01.10.26
22-ц/812/1580/26
Провадження № 22-ц/812/1580/26
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2026 року м. Миколаїв
справа № 485/735/26
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,
переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною, на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 10 червня 2026 року під головуванням судді Соловйова О.В., повне судове рішення складено цього ж дня,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (далі - ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») звернулося з позовом до ОСОБА_2 (після укладання шлюбу - ОСОБА_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 19 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту № 3866353, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит на платіжну карту в розмірі 12 000 грн.
Як вказав позивач, право вимоги за даним кредитним договором відповідно до укладеного договору факторингу № 29/10-2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» від 29 жовтня 2025 року та № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».
Відповідач умови кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 78 860 грн 00 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 12 000 грн 00 коп., заборгованості за процентами - 66 860 грн 00 коп., яку позивач просив стягнути. Також позивач просив стягнути з відповідача відшкодування сплаченого судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу та заявив клопотання про витребування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписки з карткового рахунку, що належить ОСОБА_1 з метою спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки - адвокат Скользнєва В.В. -просила відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. Зазначає, що позивачем не надано належних доказів перерахунку кредитних коштів відповідачці, а надана довідка ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» не є належним доказом, оскільки не є первинним бухгалтерським документом, в ній відсутня інформація про прізвище ім`я по батькові та РНОКПП отримувача. Нарахована позивачем сума заборгованості за процентами не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів» та умовам самого кредитного договору, є несправедливою з урахуванням суми тіла кредиту, а тому просить суд зменшити розмір процентів за вказаним договором до 6000 грн.
У відповіді на відзив ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» зазначає, що надана довідка ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» є належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів відповідачці. Заперечуючи проти факту отримання коштів відповідач не позбавлена можливості надати відповідні докази. Також звертає увагу, що заявлені представником відповідачки витрати на правничу допомогу не є співмірними з часом витраченим адвокатом та наданням відповідних послуг.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» заборгованість за договором № 3866353 від 19.08.2020 в сумі 78 860 грн 00 коп., з яких: 12 000 грн. заборгованість за сумою кредиту; 166 860 грн 00 коп. заборгованість за сумою відсотків. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» 2662 грн 40 коп. судового збору та 6000 грн. витрати на правову допомогу.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість згідно розрахунку позивача за наданим кредитом що підлягає стягненню. Також суд вважав обґрунтованою заявлену позивачем суму витрат на правничу допомогу 6000 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Скользнєва В.В., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 12 000 грн заборгованості та стягнути з ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» на користь ОСОБА_1 8000 грн. витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка є дружиною військовослужбовця, який в період з 12.04.2018 року по сьогоднішній день проходить службу, а тому на неї поширюються пільги, встановлені Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» та не повинні нараховуватися проценти за користування кредитами. Крім того, проценти нараховані всупереч умовам кредитного договору № 3866353 від 19.08.2020 року та не відповідають графіку платежів, який є додатком до кредитного договору. Нарахований позивачем розмір процентів, який в шість разів перевищує розмір суми тіла кредиту є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку. За такого вважає, що він має бути зменшеним до 6000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначає, що посилання апелянта на наявність підстав для припинення нарахування процентів у зв`язку з тим, що вона є дружиною військовослужбовця є безпідставними, оскільки шлюб з військовослужбовцем нею укладено лише 25.05.2025, тоді як кредитний договір укладено 19.08.2020, а останнє нарахування процентів за договором здійснено 06.04.2021, тобто більш ніж за чотири роки до набуття апелянтом статусу дружини військовослужбовця. Отже, на момент нарахування процентів апелянт не належала до кола осіб, на яких поширюються пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців та членів їх сімей, а тому підстави для застосування положень законодавства щодо звільнення від сплати процентів або їх списання відсутні. Нарахування процентів здійснено відповідно до погоджених умов договору. Також позивач вказує, що відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представником відповідача не доведено, що витрати на професійну правничу допомогу були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, більш того представником відповідача не надано детального опису послуг із зазначенням витраченого часу та обсягом виконаних робіт, що позбавляє можливості надати належну оцінку реальності таким витрат. Крім того просив вирішити питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції, докази понесення яких будуть надані на протязі п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Судом встановлено, що 19 серпня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання кредиту №3866353, який підписано позичальником з використанням одноразового ідентифікатору PS3866353, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань), без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору (а.с. 19-21). Окрім цього вказаним одноразовим ідентифікатором відповідачкою підписано графік платежів.
Відповідно до пункту 1.3. Договору сума кредиту складає 12 000 грн.
Пунктом 1.6 Договору визначено, що розрахунок зобов`язань (п. 2.18. Правил) позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту (п. 2.28. Правил) та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів у договорі визначає окремі розрахунки зобов`язань за лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25. Правил) та за загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил).
Згідно з п. 1.7. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:
1.7.1. У випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 5,10% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту.
1.7.2. У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 20 календарних днів з 19.08.2020 року до 08.09.2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,02% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 14 448,00 грн., у тому числі основна сума кредиту 12 000,00 грн., проценти за користування кредитом 2448,00 грн.
1.7.3. При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають:- в базовий період з 19.08.2020 року до 08.09.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);- в спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 09.09.2020 року до 07.03.2021 року (включно) 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 16 085, 40 грн.
Згідно п. 3.1 Договору сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41 Правил) встановлюється з дати укладення Договору (п.2.9 Правил) 19.08.2020 до кінцевої дати виконання Договору 07.03.2021 року (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за цього порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення /погашення кредиту (п. 2.8 Правил).
29 жовтня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «Алексредит» укладено договір факторингу №29/10-2025, згідно якому ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних в Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29 жовтня 2025 року до договору факторингу №АК-29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 у загальному розмірі 78860 грн 00 коп., з яких: 12000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом, 66860 грн 00 коп. - заборгованість відсотками.
31 жовтня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СЛОВЕНТІС» укладено договір факторингу № ДФ-31102025, згідно якому ТОВ «СОЛВЕНТІС» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних в Реєстрі прав вимоги.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29 жовтня 2025 року до договору факторингу №АК-29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 у загальному розмірі 78860 грн 00 коп., з яких: 12000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом, 66860 грн 00 коп. - заборгованість відсотками.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
ТОВ «Алекскредит» виконало свої зобов`язання за договором про надання кредиту №3866353 від 19 серпня 2020 року та здійснило переказ грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що підтверджуються довідкою ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 01.12.2025 та випискою з рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про зарахування 19 серпня 2020 року переказу на суму 12000 грн (а.с. 133).
Таким чином, посилання представника відповідачки у відзиві на позовну заяву щодо відсутності належних доказів перерахування коштів за кредитним договором є необґрунтованими.
Доказів, які б заперечували факт перерахування ТОВ «Алекскредит» кредитних коштів, ОСОБА_1 не надано.
Отже відповідачкою отримання коштів за Договором про надання кредиту №3866353 від 19 серпня 2020 року в розмірі 12 000 грн. не спростовано.
За такого, на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд першої інстанції вірно вважав доведеними факт виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення всієї заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками.
Так матеріалами справи встановлено, що умовами договору позики № 3866353 від 19 серпня 2020 року (пункт 3.1) визначено строк дії договору - 07 березня 2021 р.
Разом із тим, здійснений позивачем розрахунок свідчить, що відсотки були нараховані станом на 26 березня 2021 року, тобто поза межами узгодженого сторонами строку кредитування.
Доказів продовження строку договору матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення відсотків в сумі 6840 грн., як слідує з наданого позивачем розрахунку нарахованих у період з 08.03.2021 по 26.03.2021 року, тобто поза межами строку кредитування. (а.с. 15-17).
Разом із тим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення процентів за період з 19.08.2020 по 07.03.2021 року в розмірі 60 020 грн 00 коп. є законним та обґрунтованим.
Щодо доводів апеляційної скарги про звільнення відповідачки від сплати процентів за користування кредитом, як дружини військового, то слід зазначити наступне.
Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18 травня 2024 року. Згідно Свідоцтва про шлюб відповідачка уклала шлюб з ОСОБА_5 25 травня 2025 року (а.с. 152 зв.), тобто більш ніж через чотири роки після закінчення передбаченого договором строку кредитування. (07.03.2021 р.). За такого на момент нарахування процентів відповідачка не належала до кола осіб, на яких поширюються пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців та членів їх сімей, а тому підстави для застосування положень вищевказаного законодавства відсутні.
Щодо посилань апелянта на те, що умови кредитного договору щодо розміру відсотків є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", порушують принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, а тому суд повинен був зменшити розмір процентів, що підлягають стягненню з відповідача, то слід зазначити наступне.
Так, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадка недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.
Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.
Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, суд не має права давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.
Так, у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24), та зокрема зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
За такого, оскільки відповідачкою зустрічних позовних вимог щодо оспорювання встановленого кредитним договором розміру процентів не було заявлено, то доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, процентами за кредитним договором № 3866353 від 19.08.2020 року, проте при визначенні розміру заборгованості за процентами не врахував строк дії договору, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає зміні шляхом стягнення заборгованості за договором №3866353 від 19.08.2020 в сумі 72020,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 60020,00 - заборгованість за сумою відсотків.
Oaeei ?eiii aiaeyo?eia nea?aa i?aeyaa? ?anoeiaiio caaiaieaii?.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За такого, згідно приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності покладення на сторони судового збору до задоволених позовних вимог, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за позовну заяву також підлягає зміні шляхом стягнення 2431 грн 30 коп.
Виходячи із принципу пропорційності до задоволених вимог також підлягає зміні рішення в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЛВЕНТІС» витрат на професійну правничу допомогу, з 6000 грн 00 коп. до 5479 грн 20 коп.
Крім того у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 346 грн 60 коп. судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесення відповідачкою витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції було надано копію договору про надання правової допомоги від 30 вересня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В.В., предметом якого є надання адвокатом правової допомоги, копію ордера про надання правничої допомоги Серії АР№1274442, Акт здачі-прийняття наданих послуг від 29 квітня 2026 року на суму 6000 грн (ознайомлення з матеріалами справи - 1,5 год., написання відзиву на позовну заяву - 2 год.), квитанцію до прибуткового касового ордера від 29 квітня 2026 року, Акт здачі-прийняття наданих послуг від 10 червня 2026 року на суму 8000 грн (2 год - написання та подання апеляційної скарги), квитанцію до прибуткового касового ордера від 10 червня 2026 року.
Позивач заперечував щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в суді першої та апеляційної інстанції оскільки зазначені витрати в суді першої інстанції в розмірі 6000 грн не співмірними, а саме не відповідають складності справи та не є співмірними з часом витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, а заявлені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є необґрунтованими, оскільки представником відповідача не доведено, що витрати на професійну правничу допомогу були фактичними і неминучими, не надано детального опису послуг із зазначенням витраченого часу та обсягом виконаних робіт
Разом з тим колегія суддів відхиляє наведені позивачем запереченнями, оскільки на переконання суду представником відповідачки документально підтверджено розмір таких витрат, з Актів-прийняття наданих послуг вбачається, що вони містять опис наданих адвокатом послуг, вказані витрати є дійсними та обґрунтованими та співмірними з часом витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, а тому відсутні підстави для відмови чи зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
У зв`язку з викладеним пропорційно до задоволених вимог відповідно до п. 3 ч. 2 статті 141 ЦПК України на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді першої та апеляційної інстанції в сумі 1215 грн 20 коп. ( 520 грн 80 коп. +694 грн 40 коп.)
Згідно частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повна постанова складена 01 жовтня 2026 року.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною, задовольнити частково.
Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2026 року змінити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» заборгованість за договором №3866353 від 19.08.2020 в сумі 72 020 грн 00 коп. (сімдесят дві тисячі двадцять гривень), а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2431 грн 30 коп. (дві тисячі чотириста тридцять одна гривня тридцять копійок), та витрати на правову допомогу у розмірі 5479 грн 20 коп. (п`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень двадцять копійок).
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 346 грн 60 коп. (триста сорок шість гривень шістдесят копійок) та 1215 грн 20 коп. (одна тисяча двісті п`ятнадцять гривень двадцять копійок) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку і випадках, передбачених 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Т.В. Серебрякова
Н.О. Тищук
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року