ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7647/26 Справа № 196/1301/24 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Людмила" на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Людмила" про розірвання договору оренди земельної ділянки (суддя першої інстанції Котюков Д.Г., повний текст рішення складено 20 квітня 2026 року),
ВСТАНОВИВ:
У 2024 році позивач ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Селянського (фермерського) господарства «Людмила» про розірвання договору оренди земельної ділянки, в якому просив розірвати Договір оренди земельної ділянки, укладений 28 лютого 2015 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Селянським (фермерським) господарством «Людмила» (інд. Код 31337853), об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 4.0980 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0464, що знаходиться на території Юр ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний №28728444 від 15.03.2016р Царичанської районного управління юстиції Дніпропетровської області, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0464. Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі та вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Із вказаним рішенням суду не погодилась представник СФГ «Людмила» - Бут Н.В., та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Мотивує скаргу тим, що 28 лютого 2015 року ОСОБА_1 уклав з Селянським (Фермерським) господарством «Людмила» Договір оренди земельної ділянки, який 12.03.2016 року був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позовна давність становить 3 роки, тобто Позивач міг звернутися за умовами Договора оренди за виплатою орендної плати з 31.12.2015 року, тобто до 31.12.2018 року. Строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), мав місце з 02.04.2020 по 30.06.2023. Суд не врахував пропущений строк на звернення до суду, а пропущено було загально 4 роки та 4 місяці з 31.12.2015 року по 02.04.2020 року( карантин) заяви про поновлення строку не було надано до суду.
Також зазначає, що особисто Позивач та за його дорученням мати - ОСОБА_2 отримали кошти в період з 12.09.2009 року по 30.01.2013 рік в розмірі 178 410 грн.
Відповідно до нарахувань за усним Договором оренди земельної ділянки в період з 2009 року по 2015 рік, відповідно до інформаційної довідки нарахування орендної плати земельної ділянки проводилися в сумі за місцезнаходженням земельної ділянки: 2009 рік - 1908, 80 грн. 2010 рік - 2377, 92 грн. 2011 рік - 3169, 84 грн. 2012 рік - 4175,64 грн. 2013 рік - 4175,64 грн. 2014 рік - 4175,64 грн. 2015 рік - 5215,37 грн. Всього: 25 198,85 грн.
Відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 28.02.2015 року наступні нарахування та подані звіти в податкову інспекцію (в рахунок сплачених авансових коштів) 2016 рік - 8345,00 грн 2017 рік - 8345,00 грн 2018 рік - 8345,00 грн 2019 рік - 7311,51 грн 2020 рік - 7611,28 грн 2021 рік - 7677,10 грн 2022 рік - 8042,66 грн 2023 рік - 7792,70 грн. Всього: 63 470, 25грн.
ОСОБА_3 , просила рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що трьох річний термін позовної давності почався з 01.01.2018р, при цьому з моменту введення карантину (12.03.2020р), а в подальшому військового стану термін позовної давності продовжується на строк дії карантину/військового стану.
Відповідачем не спростовано вказівку позивача на те, що всі виплати, які він отримував від відповідача, стосувалися їх усних домовленостей щодо оплати користування відповідачем його земельною ділянкою до укладення Договору оренди, а також відсутності домовленості між сторонами щодо зарахування цих сум у рахунок орендної плати після укладення Договору оренди.
ОСОБА_4 , просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Учасники справи про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,0980 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0464, яка розташована на території Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, надана для ведення фермерського господарства, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №940390 від 23.12.2004р. (а.с.18-19).
28 лютого 2015 року ОСОБА_1 уклав з Селянським (Фермерським) господарством «Людмила» Договір оренди земельної ділянки, який 12.03.2016 року був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.8-11, 14-15).
Відповідно до Розділу 1 Договору сторони домовились, що вартість земельної ділянки станом на 01.01.2016 (з урахуванням індексу 1,249) становить 106248,54х1,249=132704,43 грн.
Пунктом 2.2 Договору оренди встановлено, що за користування вказаної в Договорі оренди земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі: 4% від грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору відповідно до розрахунків викладених в ч.1 додатку 1, який є невід`ємною частиною Договору за кожен календарний рік терміну дії Договору. Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, вказується в розрахунку (повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства) і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством. Періодичність виплати орендної плати - з 1 січня по 31 грудня щороку протягом терміну дії Договору. Орендар сплачує орендну плату протягом дії Договору не пізніше, як у термін, встановлений у цьому договорі оренди. Орендар, за погодженням з орендодавцем, може відразу після державної реєстрації договору виплатити орендну плату в повному обсязі за весь термін дії Договору, чи у випадках необхідності, перенести термін дії орендної плати.? ? ?
Строк дії договору сторонами у п.2.3 Договору встановлено 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації. У Розділі 3 Договору сторони передбачили, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою Сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом. Розірвання цього Договору в односторонньому порядку не допускається.
13 березня 2016 року між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Людмила» погоджено Акт передачі та прийому земельної ділянки (а.с.12).
Відповідно до відповіді на претензію ОСОБА_1 від 02.07.2024р. щодо сплати заборгованості по орендній платі №1 від 01.08.2024, ОСОБА_1 в період з 2009 року по 2013 рік було отримано за 2009 рік - 1 910,00 грн., за 2010 рік - 26 500,00 грн., за 2012 рік - 140 000,00 грн., за 2013 рік - 10 000,00 грн., тобто в загальному розмірі 178 410,00 грн. Сплачено борг на загальну суму 3 747,57 грн. Відповідно до нарахувань за усним Договором оренди земельної ділянки в період з 2009 року по 2015 рік нараховано орендну плату на суму 25 198,85 грн. Відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 28.02.2015 року за період з 2016 року по 2023 рік нараховано орендну плату в сумі 63 470,25 грн. Таким чином, за період з 2009 року по 2023 рік отримано - 182 157,57 грн. та нараховано орендну плату - 88 669,10 грн., тобто сплачено на 93 488,47 грн. більше, ніж нараховано за оренду земельної ділянки (а.с.16-17).
Сторона позивач, обґрунтовуючи вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки, як в позовній заяві, так і в судовому засіданні, посилається, зокрема, на ту обставину, що відповідач за період 2016-2024 р.р.? ? не сплатив оренду плату в розмірі та на умовах, передбачених спірним договором, що є істотним порушенням умов спірного договору та підставою для його розірвання.
Відповідачем на спростування доводів сторони позивача щодо систематичної несплати орендної плати за спірним Договором оренди земельної ділянки суду надано:
видатковий касовий ордер від 12 вересня 2009р., дата складання 12.09.2009р., сума 1 910,00 грн., підстава: аванс розрахунок за оренду земельного паю за 2010 рік, видано ОСОБА_1 , підпис одержувача за паспортом НОМЕР_2 від 10.11.2009 (а.с.48);
видатковий касовий ордер від 25 червня 2010р., дата складання 25.06.2010р., сума 1 000,00 грн., підстава: розрахунок за оренду земельного паю (продажа), видано ОСОБА_1 , підпис одержувача за паспортом НОМЕР_2 від 10.11.2009 (а.с.49);
видатковий касовий ордер від 14 липня 2010р., дата складання 14.07.2010р., сума 1 000,00 грн., підстава: в рахунок паю 2010 року, видано ОСОБА_1 , підпис одержувача за паспортом НОМЕР_2 від 10.11.2009 (а.с.50);
видатковий касовий ордер від 23 липня 2010р., дата складання 23.07.2010р., сума 2 000,00 грн., підстава: в рахунок паю 2010 року, видано ОСОБА_1 , підпис одержувача за паспортом НОМЕР_2 від 10.11.2009 (а.с.51);
видатковий касовий ордер від 10 серпня 2010р., дата складання 10.08.2010р., сума 5 000,00 грн., підстава: розрахунок за оренду земельного паю за 2010 рік, видано ОСОБА_1 , підпис одержувача за паспортом НОМЕР_2 від 10.11.2009 (а.с.52);
видатковий касовий ордер від 24 серпня 2010р., дата складання 24.09.2010р., сума 500,00 грн., підстава: в рахунок паю 2010 року, видано ОСОБА_1 , підпис одержувача за паспортом НОМЕР_2 від 10.11.2009 (а.с.53);
видатковий касовий ордер від 31 серпня 2010р., дата складання 31.08.2010р., сума 1 000,00 грн., підстава: в рахунок паю 2010 року, видано ОСОБА_1 , підпис одержувача за паспортом НОМЕР_2 від 10.11.2009 (а.с.54);
видатковий касовий ордер від 03 вересня 2010р., дата складання 03.09.2010р., сума 1 000,00 грн., підстава: аванс по оренді земельного паю за 2010 рік, видано ОСОБА_5 , підпис одержувача за паспортом НОМЕР_2 від 10.11.2009 (а.с.55);
видатковий касовий ордер від 16 вересня 2010р., дата складання 16.09.2010р., сума 2 000,00 грн., підстава: в рахунок паю НОМЕР_3 , видано ОСОБА_5 , підпис одержувача (а.с.56);
видатковий касовий ордер від 29 вересня 2010р., дата складання 29.09.2010р., сума 10 000,00 грн., підстава: в рахунок паю 2010 року, видано ОСОБА_5 , підпис одержувача за паспортом НОМЕР_2 від 10.11.2009 (а.с.57);
видатковий касовий ордер від 26 жовтня 2010р., дата складання 26.10.2010р., сума 3 000,00 грн., підстава: розрахунок за оренду земельного паю на 2010 рік (продаж), видано ОСОБА_5 , підпис одержувача (а.с.58);
видатковий касовий ордер від 24 травня 2012р., дата складання 24.05.2012р., сума 10 000,00 грн., підстава: аванс в рахунок паю 2012 року, видано ОСОБА_1 , підпис одержувача за паспортом НОМЕР_2 від 10.11.2009 (а.с.59);
видатковий касовий ордер від 29 травня 2012р., дата складання 29.05.2012р., сума 20 000,00 грн., підстава: аванс в рахунок паю 2012 року згідно договору оренди, видано ОСОБА_1 , підпис одержувача (а.с.60);
розписка від 29.05.2012, засвідченої підписом ОСОБА_1 , за змістом якої, він одержав гроші в сумі 80 тис. грн. в ОСОБА_6 (а.с.63);
видатковий касовий ордер від 24 грудня 2012р., дата складання 24.12.2012р., сума 30 000,00 грн., підстава: розрахунок за оренду земельного паю 2012 року, видано ОСОБА_1 , підпис одержувача за паспортом НОМЕР_2 від 10.11.2009 (а.с.64);
видатковий касовий ордер від 30 січня 2013р., дата складання 30.01.2013р., сума 10 000,00 грн., підстава: розрахунок за оренду земельного паю 2013 року, видано ОСОБА_1 , підпис одержувача (а.с.65);
постанову державного виконавця Царичанського районного ВДВС про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.09.2018 по ВП №57272715 про стягнення грошових коштів в сумі 50 534,22 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" та банківські квитанцію про сплату СФГ за виконавчим документом від 06.12.2018 на суму 1 345,00 грн., від 16.09.2020 на суму 1 237,67 грн. та квитанцію за 2019 рік (а.с.66-68);
інформаційну довідку С(Ф)Г "Людмила", відповідно до якої нарахування орендної плати за оренду земельних ділянок (паїв) за вказані періоди проводилася в сумі: 2009 рік - 1 908,80 грн., 2010 рік - 2 377,92 грн., 2011 рік - 3 169,84 грн., 2012 рік - 4 175,64 грн., 2013 рік - 4 175,64 грн., 2014 рік - 4 175,64 грн., 2015 рік - 5 215,37 грн. (а.с.69).
24 травня 2012 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В. посвідчено Довіреність, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 бути його представником в організаціях та підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, зареєстрована в реєстрі за №1009 (а.с.70).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 19.11.2024 №54170310, припинено дію довіреності від 24.05.2012 за заявою про скасування довіреності (а.с.113).
Відповідно до висновку експерта №675/25 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі №196/1301/24 від 28.07.2025, підписи від імені ОСОБА_1 , що розміщені в графах "Підпис одержувача" та "Одержав" у видаткових касових ордерах щодо отримання грошових коштів ОСОБА_1 від 12.09.2009, 25.06.2010, 14.07.2010, 23.07.2010, 10.08.2010, 24.08.2010, 31.08.2010, 03.09.2010, 16.09.2010, 29.09.2010, 26.10.2010 - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_1 , що розміщені в графах "Підпис одержувача" у видаткових касових ордерах щодо отримання грошових коштів ОСОБА_1 від 24.12.2012, 24.05.2012, 29.05.2012 - виконані самим ОСОБА_1 . Підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений в графі "Підпис:" довіреності від 24.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом Мандалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В. та зареєстрована в реєстрі за №1009 - виконаний самим ОСОБА_1 . Діагнози захворювань ОСОБА_1 не вплинули на особливість почерку, тому що як загальні так і окремі ознаки почерку (особливо ті, які мають високу інформативну значимість) залишаються незмінними (а.с.151-167).
Таким чином факт належності у наданих відповідачем видаткових касових ордерах підпису позивачу, що свідчить про отримання останнім грошових коштів від відповідача, підтверджено лише у видаткових касових ордерах від 24.05.2012р. на суму 10 000,00 грн., від 29.05.2012р. на суму 20 000,00 грн. та від 24.12.2012р. на суму 30 000,00 грн., а всього в загальній сумі 60 000,00 грн.
Крім того, факт отримання від відповідача грошових коштів за розпискою від 29.05.2012р в сумі 80 000,00 грн. позивачем в судовому засіданні не заперечувався.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично з моменту укладення Договору оренди земельної ділянки від 28.02.2015 року не сплачував орендну плату, що підпадає під дію пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком місцевого суду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.
За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Статтею 23 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (частина 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».
Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
За змістом статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема у пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що існує факт систематичної не виплати позивачу орендної плати з 2015 року земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.0980га, кадастровий номер - [номер приховано]:01:002:0464 які розташовані на території Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, що свідчить про систематичне невиконання умов договору в частині своєчасного розрахунку за орендною платою, яка мала б виплачуватись орендодавцю щорічно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову до відповідача Селянського (фермерського) господарства «Людмила», оскільки наявні в матеріалах справи доказів не містять належних доказів сплати позивачу оренди за її земельної ділянки з моменту укладення спірного договору.
Долучені відповідачем касові ордера на виплату орендної плати колегія суддів в якості належного виконання відповідачем умов договору не враховує, оскільки як було встановлено висновком експерта №675/25 від 28.07.2025 року, що видаткові касові ордери щодо отримання грошових коштів позивачем ОСОБА_1 від 12.09.2009, 25.06.2010, 14.07.2010, 23.07.2010, 10.08.2010, 24.08.2010, 31.08.2010, 03.09.2010, 16.09.2010, 29.09.2010, 26.10.2010, оскільки підписи у них виконані не позивачем, а іншою особою.
Також слід зазначити, що касові ордери, які були підписані позивачем, апеляційний суд не враховує, оскільки вони не місять доказів того, що такі платежі були отримані ОСОБА_1 , на перед у рахунок договору оренди земельної ділянки.
Долучений до матеріалів справи видатковий касовий ордер №761 від 14.08.2009 року на
Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
Наявні в матеріалами справи докази не спростовано, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, оскільки воно ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Що стосується доводів скарги стосовно пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 ст. 261 ЦК України).
Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що згідно п.2.2 Договору оренди періодичність виплати орендної плати з 01 січня по 31 грудня щороку. Відповідно до п.2.3. Договору оренди термін його дії починається з дати державної реєстрації. Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно договір оренди був зареєстровано 12.03.2016р. Таким чином, перший платіж по орендній платі мав бути здійсненим за 2016р до 31.12.2016р.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Систематична несплата коштів орендної плати за користування земельної ділянки вважається у випадку нездійснення такої оплати протягом двох років, таким чином, трьох річний термін позовної давності почався з 01.01.2018р, при цьому з моменту введення карантину (12.03.2020р), а в подальшому військового стану термін позовної давності продовжується на строк дії карантину/військового стану.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись статтями ,374, 375, 381-386 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Людмила" залишити без задоволення.
Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
А.В. Гапонов
Л.П. Никифоряк
Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2026 року.
Головуючий-суддя О.В. Халаджи