ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7771/26 Справа № 932/8855/25 Суддя у 1-й інстанції - Леміщенко О. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,
за участю секретаря Гречишникової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Міністерство оборони України, про визнання шлюбних відносин припиненими,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ухваткіна Оксана Олександрівна,
на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 року,-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
22 липня 2025 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Міністерство оборони України, про визнання шлюбних відносин припиненими, в якому позивачка просила суд визнати шлюбні відносини між померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 припиненими починаючи з 27 лютого 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її син ОСОБА_3 під час виконання військових обов`язків, захищаючи волю та незалежність України, загинув у бою в районі населеного пункту Лозова Ізюмського району Харківської області. Дружина померлого - відповідачка ОСОБА_2 не брала участі в організації поховання, не була присутня на похованні, хоча була сповіщена про трагічну подію по телефону, не надала будь-якої матеріальної допомоги, чи моральної підтримки членам родини померлого. На прохання відповідачки їй було надіслано копію свідоцтва про смерть, після чого остання заблокувала зв`язок та припинила будь-яке спілкування із родиною померлого. Такі дії відповідачки прямо свідчать про відсутність поваги до померлого, членів його родини, та підтверджують факт, що шлюбні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були припиненими ще задовго до трагічної події, і подружжя не можливо вважати сім`єю.
ОСОБА_1 зазначає, що у її присутності, в суперечці між подружжям ОСОБА_4 побажала ОСОБА_5 смерті. Через короткий проміжок часу, зі слів сина, позивачка дізналась, що відповідачка виїхала за місцем свого постійного проживання у Донецьку область і більш не поверталась на квартиру в м. Харків. Приблизно після 20 січня 2025 року під час чергової телефонної розмови, син повідомив позивачку, що помилився, прийнявши необмірковане рішення одружитись і після виконання бойового завдання має намір подати заяву на розлучення. Як відомо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її син звернувся до адвокатського об`єднання «АКТУМ» із зверненням про надання правничої допомоги із складання позовної заяви про розірвання шлюбу. Таким чином, на думку позивачки, шлюбні відносини як чоловіка та жінки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є припиненими з починаючи 27 лютого 2025 року.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 рокув задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , за участю третьої особи - Міністерства оборони України, до ОСОБА_2 про визнання шлюбних відносин припиненими відмовлено.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
23.05.2026 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ухваткіна Оксана Олександрівна, надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що факт завершення прав та обов`язків між подружжям підтверджувався наданими позивачкою письмовими доказами, показаннями свідків, а також і діями відповідачки, які виразились у демонстративній голослівній відмові бути присутньою на похованні та на роковинах пам`яті померлого, надані підтримки членам родини, ігноруванні виклику до суду та участі у судових засіданнях по справі. Позивачка вважає, що відповідачка безпідставно використовує статус вдови померлого воїна і не має права на отримання виплати одноразової грошової допомоги.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
СУДОВІ ВИКЛИКИ
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 17-21, том 2).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №8 від 12 квітня 2002 року у Виконавчому комітеті Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області (а.с. 22).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , 02 січня 2025 року зареєстрували шлюб у Четвертому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №03. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 18 листопада 2025 року №0[телефон приховано] (а.с. 118)
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Лозова Ізюмського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , актовий запис №394 від 29 квітня 2025 року у Арцизькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 23)
Сповіщенням сім`ї №156, виданим ІНФОРМАЦІЯ_5 23 квітня 2025 року за №1277/1131 підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_5 , прийнятий на військову службу 28 червня 2024 року в/ч НОМЕР_6 відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті ворожого артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Лозова Ізюмського району Харківської області (а.с. 24)
З наданої представником позивача ОСОБА_6 фототаблиці вбачається, що нею було проведено огляд мобільного телефону, наданою позивачем ОСОБА_1 , який належав загиблому ОСОБА_3 . Так, в мобільному телефоні міститься листування в месенджері «Телеграм» в групі «5787676 Кон-ція Степан Кара 2025-02-27 09:45» між абонентами «Адвокатське Об`єднання Актум», «Анна - помічник юриста», «АктумМенеджер» та «Ell Passo» з приводу розірвання шлюбу (а.с. 200-205, 208)
Допитана в якості свідка ОСОБА_9 пояснила що, вона була знайома з загиблим ОСОБА_3 та усією його родиною з 2018 року, коли вони переїхали з м. Одеса в село Чумаки, до вона також проживала, їх родини здружилися. В 2021 році у неї зі ОСОБА_10 були тісні дружні стосунки, допоки він не пішов служити. Тоді вони сталі спілкувати зрідка, іноді списувалися, вона була дуже завантажена по навчанню. Він її привітав з Новим роком у січні 2025 року на повідомив, що одружився. Вона трохи образилася, але продовжила з ним іноді спілкуватись та підтримувати. Навесні 2025 року у них один до одного проявилася симпатія, ОСОБА_10 казав, що хоче розлучитися з дружиною, бо вони «не уживаються», дружина веде розгульний спосіб життя, і йому це набридло. Наприкінці квітня 2025 року ОСОБА_10 збирався приїхати до неї після виходу з позицій. 13 квітня 2025 року, коли вона лежала в шпиталі, ОСОБА_10 зробив їй пропозицію, прислав квіти. ОСОБА_10 повідомляв, що він в процесі розлучення, деталі не розповідав. Про те, що ОСОБА_10 загинув, їй повідомила мама, після чого вона подзвонила його старшій сестрі, і вона це підтвердила. Останній раз вони спілкувались по телефону ІНФОРМАЦІЯ_1 зранку. На похованні вона не була, бо її не відпустили з навчального закладу. Вона досі з дуже близьких стосунках з мамою ОСОБА_10 та його сестрою ОСОБА_11 . Від них вона знає, що дружина ОСОБА_10 з ними ніяк не спілкується, навіть заблокувала їх у телефоні.
Допитана в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_13 , позивачка ОСОБА_1 є її матір`ю. ОСОБА_14 не знає. Вона дізналася про те, що брат одружився з соціальних мереж, після чого в січні 2025 року зателефонувала йому, і він це підтвердив. Вона є старшою сестрою в сім`ї, також служить в лавах ЗСУ, вони зі ОСОБА_10 підтримували нормальні стосунки, спілкувалися регулярно, не знає, чому він не повідомив про одруження одразу. Вона взагалі про ОСОБА_15 нічого не знала аж до одруження, але і після одруження брат спочатку нормально про неї відгукувався, але з часом почав скаржитися, н дуже добре про неї розповідав, казав, що вона почала приховувати переписки в телефоні, просити гроші на незрозумілі покупки та поїздки, тому вони сварились. Начебто, ОСОБА_15 казала, що вагітна, але ця вагітність потім кудись поділася. На похованні брата ОСОБА_15 не було, були тільки члени родини, ми пропонували ОСОБА_15 приїхати за наш рахунок, але вона сказала, що зайнята. ОСОБА_10 і ОСОБА_15 проживали у м. Харків, але згодом ОСОБА_15 повернулася до м. Костянтинівка і була там станом на день його загибелі. Після похорон вона декілька разів телефонувала ОСОБА_15 , бо треба були певні документи для військкомату, але ОСОБА_15 відмовлялася спілкуватися, казала, що їй це не цікаво. Вона та мати після смерті брата звернулися до місцевого ТЦК для отримання виплат, чи зверталася ОСОБА_15 - не знає. Від брата їй було відомо, що він просив ОСОБА_15 розірвати шлюб але вона відмовилась, навіть розірвала свідоцтво про шлюб.
Допитана в якості свідка ОСОБА_16 пояснила, що ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ) була її подругою, ОСОБА_19 знала як її чоловіка. ОСОБА_15 вона знає з дитинства, жили поруч. Зі ОСОБА_10 вона познайомилася в грудні 2024 року, коли приїжджала з зі своїм братом до м. Харків, гостили у ОСОБА_10 та ОСОБА_15 приблизно тиждень. За той час вона бачила багато сварок між ними, ОСОБА_15 кричала, била посуд, била ОСОБА_10 , погрожувала пригнути з балкону, наковталася пігулок і ОСОБА_10 возив її до лікарні, де був з нею всю ніч. В січні 2025 року ОСОБА_15 прислала їй фотографію, що вона та ОСОБА_10 одружилися. Їй відомо, що ОСОБА_10 повністю забезпечував ОСОБА_15 . ОСОБА_15 не працювала ніколи, її завжди забезпечували хлопці, з якими вона зустрічалася. ОСОБА_15 дуже боялася, що ОСОБА_10 перестане її забезпечувати. ОСОБА_10 був дуже добрий, спокійний, з ним приємно було спілкуватися. Про те, що ОСОБА_10 загинув, їй стало відомо у квітні 2025 року від ОСОБА_15 . В подальшому вона ще деякий час спілкувалася з ОСОБА_15 , але потім припинила. Софія казала, що чекає на виплати за ОСОБА_10 , щоб не працювати.
В судовому засіданні також досліджені письмові пояснення ОСОБА_20 , підпис якого засвідчений 28 січня 2026 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В. за р/№96, де він зазначив, що в літку 2024 року, до нього звернувся військовослужбовець ОСОБА_3 з питання оренди житла. Під час спілкування він дізнався, що ОСОБА_3 несе військову службу в підрозділі, що розташований у Харківській області, що сам він родом з Одеської області, але ще до війни його родина переїхала жити у с. Чумаки Дніпропетровської області. ОСОБА_10 поводився як чемна людина, охайний, ввічливий, тому він погодився надати житло для проживання на умовах оплати комунальних послуг. Раз на місяць він заходив до ОСОБА_10 зняти показники лічильників. У квартирі було прибрано, скарг від сусідів не надходило. Наприкінці грудня 2024 року ОСОБА_10 попросив його дозволу на приїзд родини та його дівчини на ім`я ОСОБА_15 , він погодився. В січні 2025 року ОСОБА_10 зателефонував мені і повідомив що одружився. Наприкінці січня 2025 року йому зателефонували сусіди та стали скаржитись, що у квартирі постійно кричить кіт, гучно грає музика, сварки. Він зателефонував ОСОБА_10 і попросив навести порядок і тишу у квартирі, на що ОСОБА_10 повідомив, що перебуває на виїзді на службі. Так, вони домовились, що він приїде на квартиру і подивиться, що відбувається. По проїзду ОСОБА_15 вдома не було. У квартирі був безлад та сміття. Особистих речей та будь-яких документів ОСОБА_15 у квартирі не було. Він зробив декілька фото і відправив ОСОБА_10 , сам навів порядок і змінив замки на вхідних дверях. Через декілька днів ОСОБА_10 приїхав до квартири. Вони зустрілись, він передав йому новий екземпляр ключів. У розмові ОСОБА_10 був пригнічений такою поведінкою дружини, сказав, що не має з нею порозуміння та має намір розлучитись. Більше ОСОБА_15 на квартиру не приїздила. Приблизно наприкінці квітня 2025 року зі слів сестри ОСОБА_21 , йому стало відомо, що ОСОБА_10 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через деякий час він передав родині речі ОСОБА_10 . Повідомив про неможливість прибуття в судове засідання через далеку відстань та воєнний стан. Підтвердив свою обізнаність про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивих показань (а.с. 162).
Надані письмові пояснення ОСОБА_20 суд першої інстанції прийняв як письмовий документ відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України та оцінив в сукупності з іншими доказами.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції зауважив, що доводи позивача про фактичне припинення шлюбних відносин подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 27 лютого 2025 року є безпідставними та не ґрунтуються на законі. Чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів особи як визнання шлюбних відносин припиненими в минулому.
Судпершої інстанції підкреслив, що певні юридичні факти встановлюються окремо визначеним законодавчим способом, зокрема, факт припинення шлюбу (шлюбних відносини) фіксується шляхом його реєстрації в органах РАЦС. До розірвання шлюбу органами РАЦС існує презумпція існування шлюбних відносин відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України. Тобто, законодавством закріплений спосіб виникнення та припинення шлюбних відносин шляхом реєстрації цих фактів. Юридичний факт припинення шлюбу має правові наслідки як майнового, так і немайнового характеру (отримання спадщини, відшкодування шкоди, обов`язки з утримання особи тощо), тому законодавець зафіксував обмежений перелік підстав припинення шлюбу, зокрема, шляхом його розірвання.
Позивачка, звертаючись до суду з вимогою про визнання шлюбних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 припиненими, бажає фактично спростувати дійсність шлюбу без його розірвання чи визнання його недійсним. Дана позовна вимога, на переконання судупершої інстанції, порушує принцип правової визначеності у правовідносинах, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Суд першої інстанції вважав, що навіть виникнення у одного з подружжя наміру розірвати шлюб, про який він або вона повідомила третім особам, без реалізації цього наміру та розірвання шлюбу у встановленому законом порядку, не свідчить про те, що шлюбні відносини між подружжям припинені.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 104 СК України визначено підстави припинення шлюбу. Так, шлюб припиняється: внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим; внаслідок його розірвання; якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті; якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.
Доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки перелік підстав припинення шлюбу наведений у статті 104 СК України є вичерпним, а законодавством України не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів особи як визнання шлюбних відносин припиненими з певного моменту в минулому, які заявлени стороною, що не є подружжям.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ухваткіна Оксана Олександрівна, залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 29.09.2026 року.
Судді: