ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2070/26 Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/2290/24 Категорія: 305010900 Степченко М.Ю.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідач Фетісова Т. Л.
судді Новіков О. М., Сіренко Ю. В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.04.2026 (повний текст складено 20.04.2026, суддя в суді першої інстанції Степченко М. Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и в :
у червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив, після збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страховим відшкодуванням, яка складає 55 652,10 грн, та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди, мотивуючи про те, що з вини відповідач сталася ДТП, у якій позивач зазнав матеріальної та моральної шкоди. Так як виплаченого страхового відшкодування для відшкодування витрат на ремонт автомобіля позивачу не вистачило, решту збитків слід стягнути з винуватця, що відповідає вимогам статті 1194 ЦК України.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.04.2026 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 24103,61 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної шкоди, а в решті вимог - відмовлено, з посиланням на наявність підстав для відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди за рахунок винуватця ДТП у зв`язку із недостатністю страхової виплати. Також суд вказав, що позивачем було подано звіт про оцінку його автомобіля, що став підставою для збільшення позовних вимог, в якому вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача складає 91067,04 грн. Однак, якщо в позивача виникли сумніви в правильності нарахування страхового відшкодування, виходячи з іншої вартості ремонту транспортного засобу, він мав звернутися за вирішенням вказаного спірного питання до страхової компанії, а не безпосередньо до винуватця ДТП. Отже, частка позовних вимог, яка ґрунтується на збільшеній оцінці матеріальної шкоди позивача, має бути відхилена.
Відповідач 23.07.2026 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та новим рішенням відхилити позов.
В обґрунтування вказано на те, що страхове відшкодування позивачу було виплачено менше ліміту відповідальності страховика, отже саме останній має повністю відшкодовувати позивачу матеріальні збитки, розмір яких є меншим матеріальної відповідальності страховика.
Оскільки відповідач вину у спричиненні ДТП визнав повністю, потребує коштів на лікування у зв`язку з поганим станом здоров`я та має єдиний дохід у вигляді пенсійних виплат, підстав для покладення на нього відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн не було.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення відшкодування у розмірі меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 06.06.2023 о 12 год 00 хв на 112 км. + 250 м. автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , та транспортного засобу Шевроле Авео, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач ОСОБА_1 згідно відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.06.2023 у справі №695/2171/23 винним у спричиненні вчиненні вищевказаної ДТП визнано водія транспортного засобу ЗАЗ 110307 ОСОБА_2 .
У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вина відповідача у вказаній ДТП підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу № 3300724.
Заявою між ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та позивачем ОСОБА_1 від 29.06.2023 досягнуто згоди в частині розміру та способу здійснення страхової виплати, яка визначена в розмірі 35414,94 грн.
Відповідно до ремонтної калькуляції ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»№23-0780725 від 12.06.2023 та копії розрахунку суми страхового відшкодування від 03.07.2023, копії яких наявні в матеріалах справи, встановлено, що вартість ремонту автомобіля Шевроле Авео, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 59 518,55 гривень. При складенні розрахунку відшкодування страховиком здійснено відрахування від вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача коефіцієнту фізичного зносу автомобіля в сумі 20 903,61 гривні (66,50%) та відрахована безумовна франшиза в сумі 3200 гривень, котра передбачена умовами страхування.
Отже, сума проведеного страховиком відшкодування становить 35 414,94 гривень.
Вказана вище сума коштів була виплачена позивачу 04.07.2023 в повному обсязі, що підтверджується копією виписки з карткового рахунку позивача.
Мотивуючи про те, що частина матеріальної шкоди позивачу на даний час після отримання страхової виплати відшкодована не була, а також про наявність підстав для відшкодування винуватцем ДТП моральної шкоди, було заявлено позовні вимоги у цій справі.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Частиною першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Крім того, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (тут і далі по тексту постанови у редакції на час настання ДТП) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Слід врахувати, що відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18 принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Водночас у статті 9 Закону №1961-IV передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону №1961-IV).
Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД, та 7 років-для інших легкових КТЗ.
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (пункт 12.1. статті 12 Закону №1961-IV).
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону №1961-IV).
Разом з тим в цій справі судом було з`ясовано та надали належну оцінку відповідним фактичним обставинам та спеціальним нормам Закону №1961-IV, які обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, та не враховують знос запчастин транспортного засобу та розмір франшизи.
Отже, сума матеріальних збитків від пошкодження транспортного засобу позивача має бути відшкодована таким чином - у межах ліміту відповідальності страховика вираховується коефіцієнт фізичного зносу складових частин та франшиза, яка обумовлена договором, а решта відшкодування виплачується страховиком. Водночас невідшкодовані суми від зниження вартості ремонту на коефіцієнт фізичного зносу (у даному випадку 66,50%) та франшиза в сумі 3200 гривень відшкодовується винуватцем ДТП (страхувальником - відповідачем).
Така практика простежується з правового висновку ВС у постанові від 02.04.2025 у справі № 369/15321/20.
Відтак мають бути відхилені аргументи апеляційної скарги відповідача про те, що він не повинен відшкодовувати матеріальні збитки у межах ліміту відповідальності страховика, адже страхова компанія згідно вищенаведених приписів закону не може включати до страхового відшкодування розмір коефіцієнту фізичного зносу та франшизи, які відшкодовуються особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Надаючи оцінку аргументам апеляційної скарги відповідача щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд робить такі висновки.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як встановлено судом, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, був пошкоджений належний позивачу автомобіль, що безумовно негативно вплинуло на його моральний стан та призвело до душевних страждань, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди, що відповідачем при апеляційному перегляді справи не спростовується.
Одночасно апеляційний суд приймає до уваги, що визначений судом першої інстанції розмір грошових коштів, які мають бути стягнуті на користь позивача для відшкодування його моральних страждань, не повністю враховує глибину негативних наслідків, що виникли для позивача внаслідок порушення його прав через пошкодження автомобіля, який може бути відремонтований, особу відповідача, який свою вину у спричиненні ДТП визнав повністю та являється пенсіонером за віком із рядом хронічних хвороб.
За обставин цієї справи належним розміром у відшкодування моральної шкоди позивачу буде 7000,00 грн, що відповідатиме засадам розумності та справедливості, що свідчить про часткову обґрунтованість доводів скаржника в цій справі.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.04.2026 у даній справі належить змінити в частині визначення розміру моральної шкоди, яка має бути відшкодована відповідачем позивачу, вказавши, що до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 7 000 грн у відшкодування моральної шкоди, та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Отже подана відповідачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частки позову 47,37 % за розгляд справи судом першої інстанції з відповідача на користь позивача слід стягнути 573,74 грн судового збору, за апеляційний перегляд справи з позивача на користь відповідача пропорційно до відхиленої частки позову 52,63 % слід стягнути 920,70 грн судового збору.
Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України після взаємозаліку стягуваних сум судового збору остаточно з позивача на користь відповідача за результатами розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій має бути стягнуто 346,96 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.04.2026 у даній цивільній справі - змінити в частині визначення розміру моральної шкоди, вказавши, що до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 7 000 грн у відшкодування моральної шкоди, та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 346,96 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
У решті рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.04.2026 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 29.09.2026.
Суддя-доповідач
Судді