Справа № 185/505/25
Провадження № 2/185/3859/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2026 року Павлоградский міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря судового засідання Лазько П.О., прокурора Олійникова Б.Ю., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом Керівника Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Межиріцької сільської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення сільської ради, скасування рішення про державну реєстрацію та зобов`язання повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду, суд -
В С Т А Н О В И В:
Керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Межиріцької сільської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив суд :
- визнати незаконним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради від 20.10.2020 №1959-26/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області», на підставі якого здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га;
- усунути перешкоди власнику - Межиріцькій сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Межиріцької сільської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га, яка розташована на території Межиріцької сільської територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, шляхом скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Зайцева А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2020 № 55565996 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818;
- усунути перешкоди власнику - Межиріцькій сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Межиріцької сільської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га, яка розташована на території Межиріцької сільської територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818, площею 2 га у власність Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради;
- стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати.
В обґрунтування позову прокурор зазначив, що Дніпропетровська обласна рада рішенням №525-22/ХХІІІ від 19.03.2002 затвердила перелік цінних природних територій що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду «Урочище Могила Баба», розташований у Павлоградському районі Дніпропетровської області між селами Оженківка та Червона Долина. У подальшому, рішенням Дніпропетровської обласної ради № 521-18/V від 29.01.2009 створено на території Павлоградського району ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Могила Баба» загальною площею 625,7 га. Відповідно до проектної документації ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Могила Баба», він розташований у Павлоградському районі Дніпропетровської області в басейні р. Самара в межах балки Водяна (правий приток б. Березнеговата, яка відноситься до басейну р. Вовча) та її відрогів меж селами Оженківка, Котовець, Червона долина. Незважаючи на створення вказаного об`єкту природно-заповідного фонду і фактичного віднесення земельних ділянок, на яких він розташований, до категорії земель природно-заповідного фонду, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2208/15-18-СГ від 06.06.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» відповідно до ст. 15-1, 117, 122 ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0727 площею 10,6723 га сільськогосподарського призначення, розташовану в межах вказаного ландшафтного заказника, з перевищенням повноважень передано з державної у комунальну власність Межиріцької сільської територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради за актом приймання-передачі під № 81. Вказана земельна ділянка сформована на землях державної форми власності на території ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище ОСОБА_2 ». Рішенням Межиріцької сільської ради від 19.04.2019 № 502-14/VII «Про прийняття у комунальну власність Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності» земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0727 площею 10,6723 га прийнято у комунальну власність Межиріцької сільської територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради. Право власності Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0727 площею 10,6723 га зареєстровано 27.06.2019. Номер відомостей про речове право 32246138. В подальшому, рішенням Межиріцької сільської ради від 25.02.2020 №1329-21/VII «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 » надано відповідачеві дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у приватну власність за рахунок земельної ділянки площею 10,6723 га. На підставі проектів землеустрою земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0727 площею 10,6723 га поділено на інші земельні ділянки, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га, [номер приховано]:01:002:0819 площею 2 га, [номер приховано]:01:002:0820 площею 2 га, [номер приховано]:01:002:0809 площею 2 га. Рішенням Межиріцької сільської ради від 20.10.2020 №1959-26/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області» затверджено вказану документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Зайцева А.В. №55565996 від 08.12.2020. Номер відомостей про речове право 39579319. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га є ОСОБА_1 , номер відомостей про речове право 39579319, на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Зайцева Антона Вадимовича від 08.12.2020 № 55565996. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2242273512235. Водночас, спірна земельна ділянка відноситься до особливо цінних земель - земель природно-заповідного фонду. Отже якщо об`єкт природно-заповідного фонду створено на землях, що перебувають у державній або комунальній власності, тоді передача земельних ділянок, на яких він розташований, у приватну власність прямо заборонена законом (ст. 83, 84 ЗК України).
Ухвалою від 04.02.2025 року по даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Відповідач подав до суду відзив на позов, зазначив що у Державної екологічної інспекції Придніпровського округу чиї інтереси, як держави, представляє прокурор, так і у прокурора, відсутні законні підстави для звернення до суду без проведення відповідної перевірки дотримання діючого законодавства стосовно ландшафтного заказника місцевого значення « ОСОБА_3 » Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу. Також прокурором у позові не обґрунтовано порушення інтересів Межиріцької сільської ради. Крім того оскаржуючи рішення Межиріцької сільської ради від 20.10.2020 № 1959-26/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області», прокурор зазначає відповідну сільську раду позивачем, що суперечить чинному законодавству та позиції ВП ВС. Оспорювана земельна ділянка, яка входила до складу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0727 площею 10,6723 га, під час її передачі у червні 2018 року від ГУ Держкеокадастру у Дніпропетровській області до комунальної власності Межиріцької сільської територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради, не мала офіційно встановленого статусу природно-заповідного фонду, тобто щодо вказаної земельної ділянки були відсутні будь-які обмеження. Отже якщо у Держгеокадастрі або інших реєстрах (наприклад, земельному кадастрі, Поземельній книзі тощо) відсутня інформація про включення спірної земельної ділянки до складу ПЗФ, то неможливо стверджувати, що її передача територіальній громаді в особі сільради, а надалі у приватну власність, призвела до порушення природоохоронного законодавства. Офіційні документи відповідних компетентних органів, які додано прокурором до позову, а саме: листи та відповіді Межиріцької сільської ради, зміст наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.06.2018 № 4-2208/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та додатки до нього, стверджують, що станом на момент передачі земельної ділянки вона не мала спеціального охоронного статусу. Таким чином, якщо територія не була офіційно оформлена як ПЗФ не можливо стверджувати, що її передача у 2018 та 2020 роках є незаконною. Згідно з інформацією, що була актуальною в Державному земельному кадастрі щодо оспорюваної земельної ділянки, на час затвердження у 2020 році проекту землеустрою, який розроблено ПП «Геолайф» для ОСОБА_1 , жодних обмежень у використанні земельної ділянки не зареєстровано. Листи органів влади (Держекоінспекції, Департаменту екології), копії яких додано прокурором до позову, не є належними доказами щодо статусу земельної ділянки, оскільки відповідно до закону таким доказом має бути рішення органу, уповноваженого на зміну статусу земельної ділянки (Кабінету Міністрів України або органу місцевого самоврядування). В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» в частині того, що «До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно заповідного фонду», а також на проектну документацію ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Могила Баба». Натомість, вказаний Проект за своїм змістом містить суперечливі відомості, що виключає визначення його як документу, що є належним та достовірним доказом. На карті яку додано до Проекту, відсутні дані щодо визначення меж із прив`язкою до відповідних геодезичних координат так званого об`єкту ПЗФ. Тобто можливо дійти висновку, що межі ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Могила Баба» не були затвердженні остаточно, тому оспорювана земельна ділянка не може вважатись такою, що знаходиться в межах земель об`єкту ПЗФ. Крім того у ньому є невідповідності щодо загальної площі об`єкта ПЗФ. Так, на 8 сторінці Проекту вказано, що загальна площа ландшафтного заказника становить 726,5 га, а у таблиці на так званій карті - 625,7 га. Таким чином, у Проекті містяться протиріччя, суперечності, наявні не конкретизовані відомості та дані, які не надають можливість визначити чіткі межі території об`єкта ПЗФ, та як наслідок, є неналежним та недостовірним доказом, що не сприяє встановленню дійсних обставин у цивільній справі. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює вимоги щодо охорони територій ПЗФ, але прокурором не надано жодних доказів того, що використання оспорюваної земельної ділянки порушує ці вимоги. Зокрема, відсутні експертні висновки або дані про заподіяну екологічну шкоду, відсутні рішення компетентних органів про виявлені порушення законодавства щодо використання земельної ділянки.
Прокурором надано відповідь на відзив де він просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації надала додаткові пояснення у справі. Зазначила, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 29.01.2009 №521-18/V на території Павлоградського району було створено ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Могила Баба», загальною площею 625,7 га, до якого, зокрема, увійшли і землі сільськогосподарського призначення. На підставі зазначеного вище, у 2009 начальником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області було затверджено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Могила Баба». На виконання вимог статті 53 Закону України «Про природно заповідний фонд України», Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області у 2009 році передало під охорону Павлоградській райдержадміністрації ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Могила Баба» на підставі Охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Держуправлінні охорони навколишнього Дніпропетровській області за № 128. У свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказом від 06.06.2018 №4-2208/15-18-СГ передало земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером №[номер приховано]:01:002:0727, площею 10,6723 га, з державної в комунальну власність Межиріцькій сільській територіальній громаді в особі Межиріцької сільської ради. У зв`язку з чим, 27.06.2019 за Межиріцькою сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Межиріцької сільської ради було зареєстровано право власності на земельну ділянку №[номер приховано]:01:002:0727, площею 10,6723 га. Надалі, вказану земельну ділянку на підставі проектів землеустрою було поділено на 4 окремі земельні ділянки, серед яких, також опинилася і спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2,0 га, яка станом на даний час належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності, про що зроблений відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначено Законом України «Про природно-заповідний фонд». Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2,0 га, яка знаходиться у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Могила Баба», на розгляд та погодження до Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації не надходив. Разом з тим, на момент створення ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Могила Баба» був оголошений, зокрема і на землях сільськогосподарського призначення, тоді як, із набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» відбулися зміни в низці законодавчих актів, у тому числі і в Земельному кодексі України. Так, відповідно до пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (з дня набрання цим пунктом чинності 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених цим пунктом. У позовній заяві, йдеться мова про земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована в межах об`єкта ПЗФ, яка у разі скасування права власності відповідача перейде до комунальної власності та на яку, згідно із вимогами чинного законодавства, необхідно буде встановити відповідне обмеження у використанні територій ПЗФ із внесенням відомостей про це до Державного земельного кадастру. Отже вважає, що позовні вимоги потребують доповнення (зміни), зокрема, в частині зобов`язання внести відомості до Державного земельного кадастру стосовно обмежень щодо використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2,0 га, яка розташована в межах об`єкту ПЗФ, за видом «Території та об`єкти ПЗФ» згідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (зі змінами).
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі посилаючись на доводи викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях та на пояснення надані в судовому засіданні.
Представники позивачів Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Межиріцької сільської ради в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідач позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позов та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Вислухав сторони, свідка ОСОБА_4 , дослідив матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Щодо права керівника Павлоградської окружної прокуратури на звернення з позовом в інтересах держави в особіДержавної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Межиріцької сільської ради.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.11.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
Відповідно до листа Міндовкілля від 22.11.2023 №11/11-05/1941-23, ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Могила Баба» не належить до сфери управління Міндовкілля. Уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є, зокрема, обласні державні адміністрації та Державна екологічна інспекція України.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п. 1 Положення № 275)
Згідно з листом Держекоінспекції Придніпровського округу від 15.09.2023 №3-6818-42 проведення перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства за фактом надання у приватну власність земель, які знаходяться на території природно заповідного фонду на даний час не можливе, претензійно-позовна робота з вказаних питань не проводилась, Держекоінспекція не заперечує щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру для поновлення інтересів держави з питання порушення діючого законодавства України щодо надання у приватну власність земельних ділянок, розташованих в межах території об`єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Могила Баба».
Відповідно до Положення про Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20.07.2022 №143/0/3 22, основним завданням Департаменту є забезпечення реалізації державної політики, здійснення управління та регулювання у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), пестицидами та агрохімікатами, заповідної справи, формування, організація, збереження та використання природно-заповідного фонду та екологічної мережі, забезпечення в межах своєї компетенції екологічної безпеки (п. 4).
Департамент здійснює заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, розвитку заповідної справи, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду (пп.23 п.6), у сфері організації, охорони та використання природно заповідного фонду забезпечує розробку проектів створення об`єктів природно заповідного фонду, готує пропозиції до Дніпропетровської обласної ради щодо прийняття рішень про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду, погоджує та/або затверджує положення про охоронні зобов`язання для об`єктів природно-заповідного фонду (пп.24 п.6)
Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 04.12.2023 №2-4774/0/261-23, заходи претензійно-позовного характеру щодо оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності третіх осіб, пов`язаних із порушенням права користування спірною земельною ділянкою не здійснювались, державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснює Державна екологічна інспекція, яка для реалізації своїх повноважень має право звертатись до суду із позовом.
Земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду місцевого значення з 27.05.2021 вважаються комунальною власністю територіальних громад.
На теперішній час саме Межиріцька сільська рада як орган місцевого самоврядування територіальної громади виступає суб`єктом права власності на спірну земельну ділянку та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.
Листом від 24.12.2024 № 1719/0/2-24 виконавчий комітет Межиріцької сільської ради повідомив, що не проводив претензійно-позовну роботу щодо повернення спірної земельної ділянки. Отже Межиріцька сільська рада будучи поінформованою про порушення прав територіальної громади з 2022 року по теперішній час не вжила жодних заходів в порядку претензійно-позовної роботи щодо повернення спірної земельної ділянки.
Таким чином прокурор на виконання статті 56 ЦПК України, частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував підставу для представництва інтересів держави. Дії Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Межиріцької сільської ради правильно оцінені прокурором як бездіяльність. Отже, має місце неналежність здійснення захисту законних інтересів держави суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що й зумовлює участь у справі прокурора. Суд доводи відповідача щодо відсутні законних підстав для звернення до суду відхиляє.
Судом встановлено.
Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 525-22/ХХІІІ від 19.03.2002 затверджено перелік цінних природних територій що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду «Урочище Могила Баба», розташований у Павлоградському районі Дніпропетровської області між селами Оженківка та Червона Долина. (т. 1 а.с. 51-58)
29.01.2009 рішенням Дніпропетровської обласної ради № 521-18/V на території Павлоградського району створений ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Могила Баба» загальною площею 625,7 га. (т. 1 а.с. 59)
Згідно Охоронного зобов`язання, ландшафтний заказник «Урочище Могила Баба» створений з метою збереження і відтворення цінного природного ландшафту та чисельності популяцій багатьох рідкісних видів рослин і тварин. Павлоградська райдержадміністрація взяла під охорону вказаний об`єкт та зобов`язалася зберігати його та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно із ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»…(т.1 а.с. 60)
Начальником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області затверджено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Могила Баба». (т. 1 а.с. 61,62)
Згідно п. 1.2 Положення, заказник входить до складу природно-заповідного фонду України.
Пунктом 1.4 визначено що земельна ділянка визначена заказником, представляє собою привододільно-балковий ландшафт і являється місцем знаходження рідкісних та зникаючих видів тварин та рослин.
Метою створення заказника є збереження і відтворення рідкісних і зникаючих видів рослин та тварин, цінного природного ландшафту.
Згідно п. 3.1 на території заказника «Урочище Могила Баба» забороняється будь-яка діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2208/15-18-СГ від 06.06.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» відповідно до ст. 15-1, 117, 122 ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0727 площею 10,6723 га сільськогосподарського призначення, розташовану в межах вказаного ландшафтного заказника передано з державної у комунальну власність Межиріцької сільської територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради, що підтверджується актом приймання-передачі під № 81 від 06.06.2018. (т. 1 а.с.97)
Рішенням Межиріцької сільської ради від 19.04.2019 № 502-14/VII «Про прийняття у комунальну власність Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності» земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0727 площею 10,6723 га прийнято у комунальну власність Межиріцької сільської територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради. (т.1 а.с.103)
Право власності Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0727 площею 10,6723 га зареєстровано 27.06.2019. Номер відомостей про речове право 32246138.
25.02.2020 рішенням Межиріцької сільської ради № 1329-21/VII «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 » надано відповідачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у приватну власність за рахунок земельної ділянки площею 10,6723 га. (т. 1, а.с. 87 зворотна сторона)
На підставі проектів землеустрою земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0727 площею 10,6723 га поділено на інші земельні ділянки, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га, [номер приховано]:01:002:0819 площею 2 га, [номер приховано]:01:002:0820 площею 2 га, [номер приховано]:01:002:0809 площею 2 га.
Рішенням Межиріцької сільської ради від 20.10.2020 № 1959-26/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області» затверджено проект із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. (т. 1, а.с 104)
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га є ОСОБА_1 , номер відомостей про речове право 39579319. Право власності зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Зайцева Антона Вадимовича від 08.12.2020 № 55565996. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2242273512235. (т.1, а.с. 95, 96)
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що станом на 2020 рік він працював в ТОВ «Геолайф» директором. Вказане підприємство здійснювало виготовлення проекту землеустрою відповідачу. Станом на час виготовлення проекту будь-яких обмежень щодо передачі спірної земельної ділянки у приватну власність не було. Жодних даних що земельна ділянка належить до заповідного фонду не було.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частинах першій, другій статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
У статті 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).
Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором. Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природо-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природо-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами (частина третя статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Згідно з пунктом «в» частини четвертої статті 83, пунктом «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту «г» частини першої та частини другої статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення. Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пункті «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній чи комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із державної чи комунальної власності був можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної державної адміністрації або місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України (постанова Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 190/998/21 (провадження № 61-8127св25)).
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Приналежність земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 до категорії земель природно-заповідного фонду підтверджується проектною документацією ландшафтного заказника «Урочище Могила Баба», яка визначає його межі до встановлення меж територій та об`єктів природно заповідного фонду в натурі.
В матеріалах справи наявні копія проекту ландшафтного заказника регіонального значення «Урочище Могила Баба» в межах Павлоградського району Дніпропетровської області, карта ландшафтного заказника «Урочище Могила Баба», відомості Національної кадастрової системи (проекція земельної ділянки на карті в межах шару «Природно-заповідний фонд»).
Щодо можливості використання даних що містяться у Публічній кадастровій карті як офіційного джерела інформації, Верховний Суд у постанові від 26.06.2026 справа № 160/3901/23 зазначив, що Публічна кадастрова карта є інформаційною системою, розміщеною на картографічній основі Державного земельного кадастру, та водночас частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, яка використовується, зокрема, для надання визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» відомостей (доступу до них) фізичним та юридичним особам, а також органам державної влади у електронному вигляді у формі викопіювань з картографічної основи кадастрової карти (плану), для оприлюднення зазначених відомостей у вигляді відкритих даних, у тому числі про обмеження у використанні земель, а саме - про: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень, для обміну такими даними у вигляді інформаційних шарів і атрибутів, які є офіційними.
Застосовуючи такі норми права до спірних у цій справі правовідносин, Верховний Суд констатує, що дані, які містяться у Публічній кадастровій карті у вигляді відповідних інформаційних шарів, можуть бути використані як офіційне та достовірне джерело інформації про фізичні (фактичні) межі територій об`єктів природно - заповідного фонду, які не встановлені в натурі, якщо вони збігаються з межами вказаних територій та об`єктів, визначених відповідно до проєктів їх створення.
Крім того, матеріали справи містять довідку інженера-геодезиста ФОП ОСОБА_5 , який має кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста № 010591 від 12.04.2013, який розглянув та проаналізував документацію щодо створення ландшафтного заказника «Урочище Могила Баба» площею 625,7 га на підставі рішення Дніпровської обласної ради № 521-18/V від 29.01.2009 розташованого в межах Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади околишні землі КСП «Межиріч», КСП «ААП Україна», зробив висновок, що в тому числі земельна ділянка [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства знаходиться в межах ландшафтного заказника. (т. 1 а.с. 179)
Листом Департамент екології та природних ресурсів від 27.10.2023, стосовно розташування земельних ділянок в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Могила Баба» в межах своєї компетенції повідомив, що за результатами наданих картографічних матеріалів встановлено, що в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 розташована на території заказника. (т. 1 а.с. 124)
Отже наданими суду доказами в тому числі і проектною документацією заказника поза розумним сумнівом підтверджується факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 в межах ландшафтного заказника «Урочище ОСОБА_2 ».
Розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Могила Баба» за чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим статусом цільового використання - для особистого селянського господарства.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на її на території об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Могила Баба», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.
Ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Могила Баба» є юридично створеним з 29.01.2009 і включає 625,7 га. Рішення про переведення земель природно-заповідного фонду ландшафтного заказника до іншої категорії, а також про скасування статусу цього заказника не приймались.
Саме з моменту створення зазначеного об`єкту природно-заповідного фонду він набув особливого, виключного статусу та імперативно віднесений до земель природоохоронного призначення. Будь-яких рішень щодо скасування такого статусу, зміни цільового призначення або його вилучення уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування не приймалось.
Верховним Судом у постановах від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022 у справі № 575/462/21 неодноразово висловлювались правові позиції про виключність статусу об`єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни цільового їх призначення органами державної влади та місцевого самоврядування.
Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично незаконно змінено за вказаних вище обставин, тим самим створено перешкоди державі у користуванні та забезпеченні збереження унікальної екосистеми з рідкісним біорізноманіттям. Територію природно-заповідного фонду заказника почали використовувати для здійснення діяльності, не пов`язаної з цілями вказаної категорії земель. Проте така незаконна зміна не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається розташуванням її на території об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території.
Враховуючи викладене, рішення Межиріцької сільської ради від 20.10.2020 №1959-26/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області», прийнято з перевищенням наданих повноважень, в порушення норми ст. ст. 19, 20, 43 - 45, 83, 122, 150 Земельного кодексу України, а також ст. ст. 6, 7, 9, 26, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Отже позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Межиріцької сільської ради від 20.10.2020 № 1959-26/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області», на підставі якого здійснена державна реєстрація його на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га підлягає задоволенню.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном. Повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду призначення необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.
Аналогічний підхід застосований в постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 11.10.2023 у справі №734/1560/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 зробила висновки, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено. Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. У випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.
Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Разом з тим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, постанова Великої Палати Верховного суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
Отже, державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка не має на нього будь-яких прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 734/1560/20 наголошено, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку. Отже, при задоволенні негаторного позову прокурора, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оскільки мета позову у цій справі спрямована на усунення перешкод державі, яка не втратила володіння земельною ділянкою природно-заповідного фонду, у користуванні та розпорядженні такою ділянкою, вимога про повернення спірної земельної ділянки у державну власність є належним та ефективним способом захисту.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що право власності держави на спірну земельну ділянку природно-заповідного фонду підлягає захисту шляхом повернення цієї земельної ділянки відповідно до вимог статті 391 ЦК України, а також шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку, що є необхідним для реального відновлення порушеного права держави.
Повернення спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету - здійснення контролю за використанням відповідного майна відповідно до загальних інтересів з метою забезпечення його використання за цільовим призначенням. Важливість таких інтересів зумовлена особливим правовим статусом цієї земельної ділянки та необхідністю дотримання встановлених законом обмежень щодо обігу і використання земель природно-заповідного фонду для запобігання заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу та об`єктам, що перебувають під особливою державною охороною.
Отже позовні вимоги щодо усунення перешкод Межиріцькій сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Межиріцької сільської ради раді у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень щодо реєстрації за відповідачем права власності на земельну ділянку та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, втручання держави у право мирного володіння відповідачем земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства на території об`єкта природно-заповідного фонду (ландшафтний заказник «Урочище Могила Баба») є легітимним з метою контролю за використанням цих земельних ділянок за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами суспільства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у спорах щодо земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, держава, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, діє з метою захисту загальних інтересів, пов`язаних із забезпеченням екологічної безпеки та збереженням довкілля. Такі інтереси ґрунтуються, зокрема, на положеннях статей 13, 41, 50 Конституції України та статті 1 ЗК України і реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок, які можуть набуватися та використовуватися виключно відповідно до закону.
Право держави повернути спірні земельні ділянки з огляду на доведену незаконність і безпідставність їх передачі у приватну власність фізичної особи, передбачене у чинному законодавстві України, приписи якого та практика їхнього застосування щодо повернення такої ділянки є доступними, чіткими та зрозумілими.
Водночас відповідач не був позбавлений доступу до законодавства і, проявивши розумну обачність, міг та повинен був усвідомлювати, що спірна земельна ділянка має ознаки земель природно-заповідного призначення. За таких умов зайняття земельної ділянки державної власності природно-заповідного фонду відбулося з порушенням вимог земельного законодавства України, що обґрунтовано ставить під сумнів добросовісність відповідача та виключає підстави для компенсації.
Більш того, навіть у разі витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) положення про компенсацію не можуть поширюватись на випадки безоплатного набуття особою майна в порядку безоплатної приватизації, оскільки вона не зазнала втрат за безвідплатним правочином.
Щодо доводів відповідача про неналежність позивача Межиріцької сільської ради.
В даному випадку власником майна є Межиріцька сільська об`єднана територіальна громада в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, а тому саме їй належить право вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном шляхом повернення земельної ділянки.
До аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 8.9 постанови від 28.09.2022 у справі №483/448/20, відповідно до якого оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача про неналежність доказів, а саме Положення про ландшафтний заказник, довідки інженера-геодезиста ФОП ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірність доказів
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ч. 1 ст. 79 ЦПК України) .
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд вважає, що вказані докази разом з іншими доказами дослідженими безпосередньо в судовому засіданні, є належними та допустимими доказами для встановлення обставин щодо розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника «Урочище Могила Баба».
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідача на користь прокуратури Дніпропетровської області повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 7 267,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2-4, 12, 13, 19, 23, 56, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
Позов Керівника Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Межиріцької сільської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення сільської ради, скасування рішення про державну реєстрацію та зобов`язання повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради від 20.10.2020 №1959-26/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області», на підставі якого здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га (номер відомостей про речове право: 39579319).
Усунути перешкоди власнику - Межиріцькій сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Межиріцької сільської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га, яка розташована на території Межиріцької сільської територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, шляхом скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Зайцева Антона Вадимовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2020 № 55565996 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 (номер відомостей про речове право: 39579319).
Усунути перешкоди власнику - Межиріцькій сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Межиріцької сільської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818 площею 2 га, яка розташована на території Межиріцької сільської територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0818, площею 2 га у власність Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір в розмірі 7 267 грн. (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи
Павлоградська окружна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909938, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Світличної Ганни, 64-А
Позивачі:
Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), ЄДРПОУ 43877118, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Лабораторна, 69.
Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ЄДРПОУ 38752461, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Лабораторна, 69
Межиріцька сільська рада, ЄДРПОУ 04338948, 51473, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Межиріч, пров. Виконкомівський, 1.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 .
Суддя С. Г. Юдіна