Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 761/39102/24
номер провадження 2/695/218/26
30 вересня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.
за участю: секретаря судового засідання Демченко Л.О.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.06.2021 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідач уклали договір кредитної лінії №614301731 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8DN27. 29 червня 2021 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало грошові кошти в сумі 22000,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 . 28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019. 28 листопада 2019 року ТОВ «МАНІВЕО» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. 31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024. 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021. В подальшому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали додаткові угоди №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. 04 вересня 2024 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач уклали договір факторингу № 0409/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Заборгованість відповідача на момент подання позовної заяви становить 52598,61 грн., яка складається з наступного 12714,80 грн. - заборгованість по кредиту; 39883,81 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 614301731 від 29.06.2021 у розмірі 52598,61 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.01.2025 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.07.2026 відмовлено у задоволення клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Чирви О.В. про витребування електронних доказів.
23 лютого 2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Чирви О.В. надійшли письмові пояснення, в яких проти позовних вимог заперечила у повному обсязі, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Вказала, що позивач не набув право вимоги за договором №61430731 від 29.06.2021, оскільки договір факторингу №28/1118-01 було укладено 28.11.2018, однак на момент його укладення не існувало вимоги за договором №61430731 від 29.06.2021, що в свою чергу виключає відступлення та набуття права вимоги за цим договором так і за укладеними у майбутньому договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами підтвердження права переходу права грошової вимоги. Також вважає, що вимога про відшкодування витрат на правову допомогу є незаконною, оскільки заявлений розмір витрат є не співмірним зі складністю даної справи та не відповідає критерію розумності та справедливості, що суперечить правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду №199/3939/18-ц від 15.04.2020 та №466/9758/16-ц, в яких вказано, що розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Також вказала на неправомірність позовних вимог в частині сплати відсотків за кредит. Згідно правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно кредитору борг), виходять за взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже такі очікування не можуть вважатися легітимними. Таким чином, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише за період з 29.06.2021 по 29.07.2021. Крім того, зазначила, що позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки позовна заява була подана 18.10.2024, при цьому строк позовної давності розпочався 30.07.2021 та сплинув 30.07.2024. Крім того, позивачем не наведено у позовній заяві обставини, які б свідчили про відсутність можливості подання позову та не надано суду належних доказів поважності пропуску строків позовної давності. Відтак, пропуск строків позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову.
У судове засідання представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не з`явився. У матеріалах справи є заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Чирва О.В. у судове засідання не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 29.06.2021 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідач уклалидоговір кредитної лінії № 614301731 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Позичальникові надано кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Строк кредиту становить 24 дні. Процентна ставка складає 65,70% річних, що становить 0,18 % від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8DN27.
Як вбачається з платіжного доручення № b0aa09c4-e934-4b7b-9cfe-e182ff97b8d7 від 29.06.2021, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало 29.06.2021 грошові кошти в сумі 22000,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідно до електронного повідомлення від 08.08.2024 АТ "ТАСКОМБАНК", на рахунок № НОМЕР_1 перераховано о 16.08 год. 29.06.2021 грошові кошти, у сумі 22000,00 грн..
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №614301731 від 29.06.2022 заборгованість ОСОБА_1 станом на 16.09.2024 складає 52598,61,00 грн., з яких 12714,80 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту; 39883,81 грн. прострочена заборгованість за відсотками.
28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. 28 листопада 2019 року ТОВ «МАНІВЕО» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.202. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. 31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024. Отже, відповідно до вказаних додаткових угод строк дії договору факторингу неодноразово продовжувався.
Відповідно до реєстру прав вимоги №153 від 28.09.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37391,73 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 12714,80,00 грн.; заборгованість за процентами - 24676,93 грн..
05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021. В подальшому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали додаткові угоди №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Згідно реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до договору факторингу №05/0820-01від 05.08.2020 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 52598,61 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 12714,80 грн.; заборгованість за процентами - 39883,81 грн..
04 вересня 2024 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач уклали договір факторингу № 0409/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників від 04.09.2024 до договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 52598,61 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 12714,80 грн.; заборгованість за процентами - 39883,81 грн..
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Устатті 3 Закону України "Про електронну комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначено ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги»встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частина 2 ст. 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Із матеріалів справи судом встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV8DN27, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання спірного правочину.
Матеріалами справи, зокрема, розрахунком заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», наданої до суду стороною позивача, підтверджено, що відповідачем ОСОБА_2 26.07.2021 сплачено 9285,20 грн. - за тілом кредиту та 1735,80 грн. - за нарахованими процентами, та 18.09.2021 сплачено 5,00 грн. - за нарахованими процентами.
Однак, умовами кредитного договору передбачена можливість продовження строку дисконтного періоду у разі оплати протягом дисконтного та пільгового періоду всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем станом на 23.07.2021 було сплачено проценти за користування кредитними коштами за 24 дні з моменту його отримання, суд доходить висновку, що строк дисконтного періоду закінчився саме 23.07.2021.
При цьому, нарахування процентів за користування кредитом за дисконтний період здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,18% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Відтак, за період з 29.06.2021 до 23.07.2021 розмір процентів за користування кредитними коштами складає 950,40 грн з розрахунку: 22000,00 грн * (0,18 %/100) * 24 днів.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець після закінчення дисконтного періоду, що фактично є закінченням строку кредитування, згідно з умовами договору, який відповідачем продовжено не було, нараховував останньому відсотки за користування кредитними коштами, враховуючи процентну ставку 1,7 % за кожен день користування кредитом.
При цьому, відповідно до умов кредитного договору, вказані нарахування є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України. Зазначені обставини підтверджуються позивачем і у відзиві на апеляційну скаргу.
Тобто кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.
Твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору та, у даному випадку, нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 29.06.2021 до 23.07.2021, а нараховані відсотки поза межами строку кредитування стягненню не підлягають.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.
З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по тілу кредиту в сумі 22000,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, нарахованими в межах строку кредитування 24 днів, на підставі процентної ставки 0,18 %, що становить 950,40 грн..
При цьому, враховуючи, що відповідачем 26.07.2021 було сплачено на погашення заборгованості 9285,20 грн. - за тілом кредиту та 1735,80 грн. - за нарахованими процентами, та 18.09.2026 було сплачено 5,00 грн - за нарахованими процентами, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача залишку заборгованості за тілом кредиту в сумі 11924,40 грн. (22000,00 + 950,40 - 9285,20 - 1735,80 - 5,00 = 11924,40).
Щодо відступлення прав вимог за кредитним договором.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Суд зазначає, що надані копії договорів факторингу, додаткові угоди, витяги з реєстру боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Щодо тверджень скаржника про те, що у позивача відсутнє право вимоги за кредитним договором №614301731 від 29.06.2022, так як договір укладений з відповідачем пізніше, ніж договори факторингу, суд зазначає, що надані договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.
Тобто приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі.
У зв`язку з суд вважає, що відповідні договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання їх недійсними не порушувалося.
Відтак, ТОВ «Юніт Капітал» підтвердив свій процесуальний статус позивача щодо права вимоги за кредитним договором №614301731 від 29.06.2022.
Щодо застосування строків позовної давності.
Представник відповідача зазначила, що позивач звернувся до суду 18.10.2024, при цьому строк позовної давності розпочався 30.07.2021 та сплинув 30.07.2024. Крім того, позивачем не наведено у позовній заяві обставини, які б свідчили про відсутність можливості подання позову та не надано суду належних доказів поважності пропуску строків позовної давності.
Щодо вказаних доводів суд зазначає, що згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Однак, згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12.03.2020 та який в подальшому безперервно продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України до 30.06.2023.
Отже, строк позовної давності у зв`язку з дією карантину було призупинено з 02.04.2020 по 30.06.2023.
Крім того, на підставі Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі Закон № 3450), у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Законом України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Таким чином, загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був призупинений у період з 02.04.2020 до 03.09.2025.
Відтак, переглядаючи обставини даної справи, суд зазначає, що облік строку позовної давності розпочався з дня наступного за днем закінчення строку кредитування (24.07.2021) за кредитним договором № 614301731, від 29.06.2021 незалежно від наявності факту відступлення прав вимог до боржника новому кредитору. Такий строк, з урахування його продовження та зупинення у зв`язку з дією карантинну та введення воєнного стану, позивачем, при подачі позовної заяви 18.10.2024, пропущений не був.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Представником позивача подано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., а саме: договір про надання правової допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024; додаткову угоду № 12 до договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024; акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами другою, третьою, восьмою ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, враховуючи те, що позов задоволено частково, та співмірність судових витрат із обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1360,23 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до вимогст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог, у сумі 549,17 грн..
Керуючись ст.ст. 259,263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Рогнідинська 4 літера А, офіс 10, м. Київ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43541163) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №614301731 від 29.06.2022 у розмірі 11924,40 грн..
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 549,17 грн. судового збору та 1360,23 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: К.М. Ушакова