Справа № 641/3891/26
Провадження № 2/645/3129/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року місто Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Костіної І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Малій О.Л.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Немишлянського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 660586299 від 07.09.2020 в розмірі 20 721,28 грн., суми сплачених судових витрат у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 07.09.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 660586299 на суму 2 000,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «RG873K6N». Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та надав відповідача грошові кошти у сумі 2 000, 00 грн., шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 8 000,00 грн. Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу № 28/1118-01. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Всупереч умов кредитного договору відповідач своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, порушуючи взяті на себе договірні зобов`язання та станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 721 грн. 28 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 791,45 грн; заборгованість за відсотками 13 929,83 грн.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 29.04.2026 року, на підставі ч.1 ст. 31 ЦПК України, справу передано на розгляд за підсудністю Немишлянському районному суду міста Харкова.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 21.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. В позові просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, укладання кредитного договору та отримання коштів не заперечувала. Щодо витрат на правову допомогу вважала їх завищеними та просила зменшити. Крім того, прохала про розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців, у зв`язку з скрутним матеріальним становищем.
Заслухавши пояснення відповідача по справі, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.
Згідно ч.1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 07.09.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 660586299. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «RG873K6N», який направлений 07.09.2020 о 18:53:00 на та введено відповідачем 07.09.2020 о 18:54:22, що підтверджується довідкою щодо дій позивальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 2 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом нараховані згідно п. 1.3, 1.4 або 1.5 Договору.
Відповідно до п. 1.2, 1.3,1.4 договору кредит надається (договір укладається) строком на 22 дні від дати отримання кредиту позичальником.
На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,66 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).
Згідно п. 1.6 договору позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3 цього договору не пізніше строку, вказаного в п. 1.2 цього договору.
Відповідно до п. 2.2.1.3. договору позичальник має право звернутися до товариства з наміром продовження строку надання кредиту та/або реструктуризації зобов`язань за Договором.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що строк дії цього договору, вказаний в п.1.2 договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують обов`язки за цим договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань, передбачених договором.
Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.3).
Додатковими угодами до договору № 660586299 від 07.09.2020 року укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , збільшено суму кредиту; від 08.09.2020 року на 1000,00 грн; від 12.09.2020 року на 1500,00 грн; від 14.09.2020 року на 1 400,00 грн; від 27.09.2020 року на 350,00 грн; від 13.10.2020 року на 500,00 грн; від 01.11.2020 року на 1 250,00 грн.
Додатковими угодами до договору № 660586299 від 07.09.2020 року укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , продовжено строк дії договору та визначено процентну ставку: від 30.09.2020 на 30 днів, починаючи з 29.09.2020 року процентна ставка за користування кредитом 1,66 % в день від суми кредиту; від 01.11.2020 на 30 днів, починаючи з 29.10.2020 року процентна ставка за користування кредитом 1,33 % в день від суми кредиту; від 27.11.2020 на 29 днів, починаючи з 28.11.2020 року процентна ставка за користування кредитом 0,83 % в день від суми кредиту; від 29.12.2020 на 30 днів, починаючи з 27.12.2020 року процентна ставка за користування кредитом 0,83 % в день від суми кредиту.
З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
До матеріалів справи долучена заявка ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 07.09.2020 року.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу, сторона позивача надала платіжні доручення: № f2717bf5-bad3-4568-b20f-22cce78df0a2 від 07.09.2020 року про переказ коштів згідно договору № 660586299 від 07.09.2020року на платіжну картку ОСОБА_1 № 5167-49XX-XXXX-5748 грошових коштів у розмірі 2 000,00 грн; № a217d7b8-e6d5-4abb-bc16-58eb2bcb124f від 08.09.2020 року про переказ коштів згідно договору № 660586299 від 07.09.2020року на платіжну картку ОСОБА_1 № 5167-49XX-XXXX-5748 грошових коштів у розмірі 1 000,00 грн; №dd381dc8-1ca3-4433-88c6-3e6a969f7aaf від 12.09.2020 року про переказ коштів згідно договору № 660586299 від 07.09.2020 року на платіжну картку ОСОБА_1 № 5167-49XX-XXXX-5748 грошових коштів у розмірі 1 500,00 грн; № 902ef03d-c22a-4831-b27d-a27532896a82 від 14.09.2020 року про переказ коштів згідно договору № 660586299 від 07.09.2020 року на платіжну картку ОСОБА_1 № 5167-49XX-XXXX-5748 грошових коштів у розмірі 1 400,00 грн; № 9e55c54e-dcba-470b-a57b-855c8fdac2b4 від 27.09.2020 року про переказ коштів згідно договору № 660586299 від 07.09.2020 року на платіжну картку ОСОБА_1 № 5167-49XX-XXXX-5748 грошових коштів у розмірі 350,00 грн; № 6ae04a69-45bd-4ed7-8c86-73d4a625b16c від 13.10.2020 року про переказ коштів згідно договору № 660586299 від 07.09.2020 року на платіжну картку ОСОБА_1 № 5167-49XX-XXXX-5748 грошових коштів у розмірі 500,00 грн; № cda67753-0167-40d8-aaaa-fd7da08f90a1 від 01.11.2020 року про переказ коштів згідно договору № 660586299 від 07.09.2020 року на платіжну картку ОСОБА_1 № 5167-49XX-XXXX-5748 грошових коштів у розмірі 1250,00 грн.
Крім цього, факт перерахування грошових коштів підтверджується, наданою АТ "Ощадбанк" інформацією від 28.05.2026, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкрито рахунок НОМЕР_2 , до якого було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 . Також надано підтверджуючі документи щодо зарахування коштів, а саме меморіальні ордери: №[номер приховано] від 09.09.2020 на суму 2 000,00 грн; № [номер приховано] від 10.09.2020 на суму 1 000,00 грн; № [номер приховано] від 15.09.2020 на суму 1 500,00 грн; № [номер приховано] від 16.09.2020 на суму 1 400,00 грн; № [номер приховано] від 29.09.2020 на суму 350,00 грн; № [номер приховано] від 15.10.2020 на суму 500,00 грн; № [номер приховано] від 03.11.2020 на суму 1 250,00 грн;
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Положеннями п.8.2 договору факторингу встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. Всі інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року.
У вказаній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, при цьому дата укладення договору та номер договору залишені без змін.
31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу№ 28/1118-01від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022року.
31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.
Таким чином, з Витягу з Реєстру прав вимоги №123 від 02.03.2021 до договору факторингу № 28/1118/01 від 28 листопада 2018 року, з урахуванням додаткових угод до нього, вбачається, що від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 660586299 від 07.09.2020, розмір заборгованості 15 641,48 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на день продажу (02.03.2021 року) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 660586299 від 07.09.2020 року, заборгованість становить 15 641,48 грн., з яких тіло кредиту 6 791,45 грн, проценти 8 850,03 грн. При цьому, на погашення заборгованості здійснено сім платежів: 30.09.2020 року на суму 1 967,00 грн, 29.10.2020 року на суму 1000,00 грн, 01.11.2020 року на суму 2 892,00 грн, 27.11.2020 року на суму 2 623,00 грн, 29.12.2020 року на суму 2 053,00 грн, 29.01.2021 року на суму 2 555,00 грн, 14.02.2021 року на суму 5,00 грн, а всього на суму 13 095,00 грн.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Згідно додаткової угоди №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладеної 03.08.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року.
Згідно додаткової угоди №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладеної 30.12.2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сторони погодили продовжити строк дії договору до 30.12.2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло на підставі договору факторингу № 05/0820-01 право вимоги за кредитним договором № 660586299 від 07.09.2020 року до ОСОБА_2 у загальному розмірі 20 721,28 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 660586299 від 07.09.2020 у розмірі 20 721,28 грн.
11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК « ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
З акту прийому-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року фактор та клієнт уклали цей акт про те, що згідно з вимогами п.1.2 договору факторингу 11/07/25-Е від 11.07.2025 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників клієнта у кількості 55 036 боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № б/н за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року до ТОВ «ФК « ЕЙС» перейшло на підставі договору факторингу № 11.07.25-Е право вимоги за кредитним договором № 660586299 від 07.09.2020 року до ОСОБА_1 на загальну суму 20 721,28 грн, з яких: 6 791,45 грн заборгованість за основним боргом; 13 929,83 грн заборгованість за відсотками.
Згідно ч.1ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2ст. 615 Цивільного кодексу України)
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ч.1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.ст.525, 526ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.598ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З договору № 660586299, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Факти укладення договору, отримання кредитних коштів та наявності у неї заборгованості ОСОБА_1 визнає та не заперечує.
Між тим, щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4 договору кредит надається (договір укладається) строком на 22 дні від дати отримання кредиту позичальником.
На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,66 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).
Додатковими угодами до договору № 660586299 від 07.09.2020 року укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , продовжено строк дії договору та визначено процентну ставку: від 30.09.2020 на 30 днів, починаючи з 29.09.2020 року процентна ставка за користування кредитом 1,66 % в день від суми кредиту; від 01.11.2020 на 30 днів, починаючи з 29.10.2020 року процентна ставка за користування кредитом 1,33 % в день від суми кредиту; від 27.11.2020 на 29 днів, починаючи з 28.11.2020 року процентна ставка за користування кредитом 0,83 % в день від суми кредиту; від 29.12.2020 на 30 днів, починаючи з 27.12.2020 року процентна ставка за користування кредитом 0,83 % в день від суми кредиту.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Як вбачається з розрахунків заборгованості, що містяться у матеріалах справи, ОСОБА_1 нараховувались відсотки за користування кредитом з 07.09.2020 року по 26.01.2021 року у розмірі, який неодноразово змінювався, що відповідає передбаченими Договорами ставками. У подальшому з 27.01.2021 року по 15.04.2021 року проценти нараховувались у розмірі по 115,45 грн, що відповідає ставці 1,70% від суми тіла кредиту, що передбачена як відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту. При цьому, на погашення заборгованості ОСОБА_1 сплатила загалом 13 095,00 грн.
Умовами договору (п. 2.2.1.3) передбачено право позичальника звернутися до товариства з наміром продовження строку надання кредиту та/або реструктуризації зобов`язань за договором.
Додатковими угодами до договору № 660586299 від 07.09.2020 року укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , продовжено строк дії договору з урахуванням всіх пролонгацій до 26.01.2021 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 660586299 від 07.09.2020 року заборгованість відповідач за відсотками з 07.09.2020 року по 26.01.2021 року складає 11 881,44 грн. та з урахуванням внесених коштів відповідачем на погашення заборгованості за процентами у розмірі 8 850,03 грн., становить 3 031,41 грн.
З 26.01.2020 року по 15.04.2021 року відсотки за користування кредитом продовжували нараховуватись кредиторами поза межами строку кредитування.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).
З аналізу наведених постанов Верховного Суду можна зробити висновок, що сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, тобто у випадку неповернення грошових коштів у визначений кредитним договором строк такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.
У п. 4.3. договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2 цього договору, є саме процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами Кабінету Міністрів України його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2").
У пункті 6 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 591-IX від 13 травня 2020 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у вказаний період.
Тлумачення наведеної норми щодо звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит свідчить, що вона поширюється на будь-які платежі, сплата яких передбачена за прострочення такого виконання (невиконання, часткове виконання). Тому споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю і платежів, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц, провадження № 61-7284св24.
Беручи до уваги вказані вимоги закону, а також те, що позивачем порушується питання про стягнення відсотків за користування кредитом понад строк кредитування, тобто що нараховані на підставі пункту 1.4 договору та ст. 625 ЦК України, за період після запровадження в Україні карантину, правові підстави для стягнення з відповідачки відсотків, що нараховані з 27.01.2021 року по 15.04.2021 року, відсутні.
Таким чином, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки та періоду кредитування, зважаючи на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 9 822,86 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту 6 791,45 грн; заборгованість за відсотками 3 031,41 грн.
Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, судом встановлено таке.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи міститься: копія договору надання правничої допомоги від 20.08.2025 № 20/08/25-01, додаткова угода №25770910666 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копія Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність від 11.08.2025 року.
Згідно копії акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 29.12.2025 року АБ «Соломко та партнери» надало ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» такі правові послуги щодо боржника: складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, вартість цих послуг визначена в сумі 7 000,00 грн.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховуючи, що справа, яка розглядається судом, за своєю категорією в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, беручи до уваги обсяг правової допомоги, наданої адвокатом, враховуючи заперечення сторони відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрати на професійну правничу допомогу, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, за рахунок відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 370,00 грн.( 5 000,00 грн.* 47,4%).
З приводу вимоги позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 262,00 грн.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 810/4643/18 зазначив, що питання про розстрочку виконання судового рішення суд вирішує із врахуванням конкретних обставин справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Суд враховує, що згідно з письмовими поясненнями відповідачки, вона перебуває у скрутному матеріальному становище, через самостійне виховування двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком яких розлучена з 10.11.2020, згідно рішення суду по справі № 641/7541/20.
Суд вважає, що вищевказані обставини істотно ускладнюють виконання відповідачкою рішення шляхом здійснення одноразового платежу. З одного боку суд враховує, що цей спір виник з вини відповідачки, а саме внаслідок непогашення нею заборгованості. З іншого боку суд враховує, що матеріальний стан відповідачки не дозволяє їй сплатити всю суму заборгованості одразу.
Враховуючи доводи відповідачки щодо її скрутного матеріального становища, наявність воєнного стану в України, а також завдання справедливого вирішення даної справи на засадах добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання даного рішення строком на вісім місяці, шляхом сплати рівними платежами щомісяця, з дня набрання законної сили рішенням суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч. 2, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №660586299 від 07.09.2020 в розмірі 9 822 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн.86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 370 ( дві тисячі триста сімдесят) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розстрочити виконання рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 01.10.2026 року у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмір 13 454,86 грн. на строк 8 (вісім) місяців з дати набрання законної сили цим рішенням, шляхом сплати платежів рівними частинами у розмірі 1681 грн. 86 коп. щомісяця.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ( рахунок: НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2026 року.
Суддя І.Г. Костіна