ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6599/26 Справа № 188/846/23 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зайцева Олена Петрівна на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року у складі судді Місюра К.В. у цивільній справі № 188/846/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з батьком, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, на предмет визначення місця проживання дитини з батьком, в обґрунтування якого посилався на те, що він перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі до 10 березня 2022 року. Від шлюбу вони мають малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту припинення сумісного життя, приблизно з січня 2022 року, донька проживала з відповідачкою. За домовленістю з матір`ю батько забирав доньку до себе на вихідні дні, але з лютого 2022 року донька виявила бажання постійно проживати з батьком. Позивач зазначає, що донька сама не бажає повертатися жити до матері, оскільки мати самоусунулась від виховання та спілкування з дитиною, в той час коли він ніколи не перешкоджав та на сьогодні не перешкоджає спілкуванню матері з дитиною, а навпаки всіляко намагався виправдати поведінку відповідачки, щоб не завдати психологічних травм дитині, постійно спілкується з донькою навіть коли знаходиться на відстані, проводить з нею багато часу, створює всі необхідні умови для її повноцінного життя та розвитку, займається різностороннім вихованням доньки, дитина відвідує різні заклади для розвитку та відпочинку дитини. Батько постійно спілкується з донькою на різні теми, тому мають прив`язаність один до одного. На даний час він повністю матеріально утримує дитину, яка відвідує школу за місцем його проживання, забезпечена всім необхідним. Зазначав, що у нього з дитиною психологічний контакт та прив`язаність один до одного. Він в змозі забезпечити доньку всім необхідним, оскільки є приватним підприємцем, має житло, може в повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Зазначав, що мати не цікавиться дитиною, не рахується з бажаннями дитини, отже не може дати доньці ні належного виховання та розвитку, ні матеріального забезпечення, оскільки працює неофіційно, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров`я дитини умов проживання. Вважає, що перебування дитини в сім`ї матері негативно вплине на її виховання і здоров`я, оскільки дитина боїться власної матері, а тому просив суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання малолітньої доньки разом з ним.
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, на предмет визначення місця проживання дитини з матір`ю, в обґрунтування якого посилалася на те, що з моменту припинення фактичних сімейних відносин з відповідачем з січня 2022 року вона залишилась проживати разом із донькою. З січня 2022 року по червень 2022 року батько ніякого інтересу до виховання та життя дитини не виявляв, жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав. На початку червня 2022 року вона влаштувалась на роботу з графіком доба через три, в результаті чого коли вона працювала цілу добу, то просила батька брати маленьку дитину до себе, поки вона на роботі. Так було до листопада 2022 року, поки вона не звільнилась з роботи, оскільки дитина сумувала за матір`ю і просилась більше часу перебувати з нею, в результаті чого до грудня 2022 року дитина постійно проживала з нею. В результаті того, що батько так і не почав матеріально забезпечувати дитину, в кінці грудня 2022 року вона звернулась до суду із заявою про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Після цього батько почав частіше забирати доньку до себе на більш тривалий час і почав розповідати всім оточуючим, що дитина постійно проживає з ним і не хоче повертатись до мами. При цьому дійсно, коли дитина поверталась додому від батька, в її поведінці та відношенні до матері почались явні зміни, які наводили на думку, що дитину налаштовують проти матері, так як донька почала говорити, що не хоче повертатись додому до мами, розмовляла неохоче, почала поводитись агресивно, але причину такої поведінці пояснити не могла та часто плакала. В результаті таких дій дитину взагалі відповідач не повернув додому, пояснивши тим, що дитина хоче проживати тільки з батьком. Додому до дитини її не пускають, кожна зустріч з батьком закінчується скандалом на очах у дитини, в зв`язку з чим вона перестала приходити за місцем проживання батька, щоб не травмувати дитину, а тому просила суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання малолітньої доньки разом із нею.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовлено.
Судові витрати віднесено на позивача.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 073,60 грн (а.с.165-169 Том І).
Рішення суду мотивовано тим, що в матеріалах справи немає доказів, що повернення малолітньої дитини за її місцем проживання, тобто, з матір`ю, створює загрозу її життю та здоров`ю або негативно впливатиме на її розвиток, а також не встановлено обставин, що повернення дитини буде суперечити її інтересам. У цьому випадку суд не встановив жодних обставин (виключних), за яких можливо було б розлучити малолітню дитину з матір`ю і визначити її місце проживання з батьком, а тому з урахуванням зазначеного та інтересів дитини суд вважав за необхідне визначити місце проживання дитини з матір`ю.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 у січні 2025 року через свого представника - адвоката Зайцеву О.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та задовольнити його первісні позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції як норм матеріального, так і процесуального права, невірно встановленими фактичними обставинами справи та неповне з`ясування таких обставин, що призвело до помилкового висновку суду. Скаржник наголосив, що позивачем ОСОБА_1 надано акти обстеження фактичного місця проживання, які підтверджують постійне проживання доньки з батьком протягом 2022 року. Вказує, що обставини викладені в зустрічному позові, не підтверджені жодними доказами. Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано інтереси дитини. Звертав увагу, що довідкою від 06 лютого 2023 року, складеною ДОП СП ВП №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, підтверджується, що мати дитини перешкоджала спілкуванню батька з дитиною, виявляла прояви агресії та домашнього насилля по відношенню до дитини, чим пояснюється відсутність бажання дитини спілкуватися та бачитися з матір`ю. Із тексту педагогічної характеристики вбачається, що лише батько активно цікавився життям дитини у дитячому садочку та підтверджує прив`язаність та емоційний контакт між батьком та дитиною. Вважав, що є усі підстави для скасування судового рішення першої інстанції (а.с.175-183 Том І).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року призначено справу до розгляду (а.с.208,209 Том І).
У квітні 2025 року ОСОБА_1 подав суду клопотання про заслуховування думки дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи її вік та для забезпечення найкращих інтересів дитини (а.с.215,216 Том І).
В ході розгляду справи, на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року, Петропавлівська селищна рада надала рішення виконкому Петропавлівської селищної ради від 30 травня 2025 року №1022 про затвердження висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Петропавлівської селищної ради (а.с.245-247 Том І), де комісія вважала за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 з рекомендаціями батькам дитини здійснювати свої дії, керуючись інтересами та потребами дитини, враховуючи її вік та психологічний стан, налагодити між собою стосунки для вирішення питань, пов`язаних із вихованням спільної дитини, зобов`язати батька ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкування та вихованні матері ОСОБА_2 з малолітньою дитиною за адресою її проживання без третіх осіб.
ОСОБА_2 та інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалися та відзиву на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Зайцевої О.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року - залишено без змін (а.с.262-268 Том І).
Мотивами постанови апеляційного суду було те, що батьки рівні у вихованні дитини, що є похідним від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Також апеляційний суд відкинув висновок органу опіки та піклування, зазначивши, що сторонам у справі необхідно вирішувати суттєві питання щодо дитини спільно, налагодити стосунки між собою, керуючись при цьому найкращими інтересами дитини.
Не погодившивсь як з рішення суду першої інстанції, так і з постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 у листопаді 2025 року у підсистемі "Електронний суд" подав касаційну скаргу, за розглядом якої постановою Верховного Суду від 04 березня 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.43-49 Том ІІ), з підстав того, що при вирішенні цього спору необхідно заслухати дитину на предмет з ким вона згодна проживати, про що клопотав ОСОБА_1 у своєму клопотанні від 25 квітня 2025 року в суді апеляційної інстанції.
Переглядаючи повторно рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, врахувавши висновки Верховного Суду у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду скасувати з відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та задоволенням первісних позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступних підстав.
Так, судами у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2022 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 01 травня 2023 року ОСОБА_1 , зі слів сусідів, проживав з 01 лютого 2022 року до 01 квітня 2022 року на АДРЕСА_1 разом з неповнолітньою донькою, ОСОБА_2 .
Відповідно до характеристики з місця проживання (без дати) ОСОБА_1 , 1995 року народження, проживає в АДРЕСА_2 разом з цивільною дружиною - ОСОБА_5 , 2000 року народження, і донькою ОСОБА_2 , 2016 року народження. З боку сусідів ОСОБА_1 характеризується позитивно, чемний, вихований хлопець, не конфліктний, товариський, спілкується із сусідами, допомагає у разі виникнення потреби.
Відповідно до педагогічної характеристики Петропавлівського ЗДО (ясла-садок) № 1 «Барвінок» ОСОБА_2 відвідує садочок з 2018 року. Батько і матір беруть участь у житті і розвитку дитини. Батько відвідував усі свята, які були організовані в закладі. Завжди цікавиться життям дівчинки, її успіхами, ставить багато запитань вихователеві, завжди прислуховується до порад педагога. Дитина завжди емоційно реагує, коли тато приходить по неї в садочок, обіймає, цілує його.
Згідно з довідкою про результати проведення перевірки інформації, викладеної у заяві громадянина ОСОБА_1 від 06 лютого 2023 року, рекомендовано звернутися до Органу опіки та піклування Петропавлівської селищної територіальної громади, а також до суду для захисту своїх законних прав.
Згідно з випискою про рух коштів по рахунку за період з 28 лютого 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність та має певний дохід від вказаної діяльності.
Відповідно до довідки Петропавлівської центральної районної лікарні (без дати) дитину ОСОБА_2 неодноразово приводив на прийом до сімейного лікаря батько, ОСОБА_1 ..
У довідці про результати проведення перевірки інформації щодо заяви ОСОБА_1 від 05 липня 2023 року також рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо місця перебування дитини на постійний основі.
Відповідно до довідки КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР від 15 січня 2024 року результати методики PARI показали, що ОСОБА_1 має достатній рівень батьківського потенціалу. Між ним і дитиною існує оптимальний емоційний контакт. Він має впевнену життєву позицію та чіткі плани на майбутнє доньки. Стиль батьківської поведінки у ОСОБА_1 авторитетний. Він відкритий для спілкування та обговорення з дитиною встановлених правил поведінки, допускає зміни своїх вимог у розумних межах. Визначає та заохочує автономію своєї дитини. Має високий рівень контролю.
Результати методики PARI показали, що ОСОБА_2 має достатній рівень батьківського потенціалу. Стиль батьківської поведінки у ОСОБА_2 ліберально-авторитетний. Вона відкрита для спілкування та обговорення з дитиною встановлених правил поведінки, допускає зміни своїх вимог у розумних межах. Визначає та заохочує автономію своєї дитини. Під час включеного та відстороненого спостереження фахівців центру за спілкуванням матері і дитини було зафіксовано, що дитина вільно спілкується з матір`ю, батько не перешкоджає спілкуванню. Між матір`ю і дитиною існує оптимальний емоційний контакт. Обоє батьків намагалися в присутності дитини не створювати напруженої атмосфери, яка могла б негативно вплинути на психоемоційний стан доньки.
За результатами дослідження встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на цей час психологічно комфортніше проживати разом з батьком, ОСОБА_1 , батько для неї є авторитетом, символізує безпеку та захист, задовольняє потреби її віку (базові потреби, навчання та розвиток, спілкування та ін.). Батько не налаштовує дитину проти матері і не перешкоджає їх спілкуванню. Згідно з результатами психологічного діагностування ОСОБА_1 було встановлено, що батько має всі підстави психологічного характеру для проживання з донькою ОСОБА_6 .
Актом про встановлення фактичного місця проживання від 27 грудня 2022 року встановлено, що ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_2 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 . Факт проживання підтверджує ОСОБА_7 , який є цивільним чоловіком, проживає разом з ними і є власником будинку. Зазначене також узгоджвується із відомостями, зазначеними в Акті обстеження матеріально-побутових умов від 26 травня 2023 року.
Судовим наказом Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2022 року у справі № 188/1585/22 стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28 грудня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Петропавлівського відділу державної викоанвчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17 квітня 2023 року судовий наказ № 188/1585/22 повернено стягувачу на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.
Актом обстеження матеріально-побутових умов від 26 травня 2023 року також встановлено, зі слів матері, разом з ними проживає її донька ОСОБА_2 . У день проведення обстеження, зі слів матері, дитина перебуває у свого батька. Умови проживання є задовільними. У дитини є окреме ліжко, у кімнаті є іграшки, дитячий одяг.
Згідно акта обстеження умов проживання від 07 травня 2023 року з метою обстеження умов проживання проведено обстеження умов проживання на АДРЕСА_3 , встановлено, що умови проживання задовільні, санітарно-гігієнічні умови в належному стані, будинок облаштований необхідними меблями і технікою. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є окрема кімната для дитини, облаштована необхідними меблями. За цією адресою проживають мати - ОСОБА_2 та співмешканець - ОСОБА_7 .
Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Петропавлівської селищної ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2016 року народження, від 30 травня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 створили рівноцінні умови для проживання та розвитку їх малолітньої дитини, кожен за своїм місцем проживання, втім комісія визначила місце проживання малолітньої дитини разом з батьком ОСОБА_1 ..
Колегія суддів, враховуючи висновки Верховного Суду у цій справі щодо обов`язкового заслуховування думку дитини на предмет з ким вона згодна проживати, у присутності психолога - ОСОБА_8 , допитала малолітню ОСОБА_2 , 2016 року народження, яка пояснила, що постійно проживає разом із батьком, підтвердила проживання з батьком та його новою дружиною, яку сприймає як матір, з січня-лютого 2022 року. Також пояснила, що за весь цей період мати бачила вкрай рідко, остання ніколи не вітала її з днем народження, не телефонувала їй, не спілкується та не приходить до неї, як і не цікавиться її життям взагалі. Хоче залишитись проживати разом із батьком та його сім`єю, де у неї вибудувались довірливі та позитивні стосунки, який займається повністю її вихованням та утриманням, батька вона дуже любить та не хоче проживати разом із матір`ю, про що розповідала дуже хвилююче, емоційно та щиро, побоюючись, що її від батька заберуть.
Психолог ОСОБА_8 слідкувала за коректністю питань, які ставляться малолітній дитині, та вважала такі питання поставленими з дотриманням інтересів дитини та її психологічного стану. Разом з цим зазначила, що питання щодо матері ОСОБА_2 для дитини були найгострішими та найболючішими з приводу небажання дитини вибувати від батька до матері на постійне місце проживання.
Відмовляючи, зокрема, у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи та не надав правової оцінки усім доказам у справі, не допитавши дитину з приводу її бажання проживати за певним місцем батька чи матері, що безпосередньо стосується її прав та інтересів, при цьому безпідставно надавши перевагу доводам зустрічного позивача ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
У статті 5 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
У статті 5 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» визначено, що державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована, зокрема, на утвердження ґендерної рівності; недопущення дискримінації за ознакою статі; забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень; забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов`язків; підтримку сім`ї, формування відповідального материнства і батьківства; виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері; захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частина друга статті 161 СК України).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
У § 49 рішення «Zaunegger v. GERMANY» (заява № 22028/04 від 03 грудня 2009 року) Європейський суд з прав людини підкреслив, що різниця у поводженні є дискримінаційною для цілей статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо вона не має об`єктивного та розумного виправдання, тобто якщо вона не переслідує законної мети або якщо немає розумного зв`язку, пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Рішення щодо надання опіки мають ґрунтуватися на найкращих інтересах дитини, а у випадку конфлікту між батьками ці питання мають ретельно досліджуватися національними судами (§ 61). У цій справі ЄСПЛ визнав, що батько, який на національному рівні вимагав і не отримав спільного опіки щодо доньки, зазнав дискримінації.
Колегією суддів встановлено, що дитина сторін має прихильність більше до батька, тоді як з матір`ю втратила як емоційний, так і соціальний зв`язок. Чітко висловила своє бажання проживати разом тільки з батьком, значно нервуючи щодо проживання разом із матір`ю.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання разом із батьком знайшли також своє підтвердження, що узгоджується і з особистою волею малолітньої дитини, де у неї склався побут, відносини в сім`ї батька, який облаштував дитині проживання за усіма нормами її віку та потреб.
Також колегія суддів відзначає, що доводи скаржника щодо відкидання пояснень свідків судом першої інстанції відбулось безпідставно, адже свідки пояснили, що ОСОБА_2 проявляла в присутності дитини агресивну поведінку, що є недопустимим з боку матері.
Колегія суддів відзначає, що згідно вимог ч.1 ст. 161 СК України спір вирішується не з приводу встановлення адреси місця знаходження дитини, а з приводу проживання дитини з одним із батьків, які є вільними у виборі місця проживання та пересуванні в силу ст. 33 Конституції України, ч.ч.1, 6 ст. 29 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та можуть мати одночасно кілька місць проживання (ч.6 ст. 29 ЦК України).
В даному випадку між сторонами наявний спір про місце проживання дитини з одним із батьків, де дитина буде почувати себе спокійно, буде забезпечена достатнім рівнем життя, що буде достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст.8 закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Згідно зі ст. ст.18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.
Колегія суддів відзначає, що ОСОБА_2 не виявила жодного факту зацікавленості у спілкуванні з дитиною, навіть після ухвалення рішення суду першої інстанції на її користь, яке набрало законної сили, як і не проявляла до цього такого інтересу до дитини, починаючи з січня-лютого 2022 року, що узгоджується зі встановленими обставинами у висновку органу опіки та поясненнями самої дитини в судовому засіданні. Також колегією суддів не встановлено, що ОСОБА_2 вживала будь-яких заходів чи дій щодо спільного проживання разом із дитиною, взяття участі у її житті, як і встановлено, що вона не виказувала жодного прояву щодо виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання, розвитку та утримання дитини, чим займається виключно батько дитини - ОСОБА_1 , що нею не спростовано.
Доводи скаржника про те, що він ніколи не перешкоджав матері ОСОБА_2 у здійсненні її батьківських прав у відношенні їх малолітньої доньки, колегія суддів приймає до уваги та зазначає, що, місце проживання матері ОСОБА_2 знаходиться у безпосередній близькості до місця проживання доньки, зокрема, в одному смт Петропавлівка, однак, ОСОБА_2 не зверталась ані до відповідних органів щодо вчинення дій з визначення місця проживання дитини разом із нею, ані вчиняла будь-яких дій спілкування та налагодження стосунків із батьком дитини щодо спірного питання, яка з ним фактично проживає, що свідчить про відсутність у ОСОБА_2 зацікавленості у здійсненні повного спектру її батьківських прав щодо малолітньої доньки.
Враховуючи, що первісний позивач ОСОБА_1 постійно вчиняє дії щодо розвитку, виховання та утримання дитини тощо, дитина фактично вже тривалий час проживає разом із ним, бажає продовжувати проживати лише з батьком, а мати дитини ОСОБА_2 не має бажання виконувати свої батьківські права шляхом повноцінного та спокійного розвитку дитини, забезпечення її увагою та спілкуванням, взяттям участі у її житті, колегія суддів доходить висновку про доведеність таких доводів скаржника належними доказами у справі та підстав для задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 , враховуючи особисту думку малолітньої дитини.
Колегія суддів відзначає, що найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на оцінці всіх обставин у сукупності, а тому колегія суддів доходить висновку, що найбільш інтересам малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде відповідати визначення її місця проживання разом із батьком ОСОБА_1 , що не впливатиме на взаємини дитини з матір`ю, оскільки не позбавляє останню прав і не звільняє від виконання батьківських обов`язків.
Разом з цим колегія суддів наголошує, що зазначені вище обставини є підставою і для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини разом із нею.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про недоведеність підстав зустрічним позивачем ОСОБА_2 для задоволення її позовної вимоги.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 , зважаючи на збереження стабільності, спокійного та повноцінного розвитку, навчання, відвідування закладів за для всебічного розвитку дитини, до яких дитина звикла за тривалий час. Також дитина достеменно обізнана у тому, що батько завжди поруч з нею, займається її життям, цікавиться її успіхами, станом здоров`я та іншими необхідними потребами, що відповідають її віку, а тому проживання разом із батьком малолітньої дитини за його місцем проживання буде відповідати її найкращим інтересам.
З урахуванням порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового про задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції з його скасуванням, колегія суддів, в силу ст. 141 ЦПК України вважає, що належить з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнути судовий збір за подання ним позову у розмірі 858,88 грн, а, враховуючи результат розгляду її зустрічного позову, належить її витрати у вигляді судового збору віднести на її рахунок.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зайцева Олена Петрівна - задовольнити.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року- скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір за подання позову у розмірі 858,88 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з матір`ю - відмовити.
Судові витрати у вигляді судового збору за подання позову віднести за рахунок зустрічного позивача - ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені "22" вересня 2026 року.
Повний текст постанови складено "30" вересня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О. Макаров