ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 602/819/25 Головуючий у 1-й інстанції Холява Л.І.
Провадження № 22-ц/817/779/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Ліщак І.С.
без сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 602/819/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", інтереси якого представляє адвокат Кізко Леся Сергіївна, на заочне рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року, ухваленого суддею Холявою Л.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
у серпні 2025 року ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" звернулося в суд із позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № CL-145979 від 09 листопада 2018 року у розмірі 156330,53 грн.
В обґрунтування заяви посилаються на те, що 09 листопада 2018 року АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № CL-145979, на підставі якого відповідач отримав на зазначений у договорі рахунок кредит в розмірі 100000 грн на умовах строковості, платності, зворотності.
За умовами кредитного договору відповідач зобов`язувався повертати кредит щомісячними платежами, сплачувати проценти та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
25 червня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладений договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1, відповідно до якого права вимоги за кредитним договором № CL-145979 від 09 листопада 2018 року перейшли до позивача.
У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов`язань, позивач просить стягнути заявлену суму заборгованості, а також 2422,40 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23449.58 грн.
Заочним рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року в задоволенні позову ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" - адвокат Кізко Л.С. просить скасувати заочне рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що суд першої інстанції не дослідив матеріали справи та дійшов помилкового висновку щодо недоведеності видачі кредитних коштів.
Так, 09.11.2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CL-145979, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 100 000 гривень, що підтверджується меморіальним ордером та виписками руху коштів по рахунку.
Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором.
25 червня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено Договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1, відповідно до умов якого п. 3.1 з дня, наступного за днем, у який фактором на користь клієнта буде виконано у повному обсязі грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) ціни відступлення, сума якої визначена в п. 4.1 цього договору, клієнт відступає фактору (передає у власність фактора) права вимоги у повному обсязі за плату та фінансування від фактора, а фактор з дня, наступного за днем, у який фактором на користь клієнта буде виконано в повному обсязі грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) ціни відступлення, набуває (приймає у власність) від клієнта права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (надає фінансування) клієнту.
При подачі позову було наведено перелік документів, що додавався до позовної заяви: 1) копія Кредитного договору № CL-145979 від 09.11.2018 року та копія Додатку № 1 до Кредитного договору; 2) копія Анкети-Заяви фізичної особи на отримання готівкового кредиту; 3) копія паспорту споживчого кредиту; 4) копія паспорту та ідентифікаційного коду; 5) меморіальний ордер та виписки по особовим рахункам; 6) копія Договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1 від 25 червня 2021 року; 7) копія витягу із Додатку № 1 до Договору Факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1 від 25 червня 2021 року; 8) копія доказів сплати ціни відступлення за Договором; 9) копія повідомлення про зміну кредитора у зобов`язанні та відступлення грошової вимоги з доказами направлення; 10) копія повідомлення - вимоги про погашення заборгованості з доказами направлення; 11) розрахунок заборгованості по Кредитному договору; 12) правовстановлюючі документи ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції».
На виконання ч. 7 ст. 43 ЦПК України копія позовної заяви з додатками направлена відповідачу у паперовій формі листом з описом вкладення (докази направлення додавались), де, зокрема, в додатках до позовної заяви Додаток № 6 є копія Договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1 від 25 червня 2021 року.
Разом з тим після винесення рішення суду представнику ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» стало відомо, що під час відправки позову в підсистемі електронний суд відсутній додаток, а саме договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1 від 25 червня 2021 року.
Договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1 від 25 червня 2021 року, не був долучений до позовної заяви через збій у підсистемі «Електронний суд» та це не залежало від волі сторони, адже збій у системі є технічною форс-мажорною обставиною.
В матеріалах справи міститься витяг із Додатку №1 до Договору Факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами №250621/1 від 25 червня 2021 року, що не може існувати сам по собі без укладеного договору.
Відзив на апеляційну скаргу представника ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" - адвоката Кізко Л.С. до суду апеляційної інстанції не поступав.
24 вересня 2026 року представник ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" - Кізко Л.С. подала заяву про розгляд справи без їх участі за наявними у справі матеріалами. Апеляційну скаргу просили задовольнити.
ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав анкету-заяву № CL-145979 на отримання кредиту, в якій зазначив свої анкетні дані, та уклав з АТ «Кредобанк» кредитний договір № CL-145979, згідно з яким відповідачу був наданий кредит у сумі 100000 гривень на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання (а.с. 8-10).
Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах договору. Сума кредиту 100000 грн, дата видачі кредиту 09 листопада 2018 року, строк кредитування 48 місяців терміном до 08 листопада 2022 року (пункти 2.1, 2.2, 2.3 договору).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 52,99% річних. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360».
Згідно з пунктами 6.2, 6.3 Кредитного договору, позичальник здійснює погашення заборгованості відповідно до графіку, та здійснює 48 щомісячних платежів по 5099.00 грн щомісячно. Позичальник щомісячно здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом, у вигляді рівних ануїтетних платежів.
Згідно із меморіального ордеру № 63283593 від 09 листопада 2018 року АТ «Кредобанк» перераховано ОСОБА_1 кошти у розмірі 81384.46 гривень, відповідно до кредитного договору № CL-145979 від 09 листопада 2018 року (зворот а.с. 16).
Відповідно до меморіального ордеру № 63283572 від 09 листопада 2018 року АТ «Кредобанк» перераховано ОСОБА_1 кошти у розмірі 18615.54 гривень, відповідно до кредитного договору № 591042806 від 17 серпня 2018 року (а.с. 16).
Також було надано виписку по особовим рахункам з 09.11.2018 по 24.06.2021 № рахунку НОМЕР_1 . З якої вбачається, що з рахунку для обліку виданих кредитних коштів (пункт 2.5 Кредитного договору) кошти були переведені на транзитний рахунок (пункт 2.7 Кредитного договору) (а.с. 17-22).
Із виписки по особовим рахункам з 09.11.2018 по 24.06.2021 № рахунку НОМЕР_2 (транзитний рахунок), вбачається, що призначення платежу погашення кредиту ОСОБА_1 (а.с. 23-30).
АТ «Кредобанк» в повному обсязі виконано умови Кредитного договору та перераховано кредитні кошти в сумі 18615,54 грн на погашення (рефінасування) кредитної заборгованості на рахунок НОМЕР_3 та 81384,46 грн на рахунок НОМЕР_4 поточний (картковий) рахунок позичальника, відкритий для видачі та обслуговування кредиту (надалі, Поточний рахунок для обслуговування кредиту), що підтверджується наданими доказами.
Таким чином, долучені до позовної заяви виписки з рахунків відповідача, які містять відомості про рух коштів відповідача, записи про операції, здійснені протягом операційного дня, свідчать про отримання кредитних коштів відповідачем, користування ними, здійснення часткового погашення суми.
Згідно додатку № 1 до Договору факторингу № 250621/1, відповідно до умов Договору факторингу № 250621/1 із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами від 25 червня 2021 року, зокрема пунктів 3.1, 3.2 цього Договору, Клієнт відступає Фактору (передає у власність Фактора), а Фактор набуває (приймає у власність) від Клієнта в повному обсязі Права Вимоги, зокрема щодо ОСОБА_1 за договором № CL-145979 від 09 листопада 2018 року. Загальна сума заборгованості відповідача на дату відступлення права вимоги становить 153504.37 грн, з яких: 86700.97 грн заборгованість по сумі кредиту, 66803.40 грн - заборгованість по процентам.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій по простроченій заборгованості придбаній згідно договору факторингу № 250621/1 від 25 червня 2021 року за період з 25 червня 2021 року по 17 липня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором станом на 17 липня 2025 року становить 156330.53 грн, з яких: 86700.97 грн заборгованість по сумі кредиту, 66803.40 грн - заборгованість по процентам, 2826.16 грн - 3 % річних застосовані до основної суми та відсотків за період з 25 червня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
02 липня 2025 року ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» скерувало ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про погашення заборгованості, яке відповідач залишив без реагування.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що із доказів, які надані позивачем, суд не має можливості встановити наявність чи відсутність заборгованості у відповідача за кредитним зобов`язанням, а також встановити розмір заборгованості відповідача перед позивачем.
Також, до позовної заяви не долучено договір факторингу № 250621/1 від 25 червня 2021 року. Таким чином, суд приходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні статей 77, 78 ЦПК України, на підтвердження тієї обставини, що первісний кредитор АТ «Кредобанк» відступило право вимоги за кредитним договором № CL-145979 від 09 листопада 2018 року на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», а тому відсутні підстави вважати, що позивач ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», як правонаступник кредитора, набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором.
З такими висновками суду першої інстанції колегія судів погодитися не може, з огляду на таке.
Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 2 статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку відповідач підписом у анкеті-заяві підтвердила укладення між нею та банком договору, на умовах викладених в публічній пропозиції.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитору зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 09 листопада 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL -145979, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 100000 грн, строком (терміном) кредитування до 08 листопада 2022 року.
Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 52,99 % річних. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360), за ставкою, визначеною п. 4.1 кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього кредитного договору (п.4.2 договору).
Пунктом 4.5 договору визначено реальну річну процентну ставку 67,93 % річних.
Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов`язався повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього.
Факт надання коштів ОСОБА_1 підтверджується меморіальними ордерами № 63283593 від 09 листопада 2018 року та № 63283572 від 09 листопада 2018 року та виписками по особовому рахунку відповідача.
Позивач до позовної заяви також додав: інформаційну картку позичальника, анкету-заяву № CL-145979 з умовами кредитування, паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем.
Таким чином, позивачем доведено факт укладення 09 листопада 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 кредитного договору № CL-145979 та надання відповідачу кредиту.
25.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» був укладений Договір факторингу № 250621/1. Згідно укладеного договору до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшли права вимоги від АТ «Кредобанк» до відповідача ОСОБА_1 , однак суд першої інстанції не взяв до уваги вказаний факт.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін.
Відповідно до частин першої - третьої, шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним, зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зауважував, що обов`язок із доказування потрібно розуміти як врегульовану в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
З урахуванням наведеного, виходячи із принципів змагальності сторін, та з метою забезпечення права учасників справи на справедливий судовий розгляд відповідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів приймає поданий до апеляційної скарги договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1 від 25 червня 2021 року, як помилково не завантажений через збій у підсистемі "Електронний суд", з огляду на те, що додаток № 1 до договору факторингу № 250621/1 із відступлення прав грошової вимогами за кредитними договорами від 25 червня 2021 року був долучений позивачем до позовної заяви.
Згідно із п. 3.1. Договору Факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1 від 25.06.2021 року, на умовах цього Договору з дня, наступного за днем, у який Фактором на користь Клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього Договору грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) Ціни Відступлення, сума якої визначена в п. 4.1. цього Договору (а щодо Прав Вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення), Клієнт відступає Фактору (передає у власність Фактора) Права Вимоги в повному обсязі за плату та під фінансування від Фактора, а Фактор з дня , наступного за днем, у який Фактором на користь Клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов Договору грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) Ціни Відступлення (а щодо Прав Вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення), набуває (приймає у власність) від Клієнта Права Вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (надає фінансування) Клієнту.
Факт сплати Товариством грошових коштів в рахунок оплати згідно з договором факторингу № 250621/1 від 25.06.2021 підтверджується платіжним дорученням № 2 від 25.06.2021 (зворот а.с. 32).
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами як факт набуття права вимоги за кредитним договором, так і наявність у відповідача непогашеної заборгованості, у зв`язку з чим наявні правові підстави для її стягнення.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" - Кізко Л.С. підлягає до задоволення, заочне рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовом ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" заборгованість за Кредитним договором № CL-145979 від 09.11.2018 у розмірі 156330,53 грн, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 86700,97 грн; суми заборгованості за відсотками - 66803,40 грн та 3% річних за період з 25.06.2021 по 23.02.2022 - 2 826,16 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено 2422,40 грн судового збору та за подання апеляційної скарги 3633,60 грн.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", інтереси якого представляє адвокат Кізко Леся Сергіївна задовольнити.
Заочне рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року скасувати.
Стягнути із ОСОБА_1 (с. Борсуки Кременецького району, РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (вул. Жамбила Жабаєва буд 7, м. Київ, ЄДРПОУ 37356981) заборгованість за Кредитним договором № CL-145979 від 09.11.2018 у розмірі 156330,53 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 (с. Борсуки Кременецького району, РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (вул. Жамбила Жабаєва буд 7, м. Київ, ЄДРПОУ 37356981) судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6056 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 1 жовтня 2026 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома