ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 707/5347/25
Провадження № 22-ц/821/1715/26 № 22-ц/821/1602/26
Категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Гончаренко Ірини Вікторівни на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 травня 2026 року та додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.2025 о 07 год. 45 хв. у м. Черкаси, по вул. Смілянська, 161 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Peugeot 307 д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та в результаті чого здійснив наїзд на автомобіль Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який зупинився попереду на червоний сигнал світлофору, чим порушив п.12.1, 13.1 ПДР України.
Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2025 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Постанова набрала чинності після оскарження в апеляційному порядку 28.11.2025.
ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії ПАТ «HACK «Оранта» по прямому врегулюванню страхового випадку з заявою про страховий випадок, щодо відшкодування матеріального збитку.
Після проведення огляду страховою компанією ПАТ «HACK «Оранта» транспортного засобу Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 було складено дефектну відомість відповідно до якої було нараховано та в подальшому самостійно без погодження з позивачем - виплачено грошові кошти в розмірі 153 470,00 грн на рахунок в AT «ПриватБанк».
ОСОБА_1 , не погоджуючись з нарахованою сумою, звернулась до експерта для проведення експертизи та отримання висновку.
Відповідно до висновку експерта № 93 від 24.11.2025 встановлено, що вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику КТЗ Ярмош Ірині Сергіївні Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок ДТП станом на дату ДТП 20.09.2025 прирівнюється до його ринковій вартості на момент ДТП і складає 249 426,00 грн.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП станом на дату ДТП 20.09.2025, складає 685 900,05 грн.
Вартість транспортного засобу Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 у пошкодженому стані складає 61 451,46 грн.
Тобто, відповідно до висновку експерта страхове відшкодування повинно бути в розмірі 187 974,54 грн, а тому позивачу не доплачено грошові кошти в розмірі 34 505,54 грн (187 974,54 грн - 153 470,00 грн).
Одночасно з цим, позивачем для отримання висновку експерта були понесені збитки в розмірі 7 000 грн, тобто, сума яка підлягає стягненню з HACK «Оранта» становить 41 504, 54 грн.
Крім того, відповідно до рахунку на оплату № 2811 від 28.1 1.2025, наданого ФОП ОСОБА_4 , вартість робіт та послуг по ремонту транспортного засобу Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 складає 200 000,00 грн, з яких 65 000 грн вже сплачені позивачем. Однак у дану вартість входить лише робота та воан не включає в себе вартість запчастин. Тому позивач вважає що дані кошти повинні бути покладені на відповідачів солідарно.
Також, позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача та пошкодженням її майна.
У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на свою користь недоплачені кошти в розмірі 34 505,54 грн, витрати на експерта 7 000,00 грн, витрати на ремонт транспортного засобу в розмірі 100 000,00 грн, витрати на правничу допомогу 15 000,00 грн.
Також позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в розмірі 70 000,00 грн, витрати на ремонт транспортного засобу в розмірі 100 000,00 грн, витрати на правничу допомогу 15 000,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 08.05.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 34 505,54 грн, витрати на проведення експертизи в розмірі 7 000,00 грн та судовий збір у розмірі 799,12 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн та судовий збір в розмірі 890,01 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з страхової компанії недоплаченого страхового відшкодування, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що таке відшкодування було сплачено їй не в повному обсязі і позивач має право на виплату його в повному обсязі.
Суд відхилив долучений ПАТ «НАСК «Оранта» короткий висновок експерта № 25-23-3293 від 07.10.2025 разом із зведеною калькуляцією та розрахунком страхового відшкодування, який здійснено страховиком, оскільки такий розрахунок ґрунтується на неправильних характеристиках вихідних даних щодо транспортного засобу, а саме в ній неправильно зазначено рік випуску автомобіля та тип палива (бензин) замість дизель.
На думку суду, використання недостовірних технічних характеристик могло спричинити заниження розміру страхового відшкодування, у зв`язку з чим такий розрахунок не може бути покладений в основу визначення розміру шкоди.
Суд, під час вирішення справи врахував висновок експерта № 03-25 від 14.01.2025, що був наданий позивачем, оскільки така експертиза відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України і експерт при її проведенні був повідомлений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. Сторона відповідача під час розгляду справи не висловлювала не згоди з вищевказаним висновком та не заявляла клопотань про призначення повторної експертизи щодо дослідження пошкодженого транспортного засобу марки Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 .
Частково задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_2 у частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає обов`язку страховика відшкодовувати моральну шкоду, завдану внаслідок пошкодження майна потерпілого. Таке відшкодування має здійснювати особа, яка є винною у завданні майнової шкоди.
Заявлений позивачем розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню в сумі 70 000,00 грн визнаний судом завищеним, тому, врахувавши характер та обсяг моральних і фізичних страждань, яких зазнав позивач; тривалість та вимушеність змін у його повсякденному житті; ступінь вини відповідача; наслідки, що настали внаслідок правопорушення та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд визначив для відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн, вважаючи, що такий розмір є достатньою, справедливою та співмірною компенсацією за завдану моральну шкоду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів витрат на ремонт транспортного засобу в розмірі по 100 000,00 грн з кожного з них, суд мотивував свій висновок тим, що позивач не заявила позовних вимог про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, визначеною ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а фактично просила повторно компенсувати шкоду, шляхом додаткового стягнення вартості ремонту, тому задоволення таких вимог призведе до подвійного відшкодування одного й того ж збитку, що суперечитиме принципам цивільно-правової відповідальності.
12.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила суд стягнути з ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК «Оранта» витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 30 000,00 грн.
Додатковим рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22.05.2026 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 800,00 грн.
У задоволенні решти заяви відмовлено.
Додаткове рішення суду обґрунтовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а тому вона у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України має право на відшкодування понесених нею судових витрат за правничу допомогу.
Факт надання позивачу правничої допомоги адвокатом Демиденко М. В. суд визнав доведеним та врахувавши заперечення представників відповідачів щодо не співмірності заявленої до стягнення суми, дотримавшись принципів обґрунтованості, пропорційності та співмірності, предмет спору, складність справи та значення її для сторін, дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідачів у визначеному в резолютивній частині розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду від 08.05.2026 та додатковим рішенням від 22.05.2026, ПАТ «НАСК «Оранта» в особі свого представника Гончаренко І. В. оскаржило їх до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «НАСК «Оранта» - Гончаренко І. В. просила скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08.05.2026 та додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.05.2026 у частині задоволення позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта», та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта».
В іншій частині рішення суду ПАТ «НАСК «Оранта» не оскаржується.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» виконало свій обов`язок щодо виплати страхового відшкодування, здійснивши виплату страхового відшкодування в порядку та передбачені законом строки.
Розрахунки страхового відшкодування відповідають вимогам чинного законодавства, тому суд першої інстанції безпідставно відхилив долучений ПАТ «НАСК «Оранта» короткий висновок експерта № 25-23-3293 від 07.10.2025 разом із зведеною калькуляцією та розрахунком страхового відшкодування, який здійснено страховиком.
Також вказано, що суд помилково стягнув із страховика на користь позивача витрати за проведення експертизи в сумі 7 000,00 грн, оскільки страховик провів власне експертне дослідження, а тому звільнений від обов`язку відшкодування потерпілій особі здійснених нею витрати на визначення розміру шкоди, у зв`язку з пошкодженням її автомобіля.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 14 т.1) право власності на автомобіль «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, зареєстроване за ОСОБА_1 .
Судом у форматі повного доступу до Єдиного держаного реєстру судових рішень досліджено постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2025 (справа № 712/12866/25), з якої вбачається, що водій ОСОБА_2 20.09.2025 о 07 год. 45 хв. у м. Черкаси, по вул. Смілянська, 161, керуючи автомобілем Peugeot 307 д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та в результаті чого здійснив наїзд на автомобіль Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 , який зупинився попереду на червоний сигнал світлофору, чим порушив п. п. 12.1, 13.1 ПДР України.
При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.
Відповідно до копії постанови Черкаського апеляційного суду від 28.11.2025 у справі № 712/12866/25 (а.с. 23-24 т.1), постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2025, якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП, залишено без змін. Постанова набрала законної сили 28.11.2025.
Згідно копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 228870857 (а.с. 83-85 т.1), цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застраховано станом на 20.09.2025 у ПАТ HACK «Оранта» зі страховою сумою шкоди, заподіяної майну, у розмірі 250 000,00 грн.
22.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ HACK «Оранта» із заявою про страхове відшкодування (а.с. 86-87 т.1).
26.09.2025 складено протокол (акт) огляду транспортного засобу, підписаний ОСОБА_3 та особою, яка склала акт, в якому зазначено характер пошкоджень та назва деталей та опис пошкоджень (а.с. 88-91 т.1).
Відповідно до короткого висновку № 25-23-3293, складеного 07.10.2025 у системі AUDATEX (а.с. 92-94 т.1), встановлена вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 у сумі 444 424,32 грн.
Згідно AVTO.RIA (калькулятор розрахунку вартості авто онлайн) (а.с. 95-97 т.1), вартість транспортного засобу Mazda 6, 2007 року складає 230 626,00 грн.
Відповідно до зобов`язуючої пропозиції визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані) найвища пропозиція склала 80 000,00 грн (а.с. 98 т.1).
Згідно листа ПАТ HACK «Оранта» № 09-02-17 від 29.11.2025 (а.с. 29-30 т.1), ПАТ HACK «Оранта» на письмове звернення ОСОБА_1 щодо нарахування грошових коштів та надання копії експертизи, повідомило, що відповідно до розрахунку страхового відшкодування ринкова вартість транспортного засобу Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 до ДТП становить 233 470,00 грн, а вартість відновлювального ремонту - 444 424,32 грн, тобто транспортний засіб вважається знищеним.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування та страхового акту ПАТ HACK «Оранта» було прийнято рішення про сплату страхового відшкодування в розмірі 153 470,00 грн.
Позивачу було виплачено ПАТ HACK «Оранта» страхову виплату у розмірі 153 470,00 грн, що не заперечується сторонами у справі.
Згідно копії висновку експерта № 93, складеного на замовлення позивача 24.11.2025 судовим експертом Старинцем М. В. (а.с. 33-40 т.1):
- вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 пошкодженого унаслідок ДТП станом на дату ДТП 20.09.2025 складає: 685 900,05 грн;
- вартість транспортного засобу Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 у пошкодженому стані складає: 61 451,46 грн.
Відповідно до рахунку на оплату № 2811 від 28.11.2025 наданого ФОП ОСОБА_4 вартість робіт та послуг транспортного засобу Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 складає 200 000,00 грн.
Згідно рахунку на оплату № 2811 від 28.11.2025 та платіжної інструкції від 18.12.2025 ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_4 сплачено грошові кошти за дефектовку автомобіля після ДТП та попередню предоплату за технічне обслуговування та ремонт автомобіля Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 у розмірі 65 000,00 грн.
Відповідно до листа ПАТ HACK «Оранта» № 09-02-17 від 15.12.2025 (а.с. 28 т.1), ПАТ HACK «Оранта» повідомила, що страховою компанією було розглянуто наданий висновок експерта № 93 від 24.11.2025, але страховик не вбачає підстав для доплати страхового відшкодування у заявленому розмірі. Виплату страхового відшкодування було здійснено з урахуванням вимог ст. 28 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024, тому підстави для перегляду прийнятого рішення відсутні.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У судове засідання відповідачі не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачаОСОБА_1 та її представника - адвоката Демиденко М. В., вивчивши та обговоривши наявні докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення, та додаткового рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги і лише в оскаржуваній частині рішень.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог відносно відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення та додаткове рішення у частині стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу сторонами у справі не оскаржується.
Предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» та додаткове рішення суду про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» витрат на правничу допомогу, тому саме в цій частині переглядаються судом апеляційної інстанції і саме в цій частині апеляційний суд робить висновки відносно обґрунтованості мотивів рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є відшкодування шкоди завданої позивачу дорожньо-транспортною пригодою.
Відносини у сфері страхування транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 8 ч. 2 приведеної статті визначено, що відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За загальним принципом, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Нормами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Страхування регулюється Главою 67 ЦК України.
Так ст. 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування згідно ст. 981 ЦК України є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно зі ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері страхування також регулюються ЗУ «Про страхування».
Страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного рухомого складу) ст. 4 приведеного Закону віднесено до 3 класу страхування іншого ніж страхування життя.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЗУ «Про страхування» страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
Частиною 4 приведеної статті визначено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Відповідно до ч. 5 даної статті об`єктом страхування можуть бути , зокрема, майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно ч. 6 наведеної статті договором страхування визначаються конкретний об`єкт страхування, з яким пов`язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов`язані з цим об`єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.
Порядок та умови здійснення страхових виплат визначені ст. 102 ЗУ «Про страхування» відповідно до якої договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування.
У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.
Страховик має право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у порядку, визначеному статтями 103 та 113 цього Закону.
Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством.
Розмір страхової виплати не може перевищувати обсяг зобов`язань страховика, визначених договором страхування або відповідно до законодавства.
У відповідності до п. 50, п. 54, п. 59 та 68 ст. 1 приведеного Закону страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства;
страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку;
страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства;
страхувальник - особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства.
Разом з тим винна особа - володілець транспортного засобу, який має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З 01.01.2025 набув чинності ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024, положення якого є чинним на момент ДТП 20.09.2025.
Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024, страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.
Згідно п. 1 ст. 18 вищевказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума:
матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.
У разі досягнення згоди між потерпілою особою та страховиком (МТСБУ) щодо відчуження потерпілою особою на користь страховика (МТСБУ) знищеного транспортного засобу страхова (регламентна) виплата розраховується як сума:
ринкової вартості транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.
Ринкова вартість транспортного засобу до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом або страховиком (МТСБУ) відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.
Ринкова вартість транспортного засобу після його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається страховиком (МТСБУ) на підставі цінової пропозиції, отриманої щодо заявленого для продажу пошкодженого транспортного засобу на аукціоні з продажу пошкоджених транспортних засобів, у тому числі що проводиться з використанням інформаційно-комунікаційних систем (онлайн-аукціон, торги). За домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою вартість транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може визначатися страховиком (МТСБУ) відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.
Страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв`язку із знищенням транспортного засобу зобов`язаний відшкодувати документально підтверджені витрати потерпілої особи на оплату послуг суб`єкта професійної оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, у разі якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024.
Розділом ІІІ ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 визначено порядок здійснення страхового відшкодування на території України.
Частиною 1 ст. 18 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної п. 4 ч. 1 ст. 43 цього Закону, - межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламенту виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.
Частиною 1 ст. 19 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 визначено, що у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участі лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.
Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення.
У разі якщо шкоду забезпеченому транспортному засобу потерпілої особи заподіяно транспортним засобом у випадках, передбачених пунктами 1, 3-5 ч. 1 ст. 43 цього Закону, обов`язки страховика відповідальної особи покладаються на МТСБУ.
Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.
У разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024.
У ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески.
Тобто, положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика, яким у визначених законом випадках може бути МТСБУ.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20)).
У постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 756/5460/23, провадження № 61-16865св24, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, (провадження № 14-316цс18) також акцентовано увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
При розгляді справи судом першої інстанції правильно враховано ту обставину, що позивачу ОСОБА_1 , яка є потерпілою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає до сплати страхове відшкодування, зобов`язання по виплаті якого покладено на страховика.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 19 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 і ту обставину, що дорожньо-транспортна пригода в даній справі сталася за участю лише двох транспортних засобів, позивач скористалася своїм правом на пряме врегулювання страхового випадку шляхом звернення до своєї страхової компанії з заявою для виплати страхового відшкодування.
У цивільному процесі діє принцип належності та допустимості доказів, а також обов`язок суду оцінювати їх у сукупності.
Відхиляючи долучений ПАТ «НАСК «Оранта» короткий висновок експерта № 25-23-3293 від 07.10.2025 разом із зведеною калькуляцією та розрахунком страхового відшкодування, який здійснено страховиком, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що такий розрахунок ґрунтується на неправильних характеристиках вихідних даних щодо транспортного засобу, а саме в ній неправильно зазначено рік випуску автомобіля та тип палива (бензин) замість дизель.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду із наступних обставин.
Використання неправильного року випуску автомобіля та помилкового типу палива (бензин замість дизеля) є критичною помилкою для будь-якої автотоварознавчої експертизи або калькуляції. Рік випуску безпосередньо впливає на розрахунок коефіцієнта зносу деталей, а тип двигуна (і відповідно, комплектація) суттєво змінює ринкову вартість як самого авто, так і окремих запчастин.
Оскільки розрахунок страховика ґрунтувався на завідомо викривлених технічних характеристиках, суд абсолютно правомірно визнав такий висновок експерта неналежним доказом. Колегія суддів звертає увагу, що суд не може покладати в основу рішення розрахунок, який апріорі містить математичні та фактичні помилки, що ведуть до заниження суми.
При цьому, судом першої інстанції дотримано баланс інтересів, оскільки вирішуючи питання про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, суд має захищати право потерпілої особи на повне відшкодування завданої шкоди відповідно до положень ст. 1194 ЦК України, якщо ліміту відповідальності страховика для цього достатньо.
Доводи апеляційної скарги про те, що короткий висновок експерта № 25-23-3293 від 07.10.2025 разом із зведеною калькуляцією та розрахунком страхового відшкодування є правильним відхиляються колегією суддів, оскільки такі доводи спростовуються дослідженням та змістом самого висновку експерта, з якого вбачається підтвердження факту неправильності внесення даних технічної характеристики автомобіля для проведення розрахунку.
Іншого експертного висновку, який би підтвердив висновок експерта № 25-23-3293 від 07.10.2025 відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» до суду не надавалося, клопотань про призначення повторної експертизи щодо дослідження пошкодженого транспортного засобу марки Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_3 у суді першої інстанції не заявлялося.
Разом з тим, оцінюючи висновок експерта № 93 від 24.11.2025, що наданий позивачем, суд першої інстанції обґрунтовано визнав його належним, допустимим та достовірним доказом у справі.
Колегія суддів зазначає, що під час проведення зазначеного дослідження судовим експертом, який має відповідну вищу освіту, належну кваліфікацію та внесений до Реєстру атестованих судових експертів, було чітко дотримано вимог чинного законодавства. Експерт був письмово попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України, що відображено у самому документі.
Вказаний висновок підготовлений у порядку ст. 106 ЦПК України на замовлення учасника справи. За своєю формою, структурою та змістом проведена експертиза повністю відповідає імперативним вимогам ст. 102 ЦПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. У висновку детально описано досліджені об`єкти, застосовані методики, надано обґрунтовані, чіткі та однозначні відповіді на поставлені питання, які не допускають подвійного трактування.
Матеріали справи не містять доказів, що будь-хто з відповідачів ставив під сумнів даний висновок експерта під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідачами не було надано жодних належних та допустимих доказів на спростування висновків, викладених у дослідженні № 93, та як вже було зазначено вище в постанові, не було надано альтернативного висновку іншого експерта (рецензії), крім короткого висновку експерта № 25-23-3293 від 07.10.2025, який визнано судом неналежним доказом. Клопотань про призначення судової чи повторної експертизи від відповідачів до суду не надходило.
З огляду на принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України) та обов`язок доказування (ст. 81 ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Пасивна позиція відповідачів, в тому числі ПАТ «НАСК «Оранта» та проста незгода з матеріалами справи без надання належного процесуального обґрунтування не є підставою для відхилення судом поданого позивачем доказу.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок експерта № 93 є достатнім та переконливим доказом, який в сукупності з іншими матеріалами справи підтверджує обставини, на які посилається позивач, та покладається в основу судового рішення.
Врахувавши зазначений висновок, суд першої інстанції правильно визначив суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 34 505,54 грн із врахуванням визначеної експертом ринкової вартості транспортного засобу на момент ДТП, вартості транспортного засобу після ДТП та фактично здійсненої страхової виплати.
Інші доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду про стягнення страхового відшкодування з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення та зводяться вцілому до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.
Щодо висновку суду в частині стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача витрат на проведення експертизи в розмірі 7 000,00 грн.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги представника ПАТ «НАСК «Оранта» щодо неправомірності стягнення з Товариства витрат на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, наданий відповідачем експертний висновок містив істотні недоліки, оскільки був виконаний із застосуванням помилкових технічних характеристик пошкодженого автомобіля позивача. Внаслідок цього, зазначений документ обґрунтовано визнаний судом першої інстанції неналежним доказом, що не відображає реальний розмір завданих збитків.
Натомість, висновок експерта, наданий позивачем, повністю відповідає вимогам ст. ст. 77-80 ЦПК України щодо належності, допустимості та достовірності доказів. Він містить вірні технічні параметри транспортного засобу та став основою для встановлення судом фактичних обставин справи й визначення розміру страхового відшкодування.
За таких обставин, замовлення позивачем експертного дослідження було об`єктивно необхідним та вимушеним кроком для належного захисту свого порушеного права, оскільки страховик у досудовому порядку не забезпечив належного та об`єктивного визначення розміру шкоди.
Зважаючи на те, що позовні вимоги страхувальника було задоволено, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 141 ЦПК України, дійшов правомірного висновку про покладення витрат на проведення зазначеної експертизи на ПАТ «НАСК «Оранта». Позивачем суду надано вичерпний та належний перелік документів на підтвердження понесених витрат, а розмір цих витрат є співмірним із складністю дослідження та ціною позову.
Щодо оскарження додаткового рішення суду.
З прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що ПАТ «НАСК «Оранта» просить скасувати додаткове рішення суду в частині стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» витрат на правничу допомогу.
В описово-мотивувальній частині відсутні конкретні доводи, в яких сторона скаржника зазначала конкретні порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції під час вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, в ній містяться лише загальні доводи про незаконність ухваленого додаткового рішення.
Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 судом було задоволено частково, тому суд першої інстанції, врахувавши доведеним факт надання правничої допомоги позивачу адвокатом Демиденко М. В., дійшов обґрунтованого висновку про стягнення таких витрат із відповідачів, у тому числі з ПАТ «НАСК «Оранта» у розмірі 2 500,00 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком та враховує, що в матеріалах справи містяться докази про те, що 02.10.2025 ОСОБА_5 , у подальшому «клієнт», з однієї сторони, та Демиденко М. В., далі «адвокат», що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЧК№ 001260 від 23.01.2023, рішення Ради адвокатів Черкаської області № 417 від 03.02.2020, з іншої сторони, уклали договір про надання правової допомоги № 072/25-а.
Згідно з п. 1.1. вищевказаного договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 4.1. вищевказаного договору, розмір, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), порядок його оплати (попередня оплата, післяплата, оплата частина тощо), підстави для зміни розміру гонорару, умови повернення тощо, а також конкретні види професійної правничої допомоги, які надаються адвокатом за цим договором визначаються за домовленістю сторін.
Пунктом 5.1. вищевказаного договору визначено, що за результатами надання правничої допомоги за цим договором адвокат складає та надсилає (надає) для підписання клієнту акт про надані послуги з професійної правничої допомоги (далі - акт наданих послуг з професійної правничої допомоги), який клієнт зобов`язується підписати та повернути протягом 10 днів після отримання. Акти наданих послуг з професійної правничої допомоги також можуть бути разовими, періодичними щомісячними, щоквартальними тощо). В акті наданих послуг з професійної правничої допомоги зазначається перелік наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги та розмір наданих послуг що підлягають сплаті.
Згідно п. 8.1. передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення супроводу в страховій компанії щодо відшкодування понесених збитків.
Актом наданих послуг від 24.12.2025 відповідно до договору про надання правничої допомоги № 072/25-а від 02.10.2025 сторони підтвердили попередній орієнтовний розрахунок за прийняття участі в проведенні судового розгляду відповідно до договору №072/25-а від 02.10.2025 у розмірі 30 000,00 грн.
Актом наданих послуг від 05.05.2026 відповідно до договору про надання правничої допомоги № 072/25-а від 02.10.2025 сторони підтвердили розрахунок у розмірі 30 000,00 грн за прийняття участі в проведенні судового розгляду відповідно до договору № 072/25-а від 02.10.2025. За вказаним актом адвокат передав, а клієнт прийняв послуги згідно переліку, а саме: ознайомлення з матеріалами адміністративної справи та участь в судах першої та апеляційної інстанції для подальшої можливості подати позовну заяву про відшкодування збитків внаслідок ДТП - 5 000,00 грн/год.; надання консультації щодо порядку розгляду позовної заяви в суді та формулювання правової позиції - 2 000,00 грн/год. (1 год.); вивчення судової практики при розгляді аналогічних справ іншими судами - 2 000,00 грн/год. (2 год.); складання та подання позовної заяви до суду - 2 000,00 грн/год. (5 год.); участь в судових засіданнях в суді першої інстанції - 9 000,00 грн/год.
Згідно з квитанції до прибуткового касового ордера № 12 від 24.12.2025 ФОП Демиденко прийняла від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн на підставі договору про надання правничої допомоги № 072/25-а від 02.10.2025.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу у даній справі, що підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення відповідної заяви та стягнення таких витрат, зокрема з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» у розмірі 2 500,00 грн, обґрунтовано врахувавши заперечення представників відповідачів щодо неспівмірності заявлених позивачем до стягнення витрат, фактичні обставини справи, критерій складності, тривалість розгляду справи, а також принципи розумності та пропорційності таких витрат. Визначена судом сума в розмірі 2 500,00 грн повністю відповідає засадам справедливості, балансу інтересів сторін та запобігає покладанню на відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» явного надмірного фінансового тягаря. Скаржник в апеляційній скарзі не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки місцевого суду або доводили очевидну помилковість оцінки співмірності витрат, а тому підстав для скасування чи зміни додаткового рішення суду в оскаржуваній частині колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення та додаткове рішення суду в оскаржуваних частинах підлягають залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Гончаренко Ірини Вікторівни залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 травня 2026 року та додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення в оскаржуваних частинах - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.
Головуюча Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Ю. В. Сіренко