Справа № 212/13351/26
2/212/8225/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
за участю секретаря - Пижик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором,
за участі представника позивача - Демарчук Н. О., -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 24.08.2021 р. між ТОВ «Перше безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1БАНК») та ОСОБА_1 було укладено договір № 75127274, за яким споживачу був наданий кредит у сумі 8100 грн. зі сплатою відсотків за його використання. В подальшому 22.02.2022 року укладено договір № 22/02/2022, за яким ТОВ «1БАНК» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договором № 75127274. 10.01.2023 року укладено договір № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за договором № 75127274. 10.03.2026 року укладено договір № 10-03/26, за яким ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за договором № 75127274. ОСОБА_1 має борг за договором № 75127274 від 24.08.2021 р. в сумі 17746,61 грн., з яких борг за тілом кредиту - 5571,12 грн., борг за процентами - 12174,58 грн., а також нараховані 3% річних за ст. 625 ЦК - 0,91 грн. Крім того 23.10.2021 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4959883, за яким споживачу був наданий кредит у сумі 7000 грн. зі сплатою відсотків за його використання. 10.02.2023 року укладено договір № ФК 10-02/23, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Сіті Фінанс» права вимоги за договором № 4959883. 01.08.2025 року укладено договір № 01-08/25, за яким ТОВ «Сіті Фінанс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за договором № 4959883. ОСОБА_1 має борг за договором № 4959883 від 23.10.2021 р. в сумі 20200 грн., з яких борг за тілом кредиту - 7000 грн., борг за процентами - 13200 грн. Також позивач поніс витрати в сумі 13000 грн. на правничу допомогу. Таким чином просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» борг за кредитними договорами в загальному розмірі 37946,61 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та на правову допомогу у розмірі 13000 грн.
Не погоджуючись із позовом представник відповідача, адвокат Антонович О. С., подала відзив, де вказувала, що відповідачка заперечує проти заявлених позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю. Так за умовами кредитного договору № 75127274 від 24 серпня 2021 року сума кредиту становить 8100 грн., який надається строком на 29 днів, до 22.09.2021 р., що підтверджується Додатком № 1 до такого договору, що містить розрахунок, за яким загальна вартість кредиту становить 9736,08 грн., з яких 8100 грн. тіло кредиту та 1636,08 грн. проценти. Отже, не погоджується із наданими розрахунками боргу позивача щодо нарахування відсотків понад 29 днів користування кредитом, тобто до 13 лютого 2022 року, що суперечить умовам Договору. Крім того відповідачем було проведено оплату боргу у сумі 5223,61 грн., котрі були зараховані неправомірно на погашення нарахованих незаконно відсотків, тому розмір боргу за кредитним договором № 75127274 становить саме 4512,47 грн. (9736,08 - 5223,61 грн. = 4512,47). Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу та розрахунок боргу за кредитом не може вважатися належним доказом наявності заборгованості. Також вказувала, що нарахований борг за кредитним договором № 4959883 від 23 жовтня 2021 р. не відповідає дійсності, оскільки за кредитним договором сума кредиту становить 7000 грн., який надається строком на 10 днів, внаслідок чого загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою становить 1330 грн., тому загальна вартість кредиту за весь час користування ним становить 8330 грн. Проте позивач безпідставно вказує борг в сумі 20200 грн. Тому посилання позивача на пролонгацію такого договору є недоведеними. Так за матеріалів справи вбачається, що відповідачем нібито здійснено платіж в розмірі 2261 грн. 9 листопада 2021 року, що свідчить про пропозицію строку дії кредиту до 90 днів за п. 4.3.1 Договору, хоча доказів пролонгації кредитного договору № 4959883 від 23 жовтня 2021 року після 1 листопада 2021 року справа не містить, оскільки відповідачем не здійснювались жодні погашення боргу. Так само матеріали справи не містять дані особистого кабінету відповідача. Отже, докази щодо стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування відсутні. Враховуючи викладене, правомірними є вимоги лише про стягнення боргу в розмірі 12842,47 грн. Також витрати на правничу допомогу в сумі 13000 грн. вважала необґрунтованими, тому підстави для задоволення вимоги щодо їх стягнення відсутні. Натомість, ОСОБА_1 понесла сама витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6500 грн., які просила суд стягнути з позивача. Таким чином просила суд позовні вимоги задовольнити частково.
Не погоджуючись із відзивом представник ТОВ «Факторинг Партнерс» надав відповідь на відзив, де вказував, що відповідач не заперечує факт укладання договорів, отримання грошових коштів та виникнення зобов`язань між сторонами. При цьому за договором № 75127274 від 24.08.2021 р. ОСОБА_1 ознайомилась із Правилами надання грошових коштів у позику, розміщених на сайті ТОВ «1БАНК», де зазначена процедура та наслідки подовження строку користування позикою. Так за розрахунками боргу ТОВ «1БАНК» мало місце продовження строку користування позикою за ініціативою відповідача, тому продовжувалось нарахування процентів за користування позикою по 13.02.2022 року, оскільки позичальник здійснював погашення за кредитним договором. Також вказував, що договором передбачено орієнтовний строк користування кредитом 29 днів за пільговою процентною ставкою. Проте, оскільки позичальник не скористався своїм право щодо повернення кредитних коштів у такий строк, то подальше нарахування процентів проведено за базовою процентною ставкою 1,99% в межах строку понадстрокового користування кредитними коштами протягом 90 днів. Крім того нарахування 3% річних проведено за ч. 2 ст. 625 ЦК за період до 23.02.2022 р., що відповідає вимогам закону. Додавав, що за договором від 23.10.2021 р. № 4959883 відповідач погодився, що стандартна процента ставка становить 1,90% в день за користування кредитними коштами, тому відповідач не виконав умови для застосування знижки за процентною ставкою. Також сторони домовились, що строк договору може бути подовжений за ініціативою споживача.Так клієнт на виконання кредитного договору в момент закінчення строку кредиту через особистий кабінет ініціював продовження його строку шляхом здійснення платежу на суму розміру процентів, що нараховані на дату такого ініціювання, оскільки позичальник здійснив три платежі в рахунок виконання умов договору.Таким чином відповідно до умов договору та розрахунку заборгованості борг за процентами був нарахований відповідачу по 17.02.2022 р., тобто протягом встановленого строку 90 днів за п. 4.3.1 Договору. Зауважував, що понесені позивачем у суді в сумі 13000 грн. витрати на правничу допомогу є цілком обґрунтованими та доведеними. Натомість, відповідач не наводить доказів не співмірності таких витрат. Додавав, що вимоги відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6500 грн. є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню, оскільки розрахунок сум таких витрат є не співмірним із наданим обсягом послуг адвоката. Таким чином просив суд позов ТОВ «Факторинг Партнере» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 2 вересня 2026 року при відкритті провадження судом було визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача, ТОВ «Факторинг Партнерс», у судовому засіданні, підтримуючи заявлені позовні вимоги та надаючи пояснення аналогічні тим, що викладені у поданих заявах по суті справи, просила суд задовольнити позов повністю.
Відповідач, ОСОБА_1 , та її представник, адвокат Антонович О. С., до судового засідання не зявились, надавши заяву з проханням провести розгляд справи за їх відсутності, наполягаючи на доводах, викладених у відзиві на позов.
За ст. 223 ч. 1 ЦПК суд вказує, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 2 ст. 223 ЦПК, відсутні.
Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).
Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Судом було встановлено, що 24.08.2021 р. між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора було укладено договір № 75127274.
Таким чином суд дійшов висновку, що договір № 75127274 був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між нею та ТОВ «1БАНК» такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Факт отримання грошових коштів за таким договором № 75127274 не заперечувалось ОСОБА_1 та підтверджується інформацією з довідки від 06.11.2025 року ТОВ ФК «Фінекспрес» про зарахування грошових коштів у сумі 8100 грн. за договором від 24.08.2021 р. на картковий рахунок ОСОБА_1 .
За умовами договору № 75127274 кредитор надав боржнику кредит у сумі 8100 грн. зі строком на 29 днів зі сплатою за його користування в день 1,99%, що становить 4674,51 грн., а також передбачено можливість сплати відсотків у сумі 0,70% на день, що підтверджується графіком платежів. Однак застосування пільгових відсотків (0,70%) можливе лише не підставі програми лояльності.
Також суд вказує, що за п. 5.2 Договору № 75127274 передбачено, що ОСОБА_1 вивчила «Правила надання грошових коштів», що розміщені на сайті ТОВ «1БАНК», зокрема, щодо процедури та наслідків оформлення позичальником подовження строку користування кредитом.
В цьому сенсі суд вказує, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Правила надання грошових коштів» розумів відповідач та ознайомився із ними та погодився на них, підписуючи договір № 75127274.
Суд вважає, що в даному випадку кредитор міг додати до позовної заяви «Правила надання грошових коштів» у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17.
За таких встановлених судом обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці «Правила надання грошових коштів» надана позивачем редакція таких Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17.
Отже, надані представниками позивача «Правила надання грошових коштів» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання кредитором додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку договором № 75127274, безпосередньо підписаним ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таким чином відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді порядок подовження договору № 75127274.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17.
Отже, суд вказує, що представники позивача не довели обізнаність позичальника про процедуру та наслідки подовження строку користування позикою за договором від 24.08.2021 року.
Вирішуючи питання про розмір заборгованості відповідачки за договором № 75127274 суд вказує, що за абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, суд вказує, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене вмотивування, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором № 75127274 проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК.
При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до умов договору № 75127274 позикодавець надав позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених цим договорами, строком відповідно на 29 днів.
Таким чином суд відхиляє посилання позивача на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі з нарахованих відсотків, оскільки суд не приймає аргументи про те, що первісний кредитор мав право нараховувати передбачені відповідними договорами проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості, тобто поза межами строку дії договору № 75127274, а також, що сторонами було погоджено умови його пролонгації.
Отже, суд зазначає, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного відповідачкою договору № 75127274 суперечить вимогам закону.
Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
В той же час суд вказує, що посилання представника ОСОБА_1 на необхідність по договору № 75127274 застосувати пільгову процентну ставку суд відкидає, оскільки за умовами такого договору застосування пільгових відсотків (0,70%) можливе лише на підставі програми лояльності в разі повного повернення позики в кінці строку кредитування, що підтверджується Додатком № 1 до договору № 75127274.
Однак, оскільки ОСОБА_1 не повернула позику протягом 29 днів, то за умовами договору № 75127274 підлягають застосуванню стандартна процентна ставка 1,99% в день, внаслідок чого за період кредитування нараховані відсотки становлять саме 4674,51 грн. (8100 х 29 х 0,0199 = 4674,51).
Крім того суд встановив, що ОСОБА_1 було проведено оплату боргу за договором № 75127274 в загальній сумі 5223,61 грн., що підтверджується розрахунками ТОВ «1БАНК» та визнавалось сторонами.
На підставі переліченого вмотивування слідує, що наявна заборгованість ОСОБА_1 за договором № 75127274 складає саме 7550,90 грн. (8100 + 4674,51 - 5223,61 = 7550,90).
Таким чином суд встановив, що ОСОБА_1 за договором № 75127274 повинна сплатити кредитору загалом 7550,90 грн., що повністю узгоджується із умовами такого договору.
Судом було також встановлено, що 22.02.2022 року між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 22/02/2022, за яким ТОВ «1БАНК» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги за кредитним договором № 75127274, що підтверджується безпосередньо реєстром боржників.
Також встановлено, що 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги за кредитним договором № 75127274, що підтверджується реєстром боржників.
Крім того судом було встановлено, що 10.03.2026 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 10-03/2026, за яким ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги за кредитним договором № 75127274, що підтверджується реєстром боржників.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином в судовому засіданні на підставі належних доказів було підтверджено, що права вимоги за договором № 75127274, укладеним ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , з рештою перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс», внаслідок чого суд встановив факт переходу права вимоги за таким договором до позивача.
Доказів проведення оплати ОСОБА_1 боргу за договором № 75127274 відповідачкою суду не було надано.
Отже, суд встановив, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 75127274, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яку наразі вона повинна сплатити на користь позивача.
У свою чергу суд вважає за необхідне погодитись із обрахунком позивача 3% річних за ст. 625 ЦК на суму боргу в розмірі 0,91 грн., які були нараховані відповідно до чинного законодавства, тобто за період з 22.02.2022 року по 24.02.2022 року.
Отже, суд зауважує, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс», заявлені до відповідача, підлягають на підставі викладеного судом вмотивування щодо договору № 75127274 частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 7551,81 грн. (7550,90 + 0,91 = 7551,81).
Судом було також встановлено, що 23.10.2021 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора було укладено договір № 4959883, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 7000 грн. зі строком на 10 днів зі сплатою за його користування 1,90% відсотків на день, що становить 1330 грн. (7000х10х0,019=1330) та підтверджується графіком платежів, що є невід`ємною частиною даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на платіжну карту позичальника.
Таким чином суд дійшов висновку, що договір № 4959883 був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між нею та ТОВ «Авентус Україна» такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Факт отримання грошових коштів за договором № 4959883 не заперечувалось ОСОБА_1 та підтверджується інформацією з довідки від 17.02.2023 року ТОВ «Авентус Україна» про зарахування грошових коштів у сумі 7000 грн. за договором від 23.10.2021 р. на картковий рахунок ОСОБА_1 .
При цьому за п. 4.2.2 договору № 4959883 передбачена можливість за ініціативою споживача подовжити строк користування кредитом.
Натомість, суд вказує, що доказів продовження строку користування кредитом за ініціативою боржника суду не було надано, оскільки справа не містить доказів вчинення ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» дій за п. 4.2.2 договору № 4959883 для пролонгації строку кредитного договору.
В той же час відповідно до п. 4.3.1, 4.3.2 договору № 4959883 передбачена автоматична пролонгація строку дії такого кредитного договору, оскільки сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль.
Таким чином суд відхиляє посилання представника відповідача, що строк договору кредиту № 4959883 складав лише 10 днів, оскільки за п. 4.3.1, 4.3.2 договору № 4959883 строк кредитування був продовжений загалом додатково на 90 днів через те, що ОСОБА_1 не погасила протягом 10 денного строку борг за кредитом та нарахованим відсоткам, що підтверджується розрахунком боргу за договором № 4959883, де видно, що станом на 2 листопада 2021 року боржник не провела оплати на користь кредитора.
На підставі наведеного вмотивування, суд погоджується із тим, що за умовами кредитного договору № 4959883 від 23.10.2021 р. позичальник повинен був сплатити ТОВ «Авентус Україна» борг за кредитом в сумі 7000 грн. та за відсотками за користування кредитними коштами протягом загалом 100 днів на підставі автоматичної пролонгації строку дії такого договору відповідно до п. 4.3.1, 4.3.2 договору № 4959883 в сумі 13300 грн. (7000 х 100 х 0,019 = 13300).
При цьому судом було встановлено, що ОСОБА_1 була проведена оплата 09.11.2021 року, 26.11.2021 року та 30.12.2021 року в загальній сумі 2361 грн. на виконання умов кредитного договору № 4959883, що підтверджується розрахунком боргу ТОВ «Авентус Україна».
На підставі переліченого вмотивування слідує, що наявна заборгованість ОСОБА_1 за договором № 4959883 складає саме 17939 грн. (7000 + 13300 - 2361 = 17939).
Таким чином суд встановив, що ОСОБА_1 за договором № 4959883 повинна сплатити кредитору загалом 17939 грн., що повністю узгоджується із умовами такого договору.
Отже, суд зазначає, що нарахування ТОВ «Авентус Україна» відповідачу боргу за договором № 4959883 в сумі саме 20200 грн. суперечить умовам такого договору та встановленим обставинам справи.
Судом було також встановлено, що 10.02.2023 року між ТОВ «Сіті Фінанс» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір № ФК 10-02/23, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Сіті Фінанс» права грошової вимоги за кредитним договором № 4959883, що підтверджується реєстром боржників.
Також встановлено, що 01.08.2025 року між ТОВ «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 01-08/25, за яким ТОВ «Сіті Фінанс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги за кредитним договором № 4959883, що підтверджується реєстром боржників.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином в судовому засіданні на підставі належних доказів було підтверджено, що права вимоги за договором № 4959883, укладеним ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , з рештою перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс», внаслідок чого суд встановив факт переходу права вимоги за таким договором до позивача.
Доказів проведення оплати ОСОБА_1 боргу за договором № 4959883 відповідачкою суду не було надано.
Отже, суд встановив, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 4959883, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість у встановленому судом розмірі 17939 грн.
Таким чином ОСОБА_1 за договором № 4959883 повинна сплатити позивачу борг у розмірі 17939 грн. та за договором № 75127274 борг у розмірі 7551,81 грн., внаслідок чого заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» загалом 25490,81 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн. підтверджуються наступними доказами.
Так за договором № 02-07/2024, укладеним між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» 02.07.2024 року про надання правової допомоги, за яким адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання щодо надання юридичної допомоги позивачу відповідно до прайс-листу до договору, вартість якої узгоджується у окремих заявках на надання юридичної допомоги.
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 115 від 01.07.2026 року узгоджено перелік та вартість послуг щодо надання правової допомоги з супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 13000 грн. (2 години по 2000 грн. за надання усної консультації з вивчення документів та 3 години по 3000 грн. за складання позовної заяви для подачі до суду), надання якої підтверджується витягом з акт № 40 від 31.07.2026 року.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Натомість, суд вважає, що при визначенні витрат на правничу допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс» по даній справі не дотримано розумність їх розміру, на що вказував представник Россоха В. С., враховуючи незначну складність справи та її однотипність.
Таким чином суд, зважаючи на клопотання адвокат Антонович О. С. про необхідність зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача, вважає, що послуги АО «Лігал Ассістанс» за консультацію та складання позовної заяви на суму 13000 грн. на переконання суду, як суттєво завищенні, тому підлягають зменшенню до суми в розмірі 6500 грн.
При цьому судом було враховано однотипність складених в інтересах ТОВ «Факторинг Партнерс» таким адвокатським об`єднанням позовних заяв, що не зумовлює витрачання значного обсягу часу та зусиль правника, враховуючи також, що доказів проведення оплати таких послуг матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу по даній справі, зважаючи на критерій розумності їх розміру та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають зменшенню у даному випадку за клопотанням представника відповідача до 6500 грн.
У свою чергу понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6500 грн. підтверджуються договором № 03/09/1 від 3 вересня 2026 року про надання правничої допомоги, укладеним між відповідачкою та адвокатом Антонович О. С., додатком № 1 до якого вбачається, що відповідачка сплачує адвокату 6500 грн. за послуги з ознайомлення зі справою та складання й подання відзиву на позов, надання яких та їх оплата підтверджується актом від 7 вересня 2026 року, підписаним сторонами договору № 03/09/1 від 3 вересня 2026 року.
Виходячи з критеріїв розумності розміру таких витрат та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу Россоха В. С. відповідають складності справи, фінансового стану учасників справи, зважаючи на їх необхідність, тому суд відхиляє посилання представника позивача на необхідність у їх зменшенні.
Натомість, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс», то встановлений судом розмірі витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 6500 грн. підлягає частковому стягненню відповідно до частки задоволених судом позовних вимог - 4366,40 грн. (25490,81 / 37946,61 х 6500 = 4366,40).
Також відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати ТОВ «Факторинг Партнерс» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог - 1788,48 грн. (25490,81 / 37946,61 х 2662,40 = 1788,48).
У свою чергу витрати відповідача на професійну правничу допомогу у сумі 6500 грн. підлягає також частковому стягненню відповідно до частки задоволених судом позовних вимог вже з позивача в сумі 2133,60 грн. ((37946,61 - 25490,81) / 37946,61 х 6500 = 2133,60).
Згідно із ч. 10 ст. 141 ЦПК при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи наведені положення, суд дійшов висновку про доцільність зобов`язати ОСОБА_1 , на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити їх різницю позивачу, тобто шляхом стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» судових витрат в сумі 4021,28 грн. (4366,40 + 1788,48 - 2133,60 = 4021,28).
Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість в розмірі 25490,81 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати в сумі 4021,28 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 30 вересня 2026 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця 6 офіс 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. О. Козлов