Справа №577/2924/25
Номер провадження 22-ц/816/2451/26
Категорія - 53
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),
суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
у присутності:
представника відповідача - адвоката Ковдій Ірини Сергіївни (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковдій Ірини Сергіївни
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 квітня 2026 року, ухвалене у м. Конотоп, у складі судді Логін Є.В., повне рішення виготовлене 07 травня 2026 року,
у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1
про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБ України) звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтувало такими обставинами.
31 серпня 2024 року о 23 год. 52 хв. у м. Батурині по вул. Шовковиця, 2, на території автомобільної заправної станції ПП «Ойл плюс», ОСОБА_2 , керуючи автомобілем DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху від газозаправної колонки не переконалася у безпечності такого маневру, внаслідок чого допустила наїзд на заправну паливну колонку, яка належить ПП «Ойл плюс», чим спричинила її механічні пошкодження.
Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, у зв`язку з чим МТСБ України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснило регламентну виплату на користь потерпілої особи у розмірі 107 045,35 грн. Крім того, МТСБ України понесло витрати на оплату послуг аварійного комісара щодо визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у сумі 3 720 грн.
Посилаючись на те, що після здійснення регламентної виплати до МТСБ України відповідно до статті 1191 ЦК України та статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право регресної вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, позивач просив стягнути зі ОСОБА_2 110 765,35 грн, що складається із суми виплаченого страхового відшкодування та витрат на оплату послуг аварійного комісара, а також судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 квітня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь МТСБ України 110 765,35 грн завданої майнової шкоди та 3028 грн судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та відсутність у неї на момент ДТП чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлені постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2024 року, яка набрала законної сили, а тому повторному доказуванню не підлягають. Суд установив, що МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі у розмірі 107 045,35 грн та понесло витрати на оплату послуг аварійного комісара в сумі 3 720 грн, у зв`язку з чим набуло право регресної вимоги до відповідача.
Відхиляючи заперечення відповідача щодо завищеного розміру шкоди та неналежності звіту про оцінку, суд зазначив, що відповідач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, а призначені за її клопотанням експертизи не спростували визначений позивачем розмір збитків. Помилкове зазначення у звіті адреси місця ДТП суд визнав технічною опискою, яка не впливає на правильність висновків оцінювача, а відсутність власноручного підпису оцінювача пояснив тим, що звіт складений в електронній формі відповідно до вимог законодавства. Із огляду на це суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду, представник відповідача - адвокат Ковдій І.С. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові, відшкодувати судові витрати.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав належним та допустимим доказом звіт про оцінку майна, який містить істотні помилки, зокрема щодо адреси об`єкта оцінки, не дає можливості однозначно ідентифікувати майно, стосовно якого проводилася оцінка, а тому не підтверджує розмір шкоди, завданої саме внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди.
Звіт про оцінку також не може бути визнаний допустимим доказом, оскільки поданий лише у вигляді паперової копії без підпису оцінювача, тоді як оригінал електронного документа з кваліфікованим електронним підписом до суду не подавався, а суд першої інстанції не перевірив його існування та справжність.
Суд не врахував висновок та пояснення судового експерта, який не підтвердив визначений позивачем розмір збитків, не зміг відповісти на поставлені питання через невідповідність вихідних даних, а під час огляду встановив лише локальні пошкодження паливно-роздавальної колонки.
Вказує, що стягнута судом сума не відповідає характеру встановлених пошкоджень, оскільки матеріалами справи не підтверджено необхідності повної заміни паливно-роздавальної колонки, а тому стягнення вартості нового обладнання суперечить принципу повного, але не надмірного відшкодування шкоди та призводить до безпідставного збагачення потерпілої особи.
Вважає, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності та неправильно розподілив тягар доказування, фактично поклавши на відповідача обов`язок спростувати розмір шкоди, тоді як саме позивач повинен був довести належними та допустимими доказами всі обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Правом на відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
31 серпня 2024 року о 23 год. 52 хв. на території АЗС «Ойл Плюс» за адресою: вул. Шовковиця, 2, м. Батурин Чернігівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , яка, порушивши вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху не переконалася у безпечності маневру та допустила наїзд на паливно-роздавальну колонку, що належить ПП «Ойл плюс». Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2024 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Із постанови суду вбачається, що при виїзді з заправки ОСОБА_2 здійснила наїзд на заправну колонку, пошкодивши автомобіль (а.с. 4).
Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була забезпечена чинним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 10).
У зв`язку із цим ПП «Ойл плюс» звернулося до МТСБ України із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про здійснення страхового відшкодування (а.с. 7-9).
На підставі звіту про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих власнику майна, від 06 листопада 2024 року № 902-24-SOS-240912-292585 МТСБ України визначило розмір страхового відшкодування у сумі 107 045,35 грн (а.с. 14-22). Відповідно до наказу МТСБ України від 21 листопада 2024 року та платіжних доручень від 21 листопада 2024 року і 11 лютого 2025 року бюро здійснило на користь ПП «Ойл плюс» регламентну виплату страхового відшкодування у зазначеному розмірі, а також сплатило 3 720 грн витрат на оплату послуг аварійного комісара (а.с. 11-13).
Під час розгляду справи ухвалою суду від 29 липня 2025 року за клопотанням представника відповідача було призначено судову товарознавчу експертизу. У подальшому ухвалою від 23 вересня 2025 року зазначену ухвалу відкликано з експертної установи у зв`язку з наміром сторони відповідача клопотати про призначення іншого виду експертизи.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року за клопотанням представника відповідача призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського НДЕКЦ МВС України. На вирішення експерта поставлено питання щодо відповідності обсягів і вартості відновлювальних робіт даним локального кошторису та звіту про оцінку, а також щодо визначення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до висновку судового експерта від 06 січня 2026 року № СЕ-19/125-25/14659-БТ визначити розмір матеріальної шкоди експерт не зміг, оскільки пошкодження стосувалися обладнання автозаправної станції - металевих корпусів двох паливно-роздавальних колонок, що виходить за межі спеціальних знань експерта за спеціальністю 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів». Також експерт не надав відповіді на питання щодо відповідності обсягів та вартості ремонтно-відновлювальних робіт локальному кошторису і звіту про оцінку, оскільки у цих документах місцем знаходження АЗС зазначено м. Бахмач, вул. Даньківський шлях, 62 В, тоді як дорожньо-транспортна пригода сталася за адресою: м. Батурин, вул. Шовковиця, 2 (а.с. 108-115).
Допитана в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_3 підтвердила, що огляд пошкодженого майна проводила за фактичним місцем дорожньо-транспортної пригоди у м. Батурині. Вона пояснила, що не змогла відповісти на поставлені судом питання через невідповідність адреси, зазначеної у звіті про оцінку та локальному кошторисі, фактичному місцю пригоди. Зазначила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були пошкоджені лише металеві корпуси двох паливно-роздавальних колонок, облицювання яких мало подряпини, тоді як інші пошкодження є наслідком тривалої експлуатації обладнання. Ознак виконання ремонтно-відновлювальних робіт із використанням матеріалів, передбачених локальним кошторисом, під час огляду не виявлено. На думку експерта, для визначення розміру шкоди доцільним було б проведення товарознавчої експертизи обладнання.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно із частиною першою статі 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX (у редакції на час вчинення ДТП), на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.
Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 3720-IX у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБ України у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 3720-IX МТСБ України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.
Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 3720-IX МТСБ України після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру заподіяної шкоди позивачем надано звіт про оцінку вартості матеріальних збитків, на підставі якого МТСБ України здійснило регламентну виплату потерпілій особі. Саме цей звіт є доказом, на який позивач посилається як на підтвердження розміру заявлених вимог.
Не погоджуючись із визначеним позивачем розміром шкоди, сторона відповідача ставила під сумнів достовірність зазначеного звіту. Водночас самі лише заперечення сторони не можуть вважатися доказом недостовірності поданих іншою стороною доказів. Цивільне судочинство не ґрунтується на концепції негативного доказу, за якою певна обставина вважається доведеною лише тому, що інша сторона її не спростувала. Разом із тим просте заперечення доказу без подання належних і допустимих доказів на його спростування також не свідчить про його недостовірність. Кожна сторона відповідно до статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Із матеріалів справи вбачається, що саме за клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 29 липня 2025 року було призначено судову товарознавчу експертизу, однак у подальшому за заявою представника відповідача її проведення було відкликано. Надалі ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року за клопотанням відповідача призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Відповідно до висновку судового експерта та його пояснень, наданих у судовому засіданні, визначити розмір матеріальної шкоди експерт не зміг не через недоліки звіту оцінювача чи неправильність здійсненого ним розрахунку, а у зв`язку з тим, що питання визначення вартості пошкодженого обладнання автозаправної станції виходить за межі його спеціальних знань за експертною спеціальністю. Сам експерт зазначила, що для вирішення питання щодо визначення розміру матеріальної шкоди доцільним є проведення товарознавчої експертизи обладнання.
За таких обставин будь-які пояснення цього експерта щодо можливого розміру шкоди, достатності чи недостатності виконаних відновлювальних робіт, а також правильності визначення вартості пошкодженого майна не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки такі питання не належать до сфери його спеціальних знань. Суд не вправі покладати в основу рішення міркування експерта щодо питань, які, за його власним висновком, виходять за межі його компетенції. Такі пояснення не є висновком експерта у розумінні статей 72, 102 ЦПК України та не можуть вважатися належним і допустимим доказом на підтвердження або спростування розміру матеріальної шкоди. Крім того, оскільки предметом дослідження є розмір завданої матеріальної шкоди, тому не є визначальним проведення чи не проведення ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого об`єкту.
Неможливість надання висновку з поставлених судом питань, зокрема визначення розміру матеріальної шкоди, свідчить не про недостовірність звіту оцінювача, а лише про відсутність у призначеного судом експерта спеціальних знань, необхідних для визначення вартості пошкодженого обладнання автозаправної станції.
Незважаючи на зазначені обставини та роз`яснення експерта щодо необхідності проведення товарознавчої експертизи, відповідач не заявив клопотання про призначення експертизи із залученням експерта, який має відповідні спеціальні знання для визначення розміру шкоди, не подав власного експертного висновку чи альтернативного звіту про оцінку, а також не надав інших належних і допустимих доказів, які б спростовували визначений позивачем розмір матеріальної шкоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи відповідача не підтверджені належними доказами, і поданий позивачем звіт про оцінку у встановленому законом порядку не спростований.
Колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги щодо неналежності звіту про оцінку вартості матеріальних збитків від 06 листопада 2024 року з огляду на зазначення у ньому адреси м. Бахмач, вул. Даньківський шлях, 62-В, тоді як дорожньо-транспортна пригода сталася на АЗС ПП «Ойл плюс» у м. Батурин, вул. Шовковиця, 2-А, та відсутності у ньому підпису оцінювача.
Матеріалами справи підтверджується, що 31 серпня 2024 року на території АЗС ПП «Ойл плюс» у м. Батурин по вул. Шовковиця, 2-А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , унаслідок якої було пошкоджено паливороздавальну колонку.
Зі змісту звіту про оцінку вбачається, що його складено щодо ПП «Ойл плюс», юридичною адресою якого є м. Бахмач, вул. Даньківський шлях, 62-В, датою події зазначено 31 серпня 2024 року, а об`єктом оцінки визначено колонка автозаправної станції. Отже, наведені у звіті відомості узгоджуються з іншими матеріалами справи щодо власника пошкодженого майна, дати події, характеру пошкоджень та самого об`єкта оцінки.
Саме по собі зазначення у звіті замість адреси дорожньо-транспортної пригоди на АЗС ПП «Ойл плюс» - вул. Шовковиця, 2-А у м. Батурин Ніжинського району Чернігівської області, адреси місця реєстрації ПП «Ойл плюс» - вул. Даньківський шлях, 62-В у м. Бахмач Ніжинського району Чернігівської області, не спростовує змісту звіту, оскільки об`єкт оцінки може бути ідентифікований за сукупністю інших відомостей, наведених у ньому та підтверджених матеріалами справи. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що оцінювачем досліджувалося інше майно або що визначений у звіті розмір збитків стосується іншої події.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Тому окрема неточність у реквізитах доказу сама по собі не може зумовлювати його відхилення, якщо інші його дані у сукупності з матеріалами справи дають можливість достовірно встановити обставини, які він підтверджує.
У цьому випадку звіт у сукупності з іншими матеріалами справи підтверджує, що оцінювалося саме пошкоджене внаслідок ДТП 31 серпня 2024 року паливороздавальне обладнання ПП «Ойл плюс». Доказів того, що цей розрахунок стосується іншого майна або іншої події, матеріали справи не містять.
Отже, невідповідність зазначеної у звіті адреси фактичному місцю ДТП є технічною помилкою, яка не впливає на ідентифікацію об`єкта оцінки, достовірність визначеного розміру збитків та не спростовує факту заподіяння шкоди майну ПП «Ойл плюс».
Також, діючи відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України та з метою перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційний суд витребував оригінал звіту про оцінку вартості матеріальних збитків від 06 листопада 2024 року. Із отриманого від МТСБ України оригіналу зазначеного письмового доказу вбачається, що звіт підписано оцінювачем ОСОБА_4 кваліфікованим електронним підписом 11 листопада 2024 року.
За відсутності належних доказів, які б спростовували цей звіт, суд першої інстанції правомірно поклав його в основу своїх висновків щодо розміру матеріальної шкоди.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Висновки суду щодо судових витрат
На виконання положень статті 141 ЦПК України підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, а також для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковдій Ірини Сергіївни залишити без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 квітня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 01 жовтня 2026 року.
Головуючий Д.В. Сізов
Судді А.П. Сидоренко
М.В. Щербаченко