ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6443/26 Справа № 209/8285/25 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренко Ірини Сергіївни на рішення Дніпровського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року у складі судді Лобарчук О.О. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 2-6), в обґрунтування якого посилалось на те, що 17.06.2021 року між ТОВ "Маніфою" та ОСОБА_2 укладено Договір №2539289. Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, п. 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України, який був надісланий на номер моб.телефону відповідача. За цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України - гривні. Умовами Договору позики встановлені параметри позики: тип позики: короткострокова; тип процентної ставки - фіксований; мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; сума позики: 6 200,00 грн, та те, що позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті. До того ж, відповідач підтвердила, що вивчила та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Маніфою», які є невід`ємною частиною Договору, а також вивчив та повністю погоджується з умовами цього Договору позики. 13.10.2021 року було укладено договір №13/10-2021 відповідно до якого ТОВ "Маніфою" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2539289. 10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2539289. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2539289. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2539289 від 17.06.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 27 561,48 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 6 200,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21 361,48 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн; заборгованість за комісіями - 0,00 грн; інфляційні збитки - 0,00 грн; нараховані 3% річних - 0,00 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій та/або будь-яких інших додаткових нарахувань.
На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором №2539289 від 17.06.2021 року у розмірі 27 567,48 грн, а також понесені позивачем судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором №2539289 від 17.06.2021 року у розмірі 27 561 (двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят одну) гривню 48 копійок, яка складається з: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 6 200,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21 361,48 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн; заборгованість за комісіями - 0,00 грн; інфляційні збитки - 0,00 грн; нараховані 3% річних - 0,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та 10 000 гривень - витрати на правову допомогу.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (а.с. 122-124).
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого адвоката Назаренко І.С. подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та стягнути судові витрати (а.с. 128-132).
ТОВ «Коллект Центр» скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін (а.с. 157-163).
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.06.2021 року між ТОВ "Маніфою" та ОСОБА_2 укладено Договір №2539289. Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, п. 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України, який був надісланий на номер моб.телефону відповідача. За цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України - гривні.
Умовами Договору позики встановлені параметри позики: тип позики: короткострокова; тип процентної ставки - фіксований; мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; сума позики: 6 200,00 грн, та те, що позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті.
До того ж, відповідач підтвердила, що вивчила та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Маніфою», які є невід`ємною частиною Договору, а також вивчив та повністю погоджується з умовами цього Договору позики.
13.10.2021 року було укладено договір №13/10-2021 відповідно до якого ТОВ "Маніфою" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2539289.
10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2539289.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2539289.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2539289 від 17.06.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 27 561,48 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 6 200,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21 361,48 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн; заборгованість за комісіями - 0,00 грн; інфляційні збитки - 0,00 грн; нараховані 3% річних - 0,00 грн.
Задовольняючи частково позов ТОВ «Коллект Центр» суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Разом з тим, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Встановлено, що 17 червня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_2 було укладено електронний договір позики №2539289, за умовами якого відповідачу надано 6 200,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача на строк 30 днів (до 17 липня 2021 року).
Договір позики №2539289 підписано відповідачем електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «w14287», відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ч. 13 ст. 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України, статтею 36 ГПК України та статтею 79 КАС України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомилась і погодилась з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Зі змісту апеляційної скарги видно, що відповідач не заперечує факт укладання договору позики та отримання коштів, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за позикою у сумі 6 200,00 грн.
При цьому, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
13.10.2021 року було укладено договір №13/10-2021 відповідно до якого ТОВ "Маніфою" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2539289.
10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2539289.
Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорювала ці договори факторингу в частині переданої вимоги за договором позики №2539289 від 17 червня 2021 року з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням тощо.
Отже, ТОВ «Коллект Центр» придбало право вимоги за цим договором до ОСОБА_2 .
Згідно п. 2.4.2. Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Відповідно до п 2.4.3. договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Згідно п. 2.4.4. Договору позики базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою.
Відповідно до п. 2.5. договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.
У пункту 3.10 Договору, сторони погодили, що керуючись ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право нараховувати проценти відповідно до умов цього Договору до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У розділі 1 Договору №2372023 зазначено, що строк дії Договору - період, на який укладається Договір позики, що починає обчислюватись з дати укладення Договору позики і спливає через три місяці після спливу строку позики. Строк позики - період, протягом якого позика передається у власність позичальнику, визначений Договором. Початковий строк позики визначається п.2.3.4. Договору. Разом з тим, строк позики може бути продовжено шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди.
Позика ОСОБА_2 надана строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення 17 липня 2021 року (п. 2.3.4 Договору).
За відсутності доказів на підтвердження пролонгації договору позики №2372023 від 17 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_2 шляхом укладення додаткової угоди, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для нарахування процентів після закінчення строку кредитування, тобто після 17 липня 2021 року.
Частиною восьмою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідач категорично заперечує погодження між сторонами умов щодо продовження (пролонгації) строку договору №2372023 від 17 червня 2021 року понад 30 днів, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву та змістом апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, встановивши погодження між сторонами умов про продовження строку користування позикою шляхом укладення додаткової угоди; враховуючи заперечення відповідачем таких умов про автопролонгацію строку кредитування та положення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", - колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем факту продовження строку кредитування понад тридцять днів, який було визначено у пункті 2.3.4 договорів №2372023 від 17 червня 2021 року.
Враховуючи споживчий характер правовідносин, апеляційний суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними.
У зв`язку з цим, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування відсутні.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Враховуючи вказану правову позицію колегія суддів відхиляє посилання позивача на п. 3.10 Договору, яким передбачено право нарахування відсотків до дня повернення позики.
Також є безпідставними посилання позивача на п. 2.5. Договору, яким фактично передбачено проценти відповідно до ст. 625 ЦК України, разом з тим, такі вимоги позивачем не заявлялись.
На викладене вище місцевий суд увагу не звернув, дійшов безпідставного висновку про продовження строку кредитування за договором №2372023 від 17 червня 2021 року, тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом за вищевказаними договорами шляхом зменшення загальної суми заборгованості за договором №2372023 від 17 червня 2021 року з 27 561,60 грн до 9 901,40 грн шляхом зменшення розміру заборгованості за відсотками з 21 361,48 грн до 3 701,40 грн.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).
Крім того, враховуючи зміну рішення шляхом зменшення суми заборгованості, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення та стягнення судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» сплатило судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Також, ТОВ «Коллект Центр» в позові зазначило орієнтовний розрахунок судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн, які підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, та які просив стягнути з відповідача.
Рішенням місцевого суду вимоги щодо витрат на правничу допомогу задоволено частково та стягнуто їх у розмірі 10 000,00 грн. При визначенні вказаного розміру судом першої інстанції було враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, те, що справа є незначної складності, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а також те, що вказаний розмір відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Зі змісту апеляційної скарги видно, що апелянт не оскаржує рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Враховуючи вказане, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення суду в частині визначення судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу позивача.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення шляхом зменшення загального розміру заборгованості у зв`язку зі зменшенням розміру процентів, судові витрати по справі позивача підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог, а саме сплачений позивачем судовий збір у сумі 870,13 грн, витрати на правничу допомогу позивача у сумі 3 592,00 грн.
При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у сумі 3 633,60 грн.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, судові витрати відповідача підлягають стягненню на її користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, а саме судовий збір у сумі 2 328,41 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренко Ірини Сергіївни - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року - змінити, зменшивши загальну суму заборгованості з 27 561 (двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят одна) грн 60 коп до 9 901 (дев`ять тисяч дев`ятсот одна) грн 40 коп шляхом зменшення розміру заборгованості за відсотками з 21 361 (двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн 48 коп до 3 701 (три тисячі сімсот одна) грн 40 коп, а також зменшивши суму судових витрат, а саме сплаченого судового збору за подання позову з 2 422,40 грн до 870,13 грн та витрат на правничу допомогу адвоката з 10 000,00 грн до 3 592,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 328,41 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «22» вересня 2026 року.
Повний текст постанови складено «30» вересня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О. Макаров