ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8008/26 Справа № 203/226/24 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року у складі судді Католікяна М.О. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «ОТП Банк» про стягнення коштів, в якому просив стягнути з АТ «ОТП Банк» на свою користь грошові кошти у сумі 144 571,44 доларів США (зарахованих на рахунок, що не є поточним), 7 097,95 доларів США (залишок при закритті поточного рахунку), 251 999 доларів США (3% суми невиконаних грошових зобов`язань).
Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про стягнення коштів, відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, яку в подальшому було уточнено.
У травні 2025 року ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, подала заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій зазначає про те, що рішенням суду порушуються її права оскільки грошові кошти сплачені ОСОБА_1 АТ «ОТП Банк» в період з 2007 року по 2016 рік є сумісною власністю подружжя.
Також ОСОБА_2 подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому доводи фактично дублюють доводи апеляційної скарги її чоловіка ОСОБА_1 та просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги її чоловіка ОСОБА_1 в повному обсязі.
АТ «ОТП Банк» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до якої приєдналась ОСОБА_2 , в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
ОСОБА_1 подав відповідь на відзив АТ «ОТП Банк». Також відповідь на відзив АТ «ОТП Банк» подала і ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_1 подав додаткові пояснення у справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.09.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 06.05.2026 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції Верховний суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції, прийнявши заяву Каленик О.О. про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , розглянув справу по суті. При цьому, апеляційним судом не перевірено та не зроблено висновків щодо приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 , яка не була учасником справи, чи вирішено судом першої інстанції питання про права, обов`язки чи інтереси ОСОБА_2 та, відповідно, не зробив висновків щодо необхідності вчинення певних процесуальних дій, за результатом таких висновків. Враховуючи, що наведене питання віднесено нормами ЦПК України до повноважень суду, який прийняв відповідну скаргу, Верховний Суд позбавлений можливості робити висновки, як щодо права ОСОБА_2 на приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції у цій справі, так і по суті спору, а тому висновки апеляційного суду по суті спору є передчасними.
При новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 подала пояснення в яких зазначає про те, що грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 АТ «ОТП Банку» в період з 2007 по 2016 роки є сумісною власністю подружжя. Набуття її чоловіком вказаних грошових коштів підтверджується зокрема його річною податковою декларацією за 2009 рік. Вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 з 25.06.2005 р. по теперішній час. Вважає, що вона у цій справі є окремим носієм права щодо спільного майна.
Також при новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав пояснення у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за заявою ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, про приєднання до апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Судами під час попереднього розгляду справи встановлено, що 18.10.2007 між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» було укладено договір №302/1518/07 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб. За укладеним договором відповідач з метою здійснення розрахунково-касового обслуговування позивача відкрив йому поточний рахунок № НОМЕР_1 , зобов`язавшись (за дорученням позивача) здійснювати з нього договірне списання.
У липні 2009 року поточний рахунок № НОМЕР_1 відповідачем було закрито, і від 17.07.2009 року залишок коштів позивача було зараховано на відкритий для нього рахунок № НОМЕР_2 .
Також встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 25.06.2005 року Кіровським відділом РАЦС ДМУЮ Дніпропетровської області, між позивачем ОСОБА_1 та апелянткою ОСОБА_3 25 червня 2005 року було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №189.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у цивільному судочинстві.
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).
Частина перша статті 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.
Отже, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи та не може братися до уваги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 17 листопада 2021 року в справі №201/5161/19 (провадження №61-11297св21), від 13 січня 2021 року у справі №466/5766/13-ц (провадження №61-13912св20), від 29 червня 2021 року у справі №201/751/14-ц (провадження №61-1490св21), від 28 жовтня 2021 року у справі №529/690/18 (провадження №61-6006св21) та від 02 листопада 2021 року у справі №314/5611/19 (провадження №61-3829св21).
З огляду на викладене, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте, ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Варто враховувати, що судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 ЄСПЛ і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17, від 05 травня 2020 у справі №910/9254/18, від 17 травня 2021 року у справі №910/2742/20.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року судом першої інстанції вирішувалось питання про стягнення з відповідача АТ «ОТП Банк» грошових коштів за договором №302/1518/07 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб від 18.10.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк Банк». В описовій, мотивувальній та резолютивній частинах вказаного рішення відсутні висновки суду про права та обов`язки ОСОБА_2 , тому підстави вважати, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки даної особи, відсутні.
Доводи ОСОБА_2 , що грошові кошти, які є предметом розгляду у даній справі є спільним майном подружжя, не свідчать про проте, що оскарженим рішенням суду порушені права ОСОБА_2 , враховуючи наступне.
Згідно із статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов`язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України).
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року в справі №754/4108/18.
Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечувалось ОСОБА_1 та представником ОСОБА_2 у судовому засіданні, що останній було відомо про укладення її чоловіком ОСОБА_1 договору №302/1518/07 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб від 18.10.2007 року на який останній поклав їх спільні грошові кошти. Недійсність договору №302/1518/07 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб від 18.10.2007 року, у зв`язку з відсутністю згоди іншого з подружжя на його укладення, не було предметом розгляду даної справи, зокрема, позовні вимоги про визнання вказаного договору недійсним у даній цивільній справі не заявлено.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила суду, що укладаючи договір №302/1518/07 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб від 18.10.2007 року та звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 діяв в інтересах сім`ї.
Вказане спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що до суду він звертався за захистом лише своїх прав. Крім того, такі твердження є суперечливими враховуючи його пояснення в суді апеляційної інстанції згідно яких він зазначає про те, що не звертався до суду за захистом інтересів сім`ї, при цьому не заперечував те, що грошові кошти є спільним майном подружжя та те, що рішенням суду в тому числі зачіпаються права і його дружини ОСОБА_2 .
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що оскарженим рішенням порушуються права ОСОБА_2 при цьому жодних процесуальних клопотань з приводу залучення ОСОБА_2 до участі у справі ними подано не було, в тому числі і ОСОБА_2 якій достеменно було відомо про наявність судового спору. Разом з цим, твердження представника Каленик О.О. про те, що остання не є юридично обізнаною особою достеменно не знала стосовно якого саме договору наявний спір у даній справі оскільки у її чоловіка було багато судових спорів є такими, що не беруться до уваги оскільки таке клопотання могло бути подано позивачем у справі, тобто її чоловіком, а також ОСОБА_2 не була позбавлена можливості звернутись до адвоката щодо здійснення її представництва у суді, що нею і було зроблено в подальшому на стадії апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи Каленик О.О. та пояснення сторін у судовому засіданні не вказують на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_2 , тоді як наявність порушених прав є основною умовою для здійснення судового захисту та за відсутності яких захист не здійснюється.
Посилання представника Каленик О.О. на те, права та обов`язки останньої оскаржуваним рішенням можуть бути порушені в майбутньому не можуть бути прийняті до уваги, оскільки особа звертається за захистом порушених прав, а не на майбутню ймовірність цього.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 11 квітня 2022 року у справі №235/3800/20.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
У постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №911/2635/17; від 17 травня 2018 року у справі №904/5618/17; від 01 серпня 2019 року по справі №412/1277/2012, від 25 листопада 2020 року у справі №663/227/13-ц викладено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
За таких обставин, оскільки рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , вона не відноситься до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження у даній справі. Тому апеляційне провадження за заявою ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 259, 362, 367 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційне провадження за заявою ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення коштів - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені «29» вересня 2026 року.
Повний текст ухвали складено «30» вересня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О. Макаров