ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7046/26 Справа № 185/4792/25 Суддя у 1-й інстанції - Бабій С. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Халаджи О. В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
секретар: Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування шкоди (суддя першої інстанції Бабій С.О.),
В С Т А Н О В И В:
У травні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мотуза О.В. звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в якому просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 245 000 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 100 000 грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1000 грн.
Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Усенко Є.О. та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та без належних доказів визнав доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди у визначеному розмірі. Відповідач зазначає, що моральні страждання позивача та причинно-наслідковий зв`язок між ними і діями підприємства належними та допустимими доказами не підтверджені, а суд фактично виходив лише з установленої втрати професійної працездатності у розмірі 50 % та третьої групи інвалідності.
Крім того, апелянт посилається на те, що згідно з актом розслідування нещасного випадку позивач сам порушив вимоги паспорта проведення робіт та інструкції з охорони праці, що, на думку відповідача, свідчить про його вину у власному травмуванні. Також зазначається про відсутність доказів негативних змін у психічному чи психологічному стані, виконання індивідуальної програми реабілітації та вини відповідача.
ОСОБА_2 просила рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2026 рокузмінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 50 000 грн.
На апеляційну скаргу від позивача надійшов відзив в якому зазначено, що заподіяна позивачу моральна шкода полягає у тому, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, а також працювати та забезпечувати собі гідне життя. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отримана травма має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Учасники справи про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював у відповідача, що підтверджується копією трудової книжки позивача, яка міститься в матеріалах справи.
Позивачем надано суду акт форми Н-1/П який вказує на обставини за яких стався нещасний випадок, а саме: 29.10.2024 в 3-ю зміну о 17 годині 55 хвилин помічник начальника дільниці монтажно-демонтажних робіт ОСОБА_3 згідно абзацу 2 пункту 2.9 «Положення про нарядну систему» видав наряд гірничому майстру дільниці монтажно-демонтажних ОСОБА_4 який в свою чергу, згідно абзацу 3, пункту 2.9 Положення про нарядну систему» видав наряд ланці робітників: гірникам очисного забою (далі - ГО3), а саме. ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (ланковий), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (бригадир), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та машиністу гірничих виїмкових машин (далі - МГВМ) ОСОБА_13 на: приведення робочого місця в безпечний стан, проведення розрізної печі 148 лави, кріплення розрізної печі 148 лави, доставку лісоматеріалів, встановлення анкерного кріплення, обслуговування електрообладнання, обслуговування ПТК (пересувний транспортний конвеєр) на 148 збірному штреку, зачищення гірничої маси.
Керівництво роботами у зміні здійснював гірничий майстер дільниці МДР ОСОБА_4 , який на момент настання нещасного випадку знаходився на заїзді 148 збірного штреку для контролю проведення робіт з формування рухомого складу.
Приблизно о 19 годині 45 хвилин працівники дільниці МДР прибули на робоче місце по 148 збірному штреку до розрізної печі 1487 лави, оглянули робоче місце та приступили до виконання наряду. З початку зміни частина працівників займалися доставкою кріпильних матеріалів вручну, а саме: З6 дерев`яних стійок довжиною 1,3 метри, 9 дерев`яних брусів довжиною 3,8 метри, переносились від місця складування на 148 збірному штреку до сполучення з розрізною піччю 148 лави до місця завантаження на скребковий конвеєр СП-251 для подальшого транспортування у вибій розрізної печі 148 лави.
Приблизно о 20 годині 00 хвилин ГОЗ ОСОБА_1 разом з МГВМ ОСОБА_13 та ГОЗ ОСОБА_11 взяли анкерне кріплення та полімері закріплювачі у вигляді ампул та пішли у вибiй розрізної печі 148 лави, де почали буріння шпурів для встановлення анкерного кріплення. Через обводнення покрівлі буріння шпурів для встановлення анкерів йшло повільно.
Приблизно о 22 годині 00 хвилин робітники встигли встановити 2 анкери кріплення. В час у розрізну піч 148 лави, для контролю виконання робіт та обстеження вибою прийшли виконуючий обов`язки заступника начальника дільниці МДР ОСОБА_14 та бригадир ГОЗ ОСОБА_15 , з`ясувавши, що у вибої відсутні кріпильні матеріали для подальшого проведення і кріплення виробки, ОСОБА_14 дав команду розпочати доставку 16 дерев`яних стійок довжиною 1,3 метра та 9 дерев`яних брусів довжиною 3,8 метра з сполучення 148 збірного штреку у вибій розрізної печі 148 за допомогою скребкового конвеєра СП-251, що передбачено пунктом 9 «Паспорту на проведення та кріплення розрізної печі 148 лави».
ГОЗ ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та МГВМ ОСОБА_13 підійшли до кінцевої станції СП-251, там вже знаходилися ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
Для доставки дерев`яних стійок у розрізну піч 148 лави працівники розташувалися наступним чином: ГОЗ ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , знаходячись на сполученні 148 збірного штреку з розрізною піччю 148 лави, завантажували дерев`яні стійки на скребковий конвеєр СП-251. ГОЗ ОСОБА_1 (згідно «Паспорту на проведення та кріплення розрізної печі 48 лави» мав розташуватись біля кінцевої головки перевантажувача СПЦ), для зняття лісоматеріалів зі скребкового конвеєру СП-251, але розташувався, безпосередньо, біля кінцевої станції скребкового конвеєру СП-251, знімав доставлені дерев`яні стійки та складував поруч, а ГОЗ ОСОБА_9 підносив зняті з конвеєра лісоматеріали ближче до розрізної печі 148 лави. Помічник начальника дільниці МДР ОСОБА_3 , розташувався в 5 метрах перед ОСОБА_1 та по голосовим командам ОСОБА_1 , за допомогою переговорного пристрою КУЗ, запускав та зупиняв кнопкою «СТОП» (згідно «Паспорту на проведення та кріплення розрізної печі 148 лави» дозволяється знімати лісоматеріали довжиною до 2-x метрів з працюючого конвеєру).
Приблизно о 22 годині 29 хвилин за допомогою скребкового конвеєра СП-251 працівники доставили у вибій 9 дерев`яних брусів та 6 дерев`яних стійок. О 22 годині 30 хвилин при зніманні з працюючого скребкового конвеєра СП-251 чергової (сьомої) дерев`яної стійки ОСОБА_1 взявся лівою рукою за середину стійки, а правою за її передній край і почав витягувати стійку з конвеєра (що не відповідає вимогам пункту 9 Паспорту на проведення та кріплення розрізної печі 148 лави») При цьому задній кінець стійки уперся в скребок ланцюга конвеєра внаслідок чого зап`ястя правої кисті ОСОБА_1 було притиснуте переднім краєм дерев`яної стійки до рами кінцевої станції скребкового конвеєру СП-251. ОСОБА_1 почав кричати від болю, почувши це ОСОБА_3 зупинив конвеєр кнопкою «СТОП» переговорного пристрою КУЗ, та дав голосову команду, щоб скребковий конвеєр СП-251 перемкнули «по ходу» в інший бік руху, та там був переключений в режим «по ходу» і права рука ОСОБА_1 була звільнена. В цей час до потерпілого підійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та почали надавати допомогу. Далі ОСОБА_16 та ОСОБА_9 вивели потерпілого з розрізної печі та почали супроводжувати його до підземного пункту охорони здоров`я. В цей час ОСОБА_14 , сповістив гірничого диспетчера про нещасний випадок.
Приблизно о 22 годині 45 хвилин ОСОБА_1 та супроводжуючі його працівники дістались заїзду Західного магістрального відкотного штреку горизонту 410 метрів, де зустріли медичну сестру підземного пункту охорони здоров`я ОСОБА_17 , яка надала потерпілому першу медичну допомогу. Далі працівники направилися до руддвору горизонту 370 метрів та вивезли Селіванова на шахтну поверхню.
Далі ОСОБА_1 автомобілем Реанімаційно-протишокової групи 8-го воєнізованого гірничого рятувального загону був доставлений до Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради, а потім до Комунального некомерційного підприємства міська клінічна лікарня № 16» Дніпропетровської міської ради місто Дніпро. Згідно п.7 акту форми Н-1/П, висновком комісії встановлено, що нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом.
Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
За таких обставин, суд вважає розумним та справедливим стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000грн , а в іншій частині відмовити.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.
Згідно ст. 4 Закону України Про охорону праці, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно зі ст. 6 Закону України Про охорону праці умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило ушкодження здоров`я позивача.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
У справі встановлено, що з позивачем стався нещасний випадок, що підтверджується актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку форми Н-1/п від 30.12.2024 року. Відповідно до п.7 акта висновком комісії зазначено, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.03.2025 року, номер витягу 135/25/829/В позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати працездатності на рівні 50% та встановлено 3 групу інвалідності.
Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер нещасного випадку, що стався з позивачем, та їх наслідки для здоров`я останнього, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Отже, встановивши, що позивач працював на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Внаслідок нещасного випадку, що стався з позивачем на виробництві відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50% із з подальшим встановленням 3 групи інвалідності. Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд обґрунтовано стягнув із відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, об`єктивно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши обставини отримання ОСОБА_1 виробничої травми під час виконання ним робіт згідно з отриманим нарядом на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», а також наслідки, спричинені нещасним випадком на виробництві, які полягають у втраті позивачем 50 % працездатності, встановлення 3 групи інвалідності безстроково та необхідності тривалого лікування, дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, у розмірі 100 000 грн.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2026 року.
Судді: О. В. Халаджи
А.В. Гапонов
Л.П. Никифоряк