ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-з/803/432/26 Справа № 199/10079/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
28 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.
розглянувши у м. Дніпро в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу № 199/10079/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шатковська Ірина Юріївна, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, виключення запису про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 03 лютого 2026 року, в якій представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подана заява про ухвалення додаткового рішення, головуючий у суді першої інстанції Католікян М.О., -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - задоволено. Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 03 лютого 2026 року - скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шатковська І.Ю., про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, виключення запису про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено частково. Рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубка В.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 56262103 від 22 січня 2021 року - скасовано. Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, запис про право власності за ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1826714912101, номер запису про право власності 40220484. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 9 301,50 грн.
Разом із тим у постанові суду апеляційної інстанції питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не вирішено.
04 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернулась із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат по справі, які складаються з витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 50 000 грн.
В обґрунтування заяви зазначила, що у позовній заяві позивачем було заявлено про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу та просити суд вирішити питання про їх відшкодування відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України. Разом із тим рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено повністю. За таких обставин позивач не був стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, а тому був позбавлений процесуальних підстав для вирішення питання про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи судом першої інстанції.
Вказує, що після перегляду справи судом апеляційної інстанції та ухвалення постанови про часткове задоволення позову виникли передбачені статтею 141 ЦПК України правові підстави для покладення відповідних судових витрат на відповідача.
Вважає подання цієї заяви після ухвалення постанови апеляційного суду є належним процесуальним способом реалізації права позивача на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В питанні критеріїв співмірності витрат, слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц.
Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У справі, що переглядається, встановлено, що інтереси позивача у справі № 199/10079/23 представлялися адвокатом Персій І.В. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 05/07-11 від 05 липня 2024 року. Повноваження адвоката підтверджуються ордером, який міститься в матеріалах справи. Відповідно до умов зазначеного договору правнича допомога надавалася комплексно щодо ведення справи в цілому та включала: надання усних і письмових правових консультацій; аналіз доказів та матеріалів справи; формування правової позиції; підготовку та подання процесуальних документів; підготовку та подання апеляційної скарги; представництво інтересів клієнта в судах; участь у судових засіданнях; вчинення інших необхідних процесуальних та юридичних дій, спрямованих на захист прав та інтересів клієнта.
Загальна вартість правничої допомоги становить 50 000,00 грн та визначена сторонами як фіксований гонорар за повний супровід справи.
Вказана справа стосувалася витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, оскарження реєстраційних дій та захисту права власності. Розгляд справи неодноразово здійснювався судами двох інстанцій, вимагав аналізу значного обсягу доказів, підготовки процесуальних документів та участі у судових засіданнях.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ № 000261 від 27 лютого 2026 року; Договір про надання правової допомоги №14/05/2025 від 14 травня 2026 року; Ордер серії ВВ № 1059062 від 04 травня 2026 року;
Договір про надання правової допомоги №05/07-11 від 05 липня 2024 року; Договір № 216/2023 від 19 жовтня 2023 року; Акт наданих юридичних послуг до Договору №216/2023 від 19 жовтня 2023 року.
Пунктом 1.1. Договору про надання правової допомоги №14/05/2025 від 14 травня 2025 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Слово і Закон» та адвокатом Щукіною І.В. визначено, що Об`єднання доручає адвокату, а адвокат приймає на себе зобов`язання здійснювати за дорученням Об`єднання захист та представництво Клієнта у судах всіх інстанцій під час здійснення цивільного, кримінального, адміністративного судочинства з усіма передбаченими законодавством правами.
Пунктом 1 Договору про надання правової допомоги №05/07-11 від 05 липня 2024 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Слово і Закон» та ОСОБА_6 вказано, що за цим договором Об`єднання зобов`язується за завданням Клієнта надавати останньому правову допомогу, а Клієнт зобов`язується оплатити надані послуги та фактичні витрати Об`єднання.
У п. 2 вказаного договору передбачено, що даний договір укладено як конкретизація умов договору про надання правової допомоги № 2162023 від 19 жовтня 2023 року та є його невід`ємним доповненням у частині визначення обсягу правничої допомоги, що надається клієнту у судовій справі № 199/10079/23.
Відповідно до п. 4.2. розділу 4 вказаного договору, оплата за даним договором здійснюється на підставі Акту наданих послуг. Сума та умови оплати наданих послуг зазначаються в Акті наданих послуг.
З п. 4.4 договору вбачається, що розмір винагороди за ведення конкретної справи встановлюється індивідуально та фіксується в Акті наданих послуг.
У відповідності до Акту наданих юридичних послуг від 03 липня 2026 року до Договору № 216/2023 від 19 жовтня 2023 року загальна вартість правничої допомоги у справі № 199/10079/23 становить 50 000 грн., що відповідає умовам договору та підтверджується даним Актом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено сукупний розмір вартості наданої правової допомоги та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи 199/10079/23 на підставі Договору про надання правової допомоги № 216/2023 від 19 жовтня 2023 року у розмірі 50 000 грн.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Свірідова Д.М. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в якому зазначає, що відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду сторона, проти якої заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, має право заявляти клопотання про зменшення розміру таких витрат, а суд зобов`язаний перевірити обґрунтованість заявленої суми.
В обґрунтування клопотання зазначає, що між адвокатом Персій І.В. (дівоче ОСОБА_7 ) та позивачем ОСОБА_1 окремий договір про надання правничої допомоги не укладався. Ордер, виданий на ім`я адвоката Персій І.В., містить сумнівне формулювання, зокрема: «Виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально». При цьому ордер не містить підпису керівника адвокатського об`єднання.
Зауважує, що згідно з Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги (затвердженим рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 зі змінами), у разі надання правничої допомоги адвокатом, який входить до складу адвокатського об`єднання, ордер видається адвокатським об`єднанням. Ордер повинен містити обов`язкові реквізити, зокрема підпис уповноваженої особи об`єднання.
Вважає, що повноваження адвоката Персій І.В. (Шукіної І.В.) не підтверджені належним чином відповідно до вимог статті 62 ЦПК України та Положення про ордер.
Наголошує, що заявник не довів обґрунтованість витрат на правничу допомогу за вказаний період, оскільки не підтверджено сам факт надання такої допомоги уповноваженою особою. У заяві представника позивача та доданих до неї документах (зокрема в описі виконаних робіт) до обсягу правничої допомоги включено роботи, що стосуються інших судових справ, а саме справ № 203/2057/21 та № 203/2238/21, при цьому в заяві відсутнє будь-яке обґрунтування у чому полягає процесуальний та фактичний зв`язок цих справ з поточною справою № 199/10079/23.
Крім того, у заяві та доданих документах відсутня деталізація обсягу наданої правничої допомоги, зокрема: не визначено кількість витраченого часу на виконання конкретних процесуальних дій саме у справі № 199/10079/23; не наведено годинну ставку адвоката; не конкретизовано, які саме дії (підготовка яких документів, участь у яких судових засіданнях) виконувалися і в який період.
Натомість опис виконаних робіт має загальний, шаблонний характер («аналіз доказів», «підготовка процесуальних документів», «участь у судових засіданнях» тощо) без прив`язки до конкретної справи та без зазначення обсягу часу.
Вважає, що за таких обставин суд позбавлений можливості перевірити розумність та співмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу (50 000 грн) відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
У зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн повністю, або значно зменшити заявлену суму.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Персій І.В. подала суду заперечення на клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в яких зазначила, що позивач ОСОБА_1 уклав договір про надання правничої допомоги саме з Адвокатським об`єднанням «СЛОВО І ЗАКОН». За своєю правовою природою адвокатське об`єднання є організаційною формою здійснення адвокатської діяльності, а виконання прийнятих на себе зобов`язань забезпечується адвокатами, які входять до його складу або залучені ним на законних підставах. Укладення договору між клієнтом та адвокатським об`єднанням не потребує укладення окремого договору між клієнтом та кожним адвокатом, який безпосередньо здійснює представництво.
Вказує, що саме адвокатське об`єднання визначає адвоката, який виконуватиме доручення клієнта. Той факт, що інтереси позивача у судових засіданнях представляла адвокат Персій І.В., жодним чином не свідчить про відсутність у неї повноважень, оскільки її участь у справі здійснювалася на виконання договору між позивачем та Адвокатським об`єднанням «СЛОВО І ЗАКОН».
Звертає увагу, що відшкодування судових витрат у разі задоволення відповідної заяви здійснюється на користь позивача як сторони у справі, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, а не на користь адвоката Персій І.В. особисто.
Наголошує, що твердження представника відповідача про нібито включення до акту робіт, виконаних «іншою особою», не спростовує факту надання позивачу правничої допомоги Адвокатським об`єднанням та не може бути підставою для відмови у відшкодуванні понесених позивачем витрат.
У зв`язку з чим просила у задоволенні клопотання представника відповідача про відмову у стягненні або зменшення витрат на професійну правничу допомогу, відмовити.
Розподіляючи витрати, які очікує понести позивач на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є не співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді першої та апеляційної інстанції, і не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.
Колегія суддів зауважує, що представник позивача подав належні та допустимі докази щодо надання правничої допомоги та понесені витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги однак, беручи до уваги, що заявлений представником позивача розмір витрат є неспівмірним з обсягом наданих ним послуг та невідповідає розумності їхнього розміру.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Персій І.В. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та відшкодувати витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 15 000 грн за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанції. У іншій частині вимог - відмовити.
Керуючись ст.ст. 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Персій Ірини В`ячеславівни, про ухвалення додаткового рішення по справі № 199/10079/23 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.
У іншій частині вимог - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: