Судові рішення

Ухвала № 140247489 у справі № 341/1152/26 від 29.09.2026

Ухвала від 29.09.2026 у цивільній справі № 341/1152/26 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, суддя Якімець Т. І.

Справа№ 341/1152/26
СудТернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
СуддяЯкімець Т. І.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення29.09.2026
Надійшло до реєстру02.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140247489

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 Справа №341/1152/26 Провадження №2/607/7176/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді - Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» про закриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

25 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Іннова Нова» звернулося до Галицького районного суду Івано-Франківської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит № [номер приховано] від 02 грудня 2024 року.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня

2026 року визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Якімця Т.І.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня

2026 року справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

28 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» позивач подав заяву про закриття провадження у справі № 341/1152/26 посилаючись на те, що відповідачем погашено заборгованість, а тому, відсутній предмет спору. Крім того, у заяві висловлено прохання повернути судовий збір з державного бюджету.

Представник позивача ТОВ «Іннова Нова» у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною другою статті 247 ЦПК України визначено, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши заяву про закриття провадження, суд виходить з такого.

ІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року (справа № 456/48/19) вказав, що зміст спірних матеріальних правовідносин сторін становлять права та обов`язки, тому відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Отже, відсутність спірного матеріального правовідношення, тобто відсутність предмета судового розгляду, тягне за собою припинення провадження у справі. Підстави припинення матеріального правовідношення як цивільного зобов`язання визначені Цивільним кодексом України. І лише за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов`язків і відсутності з боку жодної з сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, може йтися про закриття провадження в справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України - у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Як встановлено судом, предметом спору у цивільній справі № 341/1152/26 є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 56 924 грн. Із дослідженої в судовому засіданні заяви про закриття провадження, суд встановив, що сторони врегулювали питання, яке є предметом спору.

З огляду на встановлені судом обставини та засоби доказування, що їх підтверджують, суд констатує, що між сторонами цивільної справи № 341/1152/26 не залишилося неврегульованих питань, які потребують судового захисту.

У зв`язку з наведеним, суд погоджується із позивачем, що матеріали цивільної справи свідчать про добровільне задоволення відповідачем вимог після подання позову та відкриття провадження у справі. У зв`язку з цим є підстави для закриття провадження у справі відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Частиною другою статті 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

У заяві про закриття провадження у справі позивач просив повернути судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви.

За змістом частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У постанові від 05 серпня 2026 року (справа №953/10140/25) Верховний Суд зазначив, що частина третя статті 142 ЦПК України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням відповідачем його вимог після пред`явлення позову. Таким чином, з урахуванням частини третьої статті 142 ЦПК України, оскільки позивач відмовився від позову у зв`язку із добровільною сплатою відповідачем заборгованості після пред`явлення позову, а предметом позову було саме стягнення заборгованості, наявні правові підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, зокрема, судового збору. Крім того, найвищий суд у системі судоустрою України у цій постанові констатував, що за таких обставин понесені позивачем судові витрати можуть бути відшкодовані за рахунок відповідача, а підстави для повернення частини судового збору з державного бюджету відсутні. Схожа позиція Верховного Суду міститься у постанові

від 15 липня 2026 року (справа №345/5838/25).

Судом встановлено, що після пред`явлення позову відповідач повністю задовольнив вимоги позивача, сплативши заборгованість, стягнення якої було предметом позову, що стало підставою для відмови позивача від позову.

Утім, позивач не заявляв вимоги про стягнення понесених ним судових витрат з відповідача, а просив саме повернути сплачений судовий збір.

Ураховуючи диспозитивність цивільного судочинства та положення частини третьої

статті 142 ЦПК України, якою можливість присудження понесених позивачем судових витрат з відповідача пов`язана з наявністю відповідної заяви позивача, суд не вбачає підстав для вирішення з власної ініціативи питання про стягнення судового збору з відповідача. Крім того, суд зауважує, що неможливість самостійного покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування позивачу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, зумовлена також тим, що у заяві про закриття провадження не деталізовано особливостей задоволення вимог сторони позивача.

Проте, оскільки відмова позивача від позову зумовлена задоволенням відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову, відсутні й правові підстави для повернення позивачу судового збору з державного бюджету.

ІІІ. Висновки суду

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про закриття провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, у зв`язку з волевиявленням позивача, яке знайшло свій прояв у поданій заяві про закриття провадження у справі.

У частині клопотання позивача про повернення судового збору суд доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки відмова від позову зумовлена добровільним задоволенням відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову. За таких обставин понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України можуть бути відшкодовані шляхом їх стягнення з відповідача за заявою позивача, а не шляхом повернення судового збору з державного бюджету.

Оскільки ТОВ «Іннова Нова» не заявило вимоги про стягнення понесених судових витрат з відповідача, суд не вирішує це питання з власної ініціативи. Водночас позивач не позбавлений права звернутися до суду із відповідною заявою в порядку, передбаченому частиною третьою статті 142 ЦПК України.

Керуючись статтями 13, 43, 133, 223, 247, 255, 256, 258-261, 273, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» про закриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити.

2. Провадження у цивільній справі № 341/1152/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит № [номер приховано] від 02 грудня 2024 року - закрити.

3. Роз`яснити позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» наслідки закриття провадження у справі, а саме приписи частини другої статті 256 ЦПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» про повернення судового збору - відмовити.

5. Ухвала набирає законної сили після її підписання.

6. Копію ухвали негайно надіслати сторонам.

7. Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

8. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 29 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», код

ЄДРПОУ: 43950742, адреса місцезнаходження: проспект Соборності, 30-А, приміщення 321,

м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. І. Якімець

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
17.08.2026 Ухвала № 139102013 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
30.06.2026 Ухвала № 137806016 Галицький районний суд Івано-Франківської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 43950742. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг