ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2838/26 Справа № 205/6438/25 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 30
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,
при секретарі - Карпенко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 18 листопада 2025 року у складі судді Терещенко Т.П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 24 січня 2025 року ОСОБА_2 здійснила наїзд на транспортний засіб, що належить їй на праві власності.
Перебуваючи на місці дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 попросила не викликати поліцію та зобов`язувалася компенсувати всі витрати на ремонт пошкодженого автомобіля. На підтвердження своїх слів відповідач перерахувала на її рахунок 19950,00 грн. про що було складено відповідну розписку, в якій, окрім зазначеного, вказано, що питання компенсації заміни дверей буде вирішено після огляду на станції технічного обслуговування.
Відповідно до висновку експерта, вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу, становить 201749,58 грн.
З урахуванням часткової компенсації грошових коштів на ремонт автомобіля у розмірі 19950,00 грн., позивач просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування спричиненої майнової шкоди 181799,58 грн., та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 18 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, з підстав необґрунтованості та недоведеності належними та допустимими доказами у справі.
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вина ОСОБА_2 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується перерахуванням грошових коштів на рахунок позивача та складанням відповідної розписки, в якій остання зобов`язалася у разі збільшення вартості ремонту додатково компенсувати витрати, а тому наявні підстави стверджувати, що остання повністю підтверджує свою вину. Крім того, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги показання свідків, які підтвердили факт визнання відповідачем своєї вини, що є належними та допустимими доказами у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2025 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 19950,00 грн. за фарбування двері транспортного засобу «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить останній на праві власності, про що складено розписку, в присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , копія якої знаходиться на аркуші справи 88, та одночасно зазначено, що питання заміни або рихтування дверей (лівої частини) залишається відкритим та у разі збільшення суми ремонту підлягає додатковому відшкодуванню ОСОБА_2 . Згідно з випискою по картці/рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ Приватбанк, станом на 24 січня 2025 року вбачається надходження грошових коштів у розмірі 9950,00 грн.
Відповідно до звіту №0104-1/25 про оцінку вартості, складеного 08 квітня 2025 року оцінювачем ОСОБА_6 , вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - автомобіля марки AUDI, модель Q5, 2014 року випуску, тип - загальний легковий універсал - В, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , колір білий, становить 201749,58 грн.
Згідно із відповіді УПП в Дніпропетровській області ДПП №3-182/41/19/01-2025 від 18 лютого 2025 року, на заяву (повідомлення) від 30 січня 2025 року представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на ім`я начальника УПП в Дніпропетровській області ДПП про порушення водієм ОСОБА_2 вимог постанови КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 «Про правила дорожнього руху», повідомлено, що складання відносно водія ОСОБА_2 адміністративного протоколу не вдається можливим.
За змістом положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із постановами Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18, від 7 грудня 2023 року у справі №914/607/23, від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15, від 8 травня 2018 року у справі №922/2026/17, від 21 вересня 2018 року у справі №910/19960/15 не притягнення водіїв до відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами. Встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись судом на загальних підставах.
Більш того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц (провадження №14-80цс19)).
Вищевказане дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення йому матеріальної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів про відмову у задоволенні позову, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме позивач у справі має довести суду ту обставину на яку він посилаються в обґрунтування заявлених позовних вимог, однак на підтвердження заявлених вимог не надано належних та допустимих доказів у справі, а тому заявлені вимоги позову є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді підтверджується фактом перерахування грошових коштів, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки сам по собі факт перерахування грошових коштів не дозволяє встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди, наявність вини відповідача, характер пошкоджень належного скаржнику транспортного засобу, розмір завданих збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями чи бездіяльністю відповідача та пошкодженням транспортного засобу скаржника.
Аргументи апеляційної скарги про те, що додатковим підтвердженням вини ОСОБА_2 є розписка, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки із змісту розписки не вбачається перебування саме ОСОБА_2 за кермом транспортного засобу в момент дорожньо-транспортної пригоди, як і визнання останньою вини у вчиненні будь-якої дорожньо-транспортної пригоди, вказана розписка не містить інформації про подію, перелік пошкоджень, а також вартість відновлювального ремонту автомобіля «AUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , тобто не є належним та допустимим доказом щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи апеляційної скарги про неприйняття до уваги показання свідків, допитаних судом, які підтвердили факт визнання відповідачем своєї вини, що є належними та допустимими доказами у справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки допитані свідки не були присутні безпосередньо при настанні дорожньо-транспортної пригоди 24 січня 2025 року, а лише були присутні під час складання розписки, а тому не можуть бути покладені в основу рішення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 18 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 22 вересня 2026 року
Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
М.О. Макаров