежів відповідача.
АТ «Таскомбанк» отримав копію ухвали поштою 07.09.2026, а в системі «Електронний суд» - 01 вересня 2026 року, однак за станом на час розгляду справи жодних документів, витребуваних судом, не надав.
Отже матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують правильність нарахування процентів.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , а саме щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів, на підставі яких можливо було би встановити на підставі чого та яким чином товариством нараховані річні відсотки щомісячно, а розрахунок щомісячних відсотків взагалі відсутній.
На вищевказане суд першої інстанції не звернув увагу та задовольнив позов в повному обсязі.
Отже, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26 843,39 грн, за мінусом коштів, сплачених відповідачкою у рахунок погашення зобов?язань за кредитним договором, сплата яких визнається Банком (т.1 а.с.18): - 287,50 грн - 420,60 грн - 802,62 грн - 214,80 грн - 493,30 грн - 802,62 = 23 821,95 грн, в іншій частині позовних вимог слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Звертаючись до суду з позовом, АТ «Таскомбанк» сплатило 2 422,40 грн судового збору.
Позов задоволено на 39,30 %.
Таким чином, з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь АТ «Таскомбанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 х 39,30% = 952 грн.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, судом апеляційної інстанції було відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Апеляційна скарга задоволена частково на 100% -30,30% = 60,7%
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути 4 542 х30,30% = 1 376,22 грн, а з АТ «Таскомбанк» на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4 542 х 60,70% = 2 756,99 грн.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 821,95 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 952 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 376,22 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 2 756,99 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
О.О.Панченко