Справа № 307/2207/25
Провадження № 2/307/783/25
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої - судді Сас Л.Р.,
секретар судового засідання Семко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Тячівської районної державної нотаріальної контори про визнання відсутнім права та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 перд`явила до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Тячівської районної державної нотаріальної контори позов про встановлення факту непроживання з 01 січня 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 такими, що не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати Тячівську району державну нотаріальну контору видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позову позивачка посилалася на те що починаючи з 1968 року місце її проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , де на даний час і проживає.
Будинок за вказаною адресою перебував у спільній сумісній власності з її чоловіком ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Республіка Польща помер ОСОБА_4 , який був сином позивачки, та, як відомо позивачці, на випадок своєї смерті заповіт не складав. Останнім місцем його реєстрації та проживання в Україні було АДРЕСА_1 .
Житловий будинок та земельна ділянка в АДРЕСА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 29.11.2012 набуто у власність ОСОБА_4 від його батька, чоловіка позивачки ОСОБА_6 .
Зазначає, що за наявною у неї інформацією спадкова справа відкрита на підставі заяви одного з кредиторів спадкодавця.
Тячівською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7 заведено спадкову справу № 178/2025.
21 травня 2025 року позивачкою подано до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину з наступних обставин. Спадщину після смерті сина позивачка прийняла та вступила у володіння спадковим майном. За вказаною адресою зареєстровані, однак не проживають і не вважаються такими, що прийняли спадщину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом, що залишилась після смерті ОСОБА_4 , а саме, на житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 .
Також у позові зазначає що листом від 28.05.2025 Тячівська районна державна нотаріальна контора повідомила, що за наявних у спадковій справі документів та отриманої відповіді з відділу державної реєстрації Тячівської міської ради вбачається, що спадщину окрім позивачки ОСОБА_1 прийнято ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Отже нотаріальна контора взмозі видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину спадкового майна.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Актами від 16 червня 2025 року, складеними за замовленням позивачки за участю депутата Тячівської міської ради встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають по вказаній адресі приблизно з 01.01.2022.
Позивачка вважає, що оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в житловому будинку по АДРЕСА_1 , на момент смерті ОСОБА_4 , були зареєстровані, проте не проживали з січня 2022 року, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємці, не прийняли своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батька, а отже, не набули права на спадкове майно.
Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче судове засідання призначено на 23 вересня 2025 року.
Ухвалою суду Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2025 року - витребувано від Адміністрації державної прикордонної служби України відомості про виїзд з України та вїзд в Україну відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та підготовче судове засідання відкладено на 26 листопада 2025 року.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2025 року, закрито підготовче провадження, призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в залі суду на 02 лютого 2026 року та задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Шпуганича В. П. про виклик свідків.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шпуганич В.М. до суду не з`явилися, представник подав клопотання про розгляд справи без їх з позивачкою участі, просив позов задовольнити, посилався на обставини, викладені у позовній заяві та не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
Представник відповідача - Тячівської районної державної нотаріальної контори, будучи належним чином повідомленим, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення йому поштового відправлення, до суду не з`явився без пояснення причин неявки.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення їм поштового відправлення та за допомогою оголошення, розміщеного на Веб-порталі Судової влади України, про що свідчать відповідні довідки, у судове засідання не з`явилися без повідомлення причин, відзив не подали і тому суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи без їх участі, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За наведеного суд постановив судовий розгляд справи здійснювати за відсутності всіх учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Із фотокопії паспорта громадянина України видно, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Руське Поле Тячівського району Закарпатської області; місце її проживання зареєстровано з 07 квітня 1976 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 92 - 93).
Із свідоцтва про одруження видно, що ОСОБА_8 , 1943 року народження, і ОСОБА_9 (позивачка), 1946 року народження, 06 січня 1968 року зареєстрували шлюб у Тячівському ЗАГС Закарпатської області і після реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвище ОСОБА_10 (а. с. 12).
Згідно посвідки про народження № 145 відомо, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в книзі записів актів громадського стану за 1971 рік зроблений відповідний запис 27 числа ХІ місяця за № 145 та його батьками зазначено: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_1 (а. с. 10).
Із свідоцтва про смерть видно, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (чоловік позивачки) помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Тячів Закарпатської області у віці 77 років, про що складено відповідний актовий запис № 48 (а. с. 11).
Із скороченої копії свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 06.11.2024, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану м. Забже, Республіки Польща відомо, що ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження м. Тячів, Україна, батько - ОСОБА_13 , мати - ОСОБА_1 поиер 05 листопада 2024 року (а. с. 7 - 9).
Згідно договору дарування житлового будинку від 29.11.2012, ОСОБА_6 , далі дарувальник передав безкоштовно, а ОСОБА_4 , далі - обдарований, прийняв у дар житловий будинок за АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці, розміром 0,087 га, яка належить дарувальнику на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV - ЗК № 004838, виданого Тячівською міською радою від 22.03.1999, на підставі рішення виконкому Тячівської міської ради від 26.02.1999 за № 22, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 254, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:08:004:0104; відповідно до відомостей, викладених витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, за № 35745774, виданого Тячівським міським бюро технічної інвентаризації від 05.10.2012, житловий будинок - цегляний, на дві житлові кімнати, житловою площею - 36,9 кв.м, загальною корисною площею - 87,8 кв. м, до будинку відноситься: Б - навіс, В - літня кухня, Г - хлів, Д - вбиральня, №1 - огорожа; вказаний будинок належить дарувальнику на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом за № 333, виданого Тиводар О.І. - нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори від 28.01.1972, зареєстрованого в хустському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 199 в реєстраційній книзі І. Зареєстровано в реєстрі за № 375 (а. с. 13).
Із витягу про державну реєстрацію прав № 36514932 від 03.12.2012 вбачається, що житловий будинок із надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 37806648, номер запису 1029 в книзі 10 на підставі договору дарування 3756 від 29.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русином Н.І. на праві приватної власності у цілій частці зареєстровано за ОСОБА_4 (а. с. 14).
Згідно відповіді на адвокатський запит від 19.11.2024 № 0498 від 20.11.2024, наданої відділом державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області вбачається, що згідно Реєстру територіальної громади м. Тячів за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано місце проживання наступних громадян: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 15).
21 травня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до Тячівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 (а. с. 16).
Згідно відповіді Тячівської районної державної нотаріальної контори № 185/02-14 від 28 травня 2025 року вбачається, що враховуючи, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 , згідно довідки № 0751 від 25.05.2025, виданої відділом державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (матері померлого), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (сина померлого), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочки померлого), на підставі ст. 1268 ЦК України, всі вказані особи вважаються такими, що прийняли спадщину.
Згідно ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, у зв`язку із чим ОСОБА_1 можуть бути видані нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за азконом на 1/3 частку житлового будинку та 1/3 частку земельної ділянки; 1/3 частки спадкового майна залишається для спадкоємця за законом для сина ОСОБА_2 та 1/3 частка спадкового майна залишається для спадкоємця за законом дочки ОСОБА_3 (а. с. 17).
Згідно актів, складених 16 червня 2025 року за зверненням ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_15 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_16 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_17 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_18 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 та ОСОБА_19 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 01.01.2022 по 01.05.2025 за адресою: АДРЕСА_1 не проживали (а. с. 18 - 21).
За клопотанням представника позивача, на підставі ухвали суду від 23 вересня 2025 року, судом витребувано від Адміністрації державної прикордонної служби України відомості про виїзд з України та в"їзд в Україну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у період з 01.01.2022 по 01.05.2025 та від Тячівської районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи, яка заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , останнє відоме місце реєстрації та проживання в Україні: АДРЕСА_1 та відомості із спадкового реєстру про наявність чи відсутність заповітів після смерті (а. с. 74 - 76).
Згідно спадкової справи № 178/2025, зареєстрованої в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 02 травня 2025 року за № 405 вбачається, що у зв`язку із смертю ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ), місце проживання якого було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина; такими, що прийняли спадщину вважаються особи, які на момент смерті ОСОБА_4 проживали з ним за однією адресою є ОСОБА_1 (мати), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 (син), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_22 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіту за життя ОСОБА_4 не складав (а. с. 84 - 94).
Згідно відповіді головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України № 19/80095-25 - вих. від 09.10.2025 відомо, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , виїхав з України у пункті пропуску Солотвино 24 лютого 2022 року; ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у період з 21.10.2022 по 17.05.2025 неодноразово перетинала кордон Ураїни (а. с. 82).
Свідок ОСОБА_16 показав, що він є депутатом Тячівської територіальної громади, а саме по вулиці ОСОБА_23 (Пушкіна) та проживає за адресою: АДРЕСА_7 , тобто фактично є сусідом. Свідок ствердив, що із ОСОБА_24 він особисто не знайомий, із ОСОБА_25 він знайомий, бачив її декілька разів, однак чи проживала ОСОБА_26 за вказаною адресою чи просто навідувала батька час від часу він ствердити не може. Зазначив, що після 2022 року, після закінчення школи, він особисто її не бачив, йому відомо, що вона виїхала за кордон. Коли виїхав ОСОБА_27 він не знає. Він не може ні підтвердити той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали за вказаною адресою на час смерті їхнього батька ОСОБА_21 , ні спростувати цей факт. До 2022 року він факт проживання дітей за адресою АДРЕСА_4 він не може підтвердити, однак він впевнений, що після 2022 року - діти виїхали за кордон.
Свідок ОСОБА_28 показала, що вона, на даний час є свахою ОСОБА_1 та зазначила, що знає позивачку із 2014 року, з часу коли її дочка вийшла заміж, вони часто спілкуються, вона, свідок, часто відвідує позивачку, яка на даний час проживає сама. Сина вона знала, він проживав із матір`ю, однак не бачила, щоб онуки постійно проживали у вказаному будинку. Вона часто бувала у позивачки вдома, знає, що діти до баби ходили в гості, вона їх там декілька разів бачила, останній десь у 2020 - 2021 році, вони не так часто бачилися у цей час, бо був ковід і вони у той час були вдома. Вона не знає чи діти взагалі там проживали, вона про таке не чула, знає, що діти проживали по АДРЕСА_1 . Дочка ОСОБА_26 виїхала до Польщі. Свідок часто провідує ОСОБА_1 і дітей останні 2-3 роки взагалі не бачила.
Свідок ОСОБА_18 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , показав, що ОСОБА_1 є його знайома більше 30 років він знав її чоловіка та сім`ю. Вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Останні 2-3 роки проживає сама, до того часу проживала із чоловіком, який помер у 2021 році; періодично з нею в будинку жили діти, молодший син ОСОБА_29 із дружиною та двоам дітьми - хлопчиком і дівчинкою, у той час коли у нього був ремонт в квартирі. Пізніше, у 2022 році вони виїхали за кордон. Спочатку виїхав син, а потім і сім`я, вони жили на квартирі до того часу, однак щось сталося і вони тимчасово жили на ОСОБА_30 .
ОСОБА_19 , який є онуком позивачки, показав, що з 2014 по 2021 - 2022 роки за адресою: АДРЕСА_4 разом із бабою проживав син ОСОБА_12 , його дядько, який проживав там із народження. У дядька було двоє дітей - дочка і син. ОСОБА_12 виїхав за кордон у 2020 році, але приїзджав періодично, дітей він давно не бачив. З 2020 року баба жила сама, він доглядає за нею з часу звільнення зі служби влітку 2023 року. Свідок ствердив, що із 2022 року по листопад 2024 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будинку за адресою: АДРЕСА_4 - не проживали.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1268 даного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно з пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Із п. п. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У постанові від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св21) Верховний Суд виснував, що сама лише реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, не свідчить про своєчасність прийняття спадщини. Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі №504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23).
Тобто, ч. 3 ст. 1268 ЦК України слід трактувати як обов`язкову вимогу проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і сам лише факт реєстрації місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем адресою не може автоматично вважається таким, що прийняв спадщину за законом.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц (провадження № 61-5777св20), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20 (провадження № 61-2387св22), від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження № 61-12472св22), від 26 червня 2024 року у справі №752/12045/17 (провадження № 61-18363св23), від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23 (провадження № 61-10383св24). Які суд враховує при розгляді вимоги щодо прийняття чи не прийняття відповідачами спадщини.
Дослідивши додані до позовної заяви документи, вислухавши показання свідків, встановленим є факт, що на дату смерті спадкодавця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на час відкриття спадщини, спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
Що стосується вимоги позивачки про зобов`язання Тячівської районної державної нотаріальної контори видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно спадкодавця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , суд зазначає наступне.
За правилами ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний, зокрема: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; виконувати інші обов`язки, передбачені законом.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Пунктами 2, 9 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Частиною 1статті 68 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Главою 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, регламентується процедура видачі свідоцтв про право на спадщину.
Відповідно до пунктів 4.14, 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Згідно пункту 4.12 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Згідно з ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Так, судом встановлено, що 21 травня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до Тячівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 (а. с. 16).
Згідно відповіді Тячівської районної державної нотаріальної контори № 185/02-14 від 28 травня 2025 року вбачається, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 , згідно довідки № 0751 від 25.05.2025, виданої відділом державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області, разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (матері померлого), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (сина померлого), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочки померлого), на підставі ст. 1268 ЦК України, всі вказані особи вважаються такими, що прийняли спадщину. Згідно ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, у зв`язку із чим ОСОБА_1 можуть бути видані нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за азконом на 1/3 частку житлового будинку та 1/3 частку земельної ділянки; 1/3 частки спадкового майна залишається для спадкоємця за законом для сина ОСОБА_2 та 1/3 частка спадкового майна залишається для спадкоємця за законом дочки ОСОБА_3 (а. с. 17).
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Тлумачення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18).
Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц (провадження № 61-3156св18) викладено висновок, що суд не може зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до положень Закону України «Про нотаріат».
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17 (провадження № 61-40053св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта. Тобто, суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.
Враховуючи, що позивачка не надала суду доказів того, що їй було відмовлено у видачі свідоцтва на право власності, оскільки досліджені судом докази свідчать про те, що за законом позивачка має право на 1/3 всього майна спадкодався після його смерті, про що позивачку повідомив нотаріус (а. с. 17), в той же час ОСОБА_1 просить суд зобов`язати нотаріальну контору видати їй свідоцтво на право власності на все майно спадкодавця, беручи до уваги, що видача свідоцтва на спадщину належить до компетенції нотаріуса, який завів спадкову справу за наслідками встановлення ним кола спадкоємців, суд наголошує, що підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта, в даному випадку нотаріуса - не належать до компетенції суду.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Встановити факт не проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.01.2022 на час відкриття спадщини.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Встановити факт не проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.01.2022 на час відкриття спадщини.
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Представник позивачки: ОСОБА_31 , АДРЕСА_8 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Тячівська районна державна нотаріальна контора, яка розташована по вул. Незалежності, 30, у м. Тячів Закарпатської області, код ЄДРПОУ 02884003.
Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Суддя Л.Р.Сас