ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2213/26 Головуючий по 1 інстанції
Справа №704/766/26 Категорія: 304090000 Воронкова І. Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідач Фетісова Т. Л.
судді Новіков О. М., Сіренко Ю. В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Чехун Ю. В. на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 06.08.2026 (повний текст складено 06.08.2026, суддя в суді першої інстанції Воронкова І. Г.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в :
у травні 2026 року товариство звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 25.08.2025-100000048 від 25.08.2025 у розмірі 12400 грн, з яких основний борг 5000 грн, відсотки 4200 грн, відсотки за ст. 625 ЦК України - 3200 грн та судові витрати, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов`язання по договору, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася зазначена заборгованість.
Заочним рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 06.08.2026 позов у справі відхилено з посиланням на не підтвердження позивачем перерахунку позичальнику коштів кредиту.
Представник позивача ОСОБА_2 подала на вказане рішення суду 17.08.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити заявлені у справі позовні вимоги у повному обсязі.
Вказує, що сторони належним чином в електронному вигляді уклали договір кредиту, де погодили усі істотні умови кредитування.
Позивач здійснив належну ідентифікацію позичальника при укладенні договору.
Перерахунок коштів кредиту підтверджується Листами ТОВ «УПР», що підтверджують надходження коштів позичальнику за допомогою інтернет-еквайрингу iPay.
Частиною 4 статті 31 ЗУ «Про платіжні послуги» визначено, що після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).
Еквайр зобов`язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №164).
Згідно договору про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної оперіації відбувався за умови надання Позивачем платіжної інструкції через інформаційний обмін електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами, у зв`язку з чим такі платіжні інструкції у Позивача відсутні.
Отже, позивач належним чином підтвердив перерахунок коштів позичальнику.
Відповідачем при оформленні заявки на кредит зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу), але відповідно до Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.
Сторона позивача наголошує, що відповідач не надав до суду першої інстанції виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 5168-74XX-XXXX-1894, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12400 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 25.08.2025 ТОВ «Споживчий центр» та відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, уклали договір про відкриття кредитної лінії № 25.08.2025-100000048, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) (а.с. 22-23).
Відповідно до п. 4.1 кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-1894.
До договору про відкриття кредитної лінії додається заявка на укладення договору, в якій йдеться, що даний електронний кредитний договір, частиною якого є дана заявка, укладається у порядку, передбаченому Законом України Про електронну комерцію (а.с. зворот 23 - 24).
Згідно умов договору до даної заявки, дата видачі кредиту 25.08.2025 (п. 1), сума кредиту 1500 грн (п. 2), строк кредиту - 189 днів (п. 3), дата повернення кредиту 01.03.2026 (п. 4).
03.09.2025 сторонами укладено додатковий договір, за яким сторони домовились збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести зміни до договору (а.с. зворот 25-26).
Згідно умов додаткового договору, сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 3000 грн (п. 1.1), за даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 1500 грн, дата видачі кредиту (2-го траншу) 03.09.2025, спосіб надання позичальнику коштів перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-1894, строк на який надається кредит 180 днів з дати його надання (п. 1.2).
04.09.2025 сторонами укладено додатковий договір, за яким сторони домовились збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внесли зміни до договору (а.с. 26-27).
Згідно умов додаткового договору, сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 4000 грн (п. 1.1), за даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 3-й транш у розмірі 1500 грн, дата видачі кредиту (3-го траншу) 04.09.2025, спосіб надання позичальнику коштів перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-1894, строк на який надається кредит 179 днів з дати його надання (п. 1.2).
30.09.2025 сторонами укладено додатковий договір, за яким сторони домовились збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внесли зміни до договору (а.с. 28-29).
Згідно умов додаткового договору, сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 5000 грн (п. 1.1), за даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 4-й транш у розмірі 1000 грн, дата видачі кредиту (4-го траншу) 30.09.2025, спосіб надання позичальнику коштів перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-1894, строк на який надається кредит 153 днів з дати його надання (п. 1.2).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 25.08.2025-100000048 від 25.08.2025, станом на 08.05.2026 загальна сума заборгованості відповідача за кредитом становить 12400 грн, з яких основний борг 5000 грн, залишок відсотків 4200 грн, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України - 3200 грн.
Вимоги про стягнення вказаних сум кредитного боргу є предметом розгляду у цій справі.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Водночас за вимогами частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Зокрема, другий абзац статті 1046 ЦК України, яка знаходиться у параграфі 1 Глави 71 ЦК України, що регламентує позику, кредит, банківський вклад, установлює, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відтак, з системного аналізу вказаних вище норм права слід зробити висновок про те, що договір кредиту є укладеним не в момент підписання сторонами даного правочину, а після передання позичальнику коштів кредиту, що відповідає точному змісту ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України ЦК України.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У даному випадку позовні вимоги у справі та заперечення проти висновків суду першої інстанції по суті спору у апеляційній скарзі позивача ґрунтуються на його твердженнях про те, що перерахунок коштів кредиту відповідачу підтверджується Листами ТОВ «УПР» щодо надходження коштів за допомогою інтернет-еквайрингу iPay.
Проте зі змісту зазначених листів не можливо установити, що платіжний засіб, відображений у них (маска (частково прихований номер) банківської картки позичальника), належить саме відповідачу ОСОБА_1 , отже стверджувати про те, що позивач довів надходження коштів кредиту відповідачу підстав не має, що свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відхилення позовних вимог саме з цих підстав.
Посилання апеляційної скарги на те, що сторони належним чином в електронному вигляді уклали договір кредиту із належною ідентифікацією позичальника, не можуть підтверджувати фактичне перерахування коштів кредиту, що є необхідною умовою для висновків про укладення такого виду правочинів, а не лише погодження сторонами відповідних істотних умов.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що обслуговуюча рахунки позивача організація за договором про надання послуг еквайрингу здійснила перерахунок коштів кредиту, адже ці обставини не дозволяють об`єктивно встановити кому саме належить банківська картка, на які такі кошти були зараховані.
Отже, стверджувати про перерахунок кредиту відповідачу на підставі наявних у матеріалах справи доказах, суд не може.
Апеляційний суд також не може погодитися з посиланнями скаржника на те, що товариство не може вказувати повний номер картки позичальника з метою запобігання розголошення банківської таємниці, що охороняється законом, оскільки за вимогами ч.1 ст. 84 ЦПК України позивач мав можливість при звернені з позовною заявою до суду порушувати питання про витребування відповідних доказів з підстав неможливості самостійно їх надати.
Так позивач при подачі позову мав заявити суду клопотання про витребування доказів з тим, щоб установити кому саме належить банківська картка, на яку було перераховано суму кредиту, а також отримати виписку за відповідними рахунками, яка б підтвердила факт зарахування кредиту позичальнику.
У даному випадку за недоведеності особи власника банківського рахунку, на який надійшли кредитні кошти, суд позбавлений можливості встановити факт перерахунку коштів кредиту позичальнику, що є необхідною складовою для підтвердження укладення кредитного договору.
Відтак аргументи скаржника у даній справі свого підтвердження при апеляційному перегляді не знайшли.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 06.08.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника позивача без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
апеляційну скаргу - відхилити.
Заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 06.08.2026 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 29.09.2026.
Суддя-доповідач
Судді