Справа № 533/733/26
Провадження № 2/533/626/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
Виклад заяв сторін по суті спору
17 липня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд з стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 5631823 від 23.06.2025 у загальному розмірі 18138,82 гривень.
Також позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 гривень, розгляд справи проводити без участі представника, проти заочного рішення не заперечував.
Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати від Акціонерного товариства «Універсал банк» інформацію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.06.2025 між ТОВ «Лінеура» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (відповідачка) було укладено кредитний договір № 5631823 на суму 6000,00 грн.
Відповідачка приєдналася до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 42682, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. У свою чергу, первинний кредитор також підписав кредитний договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи, що погоджено сторонами при укладенні кредитного договору.
Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙТЕК" з відміткою.
25.03.2026 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 25032026- ЕЙС/ЛІНЕУРА , відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором.
Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем на момент подання позовної заяви становить - 20283,82 грн, яка складається зі: 5999,95 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12138,87 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2145,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Позивач звертав увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 18138,82 грн.
При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статтю 131-2 Конституції України, статті 6, 15, 16, 20, 207, 512, 514, 525, 530, 599, 610-612, 625, 627, 638, 1054-1055, 1077, 1078 України, статті 19, 43, 58, 60, 83, 84, 133-134, 137, 141, 175, 274 Цивільного процесуального кодексу України статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтю 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідачка ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату та місце судового розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 95). Відзив на позовну заяву у порядку, встановленому ст. 191 ЦПК України, та у строки, встановлені в ухвалі суду, не надала.
У зв`язку з ненаданням відзиву відповідачем суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судовий розгляд справи на 01 жовтня 20226 року (а.с. 81-83).
Цією ж ухвалою суду клопотання позивача задоволено частково та витребувано від Акціонерного товариства «Універсал банк» інформацію.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 24.07.2026 виправлено описку в ухвалі суду від 24.07.2026 (а.с.87).
29.07.2026, 07.08.2026 від Акціонерного товариства «Універсал банк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 88-92, 96-99).
Справу розглянуто 01.10.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
23.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (за договором - товариство) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - клієнт) було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5631823 (надалі - кредитний договір або договір кредиту), який було підписано електронним підписом клієнта (відповідача), відтвореним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 1.1, 9.3, 9.7, р. 10 кредитного договору (а.с. 16-29).
Кредитний договір містить такі терміни та визначення, що використовуються у договорі:
- Інформаційно-комунікаційна система товариства (ІКС Товариства) - програмний комплекс, який включає вебсайт, облікову та реєструючу систему товариства та використовується товариством, в тому числі, але не виключно, для укладення договорів про надання кредитів фізичним особам (клієнту), доступ до якої забезпечується через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7»;
- Особистий кабінет - захищена частина вебсайту, яка доступна клієнту для входу через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7» після його ідентифікації в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та/або за допомогою паролю до особистого кабінету, в якій клієнт має можливість надати товариству свої ідентифікаційні/персональні дані/доступ до ідентифікаційних/персональних даних, укладати з товариством кредитні правочини, отримувати інформацію та документи, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту (в т.ч. суму заборгованості за кредитом, строки погашення, інше), здійснювати дії щодо ініціювання продовження строку кредитування, укладання правочинів про продовження строку кредитування.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами товариства, зокрема, шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході в особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ікс товариства.
Згідно з п. 1.2 кредитного договору на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію (якщо передбачена договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 6000,00 гривень.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати комісії (якщо передбачена договором), процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (по тексту - графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 цього договору(п. 1.4.1 кредитного договору); знижена процентна ставка становить 0,0100 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 02.07.2025 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.4.2 кредитного договору).
Згідно з п. 2.1 кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Згідно з п. 2.2 кредитного договору суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 23.06.2025 або 24.06.2025.
Кредит уважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1 договору (п. 2.4 кредитного договору).
Кредит вважається погашеним в день отримання товариством грошових коштів в розмірі, необхідному для погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі (п. 2.5 кредитного договору).
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором, є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Згідно з п. 4.1 кредитного договору сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата комісії (якщо передбачена договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3 договору.
Відповідно до п. 5.1 кредитного договору товариство має право: вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати комісії (якщо передбачена договором), процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором (п. 5.1.1); укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у будь-який спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування» та передбачений п. 8.5 договору, що забезпечить доведення до відома клієнта такого факту. Укладенням цього договору клієнт надає згоду на відступлення товариством третім особам прав вимоги за даним договором (п. 5.1.3).
У відповідності до п. 5.4.1 клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити комісію (якщо передбачена договором) і проценти за користування кредитом, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.
Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України та цим договором (п. 6.1 кредитного договору).
Згідно з п. 9.3 кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. договір укладений строком на 360 днів, але у будь-якому випадку договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, комісії (якщо передбачена договором), процентів за користування кредитом та неустойки (штрафів), якщо передбачена договором за прострочення виконання грошового зобов`язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, комісії (якщо передбачена договором), процентів за користування кредитом.
У п. 9.7.1 кредитного договору передбачено порядок укладення договору та створення електронних підписів сторін, а саме: цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в особистий кабінет/мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ікс товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. На підписаний сторонами договір уповноваженим працівником товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.
У р. 10 кредитного договору зазначені такі відомості про клієнта: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; відомості про паспортні дані; місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; додаткові дані клієнта: дані Особистий кабінет, номери моб. телефонів: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ; Email: ІНФОРМАЦІЯ_3, реквізити належного клієнту платіжного засобу/ поточного рахунку для перерахування коштів клієнту за даним договором: № НОМЕР_1 ; контактні дані третіх осіб та електронний підпис одноразовим ідентифікатором 42682.
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5631823 від 23.06.2025, передбачено та зазначено такі умови: дата платежу, сума платежу за розрахунковий період (гривня), в тому числі погашення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом (а.с. 29 (на звороті)-30, 31 (на звороті) - 32, 32 ( на звороті) - 33, 33 (на звороті) - 34, 34 (на звороті) - 35, 35 (на звороті)).
У паспорті споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який було підписано електронним підписом споживача (відповідача), відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 27692, зазначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 23.06.2025, інформація зберігає чинність та є актуальною до 24.06.2025 (а.с. 36-37).
З листа ТОВ «Пейтек» до ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 47) вбачається, що відповідно до договору про переказ коштів від 03.01.2024 № 03012024-1 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 23.06.2025 18:27:10 на суму 6000,00 грн, маска картки НОМЕР_8 , призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5631823 від 23.06.2025.
Згідно з довідкою АТ «Універсал банк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_8 . Номер телефону на який відправлялася інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за період з 23.06.2025 по 26.06.2025: НОМЕР_3 (а.с. 89, 96).
Відповідно до руху коштів по картці від 27.07.2026, наданої АТ «Універсал банк», на картку № НОМЕР_8 , яка належить ОСОБА_1 , 23.06.2025 відбулося зарахування переказу у сумі 6000,00 грн (а.с. 91-92, 98-99).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 5631823 від 23.06.2025 (а.с. 38-42), виконаним первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», сума заборгованості відповідачки за період з 23.06.2025 по 25.03.2026 становила 20283,82 гривень, у тому числі: заборгованість по основному боргу - 5999,95 гривень; заборгованість за процентами - 12138,87 гривень; штрафні санкції - 2145,00 гривень.
Заборгованість за процентами за користування кредитом нарахована за 276 днів, у тому числі за період з 23.06.2025 по 02.07.2025 з розрахунку 0,01 % у день, з 03.07.2025 по 25.03.2026 з розрахунку 0,95 % у день.
З розрахунку також убачається, що відповідачкою була здійснено часткову оплату на загальну суму 3881,52 грн, з яких 0,05 грн первісний кредитор відніс на погашення тіла кредиту, а 3026,47 грн - на погашення процентів за користування кредитом.
25 березня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) укладено договір факторингу № 25032026-Ейс/Лінеура (далі договір факторингу)(а.с. 48-52).
Відповідно до п. 1.1 договору факторингу за цим договором фактор зобов`язується передати грошові ко кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Разом із підписанням акту прийому-передачі реєстру боржників клієнт передає фактору додаткову інформацію до реєстру боржників згідно додатку № 2 до договору (п. 1.2 договору факторингу).
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 25032026-Ейс/Лінеура від 25 березня 2026 року (а.с. 58) ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло реєстр боржників у кількості 2099.
З копії платіжної інструкції від 31.03.2026 № 912 вбачається, що ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти у загальній сумі 2819837,50 грн відповідно до договору факторингу № 25032026-Ейс/Лінеура від 25 березня 2026 року (а.с.59).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 25032026-Ейс/Лінеура від 25 березня 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 5631823 у загальній сумі 20283,82 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5999,95 гривень; сума заборгованості за процентами - 12138,87 гривень; сума заборгованості за штрафами - 2145,00 гривень (а.с. 56-57).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором від 23.06.2025 № 5631823, наданої позивачем, заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 01.06.2026 становить 20283,82 гривень, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5999,95 гривень; прострочена заборгованість за процентами - 12138,87 гривень; штрафні санкції - 2145,00 грн (а.с. 60).
Застосовані судом норми права
Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України (ЦКУ) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦКУ Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦКУ).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».
Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:
«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.».
У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України (тут і надалі - у редакції, чинній станом на дату укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).
Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір по надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5631823, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура України» надало відповідачці у користування грошові кошти (кредит) у сумі 6000,00 грн зі строком користування кредитними коштами - 360 днів.
Договір було укладено в електронній формі, що згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачкою та первісним позикодавцем не було б укладено.
Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом кредитного договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідачки; номер банківської картки (що за повідомленням банку належить відповідачці); номер телефону (що за повідомленням банку є фінансовим номером телефону відповідачки); адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідачки, зазначеним у Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 80).
Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачкою суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою, а також факт видачі надання кредиту у порядку, визначеному п. 2.1 кредитного договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідачки за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної кратки), що емітовано на ім`я відповідачки.
Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка повному обсязі не виконала зобов`язання за кредитним договором.
Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом з позивачем чи з первісним кредитором матеріали справи не містять.
Отже, відповідачка умови кредитного договору порушила та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти у повному обсязі не повернула.
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу, який є дійсним та неоспореним відповідачкою.
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» станом на дату розгляду справи в суді є кредитором по відношенню до відповідачки має законне право вимоги до відповідачки, що ґрунтується на договорі.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив. Заборгованість за процентами нарахована правильно, виходячи з процентних ставок, що були узгоджені сторонами у договорі (0,0100 % та 0,95 % у день). Такі проценти нараховані у межах строку кредитування, встановленого договором (п. 1.3), тобто за правомірне користування кредитом.
У сукупності сума заборгованості відповідачки за кредитним договором складає 18138,82 (5999,95 грн з урахуванням часткової оплати (тіло кредиту) + 12138,87 грн з урахуванням часткової оплати (% нараховані первісним кредитором), як правильно було зазначено позивачем у розрахунку заборгованості та у позовній заяві. Стягнення штрафних санкцій не є предметом позову.
Відповідачка наведене у позовній заяві не спростувала, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористалася, доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному кредитору або позивачеві як новому кредитору, або належних доказів на спростування отримання кредиту - до суду не надала.
Тому суд позовні вимоги позивача у розмірі 18138,87 грн задовольняє повністю, оскільки уважає їх обґрунтованими, підставними та доведеними доказами, що містяться у матеріалах справи.
Розподіл судових витрат
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).
З урахуванням того, що позов позивача підлягає задоволенню, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує судові витрати у вигляді судового збору з відповідачки на користь позивача у розмірі 2662,40 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі7000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, - на відповідача.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.
Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) договір про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року № 20/01/26-01, укладений між адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (а.с. 61-62), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1); гонорар складається зі суми вартості послуг, тарифи які узгоджені сторонами у протоколі погодження вартості послуг до цього договору (додаток № 1 до цього договору) (п. 3.3); сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта, сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта (п. 3.6);
2) протокол погодження вартості послуг до цього договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, що є додатком № 1 до договору № 20/01/26-01 (а.с. 62 на звороті);
3) додаткову угоду від 25.05.2026 № 25771559327 до договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року № 20/01/26-01, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором від 23.06.2025 № 5631823 відносно позичальника ОСОБА_1 (а.с. 63);
4) акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26-01, відповідно до якого адвокатське бюро «Тимошенко і партнери» надало, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» отримало послуги: складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5631823 від 23.06.2026 - кількість годин 2 - вартість послуг 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 5631823 від 23.06.2025 - кількість годин 2 - вартість послуг 1000,00 грн; підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 5631823 від 23.06.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 - кількість годин 1- вартість послуги - 500,00 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 5631823 від 23.06.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 , - кількість годин 1 - вартість послуг 500,00 грн (а.с. 64).
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Оплата витрат на правничу допомогу станом на дату ухвалення рішення не проведена, таких доказів матеріали справи не містять.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.
Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, договір про надання правничої допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачці.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідачки заявлено не було.
Оскільки позовна заява позивача підлягає задоволенню, то на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід було б стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.
Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.
Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.
Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:
«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».
Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі, враховуючи власну практику розподілу судових витрат на правничу допомогу в аналогічних справах, суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідачка не висловила заперечень проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідачки, тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 2000,00 грн та, відповідно, стягує з відповідачки на користь позивача 5000,00 грн (7000,00 - 2000,00 = 5000,00) у рахунок понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
На думку суду, судові витрати, понесені позивачем, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (2000,00 грн) слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором від 23.06.2025 № 5631823 у загальному розмірі 18138 гривень 82 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на правничу допомогу у сумі 5000 гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код юридичної особи: 42986956; електронна пошта: [пошта прихована]; тел.: [номер приховано]; НОМЕР_9 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; тел.: НОМЕР_10 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Повне рішення складено та підписано суддею 01 жовтня 2026 року.
Суддя В.П. Козир