Справа № 216/2048/25
провадження №2/216/381/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської
області в складі:
головуючого судді - Гайтко Л.А.
за участю
секретаря судового засідання - Маленька Т.О.
Учасники розгляду справи:
представник позивача адвокат Кривенко І.М.
представник відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Нижник А.А. бере участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини , -
ВСТАНОВИВ:
26.03.2025 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до відповідача: Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
07.05.2025 року позивачка ОСОБА_3 подала до суду уточнену позовну заяву до відповідачів: ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Уточнену позовну заяву ОСОБА_3 обґрунтовує, зокрема, на підставі наступного:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 , про що Дзержинським районним бюро РАЦС м. Кривого Рогу 18.10.1973 було складено актовий запис №2561, батьком дитини вказано: ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.10.1973 року;
- 16 жовтня 1992 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_6 , після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 »;
- відносини між позивачкою ОСОБА_3 та її батьком ОСОБА_4 були досить складними, оскільки він не перебував у шлюбі з її матір`ю, з нею не спілкувався, не цікавився її життям. Як позивачці стало відомо, батько мешкав один;
- у лютому 2025 року з невідомого номеру телефону позивачці зателефонував чоловік, який представився співробітником поліції і повідомив, що в квартирі АДРЕСА_1 у 2023 році помер чоловік, квартира знаходиться на першому поверсі у занедбаному стані, у зв`язку з чим, там стали жити безхатьки, які проникають у квартиру через вікно, також було пограбовано речі. Позивачка зрозуміла, що мова йде про квартиру її батька, ОСОБА_4 ;
- батько позивачки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 91 від 08.11.2023, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 видане Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- 03 березня 2025 року позивачка звернулась до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомової Н.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_5 , однак, постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що пропущено встановлений законом строк для прийняття спадщини, згідно статті 1270 ЦК України, і фактично спадкове майно не прийнято.
Позивачка обґрунтовує поважність пропуску нею строку для прийняття спадщини, які можуть слугувати поновленню такого строку на підставі наступного:
- із заявою про прийняття спадщини звернулася особа - ОСОБА_1 , яка не є спадкоємцем першої черги, а подала заяву, бо її батько, який є спадкоємець другої черги відмовився від спадщини на її користь;
- позивачка є рідною донькою та спадкоємицею першої черги, після смерті батька - ОСОБА_4 ;
- відповідачка ОСОБА_1 , яка подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, безвідповідально відноситься до спадкового майна;
- позивачка здійснює постійний догляд за своєю хворою мамою - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено Актом про здійснення догляду, який засвідчено уповноваженими особами та виписними епікризами, виданими КП «Криворізька міська лікарня №2»;
- свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 станом на сьогодні нотаріусом не видавались;
- позивачка не знала про смерть батька, адже її батьки у шлюбі не перебували, її батько за життя ніколи не цікавився її життям та вихованням, все своє дитинство вона росла та не знала, що таке батьківська любов та турбота батька через те, що її батько вибрав таку поведінку та таке відношення до дитини. Вважає отримання спадщини буде справедливим та компенсує їй моральні страждання за поведінку батька по відношенню до неї, як до своєї рідної доньки, про яку все своє свідоме життя він ніколи турбувався з дня її народження та до повноліття.
Відтак, позивачка просить суд ухвалити рішення, яким визначити їй ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 31.03.2025 року та постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Також, ухвалою суду від 31.03.2025 року судом витребувані докази по справі.
12.06.2025 року, судом було отримано Відзив на уточнену позовну заяву від представники відповідача ОСОБА_1 - адвоката Нижник А.А., у якому вона просила суд поновити їй строк на подання відзиву, врахувати його під час ухвалення рішення, та у задоволенні позову відмовити.
18.06.2025 року, судом було отримано Відповідь на відзив від представника позивача по справі ОСОБА_3 - адвоката Кривенко І.М., а 01.08.2025 року Додаткові письмові пояснення щодо поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 01.08.2025 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Нижник А.А. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
04.08.2025 року судом було отримано від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Нижник А.А. Заперечення на відзив.
01.09.2025 року судом отримано Відзив по справі від третьої особи ОСОБА_2 , у якому вона просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
05.09.2025 року, судом було отримано Відповідь на відзив від представника позивача по справі ОСОБА_3 - адвоката Кривенко І.М.,
Ухвалою суду від 23.09.2026 року судом було закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.
Розгляд справи неодноразово переносився за заявами сторін у справі.
В судовому засіданні 23.09.2026 року, представник позивача по справі ОСОБА_3 - адвокат Кривенко І.М. уточнені позовні вимоги підтримала, та просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Нижник А.А., яка приймала участь у справі в режимі відеоконференції, просила суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
18.04.2025 р. від представника відповідача Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради через канцелярію суду надійшло Клопотання від 16.04.2025 р., в якому представник просив суд виключити Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради із числа відповідачів, однак позивачка та її повноважний представник не надали суду відповідних заяв або клопотань з цього питання.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 , про що Дзержинським районним бюро РАЦС м. Кривого Рогу 18.10.1973 було складено актовий запис №2561, батьками дитини врізані: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.10.1973 року.
16 жовтня 1992 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_6 , про що відділом РАЦС Саксаганського району м. Кривого Рогу зроблено запис №919, після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що?підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 16.10.1992 року.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 91 від 08.11.2023, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 видане Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
03 березня 2025 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомової Н.І. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_5 , однак, постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що нею було пропущено встановлений законом строк для прийняття спадщини, згідно статті 1270 ЦК України, і фактично спадкове майно не прийнято.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 (племінниця померлого) подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджено заявою, посвідченою Приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., зареєстрована у реєстрі за №141 від 28.04.2024 о 13:00, спадкова справа №50/2025. Зі змісту заяви слідує, що ОСОБА_1 обізнана про наявність спадкоємців першої черги.
В обґрунтування поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивачкою наведені наступні обставини:
- позивачка не знала про смерть батька, адже її батьки у шлюбі не перебували, її батько за життя ніколи не цікавився її життям та вихованням, все своє дитинство вона росла та не знала, що таке батьківська любов та турбота батька через те, що її батько вибрав таку поведінку та таке відношення до дитини. Вважає отримання спадщини буде справедливим та компенсує їй моральні страждання за поведінку батька по відношенню до неї, як до своєї рідної доньки, про яку все своє свідоме життя він ніколи турбувався з дня її народження та до повноліття;
- позивачка здійснює постійний догляд за своєю хворою мамою - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено Актом про здійснення догляду, який засвідчено уповноваженими особами та виписними епікризами, виданими КП «Криворізька міська лікарня №2»;
- із заявою про прийняття спадщини звернулася особа - ОСОБА_1 , яка не є спадкоємцем першої черги, а подала заяву, бо її батько, який є спадкоємець другої черги відмовився від спадщини на її користь;
- позивачка є рідною донькою та спадкоємицею першої черги, після смерті батька - ОСОБА_4 ;
- відповідачка ОСОБА_1 , яка подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, безвідповідально відноситься до спадкового майна;
- свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 станом на сьогодні нотаріусом не видавались.
В ході судового розгляду позивачка ОСОБА_3 надала усні пояснення у судовому засіданні 21.05.2026 р. та зазначила, що свого покійного батька ОСОБА_5 вона ніколи не знала, жодних стосунків з ним ніколи не підтримувала, після її народження її мати зверталась до суду з позовом про встановлення батьківства ОСОБА_5 щодо позивачки, однак батько не цікавився її життям. Повідомила суд, що її син ОСОБА_10 у 2020 році спілкувався з її батьком, однак це не призвело в подальшому до їхнього зближення. Оскільки стосунків із батьком вона не підтримувала, а тому дізналась про його смерть від працівника поліції, який зателефонував їй у лютому 2025 року та повідомив про факт смерті батька та про стан квартири, у якій батько жив. Також позивачка повідомила, що здійснює постійний догляд за матір`ю з 2020 року, яка важко хворіє, що також є причиною пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини.
В ході судового розгляду в якості свідка за клопотанням сторони позивача в судовому засіданні 21.05.2026 р. в режимі відеоконференції був допитаний ОСОБА_11 , який пояснив, що він є сином позивачки, з її батьком, а його дідусем ОСОБА_5 вони не спілкувались, лише у 2020 році з власної ініціативи він познайомився з дідусем, однак після цього знайомства вони не підтримували жодних стосунків, ОСОБА_5 відмовився від його допомоги. Свідок також повідомив, що його мати, позивачка у справі ОСОБА_3 постійно доглядає за своєю мамою, яка важко хворіє, адже у 2018 році у неї стався інсульт, а у 2019 році - повторний інсульт, його мама та бабуся проживають разом, у жовтні 2023 році його бабуся також потребувала догляду, що також було причиною пропуску ОСОБА_3 строку для прийняття спадщини. При цьому на запитання суду чи працювала і працює позивачка, свідок пояснив, що так, у період осінь-зима 2023 року та в подальшому ОСОБА_3 працювала, ходила на роботу.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
У Постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
При цьому, суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61/21447св19).
Крім того, у Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 Верховний Суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у Постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18.
Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску, визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, позивачка посилалася, зокрема, на те, що про смерть
батька їй відомо не було, оскільки вони не спілкувались, не підтримували жодних відносин ще з моменту народження позивачки, покійний батько ніколи не цікавився її життям, а про смерть батька дізналась лише в лютому 2025 року від працівника поліції, однак суд критично оцінює вказані причини пропуску строку для прийняття спадщини з огляду на те, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок складних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.
Щодо наведеної позивачкою причини пропуску нею строку для прийняття спадщини, а саме: здійснення постійного догляду за своєю хворою матір`ю - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
На підтвердження здійснення позивачкою постійного догляду за хворою матір`ю надано Акт від 20.03.2025 р. про здійснення догляду за хворою особою, у якому зазначається про те, що: ОСОБА_3 з серпня 2018 року здійснює постійний догляд за своєю хворою мамою - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка 22.07.2018 р. та ІНФОРМАЦІЯ_8 перенесла два ішемічні інсульти, ОСОБА_3 весь час догляду за матір`ю мешкає разом з нею за адресою: АДРЕСА_3 .
Також в матеріалах справи містяться копії виписних епікризів від 07.08.2018 р. та 30.09.2019 р. про перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_8 - матері позивачки.
Суд вважає за доцільне наголосити, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Як слідує з матеріалів справи, батько позивачки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис № 91 від 08.11.2023 р.), а відтак саме з 24 жовтня 2023 року відкрилась спадщина та розпочався шестимісячний строк для прийняття (звернення із заявою про прийняття) спадщини.
У судовому засіданні 21.05.2026 р. в режимі відеоконференції в якості свідка був допитаний ОСОБА_11 , який надав свідчення, зокрема, що ОСОБА_3 постійно доглядає за своєю мамою, яка важко хворіє, а на запитання суду чи працювала і працює позивачка, свідок пояснив, що так, у період осінь-зима 2023 року та в подальшому ОСОБА_3 працювала, ходила на роботу.
При цьому, як встановлено в ході судового розгляду лише в лютому 2025 року позивачка дізналася про смерть батька ОСОБА_5 і лише 03 березня 2025 року звернулася до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомової Н.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька, однак, постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що позивачкою пропущено встановлений законом строк для прийняття спадщини, згідно статті 1270 ЦК України.
Таким чином, як слідує з матеріалів справи, насамперед через необізнаність про смерть батька позивачка не звернулась із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину в строк, передбачений ст. 1270 ЦК України.
Однак, дізнавшись про смерть батька в лютому 2025 року, позивачка 03 березня 2025 року звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом і слід зазначити, що здійснення, як стверджує сторона позивача, постійного догляду за хворою матір`ю не стало перешкодою для позивачки звернутися до нотаріуса із такою заявою практично відразу після отримання інформації про смерть батька.
Посилання позивачки на те, що: позивачка є рідною донькою та спадкоємицею першої черги, після смерті батька - ОСОБА_4 , відповідачка ОСОБА_1 , яка подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, безвідповідально відноситься до спадкового майна, свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 станом на сьогодні нотаріусом не видавались не беруться судом до уваги, адже не є підставами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
З урахуванням заперечень відповідача та третьої особи проти задоволення позову, а також встановленого судом факту відсутності об`єктивних та непереборних перешкод для подання позивачкою ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини, суд дійшов висновку, що позивачкою в ході розгляду справи не доведено існування поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, а відтак не підтверджено обґрунтованість заявлених вимог.
А відтак, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 141, 258-259 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 30.09.2026 р.
Суддя Л. А. Гайтко