Справа № 304/823/26 Провадження № 2/304/821/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом,
У С Т А Н О В И В:
Представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Зизич Н.Ю. звернулася до суду з позовом до Перечинської міської ради Закарпатської області, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина. До складу спадкового майна входить житловий будинок із належними до нього господарськими будовами та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка є спадкоємицею за законом після смерті матері, оскільки є її донькою та на момент смерті спадкодавиці постійно проживала разом із нею.
У березні 2026 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак листом від 27 березня 2026 року № 145/01-16 приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Васіловка В.О. повідомила, що у зв`язку з відсутністю у позивачки правовстановлюючого документа на житловий будинок немає можливості видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак нотаріус рекомендувала позивачці звернутися до суду для вирішення питання щодо оформлення права власності на вказане спадкове майно.
Таким чином, відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок із належними до нього господарськими будовами та спорудами перешкоджає позивачці оформити спадкові права в нотаріальному порядку.
З огляду на викладене, позивачка звернулася до суду з метою захисту свого права на спадкове майно та визнання за нею права власності на житловий будинок із належними до нього господарськими будовами та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 01 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
З метою з`ясування наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Перечинським районним судом Закарпатської області направлено до Перечинської державної нотаріальної контори запит від 04 травня 2026 року № 304/823/26/2748/2026 про надання інформації щодо наявності або відсутності спадкової справи після смерті ОСОБА_2 за місцем відкриття спадщини: АДРЕСА_2 , а у разі її наявності - належним чином засвідченої копії такої спадкової справи.
У підготовче судове засідання сторони не з`явилися.
Представниця позивачки - адвокат Зизич Н.Ю. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представниці, зазначивши, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник відповідача - міський голова Погоріляк І.М. подав до суду заяву, в якій зазначив, що Перечинська міська рада проти задоволення позову не заперечує, та просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Судом, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, з урахуванням визнання відповідачем позову та за відсутності встановлених судом обставин, які б свідчили про те, що таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.
Судом установлено такі фактичні обставини.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Сімерки Перечинського району Закарпатської області. Вказаний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 25 березня 2026 року.
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 18 липня 1958 року.
У зв`язку з реєстрацією шлюбів позивачка змінювала своє прізвище. Зокрема, прізвище « ОСОБА_3 » було змінено на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим повторно 15 липня 2015 року. Надалі прізвище « ОСОБА_4 » було змінено на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим повторно 14 липня 2015 року.
Випискою з погосподарської книги від 23 березня 2026 року № 16/06-11 підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований особовий рахунок погосподарського обліку № НОМЕР_5 у погосподарській книзі № 3. Забудівельником та головою дворогосподарства за вказаною адресою була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначеною випискою також підтверджується, що житловий будинок за вказаною адресою побудований у 1954 році, а площа земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить 0,1400 га.
Відповідно до довідки, виданої адміністратором відділу ЦНАП 26 березня 2026 року № 53/14-11, у житловому будинку АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_2 були зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Листом завідувача Перечинської державної нотаріальної контори від 10 вересня 2026 року № 157/01-16 підтверджено, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилася, що також підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 86648047 від 10 вересня 2026 року.
З технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_1 суб`єктом господарювання ОСОБА_8 (кваліфікаційний сертифікат АЕ 003620), установлено, що за вказаною адресою розташовані житловий будинок, гараж, баня, сарай, вбиральня, колодязь питний та огорожа.
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Васіловки В.О. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Листом від 27 березня 2026 року № 145/01-16 приватний нотаріус Васіловка В.О. повідомила позивачку про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.Нотаріус зазначила, що відповідно до пункту 4.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. У зв`язку з відсутністю у позивачки необхідних правовстановлюючих документів нотаріус рекомендувала їй звернутися до суду.
Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята жодним із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Як роз`яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, якщо спадщина відкрилася до 01 січня 2004 року, застосовується законодавство, чинне на момент її відкриття, зокрема відповідні положення Цивільного кодексу Української РСР.
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, а встановлений законодавством строк для її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР.
Відповідно до статті 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно до статей 524, 525, частини першої статті 529 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, у тому числі усиновлені, дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , а отже, спадкоємицею першої черги за законом.
Крім того, на момент смерті спадкодавиці позивачка була зареєстрована та фактично проживала у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі спадкодавицею, що підтверджується довідкою від 26 березня 2026 року № 53/14-11.
Відтак суд вважає встановленим, що позивачка на момент відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавицею та фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, а тому відповідно до статті 549 ЦК Української РСР прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .
При цьому матеріалами справи підтверджується, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був збудований у 1954 році, а забудівельником та головою дворогосподарства за цією адресою значилася ОСОБА_2 .
Відомості погосподарської книги, відповідно до яких ОСОБА_2 була забудівельником та головою дворогосподарства, у сукупності з іншими доказами у справі підтверджують належність спірного житлового будинку та господарських будівель і споруд спадкодавиці на момент відкриття спадщини.
Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 та заявляють права на спірне майно, судом не встановлено.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У даному випадку позивачка прийняла спадщину після смерті матері, однак через відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок позбавлена можливості оформити спадкові права в нотаріальному порядку.
За таких обставин суд приходить до висновку, що право позивачки на спадкове майно підлягає судовому захисту шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок із належними до нього господарськими будовами та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
Визнання за позивачкою права власності на вказане спадкове майно не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб, що, зокрема, підтверджується відсутністю заперечень з боку відповідача.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 76-81, 89, 200, 206, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 524, 525, 527, 529, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_6 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: адвокат Зизич Наталія Юріївна; РНОКПП: НОМЕР_7 ; адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Перечинська міська рада Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351274; місцезнаходження: 89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, буд. 16.
Головуюча: Гевці В. М.