Справа № 465/10804/25
Провадження 2/465/1454/26
РІШЕННЯ
Іменем України
21.09.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,
за участю секретаря судового засідання Титикайла І.Ю.,
представниці позивачки ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про виділ майна,
в с т а н о в и в:
позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №031149 ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить на праві спільної часткової власності житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0769 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:07:002:0124.
Зазначає, що протягом тривалого часу між співвласниками фактично склався сталий порядок користування земельною ділянкою відповідно до належних їм часток у праві спільної власності. Такий порядок, за твердженням позивачки, відображено у схемі розподілу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:07:002:0124, виготовленій ПП «Геокапітал».
Позивачка вказує, що їй належать частки 5/20, 4/20 та 3/20 у праві власності, що загалом становить 12/20 земельної ділянки. Відповідно до фактично сформованого порядку користування за нею закріплені окремі частини земельної ділянки, якими вона користується на даний час.
За ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за твердженням позивачки, закріплено 5/20 земельної ділянки, якими вони фактично користуються для власних потреб. Частка у розмірі 3/20 належала ОСОБА_9 , який помер, а спадкоємицею його майна є ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину.
Позивачка зазначає, що виявила намір здійснити поділ або виділ належної їй частини земельної ділянки відповідно до розміру її частки та меж фактичного користування, про що повідомила інших співвласників. Однак згоди між співвласниками щодо поділу або виділу досягнуто не було, а відповідачі згоди на проведення такого виділу не надали.
Необхідність виділу належної їй частини земельної ділянки позивачка обґрунтовує наміром у подальшому відчужити її. На її переконання, відсутність згоди інших співвласників на виділ перешкоджає їй вільно розпоряджатися належним майном та порушує її право власності.
На обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на статтю 41 Конституції України, статті 317, 319, 356, 358, 367, 377 ЦК України, статтю 88 Земельного кодексу України та зазначає, що майно, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене або частка співвласника може бути виділена в натурі, а у разі недосягнення згоди між співвласниками такий спір може бути вирішений у судовому порядку.
Позивачка також посилається на те, що між співвласниками тривалий час існує фактичний порядок користування земельною ділянкою, який відповідає розміру належних їм часток, а тому його збереження при виділі належної їй частини не порушуватиме прав та інтересів інших співвласників.
Вказує, що відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої ПП «Геокапітал», технічно можливим є виділ їй у натурі земельних ділянок загальною площею 0,042 га, а саме: земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0073 га; земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,0078 га; земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 0,0269 га.
Зазначає, що загальна площа вказаних земельних ділянок відповідає належним їй 12/20 часткам у праві власності на земельну ділянку.
На підтвердження можливості такого виділу позивачка посилається на схему розподілу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:07:002:0124, виготовлену ПП «Геокапітал», технічну документацію та інші документи, долучені до позовної заяви.
Щодо ціни позову позивачка зазначає, що оскільки оцінка земельної ділянки не проводилася, її вартість визначена на підставі відкритих оголошень про продаж земельних ділянок у відповідному районі м. Львова. За наведеним нею розрахунком середня вартість 0,01 га земельної ділянки становить 25 748,53 доларів США, що за курсом НБУ 41,7 грн за 1 долар США становить 1 073 713,80 грн за одну сотку. Враховуючи площу частини земельної ділянки, яка підлягає виділу, 0,042 га, ціну позову визначено у розмірі 4 509 597,96 грн.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_4 просить суд виділити їй у натурі 12/20 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:07:002:0124, відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої ПП «Геокапітал», а саме: земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0073 га; земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0078 га; земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,0269 га, з визначеними у схемі межами.
Відповідач ОСОБА_2 через свого представника подала відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечила, вважаючи заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а себе - неналежним відповідачем у справі.
На обґрунтування заперечень зазначила, що є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та якому належало 3/20 частини житлового будинку, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . 25 лютого 2025 року було відкрито спадкову справу, спадщину нею прийнято, однак свідоцтво про право на спадщину на час подання відзиву не отримано.
Посилаючись на довідку ОКП «БТІ та ЕО» від 11 квітня 2025 року, відповідач зазначила, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи станом на 29 грудня 2012 року право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_10 - 5/20 частин, ОСОБА_4 - 4/20 та 3/20 частин, ОСОБА_8 - 3/20 частин, а за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - по 1/12 частині за кожним. У будинку фактично проживають три сім`ї, при цьому окремих номерів квартир їм не присвоєно.
Відповідач заперечила наведене у позовній заяві твердження про те, що ОСОБА_4 до звернення до суду повідомляла інших співвласників про намір здійснити виділ належної їй частини земельної ділянки, однак згоди між співвласниками досягнуто не було. За твердженням ОСОБА_2 , позивачка ані письмово, ані усно до неї з питанням щодо поділу чи виділу земельної ділянки не зверталася. Водночас відповідач зазначила, що у разі такого звернення вона не заперечувала б проти вирішення цього питання, у зв`язку з чим вважає, що між нею та позивачкою фактично відсутній спір щодо виділу земельної ділянки.
З огляду на наведене ОСОБА_2 вважає пред`явлення позову до неї безпідставним та зазначає про штучний характер спору і зловживання позивачкою процесуальними правами.
На переконання відповідача, вона не є належним відповідачем за заявленими до неї вимогами, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Крім того, у відзиві зазначено, що на розгляді Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа № 465/2045/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_11 , третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні проходом між будинковолодіннями за адресою: АДРЕСА_1 . За твердженням відповідача, вказаний спір стосується тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:07:002:0124. У зв`язку із цим відповідач вказувала, що виділ частини земельної ділянки та пов`язані з цим зміни її кадастрових характеристик можуть вплинути на належний розгляд справи № 465/2045/17.
На підтвердження доводів щодо неналежності відповідача представник ОСОБА_2 послалася на положення статті 51 ЦПК України, а також на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо наслідків пред`явлення позову до неналежного відповідача.
Окремо представник відповідача просила поновити строк для подання відзиву, посилаючись на те, що доручення на представництво інтересів ОСОБА_2 отримала 02 січня 2026 року, цього ж дня через систему «Електронний суд» звернулася із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, а фактичну можливість ознайомитися з ними отримала 12 січня 2026 року.
Представник позивачки ОСОБА_4 - адвокат Змисла М.Р. подала відповідь на відзив, у якій заперечила проти доводів відповідачки ОСОБА_2 , вважаючи їх безпідставними та такими, що не спростовують обставин, наведених у позовній заяві, та просила позов задовольнити у повному обсязі.
Щодо доводів ОСОБА_2 про те, що вона є неналежним відповідачем у зв`язку з неоформленням спадкових прав, представник позивачки зазначила, що сама відповідачка визнає факт прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_8 .
Відсутність у ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, на думку представника позивачки, не свідчить про відсутність у неї спадкових прав, оскільки спадкоємець, який прийняв спадщину, набуває її з часу відкриття спадщини. З огляду на це представник позивачки вважає, що ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після ОСОБА_8 , не може вважатися неналежним відповідачем у цій справі лише з підстав неотримання нею свідоцтва про право на спадщину. На підтвердження своєї позиції представник послалася на положення статей 1216-1218, 1220, 1268, 1296, 1297 ЦК України та відповідну практику Верховного Суду.
Стосовно посилань відповідачки на те, що у житловому будинку фактично проживають три сім`ї, а окремі квартири не виділені та мають одну адресу, представник позивачки зазначила, що такі обставини не перешкоджають вирішенню спору та задоволенню позовних вимог. За її твердженням, ОСОБА_4 просить виділити належну їй частину майна відповідно до сталого порядку користування та з дотриманням розміру часток у праві власності. Відсутність поділу житлового будинку на окремі квартири, на думку сторони позивачки, не впливає на визначення її прав на земельну ділянку, а запропонований нею порядок виділу враховує інтереси інших співвласників та не перешкоджає їм володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою та розташованим на ній нерухомим майном.
Заперечуючи проти тверджень ОСОБА_2 про відсутність спору та зловживання позивачкою процесуальними правами, представник ОСОБА_4 зазначила, що позивачка висловила бажання здійснити виділ належної їй частини земельної ділянки та повідомила про такий намір інших співвласників. Водночас добровільний виділ, за твердженням сторони позивачки, виявився неможливим через відсутність згоди інших співвласників, що й зумовило необхідність звернення до суду. При цьому представник наголосила, що обов`язкового досудового порядку врегулювання спору для цієї категорії справ законом не встановлено, а тому відсутність письмових звернень ОСОБА_4 до інших співвласників сама по собі не свідчить про відсутність спору.
Представник позивачки також зазначила, що про наявність між сторонами спору, на її думку, свідчить і позиція самої ОСОБА_2 , яка у відзиві просить відмовити у задоволенні пред`явлених до неї позовних вимог. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, представник вказала, що предмет та підстави заявленого позову визначені у позовній заяві та доводами відзиву не спростовані.
Щодо посилання відповідачки на перебування у провадженні Франківського районного суду м. Львова іншої цивільної справи № 465/2045/17 представник позивачки зазначила, що предметом тієї справи є усунення перешкод у користуванні проходом між будинковолодіннями. На її переконання, відповідачкою не надано доказів того, що виділ земельної ділянки у цій справі та можлива зміна її кадастрового номера створять перешкоди для подальшого розгляду справи № 465/2045/17. Такі твердження відповідачки сторона позивачки вважає припущеннями, на яких відповідно до статті 81 ЦПК України не може ґрунтуватися доказування.
З урахуванням наведеного представник ОСОБА_4 просила суд врахувати викладені у відповіді на відзив аргументи під час вирішення справи та задовольнити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні представниця позивачки заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представниця проти задоволення позову заперечили. Зазначили, зокрема, що до звернення до суду позивачка до ОСОБА_2 з пропозицією добровільно здійснити виділ земельної ділянки не зверталася.
Також пояснили, що між сторонами існувала домовленість щодо вирішення питання про поділ земельної ділянки після завершення іншого спору, який виник із власниками сусідньої земельної ділянки щодо користування «стежкою». На запитання суду ОСОБА_2 повідомила що подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , однак свідоцтва про прийняття спадщини ще не отримала.
Інші відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а у разі неявки такого учасника без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за його відсутності. З огляду на наведене суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається зі змісту ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.317, ч.1 ст.319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.
Зі змісту ч.2 ст.120 Земельного кодексу України вбачається, що у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:07:002:0124, належить сторонам на праві спільної власності.
Як вбачається з державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №031149, земельна ділянка площею 0,0769 га за адресою: АДРЕСА_1 , передана у приватну власність співвласникам розташованого на ній житлового будинку. При цьому державним актом розмір частки кожного зі співвласників у праві власності на земельну ділянку окремо не визначено.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_9 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину на спірне майно на час розгляду справи нею не отримано. Разом із тим відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відтак неотримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину саме по собі не спростовує факту прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_9 .
За таких обставин доводи ОСОБА_2 про те, що вона є неналежним відповідачем, є взаємно суперечливими з її ж поясненнями та наданими нею доказами. Відповідачка не заперечує факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , а навпаки, посилається на цю обставину та на відкриття спадкової справи. Відсутність на час розгляду справи свідоцтва про право на спадщину не свідчить про відсутність спадкового правонаступництва, оскільки прийнята спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на неї.
Оскільки вирішення питання про виділ ОСОБА_4 частки із земельної ділянки безпосередньо стосується прав та інтересів інших її співвласників, у тому числі особи, яка прийняла спадщину після померлого співвласника ОСОБА_8 , ОСОБА_2 є належним відповідачем у цьому спорі.
Також посилання відповідачки на те, що внаслідок виділу частини земельної ділянки може змінитися її кадастровий номер, саме по собі не свідчить про неможливість подальшого розгляду справи №465/2045/17. Зміна кадастрових характеристик земельної ділянки внаслідок її поділу чи виділу не змінює фактичного місцезнаходження земельної ділянки, розташування будинковолодінь та проходу (стежки), щодо користування яким виник інший спір. Відповідачкою не наведено та не доведено, яким саме чином виділ належної позивачці частки унеможливить встановлення обставин, що є предметом доказування в іншій цивільній справі.
Матеріалами технічної документації також підтверджується формування земельної ділянки, її конфігурація та розташування відносно житлового будинку і господарських споруд.
Разом із тим частки співвласників у праві власності на житловий будинок є визначеними. З урахуванням положень статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, право на земельну ділянку слідує за правом власності на відповідний об`єкт нерухомості або частку в ньому. Враховуючи, що право власності на спірну земельну ділянку набуте співвласниками житлового будинку, а доказів встановлення іншого співвідношення їхніх часток у праві власності на земельну ділянку матеріали справи не містять, суд виходить із того, що частки співвласників у праві власності на земельну ділянку відповідають належним їм часткам у праві власності на житловий будинок.
Станом на час розгляду справи судом встановлено, що право спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 у розмірі 12/20 часток, ОСОБА_8 - 3/20 часток, ОСОБА_5 - 1/12 частки, ОСОБА_6 - 1/12 частки та ОСОБА_7 - 1/12 частки. Наведений розподіл часток підтверджується дослідженими судом правовстановлюючими документами та відображає актуальний стан речових прав на час вирішення спору. Відтак відомості довідки ОКП «БТІ та ЕО» щодо належності ОСОБА_10 5/20 часток станом на 29 грудня 2012 року не спростовують установлених судом обставин щодо актуального складу співвласників та розміру їхніх часток.
Оскільки ОСОБА_4 належить 12/20 частка у праві власності на житловий будинок, суд доходить висновку, що її частка у праві спільної часткової власності на земельну ділянку також становить 12/20.
Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч.ч.1,2 ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Водночас ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі такого виділу для співвласника, який його здійснив, право спільної часткової власності припиняється, а особа набуває право власності на виділене майно.
Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 495/4664/14-ц зроблено висновок, що визначальними для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Позивачкою також надано схему розподілу земельної ділянки, виготовлену ПП «Геокапітал», на якій графічно визначено частини земельної ділянки, якими користуються співвласники, розташування житлового будинку, господарських споруд та запропонований варіант виділу.
Відповідно до зазначеної схеми позивачці пропонується виділити три окремо визначені частини земельної ділянки загальною площею 0,0419 га: № НОМЕР_1 площею 0,0073 га, № НОМЕР_2 площею 0,0077 га та № НОМЕР_3 площею 0,0269 га.
Суд враховує, що наведений варіант виділу сформований з урахуванням фактичного користування земельною ділянкою.
Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 752/1074/20 зазначив, що при вирішенні спору про виділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого виділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту виділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядку користування земельною ділянкою, то суд здійснює виділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
При цьому відповідачами не надано іншого технічно обґрунтованого варіанта виділу, який би свідчив про неможливість запропонованого позивачкою способу виділу або про необхідність здійснення його в інший спосіб.
Судом враховуються доводи відповідачки ОСОБА_2 та її представниці про те, що позивачка безпосередньо до ОСОБА_2 з пропозицією здійснити добровільний виділ земельної ділянки до звернення до суду не зверталася.
Однак сама по собі відсутність такого звернення не свідчить про відсутність у позивачки права на судовий захист.
Положення статті 364 ЦК України та статті 88 ЗК України не ставлять право співвласника на звернення до суду з вимогою про виділ належної йому частки в залежність від обов`язкового попереднього досудового звернення до кожного з інших співвласників.
При цьому із позицій сторін, висловлених безпосередньо під час розгляду справи, вбачається відсутність між ними згоди щодо здійснення виділу саме на час вирішення спору судом. Таким чином, можливості врегулювати питання виділу за спільною згодою сторони не досягли.
Не спростовує позовних вимог і посилання відповідачки на існування між сторонами домовленості вирішити питання щодо поділу земельної ділянки після завершення спору із сусідами щодо "стежки".
Такі обставини можуть характеризувати попередні домовленості співвласників щодо часу вирішення питання про земельну ділянку, однак самі по собі не припиняють і не обмежують передбачене законом право співвласника вимагати виділу належної йому частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності.
Водночас суд враховує необхідність збереження можливості належного доступу та користування нерухомим майном усіх співвласників. З наданих суду не встановлено, що запропонований позивачкою виділ унеможливлює доступ інших співвласників до належних їм частин будинку чи земельної ділянки або іншим чином створює перешкоди у користуванні їхнім нерухомим майном.
Таким чином, доводи ОСОБА_2 не спростовують установленого законом права позивачки на виділ належної їй частки.
Враховуючи встановлені обставини справи, розмір частки позивачки у праві спільної часткової власності, фактично сформований порядок користування земельною ділянкою, надану схему її розподілу та відсутність згоди співвласників на позасудовий виділ, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для захисту права позивачки шляхом виділу належної їй частки в натурі.
Також судом встановлено розбіжність між змістом заявлених позовних вимог та даними схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої ПП «Геокапітал»: у позовній заяві позивачка просить виділити їй земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0078 га, тоді як у зазначеній схемі площу земельної ділянки № 6 визначено у розмірі 0,0077 га.
Разом із тим суд вважає, що зазначена розбіжність має технічний характер та не впливає на зміст і обсяг заявлених позовних вимог, оскільки земельна ділянка, яку позивачка просить виділити, є однозначно ідентифікованою у схемі ПП «Геокапітал» як земельна ділянка № НОМЕР_2 , її місце розташування, конфігурація та межі визначені відповідними поворотними точками. Таким чином, різниця у зазначенні площі на 0,0001 га (1 кв. м) не створює невизначеності щодо того, яка саме частина земельної ділянки є предметом вимоги про виділ.
З огляду на те, що позовні вимоги заявлені з посиланням на конкретну схему розподілу земельної ділянки ПП «Геокапітал» та визначені у ній межі земельної ділянки № НОМЕР_2 , суд виходить із площі цієї ділянки, зазначеної безпосередньо у схемі, - 0,0077 га. Виправлення очевидної розбіжності у цифровому позначенні площі за незмінності місця розташування, конфігурації та меж земельної ділянки не змінює предмета позову, способу захисту чи суті заявленої позивачкою вимоги, а тому не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_4 належить 12/20 часток у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0769 га. При цьому математичний розмір площі, що відповідає 12/20 часткам від загальної площі земельної ділянки, становить 0,04614 га. Однак позивачка просить здійснити виділ відповідно до фактично сформованого порядку користування земельною ділянкою та схеми її розподілу, виготовленої ПП «Геокапітал», шляхом передачі їй земельних ділянок № НОМЕР_1 площею 0,0073 га, № НОМЕР_2 площею 0,0077 га та № НОМЕР_3 площею 0,0269 га, загальна площа яких становить 0,0419 га.
Таким чином, запропонований позивачкою варіант виділу не є арифметичним відтворенням її ідеальної частки у праві спільної часткової власності, а передбачає виділ конкретних частин земельної ділянки відповідно до існуючого порядку її фактичного використання.
Суд враховує, що саме позивачка, якій належить 12/20 часток у праві спільної часткової власності, визначила такий спосіб захисту свого права та просить передати їй у натурі конкретно визначені частини земельної ділянки меншої площі, ніж площа, яка математично відповідає її ідеальній частці.
Здійснення такого виділу припиняє право ОСОБА_4 на відповідну частку у праві спільної часткової власності на первісну земельну ділянку, а виділене майно набуває правового режиму окремого об`єкта відповідно до вимог земельного законодавства та підлягає державній реєстрації. Такий наслідок випливає зі статті 364 ЦК України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 зазначила, що у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві. Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.
Таким чином, оскільки співвласниками земельної ділянки є більше двох осіб і позов пред`явлений про виділ частки лише однією із них, правовий режим решти земельної ділянки як спільної власності інших співвласників зберігається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
позов задоволити.
Виділити ОСОБА_4 в натурі 12/20 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер: [номер приховано]:07:002:0124) відповідно до схеми розподілу земельної ділянки кадастровий номер: [номер приховано]:07:002:0124 виданою ПП «Геокапітал», а саме:
- земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0073 га з межею 5-6-7-8-9-10-11-12-32-31-5;
- земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0077 га з межею 34-33-14-15-16-49-42-41-40-39-38-37-36-35-34;
- земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0269 га з межею 21-50-49-16-17-18-19-20-21.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлено 01.10.2026
Суддя: Дзеньдзюра С.М.