Справа № 368/1262/26
Провадження № 2/368/1286/26
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"30" вересня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря Назаренко А.І.
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
встановив:
позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , обґрунтовуючи позов наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно.
За життя ОСОБА_2 належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що передбачено ст.1216 Цивільного кодексу України.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч 1 ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після померлої ОСОБА_2 є її син - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 30.01.1970 року. Інших дітей спадкодавець не мала, у зареєстрованому шлюбі не перебувала. Будь-які інші спадкоємці на майно ОСОБА_2 , крім позивача, відсутні.
Позивач у визначений законом строк прийняв спадщину після смерті своєї матері, у зв`язку з чим Першою київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №905/2022. На підставі поданої заяви, Позивачу були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,7301 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:004:0001) та на право на пайовий фонд майна КСГП «Переможець».
Для оформлення спадкових прав на житловий будинок позивач звернувся до державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Недоступ Л.Л.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.11.2025 року №5344/02-21 державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Недоступ Л.Л. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок.
Право власності спадкодавця ОСОБА_2 на житловий будинок за життя у встановленому порядку не було зареєстроване, що підтверджується архівною довідкою КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 03.10.2025 року №Кг1025006/1, згідно з якою станом на 29.12.2012 року право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.
Належність спірного житлового будинку померлій ОСОБА_2 підтверджується довідкою Кадомського старостинського округу Кагарлицької міської ради від 03.10.2025 року №76.
Згідно із довідкою КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 03 жовтня 2025 року №Кг1025006/2 самочинного будівництва за вказаною адресою не виявлено.
Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, виходячи з положень статті 392 Цивільного кодексу України, позивач може звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , та такий позов підлягає розгляду судом.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що застосовується, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в досудовому порядку.
Передумовою для подачі позову до суду про визнання за позивачем права власності на вищевказане спадкове майно, є відсутність іншого, крім судового, шляху для визнання цього права.
Відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право) (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №597/1070/15-ц).
У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 752/3435/16, від 29.06.2022 у справі № 175/772/16-ц, від 27.07.2023 у справі № 296/8061/19 та інших.
Оскільки спірний житловий будинок розташований на території Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, належним відповідачем у справі є Кагарлицька міська рада.
Таким чином, наявні усі підстави для задоволення даного позову та визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Представник відповідача в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи була повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про отримання судової повістки, про причини неявки суд не повідомив. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.
Суд, вислухавши позивача та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно.
За життя ОСОБА_2 належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що передбачено ст.1216 Цивільного кодексу України.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч 1 ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після померлої ОСОБА_2 є її син - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 30.01Л970 року. Інших дітей спадкодавець не мала, у зареєстрованому шлюбі не перебувала. Будь-які інші спадкоємці на майно ОСОБА_2 , крім позивача, відсутні.
Позивач у визначений законом строк прийняв спадщину після смерті своєї матері, у зв`язку з чим Першою київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №905/2022. На підставі поданої заяви, позивачу були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,7301 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:004:0001) та на право на пайовий фонд майна КСГП «Переможець».
Для оформлення спадкових прав на житловий будинок позивач звернувся до державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Недоступ Л.Л.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.11.2025 року №5344/02-21 державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Недоступ Л.Л. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок.
Право власності спадкодавця ОСОБА_2 на житловий будинок за життя у встановленому порядку не було зареєстроване, що підтверджується архівною довідкою КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 03.10.2025 року №Кг1025006/1, згідно з якою станом на 29.12.2012 року право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.
Належність спірного житлового будинку померлій ОСОБА_2 підтверджується довідкою Кадомського старостинського округу Кагарлицької міської ради від 03.10.2025 року №76.
Згідно з довідкою КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 03 жовтня 2025 року №Кг1025006/2 самочинного будівництва за вказаною адресою не виявлено.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У випадку, коли нотаріусом обгрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що застосовується, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Передумовою для подачі позову до суду про визнання за позивачами права власності на спадкове майно, є відсутність іншого, крім судового, шляху для визнання їхнього законного права.
Відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право) (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №597/1070/15-ц).
Таким чином, за наявності перешкод у оформленні спадкових прав через нотаріуса, спадкоємець за законом або за заповітом може звернутися до суду з позовом про визнання права власності.
Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 1 ст. ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому тим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01.10.2026 р.
Суддя І.І. Шевченко