Справа № 296/681/17
4-с/296/2/26
У Х В А Л А
Іменем України
13 серпня 2026 року м. Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Анциборенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Любича В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2021, постанову про стягнення з нього виконавчого збору від 04.03.2021 в сумі 12000 грн. 00 коп.
Скаргу мотивує тим, що Корольовським районним судом м. Житомира 23.09.2020 винесено рішення по справі №296/681/17 про вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 .
17.02.2021 на виконання рішення суду був виданий виконавчий лист.
04.03.2021 головним державним виконавцем Корольовського відділу ДВС у м. Житомирі винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа.
При цьому заявник при пред`явленні виконавчого документу до виконання зазначив адресу місця проживання: АДРЕСА_2 , яка збігається з адресою, за якою згідно рішення суду має бути вселений ОСОБА_2 .
У зв`язку з вищенаведеним заявник просить скасувати постанови від 04.03.2021 про відкриття виконавчого провадження №64712163 та від 04.03.2021 у виконавчому провадженні №64712163 про стягнення виконавчого збору, винесені при виконанні виконавчого листа по справі №296/681/17.
12.04.2021 відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями у неавтоматичному режимі справу передано судді Сингаївському О.П. для розгляду (а.с.8).
13.09.2024 розпорядженням Корольовського районного суду м. Житомира призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Анциборенко Н.М. для розгляду (а.с.54).
21.11.2024 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира прийнято до провадження скаргу та призначено до розгляду (а.с.55).
Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) проти задоволення скарги заперечив, заявив клопотання про залишення скарги без розгляду у зв`язку з пропущенням заявником 10-денного строку на оскарження, передбаченого ст.449 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали справи, докази, долучені до скарги на дії державного виконавця, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23.09.2020 по справі №296/681/17 ухвалено вселити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду набрало чинності 23.09.2020.
З доданих до скарги на обґрунтування заявлених вимог доказів вбачається, що 03.03.2021 ОСОБА_3 подано заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.4).
Постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 04.03.2021 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Корольовського районного суду м.Житомира №296/681/17 про вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5).
Боржнику надано строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 04.03.2021 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 12000 грн. (а.с.7).
Відповідно до частин першої та другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов`язковість виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засади обов`язковості виконання рішень.
Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом.
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про примусове виконання виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені вичерпні випадки повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Таким чином, оскільки виконавчий документ надійшов на виконання в межах строків пред`явлення до виконання, відповідав вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», та враховуючи відсутність підстав для повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, 04.03.2021 державним виконавцем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №296/681/17, копію якої 05.03.2021 рекомендованим поштовим відправленням направлено боржнику та стягувачу.
Також на виконання вимог статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» 04.03.2021 державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 12000грн.
Крім того, відповідно до прохальної частини скарги від 07.04.2021 ОСОБА_1 просить скасувати постанови від 04.03.2021 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №64712163 щодо вселення ОСОБА_2 . Натомість, докази, долучені до скарги, а саме заява про примусове виконання рішення, постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору тощо, стосуються виконавчого провадження №64712325 щодо вселення ОСОБА_3 .
Вищезазначене також дає підстави зробити висновок, що докази, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, є неналежними.
Враховуючи вищевикладене, скарга на дії державного виконавця задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.10, 60, 383, 387, 388 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця про скасування постанови від 04.03.2021 про відкриття виконавчого провадження №64712163, постанови від 04.03.2021 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №64712163 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцять днів з дня її складення.
Суддя Н. М. Анциборенко