Справа № 463/11546/20 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 22-ц/811/1255/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
30 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, -
встановив:
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07.02.2024 у справі №463/11546/20.
Ухвалу оскаржила ОСОБА_1 , подавши 06 квітня 2026 року на електронну адвресу суду апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 13 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2026 року залишено без руху, запропоновано у визначений строк усунути недоліки.
Роз`яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, наслідки невиконання вимог ухвали, зокрема, у випадку неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
28.04.2026 ОСОБА_1 подала заяву про відвід колегії суддів Львівського апеляційного суду у складі: головуючого судді Ніткевича А.В., суддів Бойко С.М., Копняк С.М. від розгляду даної справи у порядку п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року визнано заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Львівського апеляційного суду у складі: головуючого судді Ніткевича А.В., суддів Бойко С.М., Копняк С.М. - необґрунтованим.
Вирішення питання про відвід судді Ніткевичу А.В. передано на розгляд іншого судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, визначення якого провести в порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 01 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головучого судді Ніткевича А.В., суддів Бойко С.М., Копняк С.М. - відмовлено.
Копія ухвали про залишення без руху апеляційної скарги надсилалася апелянту ОСОБА_1 та як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення доставлена адресату 26.04.2026.
Перевіривши матеріали оскарження, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити враховуючи таке.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ч. 1 ст. 352 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Так, апеляційна скарга також залишається без руху, якщо подана після спливу строку на апеляційне оскарження чи у разі визнання підстав для поновлення такого неповажним.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Кожна особа несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд звернув увагу на те, що з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2026 року постановлена суддю одноособово за відсутності участників справи, для оприлюднення в ЄДРСР направлена судом 16.03.2026, загальний доступ забезпечено 18.03.2026 року, відтак закінчення строку апеляційного оскарження припало на 31 березня 2026 року, однак апеляційна скарга подана 06 квітня 2026 року, тобто з пропуском п"ятнадцятиденного строку на подання такої, зазначаючи про отримання копії оскаржуваної ухвали 24 березня 2026 року, апелянт ОСОБА_1 не порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Крім цього, звернуто увагу на те, що апелянтка не долучила квитанції про сплату судового збору та не надала документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Будучи належним чином повідомленою про залишення апеляційної скарги без руху та отримавши копію ухвали апеляційного суду, апелянтка не усунула недоліки про які зазначено в ухвалі, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не подала, судовий збір не сплатила.
Іншими словами, протягом всього перебування матеріалів оскарження в апеляційному суді недоліки апеляційної скарги не усунуто, з клопотанням про продовження строку відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України, для усунення недоліків апеляційної скарги, апелянтка до апеляційного суду не зверталася.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Так, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13).
Крім цього, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 березня 2021 року (справа № 626/2450/14-ц).
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Поряд з цим, достовірно знаючи про подану апеляційну скаргу, а також недоліки такої, апелянтка свої процесуальні обов`язки не виконала.
Вказана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав скаржником і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розглядута свідчить про подання апеляційної скарги з пропуском строку, передбаченого статтею 354 ЦПК України, без зазначення поважних причин для поновлення такого.
При цьому, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, може реалізувати у суді, як наслідок вирішення відповідного клопотання.
Іншими словами, апеляційний суд не має права за своєю ініціативою вирішувати процесуальні питання без подачі відповідного клопотання учасником справи, яке б враховувало та підтверджувало відповідні обставини справи.
Таким чином, усі доводи стосовно часу отримання оскаржуваного рішення чи не отримання такого в принципі можуть бути вирішені лише судом та тільки в контексті відповідного процесуального питання.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.
У подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено і такий триває і на час розгляду даного процесуального питання.
Крім цього, Рада суддів України оприлюднила рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема, у п. 6 рекомендувала по можливості продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.
Разом з цим, враховуючи, що особа, яка подала апеляційну скаргу не повідомила суду про те, що не може усунути недоліки апеляційної скарги через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступу до лав Збройних Сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, тощо, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, суд,-
постановив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2026 року.
Копію ухвали, апеляційну скаргу з доданими до скарги матеріалами надіслати апелянту.
Матеріали апеляційного оскарження надіслати до Личаківського районного суду м. Львова для долучення до матеріалів справи № 463/11546/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк