ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 711/1386/26
Провадження № 22-ц/821/1720/26
Категорія: 305010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Скляренко В.М. у приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення складений 29 травня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення коштів на утримання спадкового майна та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення коштів на утримання спадкового майна та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона спільно з відповідачами є співвласниками частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Розмір її частки складає 1/5.
Між співвласниками відсутня згода та домовленість щодо порядку користування спільним домоволодінням.
На території домоволодіння наявний сарай «Д», який вона будувала та ремонтувала за свої кошти.
З часом сарай Д, д, д1, к, а також літня кухня Б, б, вбиральня В, г стали руйнуватись і позивачка за власний кошт здійснювала ремонт таких об`єктів.
Згодом їй прийшлося добудовувати й веранди а2, а3 та перекривати їх профнастілом.
На ремонтні роботи щодо такого майна позивачкою витрачено 3 116,00 грн особистих коштів, а отже частину таких коштів в сумі 2 675,00 грн їй мають компенсувати відповідачі.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачів на її користь кошти в сумі 2 675,00 грн на утримання спадкового майна та 3 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення коштів на утримання спадкового майна та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено правомірності підстав її позовних вимог, оскільки не доведено необхідності здійснення ремонтних робіт спірного домоволодіння без згоди співвласників, а також не доведено факту здійснення таких ремонтних робіт, а за таких обставин, позовні вимоги про покладання на співвласників обов`язку по відшкодуванню позивачці витрат на придбання ремонтно-будівельних матеріалів, є необґрунтованими.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходив із того, що вказана вимога є похідною від первісних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі, поданій 18 червня 2026 року ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідачів на її користь на утримання спадкового майна кошти в сумі 2 675,00 грн. та 3 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Обгрунтування апеляційної скарги аналогічне обгрунтуванню позовної заяви. Крім того, скаржник зазначила, що відповідачі зобов`язані утримувати спадкове майно, проте такі дії не вчиняють.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 разом із відповідачами є співвласниками частини житлового будинку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Розмір частки позивачки складає 1/5 частки від 1/2 частини житлового будинку, а саме домоволодіння являє собою жилий будинок з прибудовами (жила площа - 72,9кв.м, загальна площа 109,1кв.м) та надвірними спорудами (сарай К; погріб Ж; вбиральні В, Г; сарай Д, д, д; погріб З; літня кухня з прибудовою Б, б; сарай Л; огорожа 1-3; водоколонка4, 5; відмостка І; погріб Е), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 6/.
Між сторонами тривалий час існує спір, пов`язаний з користуванням спірним домоволодінням.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.05.2015 у справі №711/7955/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди було частково задоволено позовні вимоги та вирішено зобов`язати ОСОБА_7 привести спадкове майно, яке знаходиться по АДРЕСА_2 в попередній стан, а саме: провести електропроводку до туалету «В»; провести в літній кухні «Б» газове опалення та світло; провести газове опалення та електропроводку від частини будинку до літньої кухні «Б»; огорожу № 3, водоколонку № 4 привести в попередній стан; встановити плиту газову «Електра» та газовий котел КЧМ; привести в попередній стан труби (батареї) опалення в 2-х кімнатах, кухні, коридорі, встановити два вікна в середній кімнаті, п`ятеро дверей по всьому будинку, виключателі, розетки, патрони, огорожу замість стіни прибудови «а-4». Відповідне рішення суду набрало законної сили 20.07.2015, але до теперішнього часу залишається невиконаним.
Зазначені обставини підтверджуються відповідними судовими рішеннями у судових справах №711/7955/14-ц, 712/13070/17, 712/989/18, які набрали законної сили і опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а отже є загальновідомими і не потребують доказування на підставі ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
Згідно наданих суду товарних чеків підтверджується факт придбання будівельних матеріалів на загальну суму 3 211,00 грн (22.08.2023 95,00 грн; 02.10.2025 2 900,00 грн; 25.11.2025 216,00 грн) /а.с. 7/.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В силу частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом даної норми, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (ЦК України чи іншим актом цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором.
Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України, при здійсненні права власності визначається, що власність зобов`язує.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За змістом частини першої статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із частиною першою та другою статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно із статтею 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи той факт, що сторони є співвласниками житлового будинку, в останніх виникає обов`язок відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.
Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.4 ст.544 ЦК України).
Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №703/2200/15-ц та від 15 квітня 2021 року у справі №638/5001/17.
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
При цьому, слід зазначити, що під витратами на управління, утримання та збереження спільного майна у розумінні ст.360 ЦК України, які мають нести сторони, як співвласники будинку, необхідно розуміти витрати на утримання цього будинку, які є об`єктивно необхідними для підтримання його у придатному для використання за призначенням стані, тобто, безпосередньо пов`язані саме із забезпеченням належного технічного стану будинку, без вчинення яких житло втратить свої споживчі властивості.
У разі доведеності одним із співвласників понесених ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов`язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов`язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п.8 ч.2 ст.16 ЦК України).
Статтею 81 ЦПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, для стягнення коштів, понесених одним із співвласників на управління, утримання та збереження спільного майна, такий співвласник повинен довести належними доказами, що він дійсно поніс такі витрати, а також, що такі витрати є об`єктивно необхідними для підтримання спільного майна у придатному для використання за призначенням стані.
Вирішуючи спір в частині стягнення коштів, понесених на утримання спадкового майна, суд першої інстанції, перевіривши долучені до матеріалів справи докази на підтвердження обставин позовних вимог, дійшов обгрунтованого висновку, що надані копії товарних чеків підтверджують факт придбання будівельних матеріалів, але не підтверджують обставини їх цільового використання.
Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем не надано суду будь-яких доказів щодо технічного стану спірного домоволодіння, як до, так і після моменту придбання позивачкою будівельних матеріалів.
Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів даної справи вбачається, що позивач та відповідачі не проживають у спірному домоволодінні і відповідачі не давали згоди на здійснення ремонтних робіт, яка є однією із складових умов для здійснення утримання будинку. Винятком можуть бути лише невідкладні аварійні роботи, без яких майно могло бути знищене, проте позивачем не надано належних доказів на підтвердження здійснення саме аварійних робіт.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про покладення на співвласників обов`язку по відшкодуванню позивачці витрат на придбання ремонтно-будівельних матеріалів є необгрунтованими, а доводи апеляційної скарги, які є аналогічні доводам позовної заяви, не спростовують цих висновків.
Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції в частині вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки вони є похідними від первісних вимог.
Крім того, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів незаконності рішення суду в частині вирішення вимоги про стягнення моральної шкоди.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення коштів на утримання спадкового майна та відшкодування моральної шкоди- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча: О.В. Карпенко
Судді: Ю.В. Сіренко
Л.І. Василенко