ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року місто Київ
Справа № 756/10876/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14520/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О. В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року (ухвалено у складі судді Андрейчука Т.В.)
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати наданих житлово-комунальних послуг
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати наданих житлово-комунальних послуг.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 проживають в квартирі АДРЕСА_1 та отримують житлово-комунальні послуги, які надаються мешканцям цієї квартири.
До 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води мешканцям згаданої квартири надавалися ПАТ «Київенерго», до якого заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року становить 11 999,07 грн, з оплати послуг з централізованого постачання гарячої води - 5 136,82 грн. Указана заборгованість відступлена позивачу за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18.
З 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року позивачем надавались ОСОБА_2 , ОСОБА_1 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, проте відповідачі належним чином не сплачували за отримані послуги, допустили заборгованість з оплати за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року у сумі 30 350,89 грн; заборгованість з оплати за послуги з постачання гарячої води з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року у сумі 15 405,19 грн.
З 01 листопада 2021 року надавались послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, однак відповідачі належним чином не сплачували за отримані послуги, допустили заборгованість з оплати за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року до 31 травня 2025 року у сумі 43 257,68 грн; заборгованість з оплати за послуги з постачання гарячої води у сумі 18 759,54 грн.
Також відповідачі допустили заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року до 31 травня 2025 року у сумі 799,94 грн, заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року до 31 травня 2025 року у сумі 652,60 грн.
З цих підстав КП «Київтеплоенерго» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги за період до 01 травня 2018 року у сумі 17 135,89 грн, заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2018 року до 31 травня 2025 року у сумі 109 225,84 грн, пеню за прострочення виконання зобов`язань у сумі 2 337,83 грн, інфляційні втрати у сумі 18 497,07 грн, три проценти річних у розмірі 4 433,73 грн, а також присудити з відповідачів судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року позов задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 , який одночасно є представником недієздатного відповідача ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року та призначено справу до розгляду в загальному порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року позов «Київтеплоенерго» в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року позов до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто 14 978,44 грн заборгованості за період до 01 травня 2018 року, 109 225,84 грн заборгованості за період з 01 травня 2018 року до 31 травня 2025 року, 2 337,83 грн пені, 18 193,92 грн інфляційних втрат, 4 354,90 грн трьох процентів річних та 2 977,29 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов у зазначеній частині, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 зареєстрований у спірній квартирі, КП «Київтеплоенерго» надавало її мешканцям послуги з опалення та гарячого водопостачання, а відповідач не надав належних доказів ненадання цих послуг, їх неналежної якості, прийняття індивідуального лічильника гарячої води на абонентський облік, проходження ним повірки та передачі показань виконавцю.
Застосувавши позовну давність, суд відмовив у стягненні 2 157,45 грн заборгованості за централізоване постачання гарячої води, нарахованої до 02 квітня 2017 року. Водночас заборгованість за централізоване опалення за період до 01 травня 2018 року в сумі 11 999,07 грн суд стягнув повністю, вважаючи, що платежі у січні та вересні 2016 року перервали перебіг позовної давності щодо цієї вимоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 24 червня 2026 року подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд безпідставно відмовив у розгляді справи з повідомленням сторін, хоча між сторонами існував спір щодо фактичного користування послугами, була заявлена позовна давність, у справі брала участь недієздатна особа та була необхідність у дослідженні доказів.
Також зазначає, що суд необґрунтовано відмовив у витребуванні доказів в порядку статті 84 ЦПК України зокрема договору про надання послуг, актів приймання-передачі послуг, первинних документів щодо фактичного постачання гарячої води, деталізованого розрахунку заборгованості та документів щодо отримання та розгляду анкети від 01 грудня 2023 року, а потім поклав в основу рішення відсутність у відповідача таких документів як підставу відхилення його доводів.
Посилається на те, що суд не дав належної оцінки анкеті споживача гарячої води від 01 грудня 2023 року, відомостям про використання індивідуального електричного водонагрівача (бойлера) та твердженням про наявність індивідуального лічильника гарячої води.
Вважає недостатнім підтвердженням боргу внутрішній розрахунок позивача без первинних документів.
Зазначає про неправильне застосування судом позовної давності, оскільки оплата житлово-комунальних послуг має характер періодичних платежів, а часткова сплата окремого платежу не свідчить про визнання всієї заборгованості за інші періоди та не перериває позовну давність щодо майбутніх платежів. При цьому суд не встановив які саме платежі були здійснені, який саме борг визнавався та за який період.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позиція учасників справи в судовому засіданні
У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином: позивач отримав повістку в електронний кабінет ЄСІТС (а. с. 164), відповідач - засобами поштового зв`язку (а. с. 166 трекінг R067224347453).
Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З урахуванням викладеного та приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції вважав установленим, що місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване в квартирі АДРЕСА_1 .
Мешканцям квартири АДРЕСА_1 з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року надаються послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
За період до 01 травня 2018 року загальний розмір заборгованості мешканців квартири АДРЕСА_1 з оплати житлово-комунальних послуг становить 17 135,89 грн, за період з 01 травня 2018 року до 31 травня 2025 року загальний розмір заборгованості мешканців квартири АДРЕСА_1 з оплати житлово-комунальних послуг становить 109 225,84 грн.
На підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18 ПАТ «Київенерго» відступило на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» право вимоги до мешканців квартири АДРЕСА_1 щодо виконання ним грошових зобов`язань з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» пред`явило до суду позов 21 липня 2025 року про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за період з 01 липня 2015 року до 31 травня 2025 року.
Мешканці квартири АДРЕСА_1 не сплачували заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у період до 02 квітня 2017 року, а тому перебіг позовної давності стосовно цих вимог не переривався. Натомість у січні та вересні 2016 року мешканці квартири АДРЕСА_1 сплатили грошові суми у розмірі 1 658,69 грн та 2 262,43 грн за послуги з централізованого опалення, які значно перевищували розмір періодичних платежів, та відповідали розміру поточної заборгованості з оплати послуги з централізованого опалення на той момент.
Зважаючи на зупинення перебігу позовної давності з 02 квітня 2020 року до 04 вересня 2025 року, ураховуючи те, що позов пред`явлено 21 липня 2025 року, позовна давність до вимог КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості з оплати за централізоване постачання гарячої води до 02 квітня 2017 року спливла.
Заборгованість мешканців квартири АДРЕСА_1 з оплати послуг з централізованого постачання гарячої води за період до 02 квітня 2017 року, щодо якої пропущено позовну давність, становить 2157,45 грн.
Отже, заборгованість мешканців квартири АДРЕСА_1 з оплати послуг з централізованого постачання гарячої води за період до 01 травня 2018 року становить 2979,37 грн (5136,82 грн - 2157,45 грн = 2979,37 грн). Загальна сума заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за період до 01 травня 2018 року, яка підлягає стягненню з мешканців квартири АДРЕСА_1 , становить 14978,44 грн (11999,07 грн + 2979,37 грн = 14978,44 грн).
Пеня, нарахована позивачем за несвоєчасне здійснення мешканцями квартири АДРЕСА_1 платежів за житлово-комунальні послуги, становить 2337,83 грн. Позовна давність до цієї вимоги не спливла.
Втрати позивача від інфляції, розраховані ним за період з 01 січня 2024 року до 31 травня 2025 року, становлять 18497,07 грн, а три проценти річних від простроченої суми - 4433,73 грн.
Суд розраховує втрати позивача від інфляції та три проценти річних у зв`язку з порушенням мешканцями квартири АДРЕСА_1 грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості з оплати послуг з централізованого постачання гарячої води за період з 02 квітня 2017 року до 01 травня 2018 року. Втрати від інфляції за вказаний період становлять 544,43 грн (2979,37 грн x 1.18273445 (індекс інфляції за період з 01 січня 2024 року до 31 травня 2025 року) - 2979,37 грн) = 544,43 грн), а три проценти річних - 126,36 грн ((2979,37 грн x 3 % x 366 днів / 366 днів) + (2979,37 грн x 3 % x 151 день / 365 днів) = 126,36 грн).
Отже, загальна сума втрат від інфляції становить 18193,92 грн (1979,85 грн + 544,43 грн +5007,90 грн + 2541,86 грн + 5678,63 грн + 2441,25 грн = 18193,92 грн) та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 4354,90 грн (479,31 грн + 126,36 грн + 1212,37 грн + 615,36 грн + 1349,81 грн + 571,69 грн = 4354,90 грн).
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення з урахування доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із ухваленням нового судового рішення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо відмови в задоволенні клопотання про розгляд справи із повідомленням сторін
Одним із доводів апеляційної скарги є розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін через незадоволення клопотання відповідача про розгляд справи із повідомленням сторін, тобто фактично без його повідомлення про дату, час та місце судового засідання.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, і такий учасник обґрунтовує апеляційну скаргу цією підставою.
Враховуючи викладене, апеляційний суд первинно переглядає саме ці доводи скарги.
За змістом частин першої, п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється за правилами, встановленими Кодексом для загального позовного провадження, з особливостями, визначеними відповідною главою. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року встановлено у розмірі 3 028 грн.
Отже, тридцять таких розмірів становлять 90 840 грн.
Ціна позову у цій справі становить 151 630,36 грн, тобто перевищує 90 840 грн, а тому перша з двох обов`язкових умов, передбачених частиною шостою статті 279 ЦПК України, відсутня, а відмова суду у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін є неправомірною.
У постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 589/16/19 зазначено, що за наявності клопотання сторони про розгляд справи, призначеної до розгляду у спрощеному провадженні, з повідомленням сторін - суд першої інстанції зобов`язаний призначити судове засідання, а відмова можлива виключно за сукупності умов, передбачених частиною шостою статті 279 ЦПК України. Верховний Суд також вказав, що безпідставний розгляд справи без повідомлення сторони за таких обставин є порушенням, яке має оцінюватися з урахуванням імперативних приписів частини третьої статті 376 ЦПК України.
Аналогічний підхід відтворено Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 760/9716/23, від
Таким чином, суд першої інстанції не мав передбачених частиною шостою статті 279 ЦПК України підстав для відмови в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи із повідомленням сторін, тому повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання було обов`язковим. Оскільки апеляційна скарга обґрунтована цим порушенням, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Водночас апеляційний суд не погоджується з вимогою скаржника про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки за змістом статей 374, 376 ЦПК України в разі скасування рішення суду першої інстанції з наведених підстав апеляційний суд ухвалює нове рішення по суті спору. Повноваження направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у такій процесуальній ситуації ЦПК України не передбачає.
Щодо клопотання про витребування доказів
Довід апеляційної скарги про безпідставну відмову у витребуванні доказів колегія суддів відхиляє.
Відповідно до частин першої, другої статті 84 ЦПК України учасник справи, який не може самостійно надати доказ, вправі просити суд його витребувати. У такому клопотанні, зокрема, мають бути зазначені вжиті заявником заходи для самостійного отримання доказу, докази вжиття таких заходів та/або причини неможливості самостійного отримання доказу.
У клопотанні від 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 перелічив документи, які просив витребувати у КП «Київтеплоенерго», та зазначив їх можливе значення для справи, однак не навів конкретних відомостей про звернення до позивача з вимогою надати ці документи, не долучив доказів такого звернення та не навів об`єктивних причин, які унеможливлювали їх самостійне отримання, а тому висновок суду першої інстанції про недотримання вимог пункту 4 частини другої статті 84 ЦПК України є правильним.
Окрім цього стверджуючи про таке порушення суду першої інстанції, скаржник в апеляційній скарзі не заявив відповідного клопотання та не подав його окремим документом.
Також, матеріали справи містять детальні розрахунки із помісячними нарахуваннями, тарифами, обсягами, субсидіями/коригуваннями, платежами та сальдо, у зв`язку з чим твердження про повну відсутність деталізованого розрахунку не відповідає матеріалам справи.
Щодо вирішення спору по суті
Відповідно до статей 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та належної якості житлово-комунальні послуги, водночас зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 30 Правил передбачено що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.
У силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
За статтею 27 Закону № 2189 у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Таким чином, факт встановлення у квартирі електричного водонагрівача не свідчить про припинення надання централізованої послуги, відключення квартири від відповідних мереж у встановленому порядку або відсутність будь-яких нарахувань.
Твердження відповідача про наявність індивідуального лічильника гарячої води також не підтверджене документами про його прийняття на абонентський облік, пломбування, повірку та систематичну передачу показань. Натомість у наданих позивачем розрахунках за спірні періоди квартирний прилад обліку гарячої води значиться як відсутній.
Посилання на анкету споживача від 01 грудня 2023 року не спростовує цих висновків, оскільки повідомлення споживача про використання бойлера не є доказом припинення правовідносин з виконавцем, належного відключення від централізованої системи або прийняття індивідуального засобу обліку на абонентський облік.
У матеріалах справи містяться корінці нарядів щодо включення/відключення гарячого водопостачання/опалення будинку відповідно до опалювальних періодів, а тому факт надання послуг позивачем підтверджений належними доказами, водночас факт їх ненадання відповідачем не доведений.
Щодо позовної давності
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами першою, третьою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Якщо виконання зобов`язання передбачено частинами або у вигляді періодичних щомісячних платежів, позовна давність обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вчинення боржником дій, які свідчать про визнання певної частини заборгованості або окремого періодичного платежу, не є підставою для переривання позовної давності щодо інших платежів, строк виконання яких на момент вчинення такої дії ще не настав (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 204/7787/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 757/64234/21-ц).
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачалося, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, передбачене пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовження застосовується до позовної давності, яка не спливла станом на 02 квітня 2020 року, і не відновлює строки, що закінчилися до набрання чинності Законом № 540-IX.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у вересні 2016 року за послугу з централізованого опалення внесено 2 262,43 грн, унаслідок чого існуючу на той час заборгованість за цією послугою було погашено, а вихідне сальдо становило 0 грн. Тому зазначений платіж не міг свідчити про визнання заборгованості за майбутні періоди та переривати позовну давність щодо платежів, строк виконання яких на той момент ще не настав.
Нова заборгованість за централізоване опалення почала формуватися з жовтня 2016 року.
Оскільки плата за послуги, нараховані за лютий 2017 року, відповідно до пункту 18 Правил № 630 підлягала внесенню не пізніше 20 березня 2017 року, трирічна позовна давність щодо таких вимог спливла до 02 квітня 2020 року. Натомість строк виконання зобов`язань за послуги, нараховані починаючи з березня 2017 року, настав уже після 02 квітня 2017 року, у зв`язку з чим позовна давність щодо них станом на 02 квітня 2020 року не спливла та була продовжена відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Згідно з розрахунками заборгованості станом на кінець лютого 2017 року заборгованість за централізоване опалення, що утворилася після погашення попереднього боргу у вересні 2016 року, становила 3 118,02 грн, а заборгованість за централізоване постачання гарячої води, позовна давність щодо якої також спливла до 02 квітня 2020 року, - 2 157,45 грн.
Тому із заявленої заборгованості за централізоване опалення за період до 01 травня 2018 року у сумі 11 999,07 грн стягненню підлягає 8 881,05 грн (11 999,07 грн - 3 118,02 грн), а із заборгованості за централізоване постачання гарячої води у сумі 5 136,82 грн - 2 979,37 грн (5 136,82 грн - 2 157,45 грн).
Таким чином, загальний розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги за період до 01 травня 2018 року, який підлягає стягненню зі ОСОБА_1 , становить 11 860,42 грн.
Щодо пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки внаслідок застосування позовної давності стягненню не підлягає частина основної заборгованості за централізоване опалення у сумі 3 118,02 грн та за централізоване постачання гарячої води у сумі 2 157,45 грн, відповідному зменшенню підлягають і нараховані на ці суми інфляційні втрати та три проценти річних.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку на заборгованість за централізоване опалення до 01 травня 2018 року в сумі 11 999,07 грн нараховано 1 979,85 грн інфляційних втрат та 479,31 грн трьох процентів річних. Оскільки стягненню підлягає 8 881,05 грн цієї заборгованості, відповідні нарахування становлять 1 465,38 грн інфляційних втрат та 354,76 грн трьох процентів річних.
На заборгованість за централізоване постачання гарячої води до 01 травня 2018 року в сумі 5 136,82 грн позивачем нараховано 847,58 грн інфляційних втрат та 205,19 грн трьох процентів річних. Оскільки стягненню підлягає 2 979,37 грн зазначеної заборгованості, відповідні нарахування становлять 491,60 грн інфляційних втрат та 119,01 грн трьох процентів річних.
Загальний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню, становить 17 626,62 грн, а трьох процентів річних 4 223,00 грн.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
З наданих позивачем розрахунків убачається, що за послугу з постачання теплової енергії нараховано пеню у розмірі 1 642,27 грн, а за послугу з постачання гарячої води 695,56 грн, що загалом становить 2 337,83 грн.
Застосування позовної давності до частини заборгованості за централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води, яка виникла до 01 травня 2018 року, на розмір зазначеної пені не впливає, оскільки така пеня нарахована на іншу заборгованість за пізніший період. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у заявленому розмірі 2 337,83 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки суд першої інстанції розглянув справу без повідомленням відповідача про дату, час та місце судового засідання, безпідставно відмовивши в задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, а він обґрунтовує свою апеляційну скаргу цією підставою, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову на загальну суму 145 273,71 грн.
Судові витрати
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Оскільки із заявлених позовних вимог у загальному розмірі 151 630,36 грн за результатами апеляційного перегляду задоволенню підлягають вимоги на суму 145 273,71 грн, тобто на 95,80 % з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 2 901 грн (3 028 грн * 95,80 %).
ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 4 467 грн.
Рішенням суду першої інстанції на користь позивача було присуджено 149 090,93 грн. За наслідками апеляційного перегляду розмір вимог, які підлягають задоволенню, становить 145 273,71 грн, тобто присуджена з відповідача сума зменшується на 3 817,22 грн.
Отже, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги та зменшення розміру стягнення на 3 817,22 грн, що становить 2,56 % від оскаржуваної частини, з позивача на користь відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно тій частині вимог, у якій апеляційний перегляд відбувся на користь відповідача, а саме у розмірі 114,35 грн (4 467 грн * 2,56 %).
За змістом частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні, при цьому сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, здійснивши взаємне зарахування сум судового збору, які підлягають відшкодуванню сторонам, зі ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню 2 786,65 грн судового збору (2 901 грн ? 114,35 грн).
Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 259, 263, 268, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати наданих житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг за період до 01 травня 2018 року у розмірі 11 860,42 грн;
заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг за період з 01 травня 2018 року до 31 травня 2025 року у розмірі 109 225,84 грн;
пеню у розмірі 2 337,83 грн;
інфляційні втрати у розмірі 17 626,62 грн;
три проценти річних у розмірі 4 223 грн,
а всього: 145 273,71 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 2 786,65 грн судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова