ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7481/26 Справа № 183/6366/25 Суддя у 1-й інстанції - Фролова В.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Фролова В.О.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та з рахуванням поданої 18 серпня 20205року заяви про збільшення розміру позовних вимог остаточно вимагав стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму пенсії, яка увійшла у спадщину ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 532 830,60грн.
Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді недоотриманої за життя пенсії, яка нарахована, але не сплачена спадкодавцю за весь період з дня призупинення виплати пенсії по день її смерті. 06 лютого 2025року ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію померлої матері ОСОБА_2 , яка становить 349 082,76грн та розрахована за період з 01 листопада 2021року по день смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас, на запит представника позивача відповідачем було надано відповідь, з якої вбачається, що ОСОБА_2 пенсію не отримувала з 01 липня 2016року, як стало відомо в подальшому, у зв`язку з відсутністю заяви про відкриття банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України». Щомісячний розмір пенсії складав 2 871,06грн, а тому стягненню з відповідача підлягає також недоотримана пенсія за період з липня 2016року до листопада 2021року у розмірі 183747,84грн. Загальна сума недоотриманої ОСОБА_2 пенсії становить 532830,60грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 лютого 2025року в сумі 341 297,76грн, та за період з 01 липня 2016року по 01 листопада 2021року в сумі 183 747,84грн, а всього 525 045,60грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що спадкодавець ОСОБА_2 у період часу з 01 липня 2016 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсійні виплати не отримувала через їх не нарахування Пенсійним фондом, проте мала право на отримання пенсії в зазначений період, а тому позивач як спадкоємець має право на всю суму недоотриманої пенсіонером пенсії, яка входить до складу спадщини.
Суд зазначав, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. У спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації права позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.
Виснував, що наявні підстави для стягнення з відповідача суми невиплаченої пенсії ОСОБА_2 , на яке позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом з урахуванням часткової виплати в сумі 341 297,76грн, а також сум ненарахованої та недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 липня 2016року по 01 листопада 2021року в сумі 183 747,84грн, а всього з урахуванням часткової сплати заборгованості в сумі 7 785,00грн підлягає стягненню 525 045,60грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
14 травня 2026року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи "Електронний суд" апеляційну скаргу на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026року.
В апеляційній скарзі висловило вимогу про скасування рішення суду в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що виплату ОСОБА_2 пенсії з 01 липня 2016року було припинено у зв`язку з відсутністю заяви про відкриття банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України» та за життя з 01 липня 2026року до дати смерті ОСОБА_2 не зверталась з заявою про поновлення виплати їй пенсії, пенсія не нараховувалась та не виплачувалась. Вказував, що норма закону, яка б зобов`язувала органи Пенсійного фонду нараховувати суми пенсії за віком пенсіонерам після їх смерті за зверненням спадкоємців у законодавстві України відсутні. Виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, яка увійшла до складу спадщини, здійснюється виключно на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Також заявник стверджував про те, що суд не врахував, що відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Наполягав, що ненарахована пенсія не входить до складу спадщини у зв`язку з тим, що до складу спадкового майна входить лише нарахована пенсія, право на нарахування пенсії та її виплату до складу спадщини не входить.
Вказував, що відповідач як спадкоємець не має право на те майно, яке за життя спадкодавця не було йому нараховано. Вважав, що зміст позовних вимог фактично зводиться до включення до складу спадщини того майна, якого не існує та право на яке спадкодавець за життя не набув.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
18 травня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу №183/6366/25; та 16 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
03 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1600год 29 вересня 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06 лютого 2025року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Чернявською І.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 283, на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на недоотриману пенсію в сумі 349 082,76грн, яка знаходиться на особовому рахунку померлої /а.с. 7/. Належність недоотриманої пенсії у вказаній сумі спадкодавці підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 03 грудня 2024року № 1200-0403-8/30763 /а.с. 8/.
Водночас, як встановлено з довідки від 08 липня 2025року про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 за період 01 липня 2016року по 31 серпня 2024року, яка надана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, пенсія ОСОБА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) не нараховувалась та не виплачувалась з липня 2016року по жовтень 2021року включно, а у період з листопада 2021року по серпень 2024року включно була нарахована в сумі 349 082,76грн, проте не виплачена /38-39/.
Виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01 липня 2016року у зв`язку з відсутністю заяви про відкриття банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України».
За змістом відповіді Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області від 30 липня 2025року, ОСОБА_2 на момент смерті перебувала на обліку у вказаному Управлінні як отримувач пенсії за віком, розмір пенсії за червень 2016року складав 2 871,06грн /а.с. 40/; та позивач розрахував за період з 01 липня 2016року до 01 листопада 2021року, за 64 місяці, суму ненарахованої та невиплаченої ОСОБА_2 пенсії в розмірі 183 747,84грн.
Суму недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 було включено до переліку боргів та станом на 01 січня 2026року внесено в реєстр для здійснення виплат відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено в бюджеті Пенсійного фонду України на 2026рік, станом на 15 квітня 2026року на рахунок позивача відповідачем здійснено наступні зарахування: 26 лютого 2026року - 2595,00грн., 12 березня 2026року - 2595,00грн, 13 квітня 2026року - 2595,00грн, а всього 7785,00грн /а.с. 61-63/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що за життя мати позивача недоотримала пенсію, яка увійшла до складу спадщини, а позивач є її спадкоємцем за законом та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, а тому позивач як спадкоємець набув право на отримання невиплаченої пенсії.
Виснував, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень, в тому числі ті, які залишились не отриманими спадкодавцем за життя.
Як правову підставу для задоволення позову суд першої інстанції зазначив, що в розумінні положень статті 1227 ЦК України виплати пенсії вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання у порядку спадкування за законом не отриманої з тих чи інших причин спадкодавцем пенсії.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи має позивач право на спадкове майно у вигляді призначеної, але не нарахованої чи не виплаченої пенсії спадкодавця.
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті /стаття 1218 ЦК України/.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003року сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на пенсію). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Так, судом достовірно встановлено, що позивач, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, прийняв спадщину після смерті матері.
З наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області довідки від 08 липня 2025року та відповіді від 30 липня 2025року встановлено, що розмір пенсії ОСОБА_2 за червень 2016року становив 2 871,06грн, після чого з 01 липня 2016року виплату їй пенсії було призупинено у зв`язку з відсутністю заяви про відкриття банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України», пенсія не нараховувалась та не виплачувалась за період з липня 2016року по жовтень 2021року включно, а у період з листопада 2021року по серпень 2024року включно пенсія була нарахована в сумі 349082,76грн, проте не виплачена.
06 лютого 2025року ОСОБА_1 нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 283, на майно померлої ОСОБА_2 , а саме на недоотриману пенсію в сумі 349 082,76грн, яка належала спадкодавці, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 03 грудня 2024року № 1200-0403-8/30763 (за період з листопада 2021року по серпень 2024року).
Водночас, з урахуванням того, що виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено ще з 01 липня 2016року, то правильними є висновки місцевого суду, що до спадкової маси входить і сума недоотриманої спадкодавцем пенсії за період з 01 липня 2016року до 01 листопада 2021року, на яку остання мала право за життя, але не отримувала через ненарахування цих пенсійних виплат Пенсійним фондом. Колегія суддів вважає за можливе погодитись зі здійсненим судом першої інстанції розрахунком ненарахованої та невиплаченої ОСОБА_2 пенсії за період з 01 липня 2016року до 01 листопада 2021року, тобто за 64 місяці (з урахуванням того, що розмір пенсії ОСОБА_2 за червень 2016року становив 2 871,06грн), яку визначено у розмірі 183 747,84грн.
Твердження апеляційної скарги про те, що пенсія ОСОБА_2 у спірний період не нараховувалась, а тому не може увійти до складу спадщини, належним чином не обґрунтовані та апеляційним судом до уваги не беруться. Пенсія ОСОБА_2 не нараховувалась через відсутність заяви про відкриття банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України», проте така підстава її ненарахування не позбавляє спадкоємця права отримати пенсію спадкодавця за цей період. Вказане не може бути підставою для позбавлення спадкоємця права на спадкування всієї пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останньою за життя. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення.
Тобто, як вірно вказував позивач, з чим погоджувався і суд першої інстанції, загальна сума недоотриманої ОСОБА_2 пенсії за період з липня 2016року по серпень 2024року включно становила 532 830,60грн.
Відповідач включив до переліку боргів суму недоотриманої пенсії по виданому свідоцтву про право на спадщину за законом та виплатив позивачу 7 785,00грн (26 лютого 2026року 2 595,00грн, 12 березня 2026року 2 595,00грн, 13 квітня 2026року 2 595,00грн), а тому з урахуванням часткової сплати заборгованості суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача всього 525 045,60грн.
Посилання апеляційної скарги на те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, є безпідставними, оскільки суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а є коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.
Отже, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у зв`язку з необхідністю захисту прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останньою за життя, у загальному розмірі 525 045,60грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2026року.
Судді: