Справа № 462/1000/26
Провадження № 2/452/2260/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" вересня 2026 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Бікезіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Страхоцької Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за відсутністю сторін в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс») 09.02.2026 року звернулося суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2044632 від 23 січня 2025 року в розмірі 106926 грн., та судовтх витрат.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 січня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір №2044632, за умовами якого відповідачу надається кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитаи платіжної картки позичальника, реквізити якої надано позичальником з метою отримання кредиту у розмірі 15200 грн. Строк кредиту 360 днів Відповідно до кредитного договору відповідач зобов`язується в поряду та на умовах, що визначених договором, повертати кредит, сплачувати кошти за користування кредитом, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Договір є укладеним у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало повністю, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі передбаченому договором.
Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» 21 липня 2025 року укладено договір факторингу №21-07/25, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №2044632 від 23 січня 2025 року перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань, за кредитним договором перед позивачем внаслідок чого утворилася заборгованість яка станом на день формування позовної заяви становить 106926 грн., та складається з: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 21000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 37416 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 38010 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 10500 грн.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2323089 від 10 лютого 2026 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 лютого 2026 року дану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 березня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №2044632 від 23 січня 2025 року у розмірі 96426 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2396 грн. 16 коп. судового збору та 5000 грн. грн. витрат на правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 21 червня 2026 року через систему Електронний суд звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області із заявою про перегляд заочного рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 червня 2026 року, зазначив, що з листопада 2025 року проходить військову службу за мобілізацією у ЗСУ, тому не мав реальної можливості брати участь у розгляді справи. Має заперечення щодо розміру заявленої до стягнення суми.
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 4 серпня 2026 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 червня 2026 року у цивільній справі №462/1000/26 за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, призначено заяву до судового розгляду.
На адресу суду 17 серпня 2026 року директор ТОВ «Факторинг Партнерс» подав до суду заперечення за заяву про перегляд заочного рішення в якому просив залишити заяву відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення, а заочне рішення без змін.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 серпня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 задоволено, скасовано заочне рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 червня 2026 року у цивільній справі №452/1000/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач (представник позивача) у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в порядку п. 3) ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, про причин неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 15 вересня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 21 вересня 2026 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 23 січня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2044632, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 15200 грн., строком кредитування на 360 днів. Відповідно до кредитного договору відповідач зобов`язується в поряду та на умовах, що визначених договором, повертати кредит, сплачувати кошти за користування кредитом, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Договір підписано позичальником власноручно.
Із розрахунку заборгованості за договором №2044632 від 23 січня 2025 року вбачається, що відповідач 23 січня 2025 року отримав кредит у розмірі 15200 грн., а 25 січня 2025 року отримав кредит у розмірі 5800 грн. Заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором становить 68916 грн., та складається з: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 21000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 37416 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 10500 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з досліджених доказів, умови договору відповідачем належним чином не виконані, передбачена договором позики заборгованість не погашена.
Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» 21 липня 2025 року укладено договір факторингу №21-07/25, згідно з яким останнє отримало право вимоги за договором позики №2044632 від 23 січня 2025 року.
Як вбачається з реєстру боржників до даного договору факторингу ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2044632 від 23 січня 2025 року в сумі 68916 грн., яка складається з: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 21000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 37416 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 10500 грн.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань, за кредитним договором перед позивачем внаслідок чого утворилася заборгованість. яка станом на день формування позовної заяви становить 106926 грн., та складається з: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 21000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 37416 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 38010 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 10500 грн.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі надано не було, а тому суд приймає його до уваги.
При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредит не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.
Щодо розміру заборгованості суд виходить з такого.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2044632 від 23 січня 2025 року урозмірі 106926 грн., та складається з: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 21000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 37416 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 38010 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 10500 грн.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Суд наголошує, що відповідачем зі своєї сторони та у встановленому цивільним процесуальним законом порядку (статті 81, 83 ЦПК України) не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним кредитних зобов`язань або спростовували суму заборгованості перед позивачем або позовні вимоги взагалі.
Враховуючи викладене, судом вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості по тілу кредиту в розмірі - 21000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 37416 грн.; заборгованості за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 38010 грн.; заборгованості за пенею та/або штрафами - 10500 грн., суд зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтями 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Як вбачається із копії довідки військової частини НОМЕР_1 №25/26043 від 2 грудня 2025 року матрос ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
Таким чином відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Враховуючи встановлені обставини та наведені положення законодавства, суд вважає, що умови договору про зобов`язання позичальника, крім суми позики, сплатити на користь позикодавця суми заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 37416 грн.; заборгованості за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 38010 грн.; заборгованості за пенею та/або штрафами - 10500 грн., не підлягають застосуванню, як такі, що суперечать закону.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №2044632 від 23 січня 2025 року у розмірі 21000 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту).
З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ «Бізнес Позика» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією №897 від 15 січня 2026 року.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково (21000 х 100% : 106926 = 19%), судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 505 грн. 85 коп. (2662,4 х 19% = 505,85).
Крім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн.
Згідно ч. 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 2 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 2920 від 1 грудня 2025 року, витяг з акту №25 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року.
Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 25000 грн., проте матеріали справи не містять доказів про те, що такі витрати були необхідними у даній справі, враховуючи її типовість для позивача.
Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 11, 509, 525-527, 530, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №2044632 від 23 січня 2025 року у розмірі 21000 (двадцять одну тисячу) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 505 (п`ятсот п`ять) грн. 85 коп. судового збору та 5000 грн. (п`ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґердойця Єжи, 6, офіс 521, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлений 21 вересня 2026 року.
Суддя