Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
Дніпропетровської області
справа № 215/7384/26
номер провадження 2/215/4434/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дудіков А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради про визнання вчиненням відповідачем незаконних дій, безпідставного систематичного порушення прав та стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и в
12 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради про визнання вчиненням відповідачем незаконних дій, безпідставного систематичного порушення прав та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради, про визнання вчиненням відповідачем незаконних дій, безпідставного систематичного порушення прав та стягнення моральної шкоди, залишено без руху.
31.08.2026 ОСОБА_1 подав заяву про відкриття провадження у справі, в якій зазначив, що у зв`язку з тяжким матеріальним станом з місячним доходом нижче рівня прожиткового мінімуму, йому складно звернутися до суду, бо потрібно 60 грн на поштові послуги, які він використав на звернення до суду; хворіє, хворіє мати, яку він доглядає, відсутні кошти на конверт, поштові послуги. Суддя повинен з`ясувати, чи можливо годуватися, одягатися та інше за ці кошти та належним чином відреагувати, але суд тлумачить, що місячний дохід позивача перевищує 3 328 грн, а повинен вираховувати процент від річного доходу. Суддя не бере до уваги те, що судовий збір перевищує 5 % розміру його річного доходу за попередній календарний рік, а це 1 272,00 грн. Суд не оцінює специфічний, доречний та важливий аргумент по справі, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, тому позивач просив звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з тим, що судовий збір перевищує 5% розміру його річного доходу за попередній календарний рік, а це 1 272 грн, доходом нижче від рівня прожиткового мінімуму. На підтвердження майнового стану до заяви додано копію довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 06 лютого 2026 року виданої ОСОБА_1 , за період з січня 2025 року по грудень 2025 року.
Ухвалою суду від 08.09.2026 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено; зменшено розмір судового збору до 1 278,50 (5% річного доходу заявника від отриманих виплат за 2025 рік), продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, надавши десять днів з дня отримання ухвали.
На виконання вимог ухвали суду від 08.09.2026, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, направив до суду заяву від 19.09.2026 про відкриття провадження по справі після усунення недоліків, яка надійшла до суду 21.09.2026 року. В заяві зазначено, що копію ухвали суду отримано ним 16.09.2026р. Також зазначив, що суд самостійно може в електронному режимі скористатися доступом до єдиного реєстру фізичних осіб про його місячний дохід. Вказує, що у зв`язку з тяжким матеріальним станом з місячним доходом нижче рівня прожиткового мінімуму йому складно звертатися до суду, тому що потрібно 60 грн на поштові послуги, які він використав на звернення до суду. Хворіє сам, хворіє мати яку він доглядає, відсутні кошти на конверт та поштові послуги. Суддя повинен з`ясувати, чи можливо годуватися, одягатися та інше за ці кошти та належним чином відреагувати, але суд тлумачить, п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір» на свій розсуд, що суперечить його точному змісту. Зазначає, що за подання позовної заяви про відшкодування шкоди завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, не сплачується судовий збір.
Дослідивши заяву, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом, ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області суду від 08.09.2026 року про залишення позовної заяви без руху, суд дослідив надані ОСОБА_1 відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору. В задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Проведено арифметичні розрахунки та встановлено, що 5% від суми річного доходу позивача складає 1 278,50 (25570*5%) грн. Запропоновано позивачу сплатити вказаний розмір судового збору, продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Разом з тим, ОСОБА_1 повторно подано заяву, в якій він просить звільнити його від сплати судового збору. До заяви заявником додані Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, перерахованого податку та військового збору станом на 06.02.2026 року, згідно яких річний дохід позивача за 2025 рік складає 25 570 гривен.
Вказане було враховано судом під час вирішення клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору, зменшення судового збору до 5% річного доходу заявника, та повторного вирішення не потребує. Належними та допустимими доказами заявником не доведена його неспроможність сплатити судовий збір у визначеному законом та судом розмірі.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Заяву ОСОБА_1 від 19.09.2026 про відкриття провадження по справі після усунення недоліків неможливо вважати виконанням ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08.09.2026 року, оскільки судовий збір позивачем не сплачено, а доводи викладені у цій заяві є незгодою заявника з процесуальним рішенням суду.
Отже, станом на 29.09.2026 року вимоги ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08.09.2026 року про залишення позовної заяви без руху позивачем ОСОБА_1 не виконані.
Відповідно положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Таким чином, на підставі ст. 44, ч.3 ст.185 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради про визнання вчиненням відповідачем незаконних дій, безпідставного систематичного порушення прав та стягнення моральної шкоди, слід визнати неподаною та повернути її позивачу.
При цьому, повернення позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися із позовом до суду, у тому порядку, який встановлений законом, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.
Керуючись ст. 185 ч.3, 353,354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради про визнання вчиненням відповідачем незаконних дій, безпідставного систематичного порушення прав та стягнення моральної шкоди, вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення..
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена та підписана суддею 30 вересня 2026 року.
Суддя