Справа № 462/2730/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого - судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «Коллект центр» через систему «Електронний суд» звернулося в Залізничний районний суд м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 125052,71 грн. за кредитними договорами №3557525 від 28.07.2021 року, №100536377 від 17.08.2021 року та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №3557525, відповідно до якого відповідач отримав кредит та зобов`язався його повернути в порядку та строки, визначені договором. В подальшому, 15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3557525 від 28.07.2021 року. Крім того, 17.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №100536377, відповідно до якого відповідач отримав кредит та зобов`язався його повернути в порядку та строки, визначені договором. 17.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №100536377 від 17.08.2021 року. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами №3557525 від 28.07.2021 року та №100536377 від 17.08.2021 року. Відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитними договорами: за кредитним договором №3557525 від 28.07.2021 року у розмірі 88116,07 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 11171 грн.; заборгованість по відсотках - 75895,07 грн.; заборгованість за комісією - 1050 грн.; за договором №100536377 від 17.08.2021 року у розмірі 36936,64 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 4428 грн.; заборгованість по відсотках - 31558,64 грн., заборгованість за комісією - 950 грн. Посилаючись на викладене, ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути із ОСОБА_1 125052,71 грн. за кредитними договорами та понесені судові витрати у справі.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 02.06.2025 року позов ТОВ «Коллект центр» задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості в розмірі 125052,71 грн. за кредитними договорами №3557525 від 28.07.2021 року, №100536377 від 17.08.2021 року та судові витрати в розмірі 8422,40 грн (т.1, а.с.85-88).
В подальшому ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 24.06.2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду від 02.06.2025 року задоволено, вказане заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (т.1, а.с.160-161).
26.06.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачем картки, кредитних коштів, а також укладення кредитного договору. Крім того, вважає, що нарахування процентів, які у більш ніж 5-6 разів перевищують суму кредиту, є неправомірним та незаконним, а також ставка 5% в день є явно завищеною. При цьому, позивач не довів належними та допустимими доказами, що після 24.08.2021 року та 12.09.2021 року відповідно строк кредитування був належним чином продовжений, а тому нарахування відсотків після закінчення строку кредитування є неправомірним. До того ж, стверджує, що пропущена позовна давність, а тому просить застосувати наслідки її спливу. Крім цього, посилається на суперечності у розрахунках заборгованості, а також на те, що саме включення комісії до тексту договору не означає автоматичної правомірності її стягнення. Вважає, що сам по собі витяг із реєстру боржників не є достатнім доказом реального розміру боргу, оскільки він лише відображає інформацію, сформовану кредитором або фактором, але не підтверджує первинні господарські операції та реальний рух коштів. До того ж, зазначає, що суд має перевірити, чи не включені до заявленої заборгованості проценти, штрафні санкції, пеня або інші платежі, які не підлягають нарахуванню відповідачу з урахуванням його статусу військовослужбовця.
У поданій 10.07.2026 року відповіді на відзив уповноважений представник позивача - ОСОБА_2 вказує, зокрема, на те, що кредитний договір був укладений з позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису та такий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Щодо розрахунку заборгованості то вказує, що такий є належним доказом та відповідає деталізованій виписці про рух коштів по картковому рахунку. Також зазначає, що з деталізованої виписки про рух коштів по картковому рахунку відповідача, яка є первинним документом, вбачається, що відповідач частково погашав утворену заборгованість. Щодо стягнення комісії, то зазначає те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною. Крім того, вважає, що позивачем доведено належними та допустими доказами факт набуття права вимоги за договорами позики, укладеними з відповідачем, а доводи відповідача про ненадання доказів переходу такого права, є безпідставними. Щодо позовної давності, то позовна давність до вимог ТОВ «Коолект центр» до ОСОБА_1 , не підлягає застосуванню, оскільки перебіг позовної давності лише розпочався з 04.09.2025 року, так як кредитні договори між первісним кредитором та відповідачем укладено 28.07.2021 року та 17.08.2021 року, то строк позовної давності було зупинено починаючи з березня 2020 року на строк дії карантину, який тривав до 24.00 год. 30.06.2023 року, а починаючи з 24.02.2022 року строк позовної давності зупинено на строк дії в Україні воєнного стану. Щодо статусу відповідача як військовослужбовця та учасника бойових дій, то з поданих документів вбачається, що на момент укладення кредитних договорів відповідач не набув статусу військовослужбовця і на нього не розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також те, що проценти за користування кредитом нараховано до 23.02.2022 року, а тому відповідачем не надано доказів перебування на військовій службі за мобілізацією до вказаної дати. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.
14.07.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив аналогічні доводи викладені у відзиві, просив у позові відмовити.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 28.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формібуло укладено договір про споживчий кредит №3557525 шляхом підписання анкети-заяви, що є невід?ємною частиною даного Договору, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15000 грн., строком на 27 днів, із фіксованою процентною ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, одноразова комісія - 1050 грн.(а.с.8-12, 14).
Як вбачається із матеріалів справи договір про споживчий кредит №3557525 від 28.07.2021 року був укладений в письмовій формі у вигляді електронних документів, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор (номер пароля) J41713, для підписання договору про споживчого кредит №3557525 (а.с.19).
28.07.2021 року відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту (а.с.13).
З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується квитанцією Liqpay №[номер приховано] від 29.07.2021 року.
Крім цього, 17.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формібуло укладено договір про споживчий кредит №[номер приховано] шляхом підписання анкети-заяви, що є невід?ємною частиною даного Договору, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн., строком на 26 днів, із фіксованою процентною ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, одноразова комісія - 19.00 % (а.с.28-32, 34).
Як вбачається із матеріалів справи Договір про споживчий кредит №[номер приховано] від 17.08.2021 року був укладений в письмовій формі у вигляді електронних документів, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор (номер пароля) Z498711, для підписання договору про споживчого кредит №[номер приховано] (а.с.35).
17.08.2021 року відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту (а.с.33).
З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується довідкою Fondy від 24.01.2025 року.
Крім того, 15.09.2026 року АТ «ОТП Банк» надано витребуванні ухвалою суду від 03.08.2026 року документи, з яких вбачається, що на банківську картку № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 29.07.2021 року зараховані грошові кошти у сумі 15000 грн. та 17.08.2021 року зараховані грошові кошти у сумі 5000 грн. (т.2 а.с. 58-62)
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов?язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов?язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Приписами ст.12 цього Закону передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею.
Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19; від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18; від 07.10.2020 року № 127/33824/19.
Також встановлено, що 15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги за договорами кредитів (т.1 а.с.15-17).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №3557525 від 28.07.2021 року у розмірі 48459,02 грн. (т.1 а.с.18, 21).
Крім того,17.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги за договорами кредитів (т.1 а.с.38-40).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100536377 від 17.08.2021 року у розмірі 21660,04 грн. (т.1 а.с.41-42, 43).
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) ТОВ «Коллект центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договорами кредитів (т.1 а.с.45-47).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договорами про споживчий кредит №3557525 від 28.07.2021 року у розмірі 88116,07 грн. та №100536377 від 17.08.2021 року у розмірі 36936,64 грн. (т.1 а.с.52, 53).
Таким чином, позивач, як новий кредитор, який від первісного кредитора, що повністю виконав взяті на себе зобов?язання за кредитними договорами укладеними із ОСОБА_1 , набув право вимоги за договором про споживчий кредит №3557525 від 28.07.2021 року та №100536377 від 17.08.2021 року, має право вимагати від відповідача належного виконання його грошових зобов?язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Згідно розрахунку заборгованості за Договором про споживчий кредит №3557525 від 28.07.2021 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в розмірі 88116,07 грн., з яких: 11171 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 75895,07 грн. - заборгованість по відсотках за період з 30.07.2021 року по 23.02.2022 року; заборгованість за комісією - 1050 грн. (т.2 а.с.27-39).
Як вбачається з умов пунктів 1.3, 1.4 Кредитного договору, кредит надається строком на 27 днів з 28.07.2021 року, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 24.08.2021 року.
Відповідно до положень п.2.3 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.
Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п?ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).
Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів.
Отже, у пункті 2.3. сторонами погоджено максимальний строк користування кредитом 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.
Як убачається із відомості про щоденні нарахування та погашення кредиту, відповідач жодних дій для продовження строку кредитування на пільгових умовах не вчиняв (у справі відсутні докази на підтвердження таких обставин), тому подальше продовження строку мало відбуватися на стандартних умовах, тобто кінцевий строк кредитування (60 днів) сплив 22.10.2021 року.
Оскільки до 24.08.2021 року відповідач не повернув кредит і продовжив користування кредитними коштами, сплативши 23.08.2021 року платіж в розмірі 2370 грн, то відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору з 24.08.2021 року строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах.
При цьому, ОСОБА_1 стали нараховуватися проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Указаний строк кредитування закінчився 18.10.2021 року після спливу 60 календарних днів.
Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості, кредитором здійснено нарахування заборгованості по відсоткам поза межами строку кредитування, після 18.10.2021 року, що є незаконним, адже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Враховуючи наведене, доведеними є розмір відсотків, яке ТОВ «Мілоан» нарахувало ОСОБА_1 , за користування кредитними коштами у розмірі 16130,22 грн. за період з 30.07.2021 року по 18.10.2021 року. Саме таку суму процентів слід стягнути з ОСОБА_1 на користь нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр».
Окрім цього, з розрахунку заборгованості за Кредитним договором №100536377 від 17.08.2021 року, вбачається, що у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 36936,64 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 4428 грн.; заборгованість по відсотках - 31558,64 грн., заборгованість за комісією - 950 грн. (т.2 а.с.12-24)
Як вбачається з умов пунктів 1.3, 1.4 Кредитного договору, кредит надається строком на 26 днів з 17.08.2021 року, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 12.09.2021 року.
Відповідно до положень п.2.3 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.
Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п`ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).
Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів.
Отже, у пункті 2.3. сторонами погоджено максимальний строк користування кредитом 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.
Як убачається із розрахунку заборгованості відповідач 12.09.2021 року оплатив в рахунок погашення заборгованості 720 грн, з яких 150 грн було зараховано на сплату комісії за пролонгацію, 150 грн - сплата тіла кредиту та 420 грн - сплата процентів по кредиту.
Оскільки 12.09.2021 року відповідач сплатив кошти в розмірі 720 грн і продовжив користування кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2 Кредитного договору з 12.09.2021 року строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах.
При цьому, ОСОБА_1 стали нараховуватися проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Указаний строк кредитування закінчився 10.11.2021 року після спливу 60 календарних днів.
Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості, кредитором здійснено нарахування заборгованості по відсоткам поза межами строку кредитування, після 10.11.2021 року, що є незаконним, адже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Таким чином, доведеними є розмір відсотків, яке ТОВ «Мілоан» нарахувало ОСОБА_1 , за користування кредитними коштами у розмірі 13403,84 грн. за період з 18.08.2021 року по 10.11.2021 року. Саме таку суму процентів слід стягнути з ОСОБА_1 на користь нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр».
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією (обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 950 грн за кредитним договором №100536377 від 17.08.2021 року та 1050 грн за кредитним договором №3557525 від 28.07.2021 року, то суд зазначає наступне.
Згідно умов Кредитних договорів №100536377 від 17.08.2021 року та №3557525 від 28.07.2021 року комісія за управління та обслуговування кредиту - комісія, яку позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.
Відповідно до п.1.5.1 Кредитних договорів комісія за надання кредиту станвоить 1050 грн та 950 грн відповідно.
10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
При цьому слід зазначити, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
Слід зазначити, що ТОВ «Мілоан», встановивши у договорі про споживчий кредит сплату комісії, не зазначив за які конкретні розрахунково-касові дії чи будь-які інші послуги з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості, та не надав доказів отримання відповідачем вказаних послуг.
Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1050 грн та 950 грн відповідно необхідно відмовити за безпідставністю.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 посилається на необхідність застосування судом наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (Stubbings and others v. the United Kingdom).
02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року, зі змінами, з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України встановлений карантин.
Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30.06.2023 року.
Також, слід зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на даний час.
Згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 року №540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
Наведене свідчить, що законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своєї прав та інтересів.
Відтак, покликання відповідача ОСОБА_1 на строк позовної давності не приймається судом до уваги, оскільки позивач звернувся із позовом в межах строку позовної давності. Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.
Щодо твердження відповідача про те, що суд має перевірити, чи не включені до заявленої заборгованості проценти, штрафні санкції, пеня або інші платежі, які не підлягають нарахуванню відповідачу з урахуванням його статусу військовослужбовця, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі №199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.11.2023 року в справі № 426/4264/19.
На підтвердження доказів перебування відповідачем на службі у Збройних Силах України та наявності у нього статусу військовослужбовця, відповідачем долучені наступні документи: військовий квиток серії НОМЕР_3 , довідку від 06.10.2023 року та посвідчення НОМЕР_4 .
Разом з тим, доказів того, що мобілізований позичальник ОСОБА_1 надав банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142 не встановлено, а тому підстав для застосування пільг військовслужбовця немає.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов?язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов?язань не допускається.
Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов?язаний виконати свій обов?язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов?язання.
Стаття 1049 ЦК України зобов?язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Беручи до уваги, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами, основну суму боргу в добровільному порядку не повертає, суд дійшов висновку, що у нового кредитора виникло право на стягнення суми заборгованості за вказаними договорами у розмірі 45133,06 грн. (11171+16130,22+4428+13403,84).
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року (а.с.58-59).
Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується витягом з акта №6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року та заявкою про надання юридичної допомоги №210 від 01.03.2025 року, згідно яких загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 25000 грн.
Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 року у справі №757/24445/21-ц.
Згідно з п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).
Враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, предмет позову, те, що розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, виходячи з конкретних обставин справи, віднесення справи до категорії малозначних, а також обсяг наданих адвокатом послуг та долучених до матеріалів справи доказів, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу стороною позивача завищено та такий неспівмірний із заявленим позовом.
Виходячи із наведеного, враховуючи очевидну неспівмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 6000 грн, що відповідатиме критерію реальності витрат та розумності їх розміру.
За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є учасник бойових дій, який звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 874,24 (36,09 % від 2422,40 грн.) грн.компенсувати позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»45133,06 грн. заборгованості за кредитними договорами:
- за договором про споживчий кредит №3557525 від 28.07.2021 року у розмірі 27301,22 грн., з яких: 11171 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 16130,22 грн - заборгованість по відсотках за період з 30.07.2021 року по 18.10.2021 року;
- за договором про споживчий кредит №100536377 від 17.08.2021 рокуу розмірі 17831,84 грн., з яких: 4428 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 13403,84 грн. - заборгованість по відсотках за період з 18.08.2021 року по 10.11.2021 року.
В решті позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 6000 грн. витрат на правничу допомогу.
Судовий збір в розмірі 874,22 грн., сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», компенсувати позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, оф.306;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 30.09.2026 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний