Справа № 287/1778/25
провадження 2/287/1084/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , відповідачка, позичальник) про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що 19.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» (далі - ТОВ «ЕКО ФІН», кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 61334103 (далі - Договір, Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 3 500 гривень, строком на 730 днів, з процентною ставкою, що становить 1,0% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Посилається на те, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання перед відповідачкою в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного Договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок позичальника, однак відповідачка у свою чергу, не виконала умови Кредитного договору.
08.07.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір № 08-07/25, відповідно до умов якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 61334103.
У зв`язку з порушенням зобов`язань за Кредитним договором відповідачка має заборгованість перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у розмірі 16415,00 грн., з яких: 3500,00 грн. - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 12425,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги та 490,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Кредитним договором № 61334103 від 19.07.2024 року в розмірі 16415,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2442, 40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Русину М.Г.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Винару Л.В.
На запит суду з Олевської міської ради Житомирської області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_1 .
Ухвалою від 23.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
21.04.2026 року, на виконання ухвали суду про витребування доказів, від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» надійшла запитувана судом інформація.
05.05.2026 до суду надійшов від відповідачки ОСОБА_1 відзив на позовну заяву ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», в якому зазначила, що не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав: відсутність належних доказів отримання коштів, позивач не надав доказів фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів; недоведеність належності банківської картки відповідачки та користування нею; відсутність доказів відступлення права вимоги, позивач не довів факт переходу права вимоги та належного повідомлення відповідачки; можливості порушення при укладенні договору. У зв`язку із зазначеним, просить відмовити у задоволені позову повністю, витребувати у позивача всі необхідні докази, за потреби призначити експертизу.
Крім того, 05.05.2026 відповідачка до суду надала письмове клопотання про витребування доказів, в якому просить для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи витребувати у позивача наступні докази: оригінал кредитного договору; документи, що підтверджують, ідентифікацію відповідачки при укладенні договору (IP-адреса, номер телефону, SMS-підтвердження, BankID, електронний підпис тощо); документи, що підтверджують перерахування коштів саме відповідачки; документи щодо належності банківської карти; договір факторинг, акт приймання-передачі та реєстр боржників; докази повідомлення відповідача про відступлення права вимоги. Відповідачка також зазначила, що з квітня 2024 року перебуває на території Федеративної Республіки Німеччина. У зв`язку із зазначеним, просить витребувати вказані докази у відповідача, долучити до матеріалі справи копію довідки про реєстрацію місця проживання в Німеччині.
Щодо клопотання відповідачки про витребування доказів суд зазначає, що докази, про витребування яких просить відповідачка, вже містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для їх повторного витребування не вбачається. Крім того, на виконання ухвали суду банківською установою надано відповідь щодо рахунку та платіжної картки відповідачки, яка долучена до матеріалів справи. Копію довідки про реєстрацію місця проживання відповідачки на території Федеративної Республіки Німеччина долучити до матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та просить врахувати заперечення проти позову.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, дійшов наступних висновків.
19.07.2024 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит/кредитний договір № 61334103, згідно з умов якого сума кредиту складає 3500 гривень (п.2.2); строк кредиту - 730 (днів), який починається з 19.07.2024 та закінчується 18.07.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (п.2.3); дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 01.08.2024 (рекомендована дата платежу) (п.2.4); поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 18.07.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 2.5); проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 365 % відсотків річних (денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду (п.2.6); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.2.7).
Цей Договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»: Позичальником - за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (MGI4MGFj), (даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних); Кредитодавцем за допомогою кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (п. 9.2 Договору).
З анкети клієнта - фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС ТОВ «ЕКО ФІН») вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено Договір № 61334103 від 19.07.2024 року ідентифікований ТОВ «ЕКО ФІН». Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MGI4MGFj, надісланого позичальнику 19.07.2024 року, час відправлення 08:17:49 на номер телефону НОМЕР_1 , який введено 19.07.2024 час 08:18:37 (а.с. 83-84).
На виконання умов кредитного договору 19.07.2024 року на номер картки № НОМЕР_2 , було перераховано грошові кошти у розмірі 3500,00 грн., що підтверджується номером транзакції 421366383173343, дата та час: 19 липня 2024 08:19:44, ОСОБА_1 , [номер приховано], кредитний договір №61331403 від 19.07.2024 (а.с. 147).
Відповідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, зазначено, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-770 від 18.09.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції 61334103_[номер приховано], платник ТОВ ЕКО ФІН, номер транзакції 42136-63831-73343, сума переказу 3500,00 грн., номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 , призначення платежу ОСОБА_1 , [номер приховано], кредитний договір № 61334103 від 19.07.2024 (а.с.145).
Згідно з інформацією, наданою Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» від 09.04 року №20.1.0.0/7-260402/77932-БТ на виконання ухвали суду, повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 , банком було емітовано карту № НОМЕР_3 та за період з 19.07.2024 по 29.07.2024 року на вказану платіжну карту було зарахування коштів у розмірі 3500,00 грн., що підтверджується випискою за договором № н/б за період з 19.07.2024 по 29.07.2024 року (а.с. 235-238).
08.07.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 08-07/25, відповідно до умов якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 61334103.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 08-07/25 від 08.07.2025 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 15925,00 грн., з яких: 3500,00 грн. - тіло кредиту, 12425,00 грн. - відсотки.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 61334103 від 19.07.2024, станом на 08.07.2025, ТОВ «ЕКО ФІН» нарахувало відповідачці заборгованість за кредитним договором у розмірі 15925,00 грн., з яких: 3500,00 грн. - основний борг та 12425,00 грн. - відсотки (а.с. 106-115).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 61334103 від 19.07.2024, станом на 23.07.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» нарахувало відповідачці за період з 09.07.2025 по 22.07.2025 відсотки за кредитним договором №61334103 в розмірі 490,00 грн. (а.с.115).
15.07.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було направлено відповідачці ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов`язання за вих. № 15891502 (а.с. 103-104).
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 зазначено, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Тому, укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).
Оцінюючи доводи відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що посилання на відсутність доказів отримання кредитних коштів та належності банківської картки відповідачці спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, у тому числі відповіддю банківської установи, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів, щодо рахунку та платіжної картки відповідачки.
Посилання відповідачки на відсутність доказів переходу права вимоги також підлягає оцінці судом з урахуванням наданих позивачем документів щодо відступлення права вимоги, які містяться в матеріалах справи.
Щодо доводів про можливі порушення при укладенні кредитного договору, відповідачкою не наведено конкретних обставин, які б свідчили про недійсність договору, та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження таких доводів.
Посилання відповідачки про можливість призначення експертизи суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідачкою не визначено, яку саме експертизу необхідно провести, які конкретно питання потребують спеціальних знань та які обставини, що мають значення для вирішення справи, можуть бути встановлені за її результатами. З огляду на наявні в матеріалах справи докази суд не вбачає необхідності у призначенні експертизи.
Враховуючи викладене, доводи відповідачки, наведені у відзиві, не спростовують обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та не дають підстав для відмови у задоволенні позову.
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 19.07.2024 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 61334103 у формі електронного документу в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ЕКО ФІН», відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в розмірі 3500,00 грн., який зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом на визначених у Кредитному договорі умовах.
Відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 3500,00 грн. були перераховані шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти № НОМЕР_2 .
Первісний кредитор ТОВ «ЕКО ФІН» відступило своє право грошової вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».
Відтак, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним ним Договором № 61334103 від 19.07.2024 року.
Враховуючи те, що відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення усієї суми отриманих в кредит коштів ні на рахунки ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ні на рахунки попередніх кредиторів не надала, а відтак, позовні про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 16415,00 грн. підлягають задоволенню.
Як видно з матеріалів справи, позивач просить також стягнути з відповідачки судовий збір у сумі 2442,40 грн. та 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 вказав, що, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності, суд не вправі зменшувати суму витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, а таке питання може бути вирішене лише за клопотанням іншої сторони за умови доведення неспівмірності цих витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та результатами розгляду.
Водночас, на думку суду, заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00 гривень є надмірною з огляду на те, що компенсація витрат має бути співмірною до фактичного внеску представника у результат справи, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Відтак, аналізуючи надані докази та з огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, незначну складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи, до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 гривень.
Ураховуючи наведене вище, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, зокрема, судовий збір у сумі 2442,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 211, 223, 247, 258 - 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, на підставі ст. 6, 203, 205, 207, 512, 514, 517, 526, 527, 530, 536, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 638, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 61334103 від 19.07.2024 року в розмірі 16415 (шістнадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: 03150, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, ЄДРПОУ 42640371.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Л. В. Винар