ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 367/542/26
Провадження № 22-ц/820/1954/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю: прокурора Скрипнюк А.В., представника позивача Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Рудюк В.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , на заочне рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2026 року (суддя Галиш І.Б.).
Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в:
У січні 2026 року Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову орган опіки та піклування зазначав, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати неповнолітньої ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
10.06.2024 до Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Ірпінської міської ради звернувся ОСОБА_3 , який є рідним братом неповнолітньої ОСОБА_1 , та повідомив, що його сестра залишилася без батьківського піклування у зв`язку із смертю матері та невідомим місцем знаходження її батька ОСОБА_2 .
Вказував, що з метою захисту неповнолітньої ОСОБА_5 та реагування на заяву ОСОБА_3 , спеціалістами служби у справах дітей здійснено виїзд за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 та обстежено умови проживання та встановлено, що неповнолітня ОСОБА_1 проживає з братом ОСОБА_3 , який займається її вихованням та утриманням. Зі слів дитини, місцезнаходження батька їй невідомо.
Відповідно до наказу Служби від 10.06.2024 неповнолітня ОСОБА_1 перебуває на первинному обліку, як дитина, залишена без батьківського піклування.
10.07.2025 до служби у справах дітей звернувся ОСОБА_3 з проханням надати допомогу у позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , оскільки з осені 2022 року ОСОБА_2 не займається вихованням доньки ОСОБА_5 , матеріально не забезпечує її, злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Відповідно до письмових пояснень неповнолітньої від 10.07.2025 та від 23.09.2025 вона просить допомогти у позбавленні батьківських прав її батька ОСОБА_2 .
Відповідно до виписки з медичної карти ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 ніколи не супроводжував дитину до лікаря, опікувався нею брат ОСОБА_3 .
Згідно з характеристикою Ірпінського ліцею №3, де навчається неповнолітня, вказано, що батька учениці ОСОБА_5 бачили за всі роки навчання один раз у 2019 році та за останні шість років навчання в ліцеї батько не цікавився дитиною.
Також орган опіки та піклування зазначав, що на даний час ОСОБА_2 проживає із своєю співмешканкою за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації відділу Служби у справах дітей Старосинявської селищної ради від 04.09.2025, ОСОБА_2 проживає в будинку своєї співмешканки, з донькою не спілкується з 2024 року та не приймає участі у її вихованні та утриманні.
24.09.2025 комісія з питань захисту прав дитини рекомендувала надати до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 .
Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ірпінської міської ради звернувся до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , оскільки порушуються її права щодо належного утримання, виховання та розвитку в сімейному оточенні.
Враховуючи викладене вище, орган опіки та піклування просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передати неповнолітню ОСОБА_1 . Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ірпінської міської ради для подальшого влаштування та стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь опікуна (піклувальника), який буде призначений у встановленому законом порядку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Заочним рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2026 року позов задоволено частково.
Попереджено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і покласти на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ірпінської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
У задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок дитини в АТ «Державний ощадний банк України».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн судового збору.
Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць вказано, що підлягає до негайного виконання.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ірпінської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.
Вказує, що суд першої інстанції фактично встановив обставини, які свідчать про тривале самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків, при цьому, суд дійшов помилкового висновку, що вони є недостатніми для позбавлення відповідача батьківських прав. Такий висновок є внутрішньо суперечливим, оскільки в мотивувальній частині рішення суд прямо зазначив про неналежне ставлення відповідача до виконання батьківських обов`язків та свідоме нехтування ними, однак, у резолютивній частині відмовив у позбавленні батьківських прав.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що у даній справі ухилення відповідача є не припущенням, а підтвердженим сукупністю доказів фактом, зокрема, що відповідач тривалий час не проживає з дочкою, не бере участі у її вихованні, навчанні, лікуванні, побутовому забезпеченні, не утримує дитину добровільно, не відвідує заклади освіти, не супроводжує дитину до лікаря, не вчиняє реальних дій для налагодження стосунків.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно надав вирішального значення тому, що у справі відсутні докази попереднього притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, попереджень органів поліції, профілактичних бесід чи інших заходів впливу. При цьому, судом не враховано, що закон пов`язує застосування такого заходу саме з фактом ухилення від виконання батьківських обов`язків, а не з попереднім притягненням до відповідальності.
На думку скаржника, суд першої інстанції фактично розцінив кожен доказ окремо та не надав їм оцінки у сукупності. Водночас, саме сукупність доказів підтверджує не разовий конфлікт у сім`ї, а тривалу модель поведінки відповідача - фактичну відмову від участі у житті дитини після смерті її матері.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач був обізнаний про наявність спору, заперечив проти позбавлення його батьківських прав, однак не надав суду жодних доказів реального виконання батьківських обов`язків. Вказує, що бажання зберегти правовий статус батька має підтверджуватися реальними діями в інтересах дитини, а не лише письмовим запереченням проти позову.
Зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що відмова у позбавленні відповідача батьківських прав фактично залишає дитину в ситуації, коли її біологічний батько юридично зберігає право щодо неї, однак фактично не здійснює жодного піклування. Таке становище не відповідає інтересам неповнолітньої дитини, яка вже тривалий час перебуває у стабільному середовищі з братом та потребує подальшого правового влаштування.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції при розгляді справи проігнорував інтереси дитини, при цьому, не погодившись із висновком органу опіки та піклування суд не вказав, чим він суперечить інтересам дитини.
Також, звертає увагу на те, що застосування судом лише попередження до відповідача не забезпечує належного захисту прав дитини, не усуває правової невизначеності та не відповідає її найкращим інтересам.
Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав у цій справі є не каральним заходом, а необхідних способом захисту неповнолітньої дитини, яка фактично залишилася без батьківського піклування з боку батька.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Представник позивача Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Рудюк В.Р. підтримала доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні прокурор Скрипнюк А.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині задоволення заявлених вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а.с.53).
Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Ірпінь Бучанського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04 серпня 2021 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.50).
Відповідно до наказу Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області №2628 від 10.06.2024, неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поставлено на первинний облік, як дитину, залишену без батьківського піклування. (а.с.43).
Згідно з актом обстеження умов проживання від 10 червня 2024 року, працівниками відділу усиновлення та сімейних форм виховання ССДС Ірпінської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що у вказаному будинку проживають: ОСОБА_3 (брат), 1996 року народження, ОСОБА_8 (брат), 2004 року народження, та ОСОБА_1 (сестра), ІНФОРМАЦІЯ_3 , умови проживання задовільні, у дитини є окрема кімната, наявне місце для навчання та необхідні речі, стосунки у сім`ї доброзичливі (а.с.49).
10 червня 2024 року ОСОБА_3 подав заяву до Служби у справах дітей Ірпінської міської ради про те, що сестра ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з ним з 2023 року, мати якої померла, а місце знаходження батька не відоме, тому просив влаштувати неповнолітню сестру в його родину. (а.с.46).
ОСОБА_3 є рідним братом по лінії матері щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 24 жовтня 1996 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 18 жовтня 2008 року (а.с.48, 53).
Відповідно до наказу №2629 від 10 червня 2024 року Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , влаштовано в сім`ю родичів/знайомих ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 , на підставі заяви ОСОБА_3 від 10 червня 2024 року та акту обстеження умов проживання від 10 червня 2024 року (а.с.54).
10 липня 2025 року до Служби у справах дітей звернувся ОСОБА_3 з проханням надати допомогу у позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , оскільки з осені 2022 року ОСОБА_2 не займається вихованням доньки, матеріально не забезпечує її, ухиляється від виконання батьківських обов`язків (а.с.13).
Відповідно до письмових пояснень від 10 липня 2025 року та 23 вересня 2025 року поданих до Служби у справах дітей Ірпінської міської ради, неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заперечує відносно позбавлення батька батьківських прав. (а.с.14-15).
26 травня 2025 року члени комісії - начальник відділу усиновлення та сімейних форм виховання ССДС Ірпінської міської ради Козир О.В., начальник відділу захисту прав дітей ССДС УМЛ Тушаєва О.О. обстежили умови проживання за адресою АДРЕСА_3 , де проживають: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (брат), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (сестра) - умови проживання задовільні, у дитини є окреме ліжко та місце для навчання, а також обстежили умови проживання за адресою АДРЕСА_1 , де проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (брат), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (брат), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (сестра) та встановлено, що на даний час в будинку робиться ремонт (а.с.51-52).
Відповідно до акта депутата Ірпінської міської ради Федорова С.І. від 15 жовтня 2025 року ОСОБА_3 1996 року народження, разом з сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживають за адресою АДРЕСА_3 (а.с.11).
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ірпінської міської ради Київської області від 10 липня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зверталася за медичною допомогою 07 квітня 2025 року, декларація із сімейним лікарем заведена 07 квітня 2025 року, опікувався підлітком брат ОСОБА_3 , батько ніколи не супроводжував дитину (а.с.16).
Згідно з даними характеристики Ірпінського ліцею №3 Ірпінської міської ради від 10 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 встановлено, що вона навчається в даному закладі з першого класу, вихованням ОСОБА_5 займається старший брат ОСОБА_9 , він постійно відвідує батьківські збори, цікавиться навчанням та поведінкою сестри. Батько ОСОБА_2 відвідував навчальний заклад лише один раз у 2019-2020 навчальному році коли ОСОБА_5 була в п`ятому класі (а.с.17).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 04 вересня 2025 року, проведеного Службою у справах дітей Старосинявської селищної ради, за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 проживає у вказаному будинку без реєстрації із співмешканкою ОСОБА_10 , умови проживання задовільні, зі слів ОСОБА_2 із дочкою він не спілкується з початку 2024 року, дитина не бажає з ним спілкуватись, але він заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні та утриманні дочки, не вживає належних заходів для налагодження стосунків з донькою, не виконує передбачених законодавством України, обов`язків щодо утримання та виховання дитини (а.с.19-20).
Згідно з характеристикою №33 від 02 вересня 2025 року, наданою старостою с. Бабине, ОСОБА_2 проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 , за період проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, користується авторитетом, має добрі стосунки із сусідами, спиртними напоями не зловживає (а.с.21).
04 вересня 2025 року ОСОБА_2 подав письмову заяву до служби у справах дітей, якою повідомив, що заперечує відносно позбавлення його батьківських прав (а.с.22-27).
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради №158/10 від 07 жовтня 2025 року, затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).
Згідно із вказаним висновком орган опіки та піклування, розглянувши надані документи, враховуючи думку неповнолітньої, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9-10).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків, чого, у даному випадку, позивачем не доведено та судом не встановлено, та зважаючи на те, що в ході судового розгляду встановлено, що відповідач неналежно виконує свої батьківські обов`язки відносно дитини, суд вважав за необхідне попередити відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання своєї дочки.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).
Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що:
«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена.
Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
Не приймаються апеляційний судом до уваги посилання в апеляційній скарзі на висновок органу опіки та піклування, згідно з яким було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно дочки, оскільки він має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки висновок не містить достатнього обґрунтування щодо неможливості зміни поведінки відповідача або щодо застосування до нього заходів впливу і їх безрезультатності. Він фактично ґрунтується на стандартизованих формулюваннях та характеристиці сторін, без належного аналізу причин неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків. Крім того, у висновку відсутній належний аналіз взаємовідносин батька з дочкою, що має істотне значення для вирішення спору.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду в частині відмови в позові і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду в оскаржуваній частині ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: Р.С. Гринчук
О.І. Талалай