30.09.26
22-ц/812/1475/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м. Миколаїв
справа №489/875/26
провадження №22-ц/812/1416/26
№22-ц/812/1475/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , та Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Микульшиної Г. А. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - Банк або АТ «А-Банк») подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.
06 грудня 2019 року між Банком та відповідачкою було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 44,40% річних.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальницею умов договору станом на 05 лютого 2026 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 95 533,76 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 77 223,12 грн та заборгованості за відсотками у сумі 18 310,64 грн.
Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 95 533,76 грн та судовий збір у сумі 2662,40 грн.
Позиція відповідача у суді першої інстанції
ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначаючи, що копія анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, долучена до матеріалів справи, не містить суми кредиту, розміру відсотків за його використання, строку кредитування та інших істотних умов. Вважала, що вказані обставини свідчать про безпідставність нарахування позивачем процентів за користування кредитом. Також вказувала на те, що позивачем не надано належних та достовірних доказів наявності заборгованості за кредитом та її дійсного розміру.
Відповідачка наголошувала на тому, що у зв`язку із неузгодженням сторонами розміру відсотків відсутні підстави для зарахування внесених нею коштів на їх погашення, у зв`язку з чим, у разі задоволення позову, сплачені нею кошти мають бути зараховані в рахунок оплати тіла кредиту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2026 року позов АТ «А-Банк» задоволено частково.
З ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 06 грудня 2019 року станом на 05 лютого 2026 року у сумі 56 361,16 грн тіла кредиту та судовий збір у сумі 1570,82 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що оскільки позивачем не доведено узгодження з відповідачкою умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, то Банк має право на стягнення з відповідачки тільки тіла кредиту. Враховуючи, що Банк у порушення умов договору спрямував на погашення відсотків кошти відповідачки, які вона сплачувала на погашення заборгованості за кредитним договором, то сума тіла кредиту, яка підлягає стягненню з відповідачки повинна бути зменшена на суму сплачених відсотків.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано доказів того, що між сторонами було укладено кредитний договір, оскільки з анкети-заяви вбачається, що сторони не погодили основних умов договору, серед яких сума (ліміт) кредиту, строк користування кредитом, відсотки, збільшення позовної давності. Також Банком не дотримано вимог ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».
Крім того відповідачка вказувала, що суд не дослідив первинних бухгалтерських документів на підтвердження фактичної видачі кредитних коштів та проігнорував статус позивача як професійного учасника фінансового ринку та необхідність застосування щодо нього підвищених стандартів доказування.
АТ «А-Банк» також подало апеляційну скаргу на рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду в частині відмовлених вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про їх задоволення.
Позивач зазначав, що він надав докази узгодження з відповідачкою всіх умов договору, у тому числі паспорт споживчого кредиту, де відображена відсоткова ставка, однак судом це не було враховано.
Доводи інших учасників справи
АТ «А- Банк» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просило апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи
06 грудня 2019 року ОСОБА_1 ознайомилася з паспортом споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» АТ «А-Банк», який містить умови кредитування з використанням кредитних карт: «Універсальна» з процентною ставкою 46,8% річних, «Універсальна Gold» з процентною ставкою 44,4% річних, «Зелена» з процентною ставкою 44,4% річних, строк кредитування 240 місяців. Про вказаний факт свідчить електронний підпис ОСОБА_1 на паспорті. У паспорті, крім зазначеного, вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Інформація, викладена у паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2020.
У цей же день між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується Анкетою-заявою позичальниці про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Банку.
У вказаному договорі сторони не погодили, яку саме кредитну програму з запропонованих у паспорті споживчого кредиту Банком, обрала відповідачка і яка процентна ставка буде застосовуватися.
Довідкою за картами підтверджується, що відповідачці було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 .
Згідно з довідкою за лімітами 06 грудня 2019 року відповідачці був встановлений кредитний ліміт у сумі 5000 грн, 17 січня 2022 року ліміт був збільшений до 11 000 грн, 07 квітня 2023 року - до 31 000 грн, 10 липня 2023 року - до 41 000 грн, 15 червня 2024 року - до 45 000 грн, 24 червня 2024 року - до 50 000 грн, 30 червня 2024 року - до 55 000 грн, 18 липня 2024 року - до 67 000 грн, 29 липня 2024 року - до 70 000 грн, 02 серпня 2024 року - до 75 000 грн, 25 січня 2025 року - до 80 000 грн.
За розрахунком позивача станом на 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 мала заборгованість за кредитним договором в сумі 95 533,76 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 77 223,12 грн та заборгованості за відсотками в сумі 18 310,64 грн.
З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що вона користувалася кредитними коштами Банку. За період з 06 грудня 2019 року по 05 лютого 2026 року вона витратила 187 695,37 грн кредитних коштів, а спрямувала на погашення кредитної заборгованості 131 334,21 грн. АТ «А-Банк» списав з неї відсотки за користування кредитним лімітом у сумі 74 742,37 грн.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Банку не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідачки підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальниці ОСОБА_1 процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором Банк посилався на паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила розуміла відповідачка, що вона з ними ознайомилася і погодилася, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розмір і порядок нарахування, які були застосовані позивачем у цій справі.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальницею, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальниці, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальницею запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Посилання Банку на те, що позичальниця була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, який містив розмір процентної ставки, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки підписання паспорта споживчого кредиту споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20).
Крім того, у самому паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті, та що інформація, викладена у ньому, зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2020.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для нарахування та стягнення Банком з відповідачки відсотків є правильним, оскільки їх стягнення не було погоджено сторонами.
У цьому випадку списані з відповідачки відсотки, які становлять суму 74 742,37 грн, підлягають відніманню від суми заборгованості за кредитним договором, а тому заборгованість ОСОБА_1 перед Банком буде становити 20 791,39 грн, а не 56 361,16 грн як помилково вважав суд першої інстанції.
Що стосується посилань відповідачки у апеляційній скарзі на те, що вона не укладала кредитний договір з АТ «А-Банк», то вони є необґрунтованими, оскільки досліджені докази доводять зворотнє, а саме підписання нею кредитного договору та отримання кредитних коштів. До того ж у відзиві на позовну заяву відповідачка визнавала факт отримання кредитних коштів і користування ними, але не погоджувалася з нарахованими відсотками через їх непогодження у кредитному договорі. Вказане свідчить про суперечливість поведінки відповідачки.
Щодо доводів відповідачки про те, що Банком не було дотримано вимог ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», то на думку колегії суддів, вказане відсутнє, бо у випадку який розглядався, строк виплати за отриманими кредитними коштами вже настав.
Твердження відповідачки про те, що суд не дослідив первинних бухгалтерських документів на підтвердження фактичної видачі кредитних коштів та проігнорував статус позивача як професійного учасника фінансового ринку та необхідність застосування щодо нього підвищених стандартів доказування, то вони є безпідставними, оскільки суд дослідив усі надані сторонами докази та дав їм оцінку.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до якого вказана справа не відноситься.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни оскаржуваного рішення в бік зменшення розміру заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідачки на користь Банку, до 20 791,39 грн.
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідачки, змінив рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги позивача на 22%, то наявні підстави для відшкодування відповідачкою позивачу судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 585,73 грн, а позивачем відповідачці за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій - у сумі 1470,28 грн.
Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2026 року змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором до 20 791,39 грн, а судовий збір до 585,73 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1470,28 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.