ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 546/796/25 Номер провадження 22-ц/814/1984/26 Головуючий у 1-й інстанції Романенко О. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,
за участю секретаря Дороженка Р.Г.,
розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Брайт-К» (надалі ТОВ «ФК «Брайт-К») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5/3710915 від 09.09.2021 в сумі 203997,87 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 84567,85 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 39530,02 грн., заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 79900 грн. та судові витрати.
Вимоги обґрунтовані тим, що 09.09.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5/3710915, відповідно до умов якого позичальник отримав кошти в сумі 100000 грн. строком на 72 місяці, тобто по 08.09.2027.
Сторонами також було узгоджено процентну винагороду - щомісячно в розмірі 15% річних та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно - 2,35% від суми кредиту.
18.12.2024 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Брайт-К» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого товариство набуло прав кредитора до боржників,згідно реєстру, в тому числі і до позичальника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Неналежне виконання останнім кредитних зобов`язань призвело до виникнення заборгованості, яка станом на дату відступлення права вимоги становила 81828,87 грн. про що ОСОБА_1 було направлено відповідне повідомлення від 25.03.2025 з необхідністю сплати.
10.07.2025 позивачем як новим кредитором було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів та комісії в сумі 203 997,87 грн, яка, як і попереднє повідомлення, залишилася без належного реагування, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Брайт-К» звернулося до суду.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» суму заборгованості за кредитним договором 5/3710915 від 09.09.2021, станом на 10.07.2025, у загальному розмірі 101998,87 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 84567,85 грн, та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі - 17431,02 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1223,99 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд встановив наявність кредитних правовідносин, правомірність переходу права вимоги по кредитному договору до позивача та невиконання позичальником свого обов`язку по своєчасному поверненню кредитних коштів, в зв`язку з чим стягнув заборгованість по тілу кредиту та відсотках згідно наданих розрахунків та з урахуванням здійснених платежів ОСОБА_1 .
Разом з тим суд відмовив в стягненні заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості, визнавши її безпідставно нарахованою.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в стягненні заборгованості за комісією, ТОВ «ФК «Брайт-К» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вказує, що комісійна винагорода була узгоджена сторонами при укладанні кредитного договору, була зрозумілою споживачу послуг та ґрунтувалась на положеннях Закону України «Про споживче кредитування», а отже підлягає стягненню в якості простроченої заборгованості.
Також звертає увагу на визнання ОСОБА_1 позовних вимог в повному обсязі, що залишилось поза увагою місцевого суду.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, а тому в колегії суддів відсутні підстави для його перегляду в цій частині.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 09.09.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5/3710915, відповідно до умов якого позичальник отримав кошти в сумі 100000 грн. строком на 72 місяці, тобто по 08.09.2027, зі сплатою процентної винагороди щомісячно, в розмірі 15% річних.
18.12.2024 між банком та ТОВ «ФК «Брайт-К» було укладено договір відступлення права вимоги №5-2024, згідно якого до останнього перейшло права вимоги по кредитним договорам, в тому числі і по кредитному договору укладеному з ОСОБА_1 .
Згідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання позичальником взятих кредитних зобов`язань, остання на час звернення до суду становила 203997,87 грн. та складалась - із заборгованості за тілом кредиту 84567,85 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом 39530,02 грн, заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості 79900 грн.
В березні та липні 2025 року позивачем як новим кредитором на адресу ОСОБА_1 направлялись як повідомлення про наявність заборгованості, так і вимога про дострокове повернення кредиту, які залишилися без належного реагування боржника.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, з урахуванням здійснених платежів ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням позичальником обов`язку по їх своєчасному поверненню. Одночасно суд визнав безпідставними вимоги кредитора про стягнення з боржника заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами укладання кредитного договору між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 , неналежне виконання взятих позичальником кредитних зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості та правомірність переходу права вимоги від первісного кредитора до нового, в зв`язку з чим суд обґрунтовано стягнув заборгованість по тілу кредиту та відсоткам, розмір якої доводиться зібраними по справі доказами, з урахуванням здійснених позичальником платежів на погашення поточної заборгованості.
Що стосується відмови в стягненні комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості (комісії) колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З наданих стороною позивача розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості кредитором включено заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 79900 грн.
Так, пунктом 1.4.2 кредитного договору № 5/3710915 від 29 вересня 2021 року встановлено, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно становить 2,35 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає в себе : послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості.
Між тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Тобто, законодавством визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
Таким чином, саме на позивача процесуально покладено обов`язок довести, що кредитором надавались позичальнику послуги, визначені п.1. 4.2. кредитного договору, а відтак у останнього був обов`язок по їх сплаті.
Оскільки ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались відповідачу частіше одного разу на місяць, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд першої інстанції, вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характерами спірних правовідносин, обґрунтовано задовольнив заявлені вимоги лише частково.
Принагідно, колегія суддів звернула увагу і на те, що встановлений умовами договору розмір заборгованості за комісією становить майже розмір самої заборгованості за тілом кредиту, що суперечить принципу добросовісності та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Доводи апеляційної скарги щодо узгодженості між сторонами комісійної винагороди в п. 1.4.2 кредитного договору, а відтак правомірності нарахування заборгованості за останньою, відхиляються колегією суддів як такі, що не заслуговують на увагу, оскільки самим позивачем не доведено надання визначених у даному пункті послуг відповідачу як споживачу таких банківських послуг.
Посилання апелянта на визнання позову відповідачем, а отже необхідність задоволення позову в повному обсязі, відхиляється колегією суддів, оскільки визнання заявлених вимог не є абсолютною підставою для визнання судом їх законними та обґрунтованими.
У відповідності до ч. 4 ст. 207 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд лише за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд не приймає визнання позову у разі необґрунтованості заявлених позивачем вимог.
В даному випадку суд першої інстанції дослідив в повному обсязі надані докази та дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, виходячи з положень Закону України «Про споживче кредитування» та усталеної практики Верховного Суду при розгляді справ з подібними правовідносинами.
За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» залишити без задоволення.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.
Судді: О. І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин