Справа № 450/3311/25 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І.
Провадження № 22-ц/811/1252/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
з участю представника позивача Білецької О.Р., представника прокуратури Пиць Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Білецької Орести Романівни на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2026 року в складі судді Мельничук І.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1997 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , який рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року між ними розірвано. У шлюбі у них народилось троє дітей, двоє з яких на даний час є повнолітніми.
Після розірвання шлюбу двоє дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 певний час проживали разом з матір`ю, проте відповідачка зловживала алкогольними напоями, часто залишала дітей самих, у зв`язку з чим діти просили його забрати їх до себе
Починаючи з 2020 року діти переїхали до позивача та почали проживати разом з ним у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де і проживають на даний час. Зазначає, що відповідачка не бере участі у вихованні та утриманні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не цікавиться її життям, не надає матеріальної допомоги, не спілкується з дитиною та не виконує покладених на неї законом батьківських обов`язків. Усі питання щодо виховання, забезпечення та розвитку дитини вирішуються позивачем самостійно. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.
Звертає увагу, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для позбавлення батьківських прав. Самоусунення відповідачки від спілкування з донькою та від участі у її вихованні та розвитку, в забезпеченні її належного духовного розвитку та від участі в матеріальному забезпеченні дитини, однозначно свідчить про її винну поведінку та свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками. Відповідачка не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами та станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання.
З наведених підстав, просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Рішення суду оскаржила представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Білецька Ореста Романівна, вважає рішення незаконним, ухваленим без повного з`ясування обставин, що мають значення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначає, що ним до позовної заяви додано достатньо доказів, які свідчать про умисне та винне ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків та самоусунення від них.
Вказує, що всіма питаннями побутового та фінансового характеру, питаннями, пов`язаними з здоров`ям, шкільним процесом чи організаційними життя дитини вцілому, займається саме батько ОСОБА_1 .
Стверджує, що незважаючи на те, що позивач перебуває на військовій службі, він знайшов можливість зустрітись з донькою навіть перебуваючи у службовому відрядженні у м. Ковель, де вони зустрілись, в той час, коли відповідачка, яка є особою необмеженою в пересуванні, навіть після ухвалення судового рішення, не знайшла часу для розмови з донькою, що свідчить про відсутність її інтересу до дитини та повне самоусунення від виконання батьківських обов`язків, без будь-якого пояснення, небажання виправитись чи налагодити контакт з донькою.
Вважає, що змінити поведінку відповідачки неможливо, оскільки протягом тривалого часу вона самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, наміру змінюватись немає, а її поведінка містить ознаки вини, так як такі дії відповідачкою вчиняються свідомо, без будь яких перешкод чи обмежень.
Наголошує, що орган опіки та піклування прийшов до правильного висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , однак суд першої інстанції, з незрозумілих для того позивачу причин, визнав такий висновок неповним.
Звертає увагу на те, що згідно із висновком Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 164 СК України і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.
Незважаючи на усі обставини, які були встановлені судом першої інстанції, а також докази, які досліджувались в судовому засіданні, пояснення свідків, пояснення самої дитини та третьої особи, суд першої інстанції прийняв незрозумілу позицію захисту відповідачки, незважаючи на те, що остання проігнорувала, як засідання органу опіки та піклування, так і судові засідання в суді першої інстанції.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення відповідачкою від виховання дитини, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, що підтверджує відсутність у неї інтересу до власної доньки. Відсутність матері в найважливіші періоди дорослішання дитини, із формальним збереження юридичного статусу матері, негативно впливає на саму дитину, а також тягне за собою юридичні наслідки, які незважаючи на їх формальність, мають важливе юридичне значення у житті дитини. Матір, яка не дбає про дитину, не цікавиться нею і не має такого наміру, однак вона вважається такою, що є у дитини за наявності батька, який присутній у житті дитини, який виконував свій батьківський обов`язок і зараз намагається це робити, всіма можливими способами, однак в силу обставин, що склались позбавлений можливості належним чином виконувати такий батьківський обов`язок, а саме: у вихованні, бути поруч, доглядати, піклуватись, бути присутнім в житті під час закінчення школи, бути підтримкою та просто поруч у важливий момент закінчення школи, на останньому дзвонику, випускному, поступлення до іншого чи вищого навчального закладу та інше.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_5 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника прокуратури Пиць Н.В. на заперечення таких, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи з такого.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, що має серйозні правові наслідки, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не доведено необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав і що позбавлення батьківських прав відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
При цьому судом зазначено, що позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини ОСОБА_4 шляхом позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав.
Також суд вважав, що озвучена думка дитини про те, що вона не має бажання налагоджувати стосунки з матір`ю, оскільки, за її словами, остання тривалий час не телефонує, не відвідує її та не бере участі у її вихованні, не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.01.2009 року, виданого Щирецькою селищною радою Пустомитівського району Львівської області.
Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.11.2019 розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , укладений 28.02.1997 у Щирецькій селищній раді Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 6, після розірвання шлюбу залишено за позивачем прізвище « ОСОБА_6 ».
З акта обстеження житлово-побутових умов від 28.06.2025, складного ОСББ «Вишневе Щирець» вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним також проживає його донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він, як батько, здійснює догляд та утримує її.
Із характеристики ОСОБА_4 , учениці 10-А класу за вих. № 154 від 30.06.2025 року, виданої за підписом директора Марії Попович та класного керівника Щирецького ліцею імені Героя України Богдана Ільківа вбачається, що дитина володіє навчальним матеріалом на середньому рівні, навчається не в повну міру своїх можливостей, потребує постійного контролю, не виявляє особливої зацікавленості навчальними предметами. Має добру зорову та слухову пам`ять, непогане логічне мислення, на уроках уважно слухає, але з попередніх навчальних курсів засвоїла дуже мало, домашнє завдання не завжди виконує, особливих результатів у навчанні не має. ОСОБА_7 проживає разом з батьком, який цікавиться шкільним життям дитини, мати перебуває за кордоном.
Згідно із характеристикою ОСОБА_4 , учениці 11-А класу за вих. № 289 від 13.10.2025 року, виданої за підписом ОСОБА_8 та класного керівника ОСОБА_9 ліцею імені Героя України ОСОБА_10 , ОСОБА_4 зарекомендувала себе як учениця з середніми та низькими здібностями до навчання. Навчається не в повну міру своїх сил, потребує постійного контролю, не виявляє здібності до навчання, має добру зорову пам`ять. Активної участі у громадському житті ліцею та класу не бере. Дисципліну не порушує. Правила поведінки виконує не завжди. Підтримує дружні відносини з однокласниками. З повагою ставиться до старших. Вихована, тактовна, ввічлива у спілкуванні, завжди готова допомогти товаришам, чесна і доброзичлива. Вихованням ОСОБА_7 займається батько. Мама не цікавиться навчанням дочки, не відвідує батьківські збори.
З акту №297 від 07 жовтня 2025 року оцінки потреб сім`ї/особи вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (батько), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (донька), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 (син) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (донька, проживає в Польщі). Вказаним актом також встановлено, що зі слів ОСОБА_4 вона з матір`ю не спілкується, мати їй матеріально не допомагає, батько ОСОБА_7 перебуває на військовій службі з червня 2025 року, ОСОБА_7 проживає разом з братом за вказаною адресою. З батьком ОСОБА_7 проживає з 11 років, який здійснює за нею догляд та її забезпечує матеріально.
Окрім цього, з акту обстеження житлових умов від 21 жовтня 2025 року складеного за місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 вбачається, що остання вже тривалий час по АДРЕСА_2 не проживає у зв`язку з виїздом за кордон.
Як вбачається із висновку Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, як органу опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органом опіки та піклування розглянуто матеріали цивільної справи №450/3311/25, які надійшли з Пустомитівського районного суду Львівської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Третьою особою у справі визначено Щирецьку селищну раду Львівського району Львівської області як орган опіки та піклування. З метою з`ясування фактичних обставин справи питання розглянуто на засіданнях Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Щирецької селищної ради, які відбулися 08.10.2025 та 22.10.2025. У висновку зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 28.01.2009 року Щирецькою селищною радою Пустомитівського району Львівської області. Шлюб між батьками розірвано рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.11.2019 у справі №450/2352/19. Також встановлено, що батько дитини ОСОБА_1 на засідання комісії не з`явився, оскільки з 21.06.2025 мобілізований до лав Збройних Сил України, що підтверджується довідкою Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_2 від 03.07.2025 №4103. Разом з тим, на засідання комісії 22.10.2025 з`явилася ОСОБА_5 , яка повідомила, що представляє інтереси батька на підставі договору про надання правничої допомоги №19/07/2025 від 19.07.2025. Вона зазначила, що підставою звернення до суду є тривале ухилення матері дитини від виконання батьківських обов`язків, відсутність участі у вихованні дитини та її матеріальному забезпеченні, водночас звернула увагу комісії, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується виключно в інтересах дитини. Мати дитини ОСОБА_2 на засідання комісії не з`являлася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце їх проведення шляхом направлення рекомендованих листів та повідомлень у месенджері Viber, причин неявки не повідомила. Із характеристик, складених Щирецькою селищною радою Львівського району Львівської області від 07.10.2025 №03-19/4-21, вбачається, що скарг на поведінку батька чи матері до органу місцевого самоврядування не надходило. Згідно із актом обстеження житлово-побутових умов від 28.06.2025, неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , який забезпечує її утримання та догляд. Водночас, відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 21.10.2025 встановлено, що ОСОБА_2 тривалий час фактично не проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 у зв`язку з перебуванням за кордоном. Крім того, 07.10.2025 працівниками Служби у справах дітей спільно з фахівцем із соціальної роботи КЗ «Центр надання соціальних послуг» проведено обстеження умов проживання дитини за місцем проживання батька. Згідно із актом обстеження встановлено, що житлові умови є добрими: квартира складається з трьох кімнат, кухні, ванної кімнати та коридору; для дитини облаштована окрема кімната, наявні належні умови для навчання та відпочинку, забезпечено одягом та взуттям відповідно до віку. Під час засідання Комісії з питань захисту прав дитини 08.10.2025 неповнолітня ОСОБА_4 повідомила, що після розірвання шлюбу батьків постійно проживає разом із батьком, тоді як мати протягом тривалого часу перебуває за кордоном (близько шести років) та участі у її вихованні не бере. Дитина зазначила, що мати не цікавиться її навчанням, станом здоров`я, успіхами, не вітає зі святами, а матеріальної допомоги вона не отримує, оскільки усі витрати на проживання, харчування та навчання забезпечує батько. З характеристики учениці Щирецького ліцею імені Героя України ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_4 має добрий загальний розвиток та проживає разом із батьком, який бере активну участь у її шкільному житті. При цьому мати за період навчання дитини у ліцеї не відвідувала батьківських зборів та не цікавилася навчанням дитини.
З огляду на встановлені обставини, орган опіки та піклування дійшов висновку, що ОСОБА_2 фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, тривалий час проживає окремо від дитини, не цікавиться її життям, здоров`ям та навчанням, не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні, чим порушує вимоги статей 150, 155 Сімейного кодексу України та статей 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства». Враховуючи наведені обставини, керуючись ст.164 Сімейного кодексу України, а також постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», відповідно до протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини від 22.10.2025 №10, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів враховує таке.
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ч. 3 ст. 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише тоді коли самі батьки не бажають та не вживають жодних дій для відновлення і покращення стосунків з неповнолітніми дітьми.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Такі висновки узгоджуються із висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частинами першою, другою та шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із ч. 2 та ч. 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 цієї постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
У постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, 607/15704/22 від 29.11.2023 зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України, де вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».
Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка має серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
З матеріалів справи встановлено, що відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував тим, що судом не встановлено не лише достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності у цьому.
Так, суд дійшов до висновку про те, що позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена.
Суд першої інстанції вважав, що матеріалами справи не доведено також і те, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Судом першої інстанції надано оцінку висновку органу опіки та піклування, який, на думку суду не містить інформації про те, чи були розглянуті альтернативні заходи впливу на відповідачку, спрямовані на забезпечення її участі у вихованні дитини. Зокрема, не зазначено, чи проводилася з матір`ю профілактична робота, чи інформувалася вона про свої обов`язки, у той же час, такий не містить аналізу того, як позбавлення батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини. Водночас, відсутні об`єктивні докази, які б підтверджували ухилення матері від виконання своїх обов`язків. Не зазначено, чи були спроби матері встановити зв`язок із дитиною, чи вона була обмежена у такій можливості, зокрема з ініціативи батька або через інші обставини. Також відсутня інформація про причини, через які матір не спілкується з дитиною.
З врахуванням положень частини 6 статті 19 СК України, згідно з якою суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є необґрунтованим, суперечить інтересам дитини, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не погодився з висновком органу піки та піклування про позбавлення матері дитини, ОСОБА_2 , батьківських прав.
Аналізуючи висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затверджений рішенням виконавчого комітету Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області №206 від 28 листопада 2025 року, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та немотивованість згаданого висновку.
Зокрема, вказаний висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затверджений рішенням виконавчого комітету Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області мотивований тим, що мати дитини фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, тривалий час проживає окремо від дитини, не цікавиться її життям, здоров`ям та навчанням, не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні, мати протягом тривалого часу перебуває за кордоном (близько шести років), усі витрати на проживання, харчування та навчання забезпечує батько.
У висновку зазначено, що мати дитини ОСОБА_11 на засідання органу опіки та піклування не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про засідання.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції спростовуються змістом вказаного документа, оскільки висновок органу опіки та піклування містить обґрунтування необхідності, передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, які взяв до уваги орган опіки та піклування, надаючи висновок про необхідність позбавлення батьківських прав, при цьому врахував пояснення дитини.
Як зазначено вище, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу разом з донькою не проживає, не приймає жодної участі у житті дитини, з нею не спілкується, не цікавиться її життям, здоров`ям, навчанням, відпочинком, проведенням нею часу після навчання, її проблемами, матеріально її не забезпечує.
На думку колегії суддів, така поведінка матері щодо дитини ОСОБА_4 , свідчить про її свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків та не бере жодної участі у спілкуванні, вихованні та матеріальному утриманні доньки, не цікавився її життям, не надсилала кошти на її матеріальне утримання, не цікавиться її переживаннями у зв`язку з війною в Україні.
На думку колегії суддів, ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, не є таким, що не залежить від її волі, та вважає, що за наявності бажання ОСОБА_2 не позбавлена можливості брати участь у виханні доньки, її матеріальному утриманні, оскільки ухилившись від виконання батьківських обов`язків мати дитини в повній мірі поклала цей обов`язок на батька дитини.
Колегія суддів не вбачає об`єктивних, не залежних від волі матері дитини причин, що перешкоджали і перешкоджають матері ОСОБА_2 спілкуватись з донькою та повноцінно брати участь у її вихованні, оскільки її проживання в іншій країні, за наявності бажання виконувати батьківські обов`язки, брати участь у вихованні дитини, не є перешкодою для вільного спілкування з дитиною та повноцінної участі у вихованні дитини, у її матеріальному утриманні.
На думку колегії суддів, такі дії відповідачки беззаперечно свідчать про відсутність бажання брати участь у житті доньки та у її вихованні, свідчать про ухилення матері дитини від виконання батьківських обов`язків.
Таким чином, судом встановлено, що матір дитини ОСОБА_2 , протягом тривалого часу свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, а саме, материнського піклування та материнської турботи до дитини не виявляє, станом здоров`я дитини не піклується, фізичний та моральний розвиток дитини не підтримує, необхідних умов для навчання та проживання дитині не забезпечує, не створює умов для отримання дитиною освіти, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, до її переживань, під час воєнного стану в Україні не підтримує її морально, не переживає за її психологічний стан, хоча дитина вкрай потребує материнської підтримки та захисту.
При цьому, участь відповідачки у вихованні доньки залежить саме від неї, оскільки саме від її волі, бажання залежить змінити свою поведінку на краще, змінити своє ставлення до доньки, ставлення до виконання нею своїх батьківських обов`язків.
Колегія суддів вважає, що будь які життєві обставини не повинні бути перешкодою для виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, дитина не повинна від цього страждати.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
На переконання суду, наявні обставини, за яких матір дитини ОСОБА_2 необхідно позбавити батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в даному випадку судом враховуються якнайкращі інтереси дитини, ОСОБА_4 , яка на даний час проживає разом з братом.
При цьому суд зазначає, що у разі зміни поведінки матері і її відношення до виконання своїх батьківських обов`язків, вона може бути поновлена у батьківських правах щодо доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить висновку, що оскаржуване рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Звертаючись із позовними вимогами про позбавлення відповідачки батьківських прав, позивач ОСОБА_1 вимогу про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини не заявляв, однак, враховуючи приписи ч. 3 ст. 166 СК України, у зв`язку із висновком суду про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд вирішує питання про стягнення аліментів на дитину.
В суді апеляційної інстанції представник позивача повідомила, що позивач вимоги про стягнення аліментів не заявляв, однак не відмовляється отримувати аліменти на утримання дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів ; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав ; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
На переконання колегії суддів, стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі однієї четвертої частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, сприятиме належному забезпеченню інтересів неповнолітньої дитини.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Білецької Орести Романівни - задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2026 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок сплаченого судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 01 жовтня 2026 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк