Справа № 639/550/26
Провадження № 2/639/2816/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Борисенка О.О.,
секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/550/26 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
установив:
28.01.2026 до Новобаварського районного суду міста Харкова, надійшла позовна заява Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій позивач просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість за комунальні послуги у загальному розмірі 76542,75 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Матеріали позовної заяви сформовані і системі «Електронний суд» та підписані представником позивача Вініцьким Миколою Вікторовичем, який діє на підставі довіреності (а.с.21).
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі рішення Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 № 813/25, КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» надає послуги, зокрема, з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про питну воду та витне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918 та Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690.
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Відповідачі належним чином не виконували зобов`язання з оплати наданих послуг, в зв`язку з чим за ними утворилась заборгованість в сумі 73962,69 грн, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2015 по 30.11.2025 у розмірі 47734,23 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2015 по 30.11.2025 у розмірі 26228,46 грн. Крім того, відповідно до Закону № 2189-VII, враховуючи норми постанови КМУ від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, п. 34 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМУ від 05.07.2019 № 690 та на підставі моделі договору з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (з обслуговування внутрішньобудинкових систем), умови якого однаково діють для усіх споживачів житлового будинку АДРЕСА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалось нарахування за абонентське обслуговування, через несплату якої виникла заборгованість за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у розмірі 1244,46 грн. Також, відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VII, який введено в дію з 01.05.2019, відповідачам нарахована заборгованість за утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у сумі 698,04 грн та за обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого водовідведення за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у розмірі 637,56 грн. На момент подання позовної заяви відповідачі не здійснили жодних заходів до повного погашення заборгованості, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
29.01.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання (а.с.37).
24 лютого 2026 року у справі № 639/550/26 Новобаварський районний суд міста Харкова ухвалив заочне рішення, яким задовольнив позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за комунальні послуги, що надавалися на адресу: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 76542 (сімдесят шість тисяч п`ятсот сорок дві) грн 75 коп., з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2015 по 30.11.2025 у розмірі 47734 грн 23 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2015 по 30.11.2025 у розмірі 26228 грн 46 коп.; за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у розмірі 1244 грн 46 коп.; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у сумі 698 грн 04 коп.; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у сумі 637 грн 56 коп. Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп., в рівних частках по 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. з кожного.(а.с.49-51).
21.07.2026 суд постановив ухвалу, за заявою відповідача ОСОБА_2 , про скасування заочного рішення від 24.02.2026 та призначення справи до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.59-69, 90-91).
01.10.2026 суд на місці долучив до матеріалів справи: відзив відповідача ОСОБА_5 на позовну заяву, що надійшов до суду 30.07.2026; відповідь позивача на відзив, що надійшла до суду 06.08.2026 (а.с.98-103, 107-114).
У відзиві на позов відповідач зазначила, що позивачем заявлена до стягнення заборгованість поза межами строку позовної давності, отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості з 01.05.2015 по 28.01.2023 вважає необґрунтованими. Крім того, відповідач ОСОБА_2 з 31.07.2022 проживає за кордоном, отже, послугами з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення не користується. Також, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, оскільки має намір виконати рішення суду, проте не може його виконати одним платежем через відсутність доходу, та оскільки має на утриманні дитину. Відповідач просила застосувати позовну давність до цих спірних правовідносин; залишити позовну заяву про стягнення з неї заборгованості за період з 01.05.2025 по 30.11.2025 включно без задоволення; розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців, поклавши на відповідачів здійснювати виплати на користь позивача у розмірі 1/12 суми, визначеної в судовому рішення, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили.
У відповіді на відзив позивач заперечував проти доводів відповідача, зазначивши, що звільнення споживача від сплати вартості комунальних послуг або зменшення їх розміру можливе за умови, якщо споживач письмово повідомив виконавця послуг про тимчасову відсутність за місцем реєстрації (проживання) із дорученням відповідного документа, що підтверджує такий факт. Із заявами про зняття з місця реєстрації, проживання не за місцем реєстрації і проведенням перерахунку споживачі не звертались до КП «Харківські теплові мережі» до теперішнього часу. Щодо розстрочення виконання судового рішення позивач вказав, що право на визначення порядку погашення зобов`язання частинами законодавством надано КП «Харківські теплові мережі», а не відповідачу, який має невиконаний обов`язок. Вказав, що в силу приписів 12,19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позовна давність на день звернення до суду не спливла, оскільки її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який введено з 12.03.2020 та діяв до 30.06.2023, та продовжується на строк дії воєнного стану в Україні. У зв`язку з чим позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; клопотання про розстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення.
У позовній заяві сторона позивача просила розглянути справу без участі представника позивача.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, згідно з вимогами ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідачі в судове засідання не з`явились, про поважність причин неявки суду не повідомили.
Оскільки сторони виклали свою позицію щодо спірних правовідносин у заявах по суті: позовній заяві, відзиві на позов, відповіді на відзив, суд доходить висновку, що неявка сторін (їх представників) не є перешкодою для розгляду справи по суті.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 28.01.2026 (а.с.34).
Рішенням Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 № 813/25, реорганізовано КП «Харківводоканал» шляхом приєднання до КП «Харківські теплові мережі», який стає правонаступником (а.с.22).
З матеріалів справи суд вбачає, що за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Отже, відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплату за які здійснювався КП «Харківводоканал», а в подальшому КП «Харківські теплові мережі», за адресою: АДРЕСА_1 за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
За змістом ст. 23 наведеного Закону, одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водопостачання визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску. Параметри якості води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. Послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 24 цього Закону одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водовідведення визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Критерієм якості послуги з централізованого водовідведення є безперешкодне приймання стічних вод у мережі виконавця з мереж споживача, за умови справності мереж споживача. Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Виконавець послуги з постачання гарячої води зобов`язаний щомісяця надавати дані про загальний обсяг спожитої у будівлі гарячої води виконавцю послуг з централізованого водовідведення для нарахування плати за водовідведення гарячої води.
Пунктами 3, 11 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо); плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Постановою КМУ від 21.08.2019 № 808 встановлений граничний розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг. Граничний розмір плати за абонентське обслуговування застосовується окремо за кожною комунальною послугою (постачання теплової енергії; постачання гарячої води; централізоване водопостачання; централізоване водовідведення; поводження з побутовими відходами) виконавцями послуг, що нараховують плату за абонентське обслуговування згідно з відповідними договорами.
Згідно зі ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.
За змістом Закону України «Про питну виду та питне водопостачання» суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання; підприємства питного водопостачання; споживачі питної води (ст. 4).
Послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності; індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (ст. 19).
Споживачі питної води зобов`язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання (ст. 22).
Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Обов`язок споживачів своєчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом, передбачений ст. 68 ЖК України.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги з надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також за абонентське обслуговування та обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказаний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у цивільній справі № 6-59цс13.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 7, п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 760/28001/14-ц, згідно пункту 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні. Перерахунок за фактично надані житлово-комунальні послуги здійснюється за умови своєчасного подання надавачу комунальних послуг документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім`ї.
Також, у постанові від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц Верховний Суд виклав наступний висновок: позивач надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що підтверджується картками фактичної собівартості утримання будинку за вказаною адресою; розрахунком належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг та площі житлового приміщення за тарифами. Доводи касаційної скарги щодо не надання належної якості житлово-комунальних послуг та у зв`язку із цим, завищеного розрахунку заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачі у встановленому законом порядку не відмовлялись від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачами надано не було.
Жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі, відповідно до вимог чинного законодавства, зверталися до позивача із заявами для здійснення перерахунку за надані комунальні послуги у зв`язку з фактичним не проживанням одного з них за місцем реєстрації з наданням про це підтверджуючих документів.
Отже, враховуючи наведене, відповідачі є споживачами комунальних послуг, що надавалась позивачем на адресу їх місця реєстрації.
За змістом ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за абонентське обслуговування та обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення не виконували, плату за надані послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем, згідно з наданим розрахунком суми заборгованості, по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2015 по 30.11.2025 у розмірі 47734,23 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2015 по 30.11.2025 у розмірі 26228,46 грн, за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у розмірі 1244,46 грн, за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у розмірі 698,04 грн, за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у розмірі 637,56 грн (а.с.9-14).
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, та що вони не користувалися наданими послугами, матеріали справи не містять.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що складений позивачем розрахунок заборгованості є обґрунтованим, доказів на погашення виниклої заборгованості та контррозрахунку відповідачами не надано.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 просила застосувати позовну давність до цих спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 257 Цивільного Кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, та наразі не скасовано.
За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що діяли до 04.09.2025, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 383/1645/23, строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні. Позовна давність для пред`явлення позовних вимог на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12 березня 2020 року та продовжувався до 30 червня 2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.
З огляду на викладене, на час дії встановленого карантину та воєнного стану (до 04.09.2025), строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не спливає та на момент звернення позивача з позовом, в разі існування підстав для застосування позовної давності, даний строк має бути застосований лише до 02.04.2017, оскільки Закон №540-IХ від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.
Позивач подав позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» 26.01.2026.
Отже, суд за заявою відповідача застосовує позовну давність до цих спірних правовідносин, щодо вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та за надані послуги з централізованого водовідведення, та відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених поза межами строку позовної давності в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2015 по 01.04.2027 включно у розмірі 11316 грн 24 коп., та в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2015 по 01.04.2027 включно у розмірі 6446 грн 19 коп.
У цих спірних правовідносинах позовна давність в частині вимог про стягнення заборгованості за абонентське обслуговування, за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення, в силу пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, не спливла.
Правова позиція щодо застосування статті 257 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.
Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягує на користь позивача з відповідачів солідарно заборгованість за комунальні послуги у розмірі 58780 грн 32 коп., з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 02.04.2017 по 30.11.2025 у розмірі 36417 грн 99 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 02.04.2017 по 30.11.2025 у розмірі 19782 грн 27 коп.; за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у розмірі 1244 грн 46 коп.; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у сумі 698 грн 04 коп.; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у сумі 637 грн 56 коп.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2015 по 01.04.2027 включно у розмірі 11316 грн 24 коп., та в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2015 по 01.04.2027 включно у розмірі 6446 грн 19 коп. суд відмовляє у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про що заявлено відповідачем.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с.4).
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (76,69%), та стягує з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2044 грн 46 коп., в рівних частках по 511 грн 12 коп. з кожного.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про: надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
За змістом ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частинами 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Тлумачення положень ст.435 ЦПК України свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.
Окрім того, під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Розстрочка виконання рішення суду - це зміна у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).
Так, згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання судового рішення відповідач посилалася, зокрема на те, що одноразова сплата всієї суми боргу є для неї неможливою, з огляду на фінансовий стан відсутність доходів, а також, що вона має на утриманні дитину та вимушена проживати за кордоном.
На підтвердження вказаної обставини відповідач надала суду відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за 2020 рік, з якої суд вбачає, що відповідач за цей період мала дохід в розмірі 2287,19 грн.
Будь-яких доказів на підтвердження наявності чи відсутності доходу, за період до 2020 року та після 2020 року відповідачем не надано.
Суд доходить висновку, що обставина скрутного майнового стану відповідача не підтверджена, та викладені відповідачем обставини не можуть розцінюватися як такі, що є особливими або винятковими, що унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення про стягнення заборгованості за комунальні послуги, та є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Суд зауважує, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами, а в конкретному випадку суть судового рішення зводиться до стягнення заборгованості за комунальні послуги, тобто грошей, які у тому числі є еквівалентом будь-якого майна, яким відповідач може володіти. Судове рішення може бути виконане в примусовому порядку за рахунок наявного у боржника майна, про наявність або відсутність якого відповідач не зазначила.
Відсутність достатніх коштів не наділяє боржника правом звернення до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду з посиланням на брак коштів для виправдання неспроможності або небажання виконання судового рішення про стягнення заборгованості.
Розстрочка виконання рішення суду у спірному випадку, означало б недотримання розумного та пропорційного балансу інтересів позивача, на користь якого ухвалено рішення суду, а також знівелювало би сутність рішення суду та мету його ухвалення.
Також, відповідачем не надано жодних доказів вчинення дій спрямованих на урегулювання питання виконання рішення суду.
Оцінюючи доводи заяви про розстрочення виконання судового рішення суд враховує, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги береться не лише реальний стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, посилання на скрутне матеріальне становище відповідача не є тими виключними обставинами, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим, та не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.
З огляду на викладене суд не встановив підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду та відмовляє у задоволенні такої заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 19, 76-81, 128, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 355, 435 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за комунальні послуги, що надавалися на адресу: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 58780 (п`ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн 32 коп., з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 02.04.2017 по 30.11.2025 у розмірі 36417 грн 99 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 02.04.2017 по 30.11.2025 у розмірі 19782 грн 27 коп.; за абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у розмірі 1244 грн 46 коп.; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у сумі 698 грн 04 коп.; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 30.11.2025 у сумі 637 грн 56 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2015 по 01.04.2017 включно у розмірі 11316 грн 24 коп., та в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2015 по 01.04.2017 включно у розмірі 6446 грн 19 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2044 грн 46 коп., в рівних частках по 511 (п`ятсот одинадцять) грн 12 коп. з кожного
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, адреса місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 01.10.2026.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Олександр БОРИСЕНКО