Дата документу 30.09.2026 Справа № 208/5116/26
Провадження № 2-о/554/282/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави
в складі головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення; заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області,-
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити юридичний факт, а саме, що трудова книжка б/н, заповнена 19.09.1969 року, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог заявник зазначила, що 07.08.1975 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 , після чого змінила дошлюбне прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». Трудова книжка була заведена на ім`я ОСОБА_5 та зроблено відповідний запис, однак, після укладення шлюбу до дівочого прізвища « ОСОБА_3 » з незрозумілих причин було дописано через дефіс « ОСОБА_4 ». Заявник весь час не звертала уваги на зазначену обставину.
До лютого 1996 року ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_1 , надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.
05.06.2018 року її представник звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Кам`янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додано всі необхідні та достатні документи для призначення пенсії за віком, в тому числі і оригінал трудової книжки.
Супровідним листом № А16307-18 від 23.11.2018 року надано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №62/1 від 05.06.2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що не має можливості зарахувати стаж по трудовій книжці для призначення пенсії, оскільки в трудовій книжці має місце виправлення прізвища та зазначено по-батькові, а в паспорті та картці платника податків по-батькові не зазначено.
15.05.2019 року представник заявника звернувся до суду з позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року по справі № 160/4408/19, залишеним в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2020 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено, оскільки у трудовій книжці прізвище « ОСОБА_3 » не закреслено, відсутні відомості про документ, на підставі якого вносились зміни до трудової книжки, запис не засвідчений підписом керівника або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до п. 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Вважає, що заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, та недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи, що суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж, заявник просить вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 04.08.2026 року прийнято до провадження цивільну справу, вирішено розгляд проводити в порядку окремого провадження.
Заявник ОСОБА_1 до суду не з`явилася, просила про розгляд справи у її відсутність, з підтриманням заявлених вимог.
Представник Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі даних і доказів.
У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами встановлено, що заявник ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13-15 - паспорт).
19.09.1969 року Полтавським електромеханічним заводом заявнику була виписана трудова книжка (а.с.32-36).
Однак, в трудовій книжці, що була видана Полтавським електромеханічним заводом, після укладення шлюбу до дівочого прізвища « ОСОБА_3 » було дописано через дефіс « ОСОБА_4 ».
Виправити цю розбіжність в порядку досудового врегулювання неможливо.
Зазначене вище стало підставою для відмови в прийнятті документів заінтересованою особою (а.с.29-30 - рішення про відмову у призначенні пенсії).
Відповідно до ст.ст. 293, 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.315 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Отже, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи зникнення безвісти в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Згідно листа ВСУ від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Таким чином, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що в трудовій книжці заявниці має місце виправлення в її прізвищі, а саме: до дівочого прізвища « ОСОБА_3 » було дописано через дефіс « ОСОБА_4 » , внаслідок чого у заявника виникла необхідність звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності трудової книжки.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності особі трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії.
Зазначені заявником обставини підтверджуються письмовими матеріалами справи, зокрема: паспортом заявника (а.с.11); свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.31).
Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить її право на призначення пенсії.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення. Судом встановлено, що заявникуОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить трудова книжка б/н, заповнена 19.09.1969 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. 3,4,10, 315-319 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення; заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області,- задовольнити.
Встановитифакт, що має юридичне значення, а саме, що трудова книжка б/н, заповнена 19.09.1969 року, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М.Чуванова