ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7684/26 Справа № 209/1520/26 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осипенко Артем Валерійович,
на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 23 квітня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
23.03.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Кам`янського з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження) запис: 3106356 від 14 квітня 2006 року, накладений на підставі постанови Залізничного відділу ДВС від 10 квітня 2006 року АВ №223831 та зареєстрований реєстратором: Друга сімферопольська державна нотаріальна контора.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 23 квітня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Осипенко Артем Валерійович, до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна відмовлено.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
21.05.2026 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осипенко Артем Валерійовичнадійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 23 квітня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачка позбавлена можливості визначити інший суб`єктний склад при звернені до суду з таким позовом, оскільки лише (виключно) вона є власницею майна на яке накладене арешт, проте вона не є боржницею у межах будь-якого виконавчого провадження, при цьому відсутні відомості стосовно особи в інтересах якої застосовано таке обтяження.
Вказане вище унеможливлює звернення з цим позовом до будь-яких інших осіб, а ніж позивачі, зазначені у позові.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Від Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українинадійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що Відділ є неналежним та безпідставно визначеним відповідачем у вказаному позові, зазначені обставини підтверджуються змістом позовної заяви та доданими до неї документами, без обґрунтування норм законодавства щодо порушення прав та законних інтересів позивача саме Відділом між ВПВР та ОСОБА_1 відсутній будь-який цивільно-правовий спір, який вирішується у позовному провадженні.
СУДОВІ ВИКЛИКИ
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.70-72).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Згідно відповіді Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України №13994/5731-33-26/20.3.1 від 02 лютого 2026 року, наданої адвокату А. Осипенко, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відносно ОСОБА_1 міститься обтяження від 14.04.2006 № 3106356, яке внесено на підставі постанови державного виконавця Залізничного відділу ДВС від 10.04.2006 АВ №223831 про арешт майна боржника та оголошення заборон на його відчуження, яке зареєстровано Другою сімферопольською державною нотаріальною конторою. Згідно з даними Системи встановлено, що виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів, за якими боржником є ОСОБА_1 , на виконанні в органах державної виконавчої служби та приватних виконавців не перебувають та зареєстрованими не значяться. (а.с.10-11)
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.02.2026 року, частина житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстр. №1-4400, виданого 21.08.1996 р. Третьої дніпродзержинською державною нотаріальною конторою, та частина частина житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності реєстр.№1-4398, виданого 21.08.1996 Третьою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою. Постановою АВ №22831 від 10.04.2006 року Залізничного відділу ДВС накладений арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 . (а.с.12)
У Єдиному реєстрі боржників (інформація від 17.02.2026 року) відсутня інформація щодо ОСОБА_1 . (а.с.13)
Згідно довідки від 02.04.2025 року №1207-5003649046 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с.17)
Згідно інформації Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, станом на 09.03.2026 року Автоматизована система виконавчого провадження не містить відомостей про реєстрацію у АСВП виконавчого провадження за номером АВ №223831. (а.с.18)
Позивач не дотримався вимог процесуального закону, що регулює питання подання позову про виключення майна з-під арешту, оскільки даний позов про звільнення майна з-під арешту він не пред`явив до двох обов`язкових належних відповідачів, якими мають бути і боржник, і стягувач, в інтересах якого накладено арешт на спірне майно.
Позивачем безпідставно визначено відповідачем Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яким надано лише відповідь на звернення позивача до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління міністерств юстиції України, щодо можливості зняття арешту з майна.
У разі звернення до суду з даним позовом про звільнення майна з-під арешту у якості захисту речового права від виниклого порушення (за статтями 387, 391, 396 ЦК України) позивач такий позов повинен пред`явити до особи (осіб), від прав та обов`язків яких залежить обсяг, зміна чи припинення його прав, тобто - для даного випадку - відповідачами мають бути боржника та має бути стягувач, в інтересах якого накладено арешт і який у зв`язку з накладенням арешту набув певні права щодо арештованого майна (право задоволення вимоги за рахунок такого майна в порядку і в черзі, встановленій законом).
Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача. Жодних клопотань з цього приводу позивач не заявив, в тому числі і клопотань про витребування необхідних йому доказів, у разі якщо він був позбавлений можливості такі докази добути і подати суду сам. Позов, для того, щоби бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача (відповідачів).
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.
Тому підстав для задоволення позову, який не пред`явлений до належного відповідача, навіть і у випадку встановлення порушення певного права позивача, суд не вбачає.
Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно)
З урахуванням положень Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у разі неможливості надання суду зазначених документів розгляд справи здійснюється за документами і матеріалами (доказами), поданими учасниками судового процесу, якщо вони є достатніми для прийняття відповідного судового рішення.
Урезолютивній частині рішення у цій категорії справ суду належить зазначати конкретне майно, з якого знімається арешт, його вартість, на користь кого знято арешт і за ким визнається право власності чи кому це майно передається у володіння.
Верховний Суд, у постанові від 06.05.2024 справа № 725/3352/23, провадження № 61-292 св 24, зазначив, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі, що переглядається позивачка наполягає на тому, що не була боржником у жодному виконавчому провадженні, доказів на спростування цих доводів матеріали цивільної справи не містять.
Тож позивачка не обізнана про особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, а тому апеляційний суд вважає можливим, з урахуванням положень Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", провести розгляд справи за документами і матеріалами (доказами), поданими учасниками судового процесу, якщо вони є достатніми для прийняття відповідного судового рішення.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, що в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осипенко Артем Валерійович задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 23 квітня 2026 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна задовольнити.
Зняти арешт з частина житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстраційний номер обтяження 3106356 від 14 квітня 2006 року, накладений на підставі постанови Залізничного відділу ДВС від 10 квітня 2006 року АВ № 223831 та зареєстрований Другою сімферопольською державною нотаріальною конторою.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 29.09.2026 року.
Судді: