Справа №: 201/3069/26
провадження №: 2/398/4127/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
"30" вересня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Молонової Ю.В., при секретарі судового засідання Борозні Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», від імені та в інтересах якого діє представник Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
06.03.2026 ТОВ «Деал Фінанс Груп», від імені та в інтересах якого діє представник Ткаченко Ю.О., звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75956393, на підставі якого позичальник отримав у кредит 9031 грн., строком на 30 днів, із фіксованою процентною ставкою 1,99% в день. Відповідач неналежним чином не виконує свої кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 30287,57 грн., з яких: 9031 грн. - основна сума боргу; 21256,57 грн. - заборгованість за відсотками. Згідно Договору факторингу №025-040122 від 04.01.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило, а ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги, у тому числі за договором позики №75956393. Згідно Договору факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги, у тому чисті за договором позики №75956393. У зв`язку з чим просять стягнути з відповідача суму заборгованості та понесені судові витрати.
17.03.2026 на підставі ухвали Соборного районного суду міста Дніпра, цивільна справа за позовом ТОВ «Деал Фінанс Груп», від імені та в інтересах якого діє представник Ткаченко Ю.О., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передана до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, за підсудністю.
Ухвалою судді від 01.07.2026 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.
Представник позивача у судове засідання не з`явилася, направила до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі через оголошення на сайті Судової влади України, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Судом встановлено, що 24.07.2022 між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №75956393, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 9031 грн., строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом денна процентна ставка/день 1,99%, занижена процентна ставка 0,60% в день, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом 2,70% в день.
Довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджується, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір №75956393, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 74QRBvnYKq, дата та час відправки ідентифікатора позичальнику 24.07.2021 о 16:22:02, ідентифікація клієнта проведена за посередництвом BankID НБУ.
Копією платіжної інструкції та копією довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 08.01.2026 №КД-000102808/ТНПП підтверджується перерахування 24.07.2021 кредитних коштів в сумі 9031,00 грн на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , номер якого вказаний останнім в договорі позики.
Крім того, відповідно до витребуваної інформації, яка надійшла від АТ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 24.07.2021 відбулося зарахування грошових коштів у розмірі 9031,00 грн..
Позикодавець свої зобов`язання виконав належним чином переказавши на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 9031 грн..
Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 30287,57 грн., з яких: 9031,00 грн. - основна сума боргу; 21256,57 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно з копією договору факторингу №025-040122 від 04.01.2022, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» набуває права грошової вимоги, зокрема і до Договору позики № 75956393.
Відповідно до Реєстру прав вимог №09/02/22 від 09.09.2022 до вказаного договору факторингу ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №75956393 від 24.07.2021 в загальному розмірі 30287,57 грн., з яких: 9031,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21256,57 грн заборгованість за відсотками.
Згідно з копією договору факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» набуває права грошової вимоги, зокрема і до Договору позики № 75956393.
Згідно з Реєстром прав вимог №05/12/25 до вказаного договору факторингу ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №№75956393 від 24.07.2021 в загальному розмірі 30287,57 грн., з яких: 9031,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21256,57 грн заборгованість за відсотками.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
За статтями 526, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, що передбачено ч. 1 ст. 625 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Фінансова установа свої зобов`язання за договором виконала, надавши відповідачу кредит, в той же час вбачається, що відповідач використав кредитні кошти на власний розсуд, однак використані кошти в повному обсязі не повернув.
Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст. 3, 12, 13, 20 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44 ЦПК України).
Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач у судове засідання суду не з`явився, не заперечував факти укладання кредитного договору, отримання кредиту, не спростовував розрахунку та розміру боргу, не подав своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідачем не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання, не спростовано підстав позову.
Разом з тим, судом встановлено, що пунктом 2 договору позики передбачено, що позика надається строком на 30 днів, тобто з 24.07.2021 до 23.08.2021 включно.
Проте, з наданого розрахунку первісного кредитора вбачається, що кредитодавець здійснював щоденне нарахування процентів не лише в межах вказаного 30-денного строку, а й продовжував їх нараховувати за межами строку кредитування (до 20.01.2022 включно), мотивуючи це автоматичною пролонгацією та «понадстроковим користуванням» згідно з розміщеними на вебсайті «Правилами надання грошових коштів у позику».
При виборі і застосуванні норми права суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц. Згідно з цим висновком, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані споживачу умови кредитування, за відсутності в індивідуальній частині договору прямих домовленостей, розміщені на сайті Правила не можуть розцінюватися як складова укладеного кредитного договору. З огляду на їх мінливий характер, такі документи не підтверджують згоди позичальника з їх умовами, якщо вони не підписані останнім.
Судом встановлено, що «Правила надання грошових коштів у позику» не містять підпису ОСОБА_1 .. За таких обставин положення вказаних Правил щодо механізму автоматичної пролонгації строку користування кредитом не створюють обов`язків для відповідача.
Крім того, суд застосовує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів діє виключно у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Оцінюючи природу процентів, які первісний кредитор продовжив нараховувати після закінчення строку кредитування, суд керується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16. Згідно з цим висновком, у разі сумніву щодо того, чи передбачили сторони встановлення нарахування процентів після закінчення строку кредитування як міри відповідальності (ст. 625 ЦК України), чи тільки як проценти за правомірну поведінку (за «користування кредитом» за ст. 1048 ЦК України), суд застосовує принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Оскільки сам кредитодавець визначив ці нарахування як плату за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), їх стягнення поза межами погодженого 30-денного строку прямо суперечить закону. Жодних позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат чи 3% річних як міри цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України) позивачем у цій справі не заявлялося.
З огляду на викладене, суд здійснює власний розрахунок розміру заборгованості за процентами. В межах погодженого 30-денного строку кредитування (з 24.07.2021 до 23.08.2021) максимальна сума правомірно нарахованих процентів за погодженою фіксованою ставкою 1,99% на день становить 5391,60 грн (9031,00 грн x 1,99% x 30 днів).
Також судом встановлено з розрахунку заборгованості первісного кредитора, що відповідач здійснив три платежі на загальну суму 3526,03 грн (1617,60 грн. від 23.08.2021, 1598,40 грн. від 22.09.2021 та 310,03 грн. від 28.10.2021). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», ці кошти необхідно зарахувати в рахунок погашення нарахованих процентів.
Відтак, залишок правомірно нарахованих відсотків, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1861,57 грн (5391,60 грн. - 3526,03 грн.).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 10892,57 грн, що складається із: заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 9031,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 1861,57 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас, в силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: Договір №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025, яким передбачена вартість послуг; Витяг з Акту №5-ДІЛ від 02.01.2026, яким встановлено надання послуг по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 та визначено: вивчення матеріалів 500 грн., судовий супровід в суді першої інстанції, складення позовної заяви у справі 4000 грн.; Акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги від 22.08.2025, до списку якого входить ОСОБА_1 ; платіжна інструкція кредитового переказу коштів 579938009.1 від 16.01.2026, згідно якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» здійснило оплату адвокату Ткаченко Юлії Олегівні за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 згідно з Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги №5-ДІЛ від 02.01.2026 р. без ПДВ.
Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 957,67 грн. (35,97% від 2662,40 грн.) та витрати на правову допомогу в розмірі 1618,65 грн. (35,97% від 4500 грн.).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», від імені та в інтересах якого діє представник Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, адреса місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) заборгованість за Договором позики №75956393 в розмірі 10892 (десять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. 57 коп., яка складається : 9031,00 грн. заборгованості за основним боргом; 1861,57 грн. заборгованості за процентами у розмірі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, адреса місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) витрати по сплаті судового збору в розмірі 957 (дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 67 коп. тавитрати на правничу допомогу в розмірі 1618 (тисяча шістсот вісімнадцять) грн. 65 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.В. Молонова