ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
29 вересня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/1254/26
Головуючий у першій інстанції - Лобода Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1808/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів Стельмаха А. П., Шитченко Н. В.,
із секретарем - Зіньковець О. О.
учасники справи:
боржник ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження Бахмацький відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Людмила Откидач,
стягувач ОСОБА_2 ,-
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 червня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Людмили Откидач.
В С Т А Н О В И В :
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій просив:
Визнати неправомірними дії та бездіяльність начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Откидач Людмили щодо неналежного, формального та неповного розгляду заяв від 07.05.2026 та 08.05.2026.
Визнати неправомірним застосування начальником Бахмацького ВДВС Откидач Людмили до заяв від 07.05.2026 та 08.05.2026 підходу як до «повторних звернень» у розумінні Закону України «Про звернення громадян».
Визнати неправомірною фактичну відмову начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмили у перевірці доводів щодо законності відкриття та виконання ВП №66069828 і ВП №75010733 за виконавчим листом №1-кп/728/4/16 від 07.06.2016.
Зобов`язати начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмилу повторно розглянути його заяви від 07.05.2026 та 08.05.2026 саме в порядку Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов`язати начальника Бахмацького ВДВС Откидач Людмилу за результатами повторного розгляду надати мотивовану відповідь по суті таких питань:
- на підставі яких норм закону відкрито ВП №66069828 у 2021 році за виконавчим листом №1-кп/728/4/16 від 07.06.2016, якщо у виконавчому листі зазначено строк пред`явлення до виконання до 27.05.2017;
- чи наявна ухвала суду про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа №1-кп/728/4/16 до виконання;
- чи перевіряв державний виконавець строк пред`явлення виконавчого документа до виконання під час відкриття ВП №66069828 та ВП №75010733;
- чи могло самостійне направлення стягувачем виконавчого листа до установ / бухгалтерій у 2017 та 2020 роках вважатися належним пред`явленням виконавчого документа до примусового виконання, якщо виконавчий лист стосується стягнення фіксованої суми матеріальної та моральної шкоди, а не періодичних платежів;
- чому виконавчий документ не повернутий стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з пропуском строку пред`явлення до виконання;
- чому після повернення виконавчого документа стягувачу у 2024 році за п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повторно відкрито ВП №75010733;
Зобов`язати начальника Бахмацького ВДВС у межах контрольних повноважень, передбачених ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», перевірити законність постанов та інших процесуальних документів, винесених у ВП №66069828 та ВП №75010733, у частині дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.
В обґрунтування доводів скарги посилався на те, що начальник Бахмацького ВДВС Людмила Откидач не здійснює належного контролю за законністю дій державного виконавця у виконавчих провадженнях ВП №66069828 та ВП №75010733 та належним чином не розглянула заяви ОСОБА_1 від 07.05.2026 та від 08.05.2026, надавши формальну відповідь від 21.05.2026 №18442, після якої порушення прав ОСОБА_1 , який є боржником у вказаних виконавчих провадженнях продовжує існувати, оскільки начальник Бахмацького ВДВС не надала правової оцінки ключовим доводам обох заяв, не перевірила питання щодо строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №1кп/728/4/16 від 07.06.2016, виданого Бахмацьким районним судом Чернігівської області.
Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.06.2026 провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Людмили Откидач закрито та роз`яснено ОСОБА_1 , що скарга належить до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала обґрунтована тим, що ОСОБА_1 оскаржує дії/бездіяльність начальника Бахмацького ВДВС щодо неналежного розгляду його заяв, тобто її управлінські дії (бездіяльність), суд дійшов висновку, що дана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративного суду, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.06.2026 скасувати та направити справу №728/1254/26 до Бахмацького районного суду Чернігівської області для продовження розгляду скарги по суті в порядку розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що його заяви від 07.05.2026 та 08.05.2026 не були зверненнями громадянина щодо організації роботи органу ДВС, вони стосувалися конкретних виконавчих проваджень, виконавчого листа, процесуальних дій та бездіяльності посадових осіб органу ДВС під час виконання судового рішення. Спір виник не з управлінських відносин, а з приводу реалізації його прав як боржника у виконавчих провадженнях під час виконання судового рішення.
Зазначає, що ст. 447-1 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають можливість оскарження не тільки дій державного виконавця, а й дій або бездіяльності іншої посадової особи органу ДВС. Начальник відділу ДВС не є сторонньою особою щодо виконавчого провадження. Закон прямо наділяє начальника відділу ДВС контрольними повноваженнями щодо законності рішень, дій та процесуальних документів державного виконавця. Предметом його скарги була не загальна організація роботи Бахмацького ВДВС і не дисциплінарна відповідальність начальника відділу, а неналежний розгляд заяв сторони виконавчого провадження у межах конкретних ВП №66069828 та №75010733. Начальник Бахмацького ВДВС сама розглянула його заяви у порядку Закону України «Про звернення громадян» замість розгляду їх як процесуальних заяв сторони виконавчого провадження, саме ця дія та бездіяльність і становлять предмет судового контролю.
Наголошує на тому, що боржник не належить до кола осіб, які можуть ініціювати відомчу перевірку законності виконавчого провадження у порядку розділу XII Інструкції шляхом подання скарги до начальника відділу або начальника управління, з цього не випливає, що боржник позбавлений права звертатися до органу ДВС із заявами як сторона виконавчого провадження.
Вважає, що його заяви були джерелом інформації для начальника ВДВС про можливі істотні порушення закону у конкретних виконавчих провадженнях.
Начальник відділу ДВС, отримавши заяву сторони виконавчого провадження, з якої прямо вбачається можливе порушення закону при відкритті або виконанні виконавчого провадження, не може формально відмежуватися від такої інформації лише посиланням на те, що боржник не має права ініціювати відомчу перевірку в порядку розділу XII Інструкції.
Зауважує на тому, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, фактично застосував застарілу правову конструкцію, сформовану ще до процесуальної реформи 2017 року та до внесення змін Законом України №4094-IX від 21.11.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», не врахувавши чинне процесуальне регулювання та актуальну практику Верховного Суду після внесення змін Законом №4094 IX.
Суд також послався на справу №686/25763/13-ц від 11.12.2019, однак не довів подібності правовідносин у цій справі з його справою. Саме лише використання судом формулювання «управлінські дії» не змінює правової природи спору, якщо такі дії або бездіяльність пов`язані з виконанням конкретного судового рішення у конкретному виконавчому провадженні.
Стверджує, що ухвалою від 05.06.2026 суд відклав розгляд справи до 26.06.2026, пославшись на клопотання начальника Бахмацького ВДВС Людмили Откидач про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням у відпустці з 25.05.2026 по 23.06.2026 та зазначеним у клопотанні наміром особисто бути присутньою у судовому засіданні після завершення відпустки. Однак копію цього клопотання про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 не направлено. Також йому не направлено жодного доказу, який підтверджував би зазначені у клопотанні обставини, зокрема наказ про відпустку, витяг з наказу, довідку кадрової служби або інший належний доказ.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.
У поданому відзиві Бахмацького ВДВС просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.06.2026 залишити без змін.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу полягають в тому, що Закон розрізняє три самостійні правові режими, які скаржник у своїй скарзі послідовно змішує: 1) оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення до суду, який видав виконавчий документ, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 447, 447-1, 448 ЦПК України; 2) відомче (внутрішньосистемне) оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження, крім боржника, до начальника відділу, ч. 3 ст. 74 Закону; 3) загальний порядок розгляду звернень громадян до органів державної влади - Закон України «Про звернення громадян».
Заяви ОСОБА_1 від 07.05.2026 та 08.05.2026, попри їх формальну назву, за своїм змістом є спробою ініціювати саме процедуру відомчого контролю, право на яку боржнику ч. 3 ст. 74 Закону прямо не надає: він вимагав «перевірити законність відкриття виконавчих проваджень», «здійснити контроль за діями державного виконавця». В заяві від 08.05.2026 (як зазначено і в тексті апеляційної скарги) скаржник просив не ототожнювати заяву зі скаргою в порядку ч. 3 ст. 74, тобто він сам усвідомлював, що за своєю правовою природою вона є саме такою скаргою, доступ до якої йому як боржнику законом не надано.
Предметом цієї справи є не дія чи бездіяльність виконавця або посадової особи «щодо виконання судового рішення» у розумінні ч. 1 ст. 74 Закону (тобто не конкретна виконавча дія в межах ВП № 66069828 чи ВП № 75010733 - такі дії, як встановив і сам суд першої інстанції, вчиняли інші державні виконавці, а не начальник відділу), а спосіб, у який начальник відділу як посадова особа, що здійснює організаційно-розпорядчі (управлінські) функції, кваліфікувала та розглянула звернення особи, яка не наділена правом на відомчу скаргу. Це рішення про форму та порядок розгляду кореспонденції є управлінським (адміністративним) рішенням суб`єкта владних повноважень, а не дією в межах виконання судового рішення.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 посилається на постанови Верховного Суду від 12.02.2026 у справі № 911/1459/22, від 01.10.2025 у справі № 497/2150/24 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 586/77/17, стверджуючи, що вони підтверджують цивільну юрисдикцію спору. Наведена практика стосується оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця, вчинених безпосередньо в межах конкретного виконавчого провадження при виконанні судового рішення, або питання визначення суду, компетентного здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення. Жодна з наведених скаржником справ не стосується ситуації, коли боржник, не наділений правом на відомчу скаргу за ч. 3 ст. 74 Закону, яка вимагає від начальника відділу проведення перевірки, а спірним є саме спосіб кваліфікації та розгляду такого звернення начальником відділу як посадовою особою, що здійснює управлінські функції. ОСОБА_1 не доведено і не обґрунтовано подібності фактичних обставин наведених справ з обставинами цієї справи, а тому посилання на них не спростовує висновку суду першої інстанції.
В резолютивній частині ухвали суд правильно послався на чинну норму, п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, як на підставу закриття провадження, що й є юридично значущою підставою прийнятого судового рішення. Технічна (редакційна) неточність у переліку норм, наведених судом в мотивувальній частині на підтвердження загальновідомих і незмінних по суті процесуальних принципів (обов`язковість судових рішень, наявність спеціального судового контролю за виконанням судових рішень, розмежування компетенції судів), не змінює встановлених судом фактичних обставин справи і не впливає на правильність кінцевого правового висновку про належність спору до юрисдикції адміністративного суду. Технічна (редакційна) неточність у переліку норм не є самостійною підставою для скасування ухвали.
Стверджує, що суд першої інстанції правомірно застосував наведену в цій справі правову позицію Верховного Суду про непідвідомчість цивільному суду спорів щодо оскарження управлінських дій (бездіяльності) посадових осіб за її правовою суттю, як загальний принцип розмежування управлінських (організаційних) рішень посадової особи від дій, вчинених у межах конкретного провадження з виконання судового рішення.
Зазначає, що ухвала від 26.06.2026 про закриття провадження не ґрунтується на змісті клопотання про відкладення розгляду справи чи на змісті письмових пояснень Відділу, вона ґрунтується виключно на аналізі предмета скарги ОСОБА_1 та застосуванні норм процесуального права щодо юрисдикції.
Учасники справи у судове засідання 29.09.2026 не з`явились, проте були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету (а.с. 126, 127, 129).
24.09.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду з письмовими поясненнями та запереченням щодо відзиву Бахмацького ВДВС на апеляційну скаргу, в якій просив справу розглядати без його участі.
Інші учасники справи про причину неявки в судове засідання апеляційний суд не повідомили, заяв і клопотань подано не було.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Бахмацькому ВДВС знаходиться виконавчий лист №1-кп/728/4/16, виданий 07.06.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області на виконання вироку суду від 21.03.2016 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди на суму 231875,85 грн (а.с. 9).
08.07.2021 ОСОБА_2 , звернувся до Бахмацького ВДВС з заявою, в якій просив прийняти виконавчий лист №1-кп/728/4/16, виданий 07.06.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 231875,85 грн (а.с. 24).
21.07.2021 державним виконавцем Бахмацького ВДВС Демою К. Ю. відкрито виконавче провадження №66069828 з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/728/4/16, виданого 21.03.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області (а.с. 36).
23.04.2024 державним виконавцем Бахмацького ВДВС Вільковською І. М. з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/728/4/16, виданого 21.03.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області повернуто виконавчий документ у ВП №66069828 стягувачу (а.с. 38).
13.05.2024 ОСОБА_2 , звернувся до Бахмацького ВДВС з заявою, в якій просив прийняти виконавчий лист №1-кп/728/4/16, виданий 07.06.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 231875,85 грн (а.с. 24 зворот).
21.05.2024 державним виконавцем Бахмацького ВДВС Вільковською І. М. відкрито виконавче провадження №75010733 з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/728/4/16, виданого 07.06.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області (а.с. 37).
Згідно з ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15.04.2026 у справі №728/225/26, окрім іншого, було задоволено скаргу ОСОБА_1 , у якій він оскаржував бездіяльність заступника начальника Бахмацького ВДВС Вільковоської І. М. щодо не зняття арешту з його рахунку в межах виконавчих проваджень №75010733 та №66069828, визнано неправомірною вказану бездіяльність та зобов`язано зняти арешт (а.с. 26-35).
На вказану ухвалу Чернігівського апеляційного суду Бахмацьким ВДВС 14.05.2026 подано касаційна скарга (а.с. 20-23).
07.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до начальника Бахмацького ВДВС Людмили Откидач із заявою про надання мотивованих пояснень щодо правових підстав відкриття виконавчих проваджень №75010733 та №66069828 (а.с. 12-13).
08.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до начальника Бахмацького ВДВС Людмили Откидач із заявою про проведення перевірки законності відкриття виконавчих проваджень №75010733 та №66069828, здійснення контролю за діями державного виконавця та припинення незаконного стягнення (а.с.15-19).
З відповіді начальника Бахмацького ВДВС Людмили Откидач від 21.05.2026 №18442, яка направлена на адресу ОСОБА_1 за результатами розгляду його вищевказаних та інших заяв, вбачається, що заяви були розглянуті у порядку Закону України «Про звернення громадян», ОСОБА_1 надано роз`яснення, у тому числі з питання дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання та законності відкриття виконавчих проваджень №75010733 та №66069828 (а.с. 10-11).
Закриваючи провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 оскаржує дії/бездіяльність начальника Бахмацького ВДВС щодо неналежного розгляду його заяв, тобто її управлінські дії (бездіяльність), тому дана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Колегія суддів не може погодитись таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно термін «публічно-владні управлінські функції», то в розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України «публічно» означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу, а зміст поняття «владні» полягає в наявності в суб`єкта повноважень можливості застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження») (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статей 1 - 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Згідно із частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас частиною другою статті 74 вказаного Закону закріплено, що на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця щодо виконання рішень інших органів крім судів, а також рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом, вони видані, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Таким чином, зазначений Закон змінює загально визначену процесуальними кодексами юрисдикцію скарг на рішення, дії та бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Така зміна юрисдикції пов`язана з реалізацією судами своїх функцій щодо контролю за виконанням прийнятих ними судових рішень у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.
Згідно зі статтею 7 Закону № 1403-VIII державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Відтак, за змістом зазначеного Закону, як державний виконавець, так і керівники органів державної виконавчої служби є державними виконавцями та державними службовцями, а органи державної виконавчої служби є одночасно суб`єктами владних повноважень та органами, діяльність яких підпадає під контроль судових органів, що видали виконавчий документ.
Відповідно до статті 129-1Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року ЄСПЛ зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У процесуальних кодексах, а саме в ЦПК України, судовому контролю присвячено розділ 7 «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який передбачає, зокрема, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу. Відповідно до статті 447 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відтак, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива процедура цивільного судочинства, де процесуальна діяльність суду пов`язана із виконанням судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі процесуального контролю за законністю рішень, дії або бездіяльності посадових осіб та органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців та різних позовів як важливої гарантії захисту права особи після набуття судовим рішенням чинності. Зосередження контролю за виконанням рішення суду в одному судовому органі має на меті спрощення процедур контролю та забезпечення доступу до правосуддя.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21) дійшла висновку, що скарги на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особу ВДВС, здійснені в порядку контролю за рішеннями, діями, або бездіяльністю державного виконавця щодо виконання рішення суду, підлягають розгляду за юрисдикцією того суду, що ухвалив відповідне судове рішення.
При цьому судом першої інстанції не враховано, що підстави та порядок звернення й розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачені статтею 128 КПК України.
Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, установленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Тобто право на звернення зі скаргою та порядок її розгляду й постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства та його примусовим виконанням.
Таким чином, скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, пов`язані з виконанням виконавчих документів, виданих на виконання вироків в частині задоволення цивільного позову в кримінальній справі, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Схожі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 569/12295/16-ц (провадження № 14-451цс18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 806/2886/17 (провадження № 11-1248апп18).
При цьому, як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 707/28/17-ц (провадження № 14-354цс18), сама наявність зведеного виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу ДВС. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.
За матеріалами справи, виконавчий лист видано в кримінальній справі за наслідками розгляду цивільного позову ОСОБА_2
21.07.2021 державним виконавцем Бахмацького ВДВС Демою К. Ю. відкрито виконавче провадження №66069828 з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/728/4/16, виданого 21.03.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області (а.с. 36).
23.04.2024 державним виконавцем Бахмацького ВДВС Вільковською І. М. з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/728/4/16, виданого 21.03.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області повернуто виконавчий документ у ВП №66069828 стягувачу (а.с. 38).
21.05.2024 державним виконавцем Бахмацького ВДВС Вільковською І. М. відкрито виконавче провадження №75010733 з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/728/4/16, виданого 07.06.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області (а.с. 37).
07.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до начальника Бахмацького ВДВС Людмили Откидач із заявою про надання мотивованих пояснень щодо правових підстав відкриття виконавчих проваджень №75010733 та №66069828 (а.с. 12-13).
08.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до начальника Бахмацького ВДВС Людмили Откидач із заявою про проведення перевірки законності відкриття виконавчих проваджень №75010733 та №66069828, здійснення контролю за діями державного виконавця та припинення незаконного стягнення (а.с.15-19).
З відповіді начальника Бахмацького ВДВС Людмили Откидач від 21.05.2026 №18442, яка направлена на адресу ОСОБА_1 за результатами розгляду його вищевказаних та інших заяв, вбачається, що заяви були розглянуті у порядку Закону України «Про звернення громадян», ОСОБА_1 надано роз`яснення, у тому числі з питання дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання та законності відкриття виконавчих проваджень №75010733 та №66069828 (а.с. 10-11).
У справі, що переглядається апеляційним судом, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 оскаржує дії/бездіяльність начальника Бахмацького ВДВС щодо неналежного розгляду його заяв, тобто її управлінські дії (бездіяльність), тому скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративного суду, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Проте судом першої інстанції не враховано, що оскаржувані скаржником постанови про відкриття виконавчих проваджень №75010733 та №66069828 з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/728/4/16, виданого 21.03.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області в кримінальній справі, за наслідками розгляду цивільного позову ОСОБА_2 . Наявність у виконавчих провадженнях судового рішення, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів судом не встановлена, а отже, скарга ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 оскаржує дії/бездіяльність начальника Бахмацького ВДВС щодо неналежного розгляду його заяв, тобто її управлінські дії (бездіяльність), суд дійшов висновку, що дана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративного суду, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, є помилковим, оскільки, постанови про відкриття виконавчих проваджень винесені під час виконання судового рішення, ухваленого за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному судочинстві.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження за скаргою ОСОБА_1 , тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379 ч. 1 п. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 червня 2026 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.09.2026.
Головуючий Судді :