Справа № 161/18838/26
Провадження № 2-с/161/116/26
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
30 вересня 2026 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пахолюк А.М. вивчивши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 14.09.2026 року, виданого за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Волинської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню з боржника ОСОБА_1 , -
В С Т А Н О В И В:
14.09.2026 року за заявою стягувача ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» був виданий судовий наказ № 161/18838/26 про стягнення заборгованості за несплату послуг з розподілу природного газу в розмірі 7805 (сім тисяч вісімсот п`ять) грн. 68 коп.
На адресу суду 29.09.2026 року від боржника надійшла заява про скасування вказаного судового наказу.
Заяву мотивує тим, що про судовий наказ йому стало відомо 24.09.2026 року. Зазначає, що не погоджується із заявленими вимогами ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та заперечує проти їх розгляду в наказному провадженні. Крім того, просить стягнути з стягувача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 166,40 грн.
Частиною першою статті 170 ЦПК України визначено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що спірний судовий наказ боржник отримала 24.09.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20).
Частиною третьою статті 171 ЦПК України визначено, що у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення, а судовий наказ від 14.09.2026 року, виданий за заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» - скасуванню, оскільки існує спір про право з приводу існуючих між ними правовідносин.
Також, стягувачу слід роз`яснити його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Щодо стягнення суми сплаченого судового збору за подання заяви про скасування судового наказу суд зазначає наступне.
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження».
Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Стаття 7 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік підстав для повернення судового збору.
За приписами ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Крім того, норми ст. 171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.
Відтак, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат.
Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи по суті. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
Суд зазначає, що в разі скасування судового наказу, стягувач має право звернутись до суду з позовом про стягнення з боржника відповідних витрат, а тому при скасуванні судового наказу розподіл судових витрат не здійснюється.
Оскільки ст. 141 ЦПК України регулює питання розподілу судових витрат в позовному провадженні, а нормами розділу ІІ ЦПК України не передбачено стягнення із стягувача на користь боржника судового збору, сплаченого при поданні заяви про скасування судового наказу у разі її задоволення, то сплачений судовий збір не підлягає стягненню на користь боржника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 171, 258-260 ЦПК України суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати судовий наказ Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2026 року № 161/18838/26, провадження №2-н/161/1783/26, який виданий за заявою стягувача державного комунального підприємства «Луцьктепло» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за несплату послуг з розподілу природного газу з боржника ОСОБА_1 .
Роз`яснити державному комунальному підприємству «Луцьктепло» право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк