ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткова)
01 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 677/700/25
Провадження № 22-з/820/112/26
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,
розглянув без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Чернової Аліни Валеріївни щодо ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен банк» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним, зобов`язання відновити кредитний ліміт та повернення власних коштів, визнання відсутнім права вимоги, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен банк» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року, суддя Васільєв С.В.,
встановив:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «Райффайзен банк», в якому просив визнати недійсним кредитний договір №014/MR/82/26411683899446 від 11.03.2025, на суму 231000 грн, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен банк» з моменту укладення; зобов`язати АТ «Райффайзен банк» повернути йому власні грошові кошти, переведені 11.03.2025 з карткового рахунку № НОМЕР_1 у сумі 32000 грн, шляхом відновлення їх на картковому рахунку № НОМЕР_1 ; зобов`язати АТ «Райффайзен банк» відновити кредитний ліміт на рахунку ОСОБА_1 по банківській картці «Кредитна картка 100 днів» № НОМЕР_2 , в сумі 126000 грн та визнати відсутність в АТ «Райффайзен банк» права вимоги до ОСОБА_1 та відсутність у ОСОБА_1 кореспондуючого обов`язку, включаючи оплату суми тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії банку та інших платежів.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 29.05.2026 позов задоволено частково.
Зобов`язано АТ «Райффайзен банк» повернути ОСОБА_1 його власні грошові кошти, переведені 11.03.2025 з карткового рахунку № НОМЕР_1 , в сумі 32000 грн, шляхом відновлення їх на картковому рахунку № НОМЕР_1 .
Визнано відсутність в АТ «Райффайзен банк» права вимоги до ОСОБА_1 та відсутність у ОСОБА_1 кореспондуючого обов`язку, включаючи оплату суми тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії банку та інших платежів, за наступними правочинами:
- за кредитним договором «Кредит готівкою» №014/MR/82/26411683899446 від 11.03.2025, на суму 231000 грн, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен банк»;
- за договором споживчого кредитування від 16.11.2023, на суму 77357,58 грн (включаючи банківську комісію), наданих за рахунок кредитного ліміту, встановленого на кредитній картці «Кредитна картка 100 днів» №[номер приховано].
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02.09.2026 апеляційну скаргу АТ «Райффайзен банк» залишено без задоволення. Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 29.05.2026 залишено без змін.
04.09.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Чернова А.В. звернулася в суд із заявою про стягнення з АТ «Райффайзен банк» на користь ОСОБА_1 судових витрат у зв`язку із наданням правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 12000 грн, надавши відповідні докази.
Представник АТ «Райффайзен банк» надав суду заперечення на заяву, в якій просив суд відмовити в повному обсязі у задоволені заяви.
Дослідивши докази у справі колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність часткового задоволення заяви з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
За змістом частин першої, другої та третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, § 268)).
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Втім, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022, №922/1964/21).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.
Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Верховного Суду від 16.03.2026 у справі №522/7662/23).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з договору про надання правової допомоги від 10.07.2026, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Черновою А.В., вартість витрат з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції становить 12000 грн, які згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру були сплачені ОСОБА_1 адвокату 10.07.2026.
Колегія суддів, з урахуванням заперечень АТ «Райффайзен банк», поданих до суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості стягнення витрат на правничу допомогу, діючи у відповідності з приписами частини третьої статті 141 ЦПК України, зважаючи на складність справи, складність застосування норм права при підготовці відзиву на апеляційну скаргу об`ємом 30 сторінки, участі адвоката в судовому засіданні 02.09.2026 тривалістю 45 хв, вважає, що розмір правничої допомоги, заявлений ОСОБА_1 до відшкодування в суді апеляційної інстанції в сумі 12000 грн є завищеним, не відповідає об`єму фактично наданої адвокатським бюро правової допомоги та підлягає зменшенню до 9000 грн.
Оскільки під час ухвалення постанови Хмельницького апеляційного суду від 02.09.2026 в даній справі питання про відшкодування витрат не було вирішено, заяву представника ОСОБА_1 адвоката Чернової А.В. про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу слід визнати частково обґрунтованою та відповідно до положень статті 141 ЦПК України стягнути з АТ «Райффайзен банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені ним у зв`язку із наданням адвокатом Чернової А.В. правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 9000 грн.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Чернової Аліни Валеріївни про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 9000 грн. В решті вимог заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
І.В. П`єнта
О.І. Талалай