ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року місто Київ.
Справа № 355/698/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6614/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 8 грудня 2025 року (у складі судді Троценко Т. А.)
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором інвестування у створення проекту,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що 01. 02. 2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір про інвестування в створення проекту, відповідно до якого сторони зобов`язалися спільними силами забезпечити реалізацію Інвестиційного проекту, де Інвестор здійснює цільове фінансування Отримувача шляхом надання інвестицій, а Отримувач забезпечує використання інвестицій для створення Інвестиційного проекту та відповідає за його реалізацію.
Під Інвестиційним проектом сторони розуміють створення сонячної електростанції в умовах приватного домогосподарства, що на праві приватної власності належить Отримувачу та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.4 Договору визначено, що Інвестор зобов`язується забезпечити фінансування інвестиційної діяльності у відповідності до умов даного Договору, розмір інвестицій складає 798 000,00 грн.
Свої зобов`язання по інвестиційному проекту Інвестор виконав у повному обсязі, що підтверджується актом введення в експлуатацію об`єкта інвестицій від 01.09.2019 року.
07.05 2018 року між ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та ОСОБА_2 було укладено договір про купівлю - продаж електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства Споживача.
Починаючи з дня укладення вказаного договору та станом на сьогоднішній день ОСОБА_2 отримала від ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» грошові кошти за продану електричну енергію у розмірі 888601,05 грн.
Пунктом 5. 3 Договору передбачено, що результати експлуатації Об`єкту в т.ч. винагорода, отримана від продажу електроенергії за зеленим тарифом, розподіляються між сторонами в наступному відношенні: Інвестор отримує 90% результату від експлуатації Об`єкту, Отримувач отримує 10% від результату експлуатації Об`єкту.
Пунктом 5.4 Договору визначено шо Отримувач зобов`язаний перерахувати на користь Інвестора отримані від діяльності Об`єкта кошти протягом 3 (трьох) календарних днів від моменту їх надходження. Перерахунок здійснюється безготівковим шляхом на картковий рахунок Інвестора або готівкою.
Вказані вимоги Договору відповідач виконує не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Інвестором у розмірі 799 740,945грн.
За весь час експлуатації об`єкту інвестування Отримувачем перераховано на рахунок інвестора лише 69 811,15грн., що є безумовним порушенням умов Договору та підставою для стягнення недоотриманих грошових коштів в судовому порядку.
У зв`язку з невиконанням умов Договору позивач просить застосувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення - 506 324,04 грн., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі - 129 288 грн.
Всього просить стягнути з відповідача 1 365 541,84 грн. та судові витрати в розмірі 13 655,42 грн.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 8 грудня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про інвестування в створення проекту у розмірі 1 365 541 грн. 84 коп., з них за основним зобов`язанням 729 929 грн. 80 коп; 3% річних 129 288,00 грн. 00 коп.; інфляційні витрати 506 324 грн. 04коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 13655 грн. 42 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача засобами поштового зв`язку 5 липня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, крім стягнення 3% річних в сумі 3 022,45 грн та інфляційних втрат в сумі 3 657,39 грн.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалене без повноти та всебічності встановлення обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відповідно є незаконним.
Вказує, що у мотивувальній частині рішення суд вважав суму основного боргу доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, заявленому позивачем (в сумі 799 740,96 грн.), однак в подальшому вказав у рішенні, що за основним зобов`язанням заборгованість складає 729 929 грн. Таку ж суму зазначено і в резолютивній частині рішення.
Зазначає, що жодної оцінки розрахунку позивача 3% річних та інфляційних втрат не надано. Наводячи власний розрахунок, зазначає, що відповідач визнавав 3% річних 3 022,45 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 657,39 грн.
Вказує, що фактично судом були відхилені всі докази, подані відповідачем у справі, що були долучені до відзиву без їх належної оцінки, як кожного, так і в сукупності.
Вважає, що як позивачем, так і судом першої інстанції фактично визначено розмір заборгованості як в порушення умов договору про інвестування в створення проекту від 01.02.2018 року так і норм чинного законодавства України. Оскільки за Договором визначальним є саме сума одержаних коштів відповідачем, від якої здійснюється розрахунок, а також їх надходження відповідачу, а не визначення за актом.
Звертає увагу на законодавчу зміну порядку розрахунку за вироблену електроенергію за «зеленим тарифом» внаслідок введення воєнного стану на території України, а саме постановою НКРЕКП №396 від 26.04.2022 року було встановлено, що проведення оплати підлягало здійсненню в мінімальному гарантованому обсязі оплати з доплатою решти заборгованості протягом 60 днів після припинення чи скасування воєнного стану, щомісячно рівними частинами.
Вподальшому таку постанову визнано такою, що втратила чинність постановою НКРЕКП №153 від 30.01.2023 року, та встановлено новий графік погашення заборгованості по оплаті за придбану електричну енергію в 2022 році - а саме щомісяця до 25 числа відповідного місяця 2023 року, аналогічного місяцю виникнення заборгованості (зокрема за березень 2022 року - до 25.03.2023 р. і т.д.).
Зазначає, що дійсні відомості про здійснені платежі від ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рахунок Відповідача були наведені в листі ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» №3205 від 22.11.2024 р. на виконання ухвали суду від 05.11.2024 року. Однак судом першої інстанції зазначений лист безпідставно не враховувався.
Судом також не враховано, що Відповідачем після відкриття провадження у справі було здійснено перерахування на рахунок Позивача сукупно 217 980 грн. в рахунок оплати заборгованості за договором про інвестування.
Вважає включення до основної заборгованості надходження за період часу з 28.02.2019 року по 01.09.2019 року так само є безпідставним, оскільки суперечить укладеному сторонами Акту від 01.09.2019 року та висловлюванням сторін щодо відсутності претензій.
Зазначає, що переписка між донькою відповідача та позивачем, яка судом не було прийнята як доказ, підтверджує фактично момент виникнення заборгованості та її суму та свідчить про недобросовісну поведінку позивача.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
У судових засіданнях апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримала .
Позивач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши учасників справи. суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01. 02. 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про інвестування в створення проекту, відповідно до якого сторони зобов`язалися спільними силами забезпечити реалізацію Інвестиційного проекту, де Інвестор здійснює цільове фінансування Отримувача шляхом надання інвестицій, а Отримувач забезпечує використання інвестицій для створення Інвестиційного проекту та відповідає за його реалізацію.
Під Інвестиційним проектом сторони розуміють створення сонячної електростанції в умовах приватного домогосподарства, що на праві приватної власності належить Отримувачу та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.4 Договору визначено, що Інвестор зобов`язується забезпечити фінансування інвестиційної діяльності у відповідності до умов даного Договору, розмір інвестицій складає 798 000,00 грн.
Свої зобов`язання по інвестуванню проекту Інвестор виконав у повному обсязі, що підтверджується актом введення в експлуатацію об`єкта інвестицій від 01.09.2019 року.
07.05 2018 року між ПрАТ «Київобленерго» та ОСОБА_2 було укладено договір про купівлю - продаж електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства Споживача.
Починаючи з дня укладення вказаного договору та станом на сьогоднішній день ОСОБА_2 отримала від ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» грошові кошти за продану електричну енергію у розмірі 888 601,05 грн., що підтверджується Актами приймання-передавання товару (електричної енергії) за період з 28. 02. 2019 року по 31.03. 2024 року, дослідженими у судовому засіданні.
Судом встановлено, що пунктом 5. 3 Договору передбачено, що результати експлуатації Об`єкту в т.ч. винагорода, отримана від продажу електроенергії за зеленим тарифом, розподіляються між сторонами в наступному відношенні: Інвестор отримує 90% результату від експлуатації Об`єкту, Отримувач отримує 10% від результату експлуатації Об' єкту.
Згідно п. 5.4 Отримувач зобов`язаний перерахувати на користь Інвестора отримані від діяльності Об`єкта кошти протягом 3 (трьох) календарних днів від моменту їх надходження. Перерахунок здійснюється безготівковим шляхом на картковий рахунок Інвестора або готівкою.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав суму боргу доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідача. Докази, якими відповідач заперечувала проти позову, суд вважав такими, що не відносяться до даної цивільної справи, не спростовують обставин, на які посилається позивач, є неналежними, тому суд не взяв їх до уваги.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, пунктом 5. 3 Договору передбачено, що результати експлуатації Об`єкту в т.ч. винагорода, отримана від продажу електроенергії за зеленим тарифом, розподіляються між сторонами в наступному відношенні: Інвестор отримує 90% результату від експлуатації Об`єкту, Отримувач отримує 10% від результату експлуатації Об' єкту.
Згідно п. 5.4 Отримувач зобов`язаний перерахувати на користь Інвестора отримані від діяльності Об`єкта кошти протягом 3 (трьох) календарних днів від моменту їх надходження. Перерахунок здійснюється безготівковим шляхом на картковий рахунок Інвестора або готівкою.
1 січня 2019 рокуміж ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник універсальних послуг) та ОСОБА_2 (споживач) укладено договір №419005116 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.
За цим договором споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим договором.
На виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 рокуТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» листом від 22.11.2024 року №3205 надала інформацію про перераховані ОСОБА_2 кошти за купівлю виробленої електричної енергії за договором, а також завірені роздруківки сформованих та надісланих ОСОБА_2 засобами електронного зв`язку актів приймання-передавання товару (електричної енергії) за договором у кількості 59 одиниць, які не містять підписів сторін (том 2, а.с. 52 -111).
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивач та суд першої інстанції помилково обраховували грошове зобов`язання відповідача саме за актами приймання-передавання товару, оскільки сторонами у Договорі передбачено, що Отримувач зобов`язаний перерахувати на користь Інвестора отримані від діяльності Об`єкта кошти протягом 3 (трьох) календарних днів від моменту їх надходження. Відтак належним доказом, яким слід керуватись під час визначення дати виникнення та розміру зобов`язання є лист ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» тавиписка з карткового рахунку відповідача.
Разом з тим апеляційний суд враховує, що клопотанням ОСОБА_4 від 26 травня 2026 року подано уточнений розрахунок боргу за Договором про інвестування. З наданого розрахунку вбачається, що позивачем враховані фактичні надходження грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 , з чого вбачається, що з 18.02.2019 по 29.03.2024 року на рахунок відповідача надійшло 816 172,06 грн. Відтак частка Інвестора від вказаної суми становить 734 554,85 грн.
Сторона позивача як у позові, так і в уточненому розрахунку зазначала, що відповідач за спірний період на рахунок Інвестора сплатила лише 69 811,15 грн, керуючись виписками по рахунках.
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що заборгованість, що виникла до 1 вересня 2019 року, не підлягає стягненню з огляду на Акт введення в експлуатацію об`єкта інвестицій (том 1, а.с. 182), оскільки ним погоджено відсутність взаємних претензій сторін. Варто зазначити, що зазначений Акт стосується саме створення сонячної електростанції. Так, у п. 1 зазначено, що сторонами виконано у повному обсязі умови Договору про інвестування в частині створення в межах Інвестиційного проекту сонячної електростанції. У пп. 1.1-1.4 визначені характеристики електростанції, а у п.2 визначена загальна вартість здійснених Інвестором інвестицій. Отже, зі змісту даного Акту вбачається, що п. 3 (Сторони взаємних претензій одна до одної не мають та погоджуються з подальшим виконанням Договору відповідно до його умов) стосується саме введення в експлуатацію об`єкта інвестицій, що відповідає Главі 3 Договору «Строк та порядок реалізації інвестиційного проекту».
Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані стороною відповідача копії електронного листування не є належними та достатніми доказами на підтвердження згоди позивача на те, що 90% коштів від продажу електроенергії за «зеленим» тарифом буде отримувати його син. Вказану обставину позивач заперечував, а також зазначав, що між ним і відповідачкою не могло бути домовленості, щодо зарахування коштів на які він має право як аліментів на утримання дітей, оскільки він не має обов`язку утримувати дітей та не зобов`язаний виконувати обов`язки сина.
Разом з тим апеляційний суд враховує, що протягом місяця, наступного за тим, в якому ОСОБА_4 подав позов до суду, відповідачем перераховано на рахунок позивача 211 980 грн (07.05.2024 року проведено три платежі розмір кожного з яких 29 999, 08.05.2024 року проведено аналогічні три платежі по 29 999 грн, 09.05.2024 проведено два платежу у розмірі 15 000 грн та 10 149 грн та 30.05.2024 року проведено платіж у 6 837 грн), що підтверджується випискою з карткового рахунку відповідача (том 1, а.с. 199-215). Апеляційний суд звертає увагу, що за квітень та травень 2024 року від ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рахунок ОСОБА_2 надійшла оплата за продаж електричної енергії у розмірі 22 755,73 грн (15157,66 від 30.04.2024 р. + 7 598,07 грн від 30.05.2024 р.), отже, ОСОБА_2 за умовами Договору була зобов`язана перерахувати на користь ОСОБА_4 20 480,16 грн.
Доводи представника позивача про те, що такі кошти не повинні зменшувати борг, оскільки вони були зараховані за поточні місяці та за період, який не є спірним, колегія відхиляє, оскільки суми, що зазначені вище були більшими ніж щомісячні обов`язки відповідача, а тому логічно і справедливо, що вони сплачувались як борг за спірний період.
З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що відповідач стверджує, що зазначені платежі були направлені саме на погашення заборгованості, спір щодо якої розглядається у даній справі, апеляційний суд приходить до висновку, що 191 499,84 грн (211 980 грн перерахованих на рахунок відповідача коштів за мінусом 20 480,15 грн що підлягає зарахуванню як виплата за продаж електричної енергії за поточні місяці квітень-травень 2024 року) слід враховувати у погашення заборгованості за Договором, що виникла у відповідача у період з 18.02.2019 по 29.03.2024 року та була предметом даного спору.
Отже з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню несплачені за зобов`язанням кошти у розмірі 473 243,86 грн (734 554,85 грн частки Інвестора - 261 310,99 грн сплачених відповідачем ( 69 811,15 грн зазначених в позові як отримані плюс після подачі позову191 499,84 грн ).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
З огляду на прострочення відповідачем грошового зобов`язання, наявні правові підстави для покладення на неї відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді трьох відсотків річних та інфляційної складової.
Разом з цим апеляційний суд не погоджується з розрахунком трьох відсотків річних та інфляційної складової, наданим позивачем, оскільки з нього вбачється, що позивачем взята загальна сума боргу та нараховано з неї інфляційні втрати та 3% річних з 21.02.2019 по 31.03.2024 року. Варто зазначити, що оскільки Договором передбачено, що Отримувач зобов`язаний перерахувати на користь Інвестора отримані від діяльності Об`єкта кошти протягом 3 (трьох) календарних днів від моменту їх надходження, які нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати такого зобов`язання за кожен місяць також буде різною.
Колегія суддів звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (правовий висновок (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 753/23979/15-ц; у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц).
Відтак, апеляційний суд, проаналізувавши матеріали справи, з урахуванням дати та суми кожної виплати ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рахунок ОСОБА_2 , враховуючи передбачені Договором три дні, за які відповідач була зобов`язана перевести на рахунок позивача 90% отриманих коштів, та враховуючи періодичне погашення боргу (окрім 191 499,84 грн, що були сплачені вже після подачі позову) апеляційний суд провів власний розрахунок та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 45 459 грн. 44 коп. та інфляційні витрати у розмірі 192 488 грн. 93 коп.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження та заслуговують на увагу, відтак оскаржуване рішення слід змінити, зменшивши стягнуту з відповідача заборгованість за договором про інвестування в створення проекту до 711 192 грн 23 коп., з них за основним зобов`язанням 473 243 грн. 86 коп.; 3% річних 45 459 грн. 44 коп.; інфляційні витрати 192 488 грн. 93 коп.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 374-376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 8 грудня 2025 року - змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про інвестування в створення проекту до 711 192 грн 23 коп., з них за основним зобов`язанням 473 243 грн. 86 коп.; 3% річних 45 459 грн. 44 коп.; інфляційні витрати 192 488 грн. 93 коп.
У іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 29 вересня 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова